Рішення № 90802863, 05.08.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2020 року Чернігів Справа № 620/1920/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській областіпровизнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі також - відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому просить: визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо припинення виплати пенсії за вислугу років позивачу з 01.04.2020; зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області поновити виплату пенсії з 01.04.2020 позивачу, відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, увільнених з військової служб, та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 70 % сум грошового забезпечення.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що в дійсний час, станом на 01.04.2020 - день припиняння виплати пенсії позивач проходить службу на посаді начальника технічно-експлуатаційної частини протипожежної ланки на літаках авіаційної ескадрильї спеціального призначення авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України. Витяг з наказу Держаної служби України з надзвичайних ситуацій (по особовому складу цивільного захисту) від 03.03.2020 № 72 та витяг з наказу Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій м. Ніжин з кадрових питань (по особовому складу) від 03.03.2020 № 95 «Про прийняття на службу ОСОБА_1 » підтверджує проходження позивачем служби в органах та підрозділах цивільного захисту під час дії особливого періоду. Таким чином, оскільки позивач був прийнятий на службу за контрактом до органів і підрозділів цивільного захисту в період знаходження України в особливому періоді, то у відповідності до вимог частини третьої статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата позивачу пенсії на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного його звільнення зі служби не повинна припиняється. Враховуючи зазначене, вважає, що дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з 01.04.2020 є протиправними і такими, що порушують його права.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки, позивачем укладено контракт про проходження служби цивільного захисту в Державній службі України з надзвичайних ситуацій. Служба цивільного захисту не є військовою службою. А отже, враховуючи частину третю статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутні правові підстави для поновлення позивачу пенсії за вислугу років.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що згідно норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 № 393 для призначення пенсії за вислугою років зараховується військова служба в органах і підрозділах цивільного захисту. Спірні відносини щодо отримання пенсії позивачем виникли в особливий період. А отже, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до Довідки автоматизованої системи Розрахунку пенсій Пенсійного фонду України від 19.05.2020 позивачу з 15.09.2019 призначена пенсія за вислугою років, враховуючи такі види грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років, додаткові види грошового забезпечення, премія. Основний розмір пенсії: 70 % грошового забезпечення (а.с. 6).

Із копії Розрахунку вислуги років для призначення пенсії позивачу від 11.05.2019 вбачається, що загальна вислуга позивача для призначення пенсії станом на 14.05.2019 складає 28 років 09 місяців 14 днів (а.с. 10-11).

Згідно копії витягу із наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 03.03.2020 № 72 «Про прийняття на службу цивільного захисту» колишнього майора служби цивільного захисту ОСОБА_1 , який уклав контракт про проходження служби цивільного захисту строком на 3 (три) роки, відповідно до пунктів 33, 47, 62, 93, 95 положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу прийнято на службу цивільного захисту, зараховано в кадри ДСНС у спеціальному званні майор служби цивільного захисту, та за його згодою призначено начальником технічно-експлуатаційної частини протипожежної авіаційної ланки на літаках авіаційної ескадрильї спеціального призначення на літаках Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України (а.с. 7).

Із копії наказу Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України від 03.03.2020 № 95 «Про прийняття на службу ОСОБА_1 » вбачається, що колишнього майора служби цивільного захисту ОСОБА_1 , який уклав контракт про проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу строком на 3 (три) роки прийнято на службу цивільного захисту, зараховано у кадри Державної служби України з надзвичайних ситуацій у спеціальному званні майор служби цивільного захисту та за його згодою призначено начальником технічно-експлуатаційної частини протипожежної авіаційної ланки на літаках авіаційної ескадрильї спеціального призначення на літаках Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України. 03.03.2020 зараховано у списки особового складу загону, на усі види забезпечення. Справи та посаду прийняв, до виконання обов`язків за посадою став з 03.03.2020 (а.с. 8).

Згідно Довідки Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 19.05.2020 № 412 позивач проходить службу на посаді начальника технічно-експлуатаційної частини протипожежної авіаційної ланки на літаках авіаційної ескадрильї спеціального призначення на літаках Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України, м. Ніжин Чернігівської області з 03 березня 2020 року, наказ ДСНС України від 03.03.2020 № 72 по теперішній час (а.с. 9).

ГУ ПФУ в Чернігівській області листом від 26.03.2020 № 2500-0325-8/10064повідомило позивача про те, що оскільки ним укладено контракт про проходження служби в Державній службі України з надзвичайних ситуацій, виплата пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» буде припинена з 01.04.2020 (а.с. 5-6).

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Статтею 46 Конституції України проголошено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (надалі також - Закон № 2262-XII).

Згідно частини першої статті 2 Закон № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Запровадження вказаної норми обумовлено тим, що згідно статті 8 Закону № 2262-XII виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Водночас, за рахунок коштів Державного бюджету України відбувається і виплата винагороди за службу (працю) публічних службовців за штатними посадами у бюджетних установах, до яких відповідно до пункту 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Отже, згідно частини другої статті 2 Закон № 2262-XII пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Однак, в частині третій статті 2 Закону № 2262-XII закріплено, що пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.

З наведеної норми Закону № 2262-XII слідує, що кваліфікуючими ознаками для застосування виключення із загального правила неможливості одночасного отримання публічним службовцем і винагороди за поточну публічну службу, і пенсії за вислугу років є: 1) факт прийняття на військову службу; 2) факт виникнення правовідносин з проходження служби в органах та підрозділах системи Міністерства оборони України (інших військових формуваннях) чи органах системи цивільного захисту; 3) факт дії особливого періоду.

В абз. 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відтак, суд вважає, що особливий період в Україні діє відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 за № 303/2014, який є чинним, та не втратив юридичної сили.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду, що стосуються застосування приписів Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України від 17.03.2014 № 303, зокрема, у постанові від 26.09.2018 у справі № 813/1919/16 та відповідно до якого: 1) сама мобілізація не вичерпує завдань особливого періоду, а лише розпочинає його дію, 2) закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення такого стану, а тому на даний час в Україні діє особливий період, 3) однією з умов завершення особливого періоду слід вважати припинення воєнного конфлікту, який зумовив його настання.

Відповідно до частини першої Закону № 2262-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У розумінні ж частини першої статті 101 Кодексу цивільного захисту України (надалі також - КЦЗ України) служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Частиною другою статті 101 КЦЗ України передбачено, що порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

11.07.2013 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 593, якою затвердив Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (надалі також - Положення № 593), яке не передбачає випадків проходження служби у органах та підрозділах цивільного захисту у режимі військової служби.

В частині першій статті 4 КЦЗ України передбачено, що цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Відповідно до пункту 38 частини першої статті 3 КЦЗ України сили цивільного захисту - аварійно-рятувальні формування, спеціалізовані служби та інші формування цивільного захисту, призначені для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій.

Згідно частини першої статті 22 КЦЗ України до сил цивільного захисту належать: 1) Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту; 2) аварійно-рятувальні служби; 3) формування цивільного захисту; 4) спеціалізовані служби цивільного захисту; 5) пожежно-рятувальні підрозділи (частини); 6) добровільні формування цивільного захисту.

Зважаючи на частину першу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд зазначає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли у розумінні пункту 52 Положення № 593 місце служби позивача - Спеціальний авіаційний загін оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України, є органом цивільного захисту, адже призначений для забезпечення виконання завдань цивільного захисту.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що оскільки законодавець ввів у дію чітко та однозначно сформульоване правило, згідно з яким поточна публічна служба військовослужбовця у відставці (або особи, прирівняної Законом № 2262-XII за правовим статусом до військовослужбовця) в органах та підрозділах цивільного захисту в особливий період не призводить до припинення виплати раніше призначеної пенсії, а можливість проходження саме військової служби в органах та підрозділах цивільного захисту національним законом України взагалі не передбачена, а отже, зміст частини третьої статті 2 Закону № 2262-XII слід тлумачити на користь приватної особи, тобто позивача як відсутність підстав для припинення виплати пенсії з цієї причини.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта частиною другою статті 77 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З аналізу зазначеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Досліджуючи наведені сторонами справи аргументи та надані до суду докази, суд зауважує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення у галузі справи пенсійного забезпечення, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого волевиявлення.

Наведені ж позивачем доводи підтверджені обставинами фактичної дійсності та відповідають змісту належних норм національного матеріального права України з урахуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05).

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 07.11.2019 у справі № 826/1647/16 зазначив, що порушення вимог закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Враховуючи вказане вище суд дійшов висновку, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання частини другої статті 19 Конституції України, позаяк обставини фактичної дійсності з`ясував неповно, наслідки діяння приватної особи кваліфікував неправильно, положення належної норми права витлумачив невірно, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення не узгоджується із характером, змістом та наслідками діяння приватної особи.

Отже, у спірних правовідносинах допущені владним суб`єктом порушення спричинили настання негативних наслідків, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного правового аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від 21.05.2020 № П826929 (а.с. 4).

Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Чернігівській області підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо припинення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.04.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області поновити виплату пенсії з 01.04.2020 ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 70 % сум грошового забезпечення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005 код ЄДРПОУ 21390940.

Дата складення повного рішення суду - 05.08.2020.

Суддя Ю. О. Скалозуб