Рішення № 90802843, 05.08.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/196/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, а саме: податкове повідомлення-рішення №0000331304 від 25.10.2019 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 103486,66 грн та застосовано фінансові санкції в сумі 25871,67 грн; податкове повідомлення-рішення №0000331304 від 25.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на 8623,89 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2155,97 грн; вимогу №0000321304 від 25.10.2019 про сплату недоїмки ЄСВ в сумі 28304,30 грн; рішення №0000321304 від 25.10.2019 про застосування штрафних санкцій в сумі 6904,58 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані рішення були прийняті без врахування заперечень ОСОБА_1 на акт проведеної перевірки, де зафіксовано виявлені порушення. Крім того, позивач вказує про неналежний розгляд відповідачем скарги від 11.11.2019 р., поданої на оскаржувані рішення від 25.10.2019 року. Зокрема, позивач зазначає, що податковим органом під час проведення перевірки не враховано пояснення про реалізацію пального через АЗС із використанням паливно-роздавальних колонок, підєднаних до комплексу електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій та без врахування того, що працівниками податкової було суцільним порядком перевірено фіскальні звітні чеки та контрольні стрічки РРО, інформацію з єдиного реєстру акцизних накладних, де перевіркою не виявлено порушень. Також позивач зазначає, що в акті проведеної перевірки без наявних підтверджень та доказів визначено обсяги пального, яке, нібито, було придбане без документального підтвердження. Позивач стверджує, що податковому органу було надано всю первинну документацію доходів та витрат фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , а в акті відсутнє будь-яке обґрунтування на підтвердження того, що паливно-мастильні матеріали на суму 562323,94 грн одержані позивачем в результаті проведення не облікових операцій та внаслідок безоплатного одержання у 2016-2018 роках. Крім того, позивач вказав, що 19.11.2018 р. придбав ліхтарі вуличні для освітлення території АЗС в кількості 6 штук за ціною 2100 грн на загальну суму 12600 грн, однак відповідачем безпідставно не віднесено вказане придбання до витрат, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності. Також позивач відмітив, що відповідачем в акті перевірки досліджено правильність визначення позивачем у податкових деклараціях за 2016-2018 р. оподаткованого доходу (чистого доходу), проте висновки щодо періодів, у яких на думку податкового органу фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 занижено чистий дохід суперечить один одному. Таким чином позивач зазначає, що оскільки сума відображеного в акті перевірки заниження оподаткованого доходу в сумі 574925,90 грн є необґрунтованою, тому висновок податкового органу про збільшення податку на доходи фізичних осіб в сумі 103486,66 грн, військового збору в сумі 8623,89 грн та єдиного соціального внеску в сумі 66877,65 грн є безпідставними.

З вказаних підстав позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов заперечує проти задоволення позову та зазначає про безпідставність позовних вимог, оскільки податковим органом дотримано вимог чинного законодавства під час проведення перевірки, його фіксування та надіслання відповідних рішень позивачу. Відповідач вказує, що за результатами проведеної перевірки встановлено заниження чистого оподаткованого доходу за 2016-2018 р. в сумі 574925,90 гривень. Відповідач стверджує, що позивачем не надано документи на підтвердження придбання, транспортування, зберігання ПММ, які підтверджували б дані про залишки вказані позивачем. В результаті вказаного, перевіркою встановлено, що позивачем за 2016-2018 р. набуто пальне, дійсне походження якого невідоме. Крім того, позивачем безпідставно включено до складу витрат за 2018 рік - 12600 грн за придбання ліхтарів вуличних, які не використовуються у господарській діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 . У зв`язку із зазначеним, відповідач стверджує про правомірність збільшення податку на доходи фізичних осіб в сумі 103486,66 грн, військового збору в сумі 8623,89 грн та єдиного соціального внеску в сумі 66877,65 грн та прийняття оскаржуваних рішень.

З вказаних підстав, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рух справи у суді

19.02.2020 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження по справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.03.2020 року.

Підготовче засідання 16.03.2020 р. не відбулось, у зв`язку із запровадженням особливого режиму роботи на період карантинних заходів. Розгляд справи призначено на 30.04.2020 року.

В підготовче засідання 30.04.2020 р. з`явились представники позивача, представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення антиепідемічних заходів в Україні. В судовому засіданні оголошено перерву до 12.05.2020 року.

В підготовче засідання 12.05.2020 р. з`явились представники позивача, представник відповідача в судове засідання не з`явився без поважних причин, належним чином був повідомлений про дату, місце та час судового розгляду справи. Суд вирішив продовжити розгляд справи за даною явкою учасників справи, відповідно до положень ст. 205 КАС України.

За результатами підготовчого засідання, суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті спору.

За результатами розгляду справи по суті спору, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. На підставі заяви представників позивача, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

03.07.2020 р. до суду надійшло клопотання представника відповідача про проведення розгляду справи по суті у судовому засіданні з викликом учасників справи для надання пояснень.

Ухвалою суду від 07.07.2020 р. клопотання представника відповідача про проведення розгляду справи по суті у судовому засіданні повернуто заявнику без розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 зареєстрований з 06.08.1996 р. як фізична особа - підприємець ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) та здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі пальним. (том 1 а.с. 11).

Податковим органом з 30.08.2019 р. по 19.09.2019 р. проведено документальну планову перевірку ФОП Свириди Івана Івановича з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, дотримання вимог чинного законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р., результати якої зафіксовано в акті від 26.09.2019 р. №13/24-13-33-04-18/2202613354, який вручено позивачу 04.10.2019 року. (том 1 а.с. 13-60, 118).

За результатами перевірки встановлено наступні порушення:

- заниження суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб з а 2016-2018 р. в сумі 103486,66 грн;

- не нараховано та не утримано військовий збір з оподаткованого (чистого доходу) за 2016 р. 2018 р. в сумі 8623,89 грн;

- донараховано єдиний внесок за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р. на загальну суму 66877,65 грн, у тому числі за 2016 р. в сумі 28304,30 грн;

- не надано посадовим особам контролюючого органу документів, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності;

- занесення в податкові декларації перекручених даних;

- порушено граничні терміни реєстрації акцизних накладних/розрахунків.

29.10.2019 р. позивач подав заперечення до акта перевірки від 26.09.2019 р. №13/24-13-33-04-18/2202613354. (том 1 а.с. 66-69).

25.10.2019 р. податковим органом, на підставі акта перевірки від 26.09.2019 р. №13/24-13-33-04-18/2202613354, прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0000331304 від 25.10.2019 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 103486,66 грн та застосовано фінансові санкції в сумі 25871,67 грн;

- податкове повідомлення-рішення №0000331304 від 25.10.2019 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на 8623,89 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2155,97 грн;

- вимогу №0000321304 від 25.10.2019 про сплату недоїмки ЄСВ в сумі 28304,30 грн;

- рішення №0000321304 від 25.10.2019 про застосування штрафних санкцій в сумі 6904,58 гривень. (а.с. 70-77). Вказані рішення вручені позивачу 01.11.2019 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. (том 1 а.с. 120).

11.11.2019 р. позивач подав скаргу на податкові повідомлення-рішення від 25.10.2019 р., однак 11.12.2019 р. вказана скарга в частині оскарження вимоги №0000321304 від 25.10.2019 про сплату недоїмки ЄСВ залишена без розгляду, у зв`язку із порушенням строку на її подання. (а.с. 80-91). 09.01.2020 р. відповідачем розглянуто скаргу позивача в решті заявлених вимог і залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 25.10.2019 року. (том 1 а.с. 92-94).

Матеріали справи містять повідомлення позивача від 30.08.2019 р. №3/08 про надання відомостей щодо залишків паливно - мастильних матеріалів у 2016-2019 роках. (том 1 а.с. 98).

До матеріалів справи додано товарний чек №3 від 19.11.2018 р. про придбання позивачем 6 ліхтарів вуличних в зборі на загальну суму 12600 гривень. (том 1 а.с. 99).

Матеріали справи містять договори поставки нафтопродуктів, укладених між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 , від 06.01.2016 р. №42, від 02.01.2017 р. №24, від 03.01.2018 р. №01-03-04, та банківську виписку по рахунку ФОП ОСОБА_1 за період 2016-2018 роки. (том 1 а.с. 127-250, том 2 а.с. 1- 24).

Відповідачем додано до матеріалів справи витяги з Єдиного реєстру податкових накладних по придбаних та реалізованих позивачем товарів за період з 2016-2018 років. (том 2 а.с. 71-170).

Мотивувальна частина

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позиція суду щодо доводів позивача про порушення контролюючим органом порядку розгляду заперечень на акт перевірки та передчасність прийняття оскаржуваних рішень.

Згідно з п.77.1 та п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Згідно з п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до положень п.86.4 ст. 86 Податкового кодексу України заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

Згідно з п.86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Відповідно до п.86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Судом встановлено, що за результатами проведеної документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, дотримання вимог чинного законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р., податковий орган склав акт від 26.09.2019 р. №13/24-13-33-04-18/2202613354. Вказаний акт направлено та вручено позивачу 04.10.2019 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (том 1 а.с. 118).

Оскаржувані рішення прийняті відповідачем 25.10.2019 р. у строк, визначений ст. 86 Податкового кодексу України, а тому доводи позивача про порушення контролюючим органом порядку розгляду заперечень на акт перевірки та передчасність прийняття оскаржуваних рішень, ігноруючи положення п.86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, є безпідставними та не заслуговують на увагу суду.

Позиція суду щодо податкового повідомлення-рішення №0000331304 від 25.10.2019 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 103486,66 грн та застосовано фінансові санкції в сумі 25871,67 грн; податкового повідомлення-рішення №0000331304 від 25.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на 8623,89 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2155,97 грн; вимоги №0000321304 від 25.10.2019 про сплату недоїмки ЄСВ в сумі 28304,30 грн; рішення №0000321304 від 25.10.2019 про застосування штрафних санкцій в сумі 6904,58 гривень.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування врегульовано статтею 177 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 177.1 та п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пп.164.1.1 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 р. №395 (далі - Порядок №395).

Відповідно до положень п. 1.4 Порядку №395 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.1.5 Порядку №395 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.1.7 Порядку №395 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно до пп.2.3.2.1 пп. 2.3.2 п. 2.3 Розділу 2 Порядку №395 результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків і зборів та у розрізі податкових періодів. У цій частині акта (довідки) перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) перевірки додаються відповідні аналітичні таблиці.

Відповідно до пп.2.3.2.2 пп. 2.3.2 п. 2.3 Розділу 2 Порядку №395 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Податковий орган в акті перевірки від 26.09.2019 р. №13/24-13-33-04-18/2202613354 дійшов висновку про заниження позивачем оподатковуваного доходу на 562325,94 грн (2016 рік - 61671,74 грн, за 2017 рік - 173096,19 грн, за 2018 рік - 327558,04 грн).

Відповідач зазначає в акті перевірки, що платник податків для перевірки не надав документи, що підтверджували б оприбуткування товарів, залишки яких, придбання та реалізація не підтвердженні документально. Відповідач зазначає про те, що під час перевірки встановлення набуття позивачем у власність пального, походження якого невідоме, а саме: бензин марки А-92 в кількості 5030,82 літрів на суму 95204,81 грн, бензин марки А-95 в кількості 3118,45 літрів на суму 54989,69 грн, дизельне пальне в кількості 20291,45 літрів на суму 412132 гривень. На підставі вказаної інформації податковим органом зроблено висновок, що вказане пальне одержане в результаті проведення необлікових операцій, що засвідчує його безоплатне одержання. (а.с.27).

Відповідач на стор. 15 акту зазначає про набуття у власність товару, дійсне джерело походження якого невідоме. При цьому, відповідач, в порушення п.1.7 Порядку №395, не провів аналізу первинних документів, на підставі яких податковий орган співставив придбання позивачем в 2016-2018 р. пального, його реалізацію та визначив залишки, не вказав які ціни були застосовані при визначені їх вартості, що унеможливлює надати оцінку зазначеним в акті перевірці даним.

При цьому, матеріали справи містять договори поставки нафтопродуктів, укладених між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 , від 06.01.2016 р. №42, від 02.01.2017 р. №24, від 03.01.2018 р. №01-03-04, та банківську виписку по рахунку ФОП ОСОБА_1 за період 2016-2018 роки. У вказаних договорах відображено придбання позивачем у 2016 році нафтопродуктів на загальну суму 10000000 грн, у 2017 році нафтопродуктів на загальну суму 10000000 грн та у 2018 нафтопродуктів на загальну суму 10000000 гривень. На підтвердження проведення оплати за вказаними договорами до матеріалів справи додано банківські виписки по рахунку ФОП ОСОБА_1 за період 2016-2018 роки. Однак, суд звертає увагу, що для можливості встановити кількість поставленого та реалізованого товару податковий орган повинен був здійснити відповідний аналіз та систематизувати вказані данні, натомість акт перевірки від 26.09.2019 р. №13/24-13-33-04-18/2202613354 не містить розрахунків, таблиць з посиланням на первинні документи щодо встановлених відхилень в обліковій звітності позивача.

У зв`язку із наведеним, податковий орган не надав доказів на підтвердження проведення позивачем необлікових операцій з придбання пального у 2016-2018 році, а висновки сформував на основі припущень.

Крім того, в акті перевірки міститься ряд невідповідностей, висновків щодо виявлених порушень, зокрема, суд звертає увагу, що в акті перевірки податковий орган посилається на акт Сокирянської ОДПІ від 06.09.2016 р. №8/2405/2202613354 та вказує про підтвердження залишків у позивача пального станом на початок 01.03.2016 року. Також, в акті перевірки відсутні записи про відхилення між даними платника податку та даними перевірки в частині задекларованих податкових зобов`язань з акцизного податку, що підтверджує повноту декларування позивачем обсягів реалізованого пального.

При цьому, перевіркою дотримання позивачем вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не встановлено порушень. Внаслідок вказаного існує невідповідність відомостей в акті перевірки від 26.09.2019 р. №13/24-13-33-04-18/2202613354, де податковий орган на стор.40 акту констатує дотримання позивачем вимог законодавства щодо розрахунків операцій при продажу товарів/послуг і відповідно підтверджує обсяги реалізації пального, а на стор. 14 акту зазначає, що реалізація товару не підтверджена документально.

Судом встановлено, що реалізація пального ФОП ОСОБА_1 через АЗС здійснюється із використанням паливно-касових апаратів для автозаправних станцій. А тому, здійснення продажу пального через АЗС позивач фіксує вказані обсяги через електронні РРО на колонці. Таким чином, суд дійшов висновку, що у випадку допущення позивачем проведення необлікових операцій з придбання пального у 2016-2018 році, вказані порушення були б підтверджені під час дослідження дотримання проведення розрахунків РРО, однак, такі порушення не були виявлені податковим органом.

Також суд звертає увагу, що податковим органом не надано суду належних доказів та не наведено доводів на підтвердження отримання позивачем безоплатно у власність пального у 2016-2018 році. Відповідач через канцелярію суду надав набір даних з Єдиного реєстру податкових накладних по придбаних та реалізованих позивачем товарів за період 2016-2018 років. Так само як і в акті перевірки, так і у клопотанні про долучення документів до матеріалів справи відповідач не наводить аналітичних, математичних вирахувань щодо предмета доказування. Інформація щодо залишків пального не була систематизована та узагальнена відповідачем, ні в акті перевірки від 26.09.2019 р. №13/24-13-33-04-18/2202613354, ні у відзиві на позов.

Судом також встановлено, що під час проведення перевірки податковим органом досліджено книгу обліку доходів і витрат позивача та зазначено про неналежне її ведення. Внаслідок вказаного, відповідач дійшов висновку про неправдиві дані в деклараціях про майновий стан та доходи. При цьому, суд звертає увагу, що неналежне ведення книги обліку доходів і витрат не може бути підставою для висновків про заниження податкових зобов`язань з податку на доходи, оскільки відомості в книзі обліку доходів і витрат формуються на підстав первинних документів, які повинен був перевірити відповідач під час перевірки. Однак, відповідач не надав суду розрахунків, обґрунтувань щодо неправдивих даних в деклараціях про майновий стан та доходи, щодо кількості придбаного та реалізованого товару позивачем у 2016-2018 році, з якого можна було б встановити наявність у позивача непідтверджених документально залишків пального. З вказаного слідує, що під час перевірки податковий орган без підтверджуючих розрахунків та безпідставно зробив висновки про отримання позивачем безоплатно у власність пального у 2016-2018 році.

Судом встановлено, що позивачем було надано податковому органу інформацію від 30.08.2019 р. №3/08 щодо залишків пального у 2016 р. - 2019 р., однак в акті перевірки податковий орган вказує про ненадання для перевірки документів, що підтверджували би оприбуткування товарів, залишки яких, придбання та реалізація, не підтверджені документально. Водночас, податковий орган не витребував у позивача додаткових документів та не досліджував їх, при цьому без жодного обґрунтування вказав про не підтвердження залишків пального.

Позивач посилався на те, що від`ємні значення в інформації від 30.08.2019 р. №3/08 могли виникнути внаслідок застосування касового методу обліку, який передбачений для підприємців на загальній системі оподаткування, а саме коли розхід пального відображено раніше, ніж понесено витрати з його придбання. Проте, вказане питання не досліджувалось інспекторами під час проведення перевірки.

На підставі вказаного, суд дійшов висновку, що акт перевірки від 26.09.2019 р. №13/24-13-33-04-18/2202613354 не відповідає вимогам Порядку №395 в частині визначення залишків пального, оскільки:

- не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів непідтвердження залишків у позивача пального у 2016-2018 р.;

- не містить посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів, зокрема фактів не підтвердження залишків у позивача пального у 2016-2018 р.;

- до акта перевірки не додано відповідних аналітичних таблиць із відображенням придбаного, реалізованого та залишків нереалізованого пальна позивачем у 2016-2018 р. та співставлення отриманих відомостей з обліковими даними і поданими первинними документами для перевірки;

- не витребувано у платника податків, крім інформації від 30.08.2019 р. №3/08, додаткових документів щодо залишків пального у 2016-2018 р.;

- не проаналізовано документи, які б давали можливість встановити залишки пального у позивача у 2016-2018 р., зокрема: податкові та видаткові накладні; акти приймання-передачі партій нафтопродуктів за укладеними договорами; банківські платіжні документи щодо фактично оплачених нафтопродуктів у перевіряємих періодах.

Згідно абз. 4 пп.2.3.2.2 пп. 2.3.2 п. 2.3 Розділу 2 Порядку №395 у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, податковий орган повинен зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Суд звертає увагу, що з 01.03.2016 запроваджено систему електронного адміністрування реалізації пального, яке передбачає складання та реєстрацію в електронному реєстрі акцизної накладної при здійсненні господарських операції. Однак, в акті перевірки від 26.09.2019 р. №13/24-13-33-04-18/2202613354 на стор. 43-44 зазначається декларування акцизного податку без будь-яких відхилень, що на переконання суду є підтвердженням повноти оприбуткування та реалізації пального, відображеного в обліку позивача. Таким чином, доводи відповідача про проведення позивачем необлікових операцій з придбання пального у 2016-2018 році не знайшли свого доказового підтвердження.

Також, під час перевірки відповідачем зроблено висновки про завищення у 2018 р. витрат на придбання вуличних ліхтарів в сумі 12600 гривень.

Згідно з пп. 174.4.4 п. 174.4 ст. 174 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пп.177.4.5 п. 174.4 ст. 174 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту; документально не підтверджені витрати.

Судом встановлено, що позивачем у 2018 році придбано вуличні ліхтарі для освітлення автозаправної станції на загальну суму 12600 грн, на підтвердження чого було надано товарний чек від 19.11.2018 р. №3. Таким чином, позивач у 2018 р. поніс витрати пов`язані з провадженням господарської діяльності. Однак, податковий орган безпідставно та необґрунтовано вказує, що вказані витрати не пов`язані з провадженням господарської діяльності позивача, оскільки не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що придбані вуличні ліхтарі не були використані позивачем у господарській діяльності.

Позиція суду щодо нарахованих податковим органом позивачу зобов`язань зі сплати військового збору та єдиного внеску.

Згідно з пп. 1.1-1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідно до абз. 1 п.2 ч.1 ст.7, п.2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року N 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

З аналізу вказаних норм слідує, що військовий збір та єдиний внесок нараховуються на дохід отриманий від підприємницької діяльності. Водночас, судом встановлено про безпідставність висновків податкового органу щодо податкового зобов`язання ФОП ОСОБА_1 з податку на доходи з фізичних осіб за 2016 р.-2018 р. в сумі 103486,66 гривень. А тому, нарахування суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір в розмірі 8623,89 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 2155,97 грн, а також визначення недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 28304,30 грн, є безпідставними.

Вказані обставини свідчать про необґрунтованість та протиправність прийнятих податковим органом рішень за результатами проведеної документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, дотримання вимог чинного законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено суду обґрунтованість висновків за результатами документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 та, як наслідок, правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0000331304 від 25.10.2019 р., податкового повідомлення-рішення №0000331304 від 25.10.2019 р., вимогу №0000321304 від 25.10.2019 р., рішення №0000321304 від 25.10.2019 про застосування штрафних санкцій.

З вказаних підстав суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Положення ч. 3, 4 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Приписами п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Судом встановлено, що позивач поніс витрати на правову допомогу в сумі 7700 грн, що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 20.12.2019 р., актом приймання-передачі виконаних робіт від 12.02.2020 р. по договору про надання правничої допомоги від 20.12.2019 р., платіжним дорученням №1194 від 15.04.2020 р. в сумі 7700 гривень. (том 2 а.с.36-40).

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір та понесені витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 257, 262 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області, а саме: податкове повідомлення-рішення №0000331304 від 25.10.2019 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 103486,66 грн та застосовано фінансові санкції в сумі 25871,67 грн; податкове повідомлення-рішення №0000331304 від 25.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на 8623,89 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2155,97 грн; вимогу №0000321304 від 25.10.2019 про сплату недоїмки ЄСВ в сумі 28304,30 грн; рішення №0000321304 від 25.10.2019 про застосування штрафних санкцій в сумі 6904,58 гривень.

3. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 1753,47 грн згідно квитанції №1139 від 11.02.2020 р. та витрати на правову допомогу в сумі 7700 гривень.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ 43143196).

Суддя Т.М. Брезіна