Рішення № 90802719, 15.07.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року справа № 580/3451/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Дорошенко Л.В.,

позивача: ОСОБА_1 - особисто,

представника відповідача: Шульги О.В. - за посадою;

представників третьої особи: Яводчака В.О. - за посадою, Бабенко Р.В. - за ордером;

розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору релігійна організація «ПАРАФІЯ СВЯТИХ МУЧЕНИЦЬ ВІРИ , НАДІЇ , ЛЮБОВІ, СОФІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ», про визнання протиправним і скасування рішення та визнання розпорядження таким, що відповідає законодавству, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Черкаської обласної державної адміністрації, в якому просить:

- визнати протиправним та скасування розпорядження голови Черкаської ОДА від 02.10.2019 №606 «Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 25.09.2019 №596»;

- визнати розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 25.09.2019 №596 «Про заяву віруючих громадян» чинним та таким, що відповідає законодавству України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» 15 лютого 2019 рішенням загальних зборів релігійної громади «Парафії святих мучениць Віри , Надії , Любові та їх матері Софії » с. Бужанка Лисянський район Черкаська область, вирішено змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання Православної Церкви України та відповідно, змінити офіційне найменування релігійної організації і затвердити її статут у новій редакції.

Враховуючи рішення загальних зборів, керуючись положеннями статей 7, 8, 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», протокол зборів з додатками та статут в новій редакції, заявою від 26.06.2019 передано в Черкаську обласну державну адміністрацію для розгляду та реєстрації. Документи розглядалися в обласній адміністрації більше 3-х місяців, пройшли перевірку в юридичному, економічному, відділі культури та взаємозв`язків з громадськістю та інших відділах облдержадміністрації і в результаті, 25.09.2019 голова Черкаської ОДА видав розпорядження №596 яким зареєстрував статут в новій редакції та змінив назву релігійної громади.

Разом з тим, 02.10.2019 голова Черкаської ОДА видає нове розпорядження №606 та визнає таким, що втратило чинність розпорядження №596 від 25.09.2019 чим фактично скасовує попереднє розпорядження, тим самим за переконанням позивача, голова ОДА порушив ст. 43 Закону «Про місцеві державні адміністрації», ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» ст. 35 та 36 Конституції України про право громадян сповідувати будь-яку релігію та вести релігійну діяльність, отже враховуючи допущенні порушення, розпорядження голови обласної адміністрації №606 підлягає скасуванню, а розпорядження №596 від 25.09.2019 має бути визнано таким, що відповідає законодавству та є чинним.

Ухвалою суду від 07.11.2019 відмовлено у відкритті провадження у справі, яка скасована постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020.

У зв`язку з повторним автоматизованим розподілом адміністративної справи №580/3451/19, 16.03.2020 справу передано на розгляд судді Гаращенку В.В.

Ухвалою суду 23.03.2010 прийнято позовну заяву до провадження, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи в судове засідання).

Відповідачем подано до суду клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору керівника релігійної організації «ПАРАФІЯ СВЯТИХ МУЧЕНИЦЬ ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ, СОФІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ» священника ОСОБА_7 , оскільки оскаржене розпорядження безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів віруючих громадян релігійної громади, керівником якої є священник ОСОБА_7 .

В результаті розгляду заявленого клопотання ухвалою суду від 24.04.2020 вирішено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору релігійну організацію «ПАРАФІЯ СВЯТИХ МУЧЕНИЦЬ ВІРИ , НАДІЇ , ЛЮБОВІ, СОФІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ», а розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов, просив в задоволені позовної вимог відмовити повністю, не погодившись про твердженням позивача, що оскаржуване розпорядження прийняте упереджено та лише на підставі заяви священника ОСОБА_7 , так як заява віруючих громадян за підписом позивача про затвердження статуту релігійної організації у новій редакції подана з порушенням ч. 3 ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та п. 5.10 та 9.3 Статуту, при цьому за переконанням відповідача позивач не є учасниками (суб`єктом) правовідносин, передбачених в оскаржуваному розпорядженні, оскаржене рішення не породжує безпосередньо для позивача жодних прав та обов`язків, а тому останній в силу ст. 5 КАС України не наділений правом звернення до суду.

Крім того, розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 02.10.2019 №606 визнано таким, що втратило чинність розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 25.09.2019 №596 «Про заяву віруючих громадян», а не скасовано, що не є порушенням ст. 43 Закону «Про місцеві державні адміністрації».

В зв`язку з викладеним в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Третя особа у свої письмових поясненнях зазначила, що позивач - ОСОБА_1 самоправно та в супереч встановленому порядку присвоїв собі повноваження керівника, сам себе назвав головою загальних зборів релігійної громади, тим самим фактично фальсифікуючи документи, ввів в оману Черкаську ОДА, наслідком чого мало місце прийняття помилкового розпорядження №596 від 25.09.2019.

Тим більше, аналізуючи всі доводи позивача щодо допущених процедурних порушень адміністрацією при прийнятті спірного розпорядження, слід звернути увагу, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності виходячи із міркувань розумності та доцільності. Суто формальні порушення не можуть впливати на дійсність відповідного акту.

Крім того, позивачем не доведено суду, що останній є парафіянином релігійної громади, тим самим не доведено, що його право є порушеним в результаті винесення розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 02.10.2019 №606.

Позивач в судовому засідання позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, зазначив, що більшість релігійної громади на відміну від священика ОСОБА_7 підтримала вхід до складу релігійного об`єднання Православної Церкви України, тим самим відповідним протоколом делегувала позивачу право представляти інтереси громади у відносинах з органами влади, що спростовує твердження про відсутність порушеного права, при цьому будь-який реєстр парафіян релігійної організації не ведеться, парафіянином вважається особа православного віросповідання, яка зберігає живий зв`язок із Парафією .

Крім того, в спростування твердження відповідача, позивач зазначив, що в даному випадку визнання нечинним розпорядження є тотожним поняттю його скасування, оскільки спірне розпорядження від 02.10.2019 №606 абсолютно протилежне за змістом розпорядженню №596 від 25.09.2019.

Представник відповідача в судовому засіданні просила в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю з підстав викладених у відзиві.

Представники третьої особи в судовому засіданні підтримали відповідача, просили відмовити у задоволенні позову повність за безпідставністю, з посиланням на викладене у поясненнях.

Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши письмові докази, додаткові пояснення та інші матеріали справи, повно та всебічно дослідивши їх, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Черкаської обласної державної адміністрації №415 зареєстровано статут релігійної організації «Парафії Святих мучениць Віри, Надії, Любові, Софії Української православної церкви». Розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації «Про заяви віруючих громадян» від 30.11.2011 №363 зареєстровано зміни до статуту у зв`язку зі зміною назви на «Парафії святих мучениць Віри , Надії , Любові та матері їх Софії Уманської єпархії Української православної церкви».

Відповідно до відомостей ЄДР керівником релігійної організації є священник ОСОБА_7 .

15.02.2019 проведено загальні збори релігійної громади «Парафії святих мучениць Віри, Надії , Любові та матері їх Софії Уманської єпархії Української православної церкви» та рішенням зборів вирішено змінити підлеглість релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання Православної Церкви України. На зборах визначили, що релігійна громада канонічно та організаційно підпорядковується управлінню Харківсько-Полтавської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та Київській Митрополії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), є підзвітною єпархіальним зборам та єпархіальному архієрею Харківсько-Полтавської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та, відповідно, на зборах змінили офіційне найменування релігійної громади та затвердили її статут у новій редакції.

Як вбачається з протоколу загальних зборів від 15.02.2019, за рішення про перехід релігійної громади до складу релігійного об`єднання Православної Церкви України, із 50 присутніх проголосувало «за» - 41 особа, «проти» - 9, «утрималось» - 0. За внесення змін та доповнень, прийняття нової редакції статуту релігійної громади та подання його на реєстрацію до органів виконавчої влади, проголосувало 41 чоловік - «за», «проти» - 9 та «утрималось» - 0. Протокол підписали: голова зборів - Багателя О.П., секретар зборів - Запорожець М.Б. Додатково справжність підписів протоколу засвідчено секретарем виконавчого комітету Бужанської сільської ради.

Відповідно до протоколу загальних зборів від 15.02.2019 всього членів релігійної громади становить 52 особи.

26.06.2019 до Черкаської обласної державної адміністрації надійшла заява віруючих громадян за підписом уповноваженого протоколом від 15.02.2019 Багателі О.П., до заяви додано протокол №1 зборів від 15.02.2019, додаток №1 до протоколу №1 від 15.02.2019 зі списком осіб, які брали участь у голосуванні, додаток №2 до протоколу №1 від 15.02.2019 список членів релігійної громади, статут релігійної громади у новій редакції.

Також судом встановлено, що Черкаська обласна державна адміністрація розглядаючи заяву від 26.06.2019 звернулась до Міністерства культури України Департамент у справах національностей та релігії за роз`ясненням щодо наступного: 15.02.2019 відбулися загальні збори релігійної громади на яких ухвалено ряд рішень, одне із яких - щодо зміни підлеглості, з числа 9 осіб, які проголосували проти переходу, увійшов також керівник релігійної громади ОСОБА_7 . За п. 9.3. Статуту передбачено, що зміни та доповнення до нього можуть вноситися за згодою єпархіального архієрея, при цьому оскільки єпархіальний архієрей Уманської єпархії Української православної церкви, єпископ Уманський і Звенигородський Пантелеімон є керівником іншої конфесії, то він не затвердить протокол із рішенням про зміну підлеглості і не дасть згоди на внесення змін до чинного статуту, тому адміністрація просила надати роз`яснення, зокрема щодо необхідності затвердження рішення загальних зборів релігійної громади щодо зміни підлеглості у єпископа Уманського і Звенигородської Пантелеімона, а також щодо отримання офіційної згоди чи відмови стосовно внесення змін до чинного статуту.

У відповідь Міністерство культури України направило листа від 01.08.2019 зміст якого щодо роз`яснення зводиться до наступного: рішення про зміну підлеглості релігійної громади та внесення змін або доповнень до статуту ухвалюється на загальних зборах цієї громади в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Це питання належить до виключної компетенції загальних зборів громади.

Загальні збори мають право - приймати рішення з усіх питань діяльності відповідної релігійної організації, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів управління (відповідно до вимог статті 98 Цивільного кодексу України). Отже, ніхто (включно із священнослужителем чи органами управління громади) не може позбавити загальні збори права прийняти рішення щодо зміни підлеглості.

Загальні збори релігійної громади можуть бути скликані членами цієї громади які бажають змінити її канонічне підпорядкування (щонайменше дві особи) відповідно до частин другої та третьої статті 8 Закону про свободу совісті.

Закон не передбачає й не надає особливих повноважень у справі скликання таких зборів священнослужителям. Відповідно, згода священнослужителя не є обов`язковою.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади.

Особи, які так чи інакше беруть участь у житті релігійної громади, вважають себе належними до неї, не підпадають під обмеження, встановлені статутами (положеннями) релігійних громад, можуть бути членами релігійної громади.

Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Це рішення засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які були присутні на зборах й підтримали вказані рішення.

Враховуючи викладене, розглянувши заяву віруючих від 26.06.2019, Черкаською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження №596 яким зареєстровано і передано на постійне зберігання Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації зміни до статуту Парафії святих мучениць Віри , Надії, Любові та їх матері Софії Уманської єпархії Української православної церкви зі зміною підлеглості з «Української православної церкви» на «Православну церкву України», зі зміною назви на РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТИХ МУЧЕНИЦЬ ВІРИ , НАДІЇ , ЛЮБОВІ, СОФІЇ ХАРКІВСЬКО-ПОЛТАВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) СЕЛА БУЖАНКА ЛИСЯНСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ» та викладення статуту в новій редакції.

Отже, суд критично відноситься та не приймає твердження викладені у відзиві на позов в частині обґрунтування правомірності прийняття розпорядження №606 з посиланням на недотримання заявниками п. 5.3, 5.10, 9.3 статут релігійної громади, оскільки відповідачем це питання досліджено, про що свідчить лист Міністерства культури України від 01.08.2019.

В подальшому судом встановлено, що в зв`язку з незгодою з розпорядженням №596

ОСОБА_7 , як керівник релігійної організації звернувся 01.10.2019 із заявою до голови Черкаської обласної державної адміністрації, в якій просив не брати до відома будь-які клопотання чи заяви та інші документи, що надійшли з 01.01.2019 за підписами ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , оскільки вказані особи чи будь-які інші не уповноваженні на це Парафіяльними зборами.

Крім того, просив вжити заходів щодо приведення у відповідність до вимог чинного законодавства України розпорядження обласної державної адміністрації про затвердження нової редакції статуту релігійної організації.

До заяви додано протокол загальних парафіяльних зборів релігійної організації №1 від 28.02.2019 за яким вирішили залишити релігійну організацію у канонічному підпорядкуванні керуючому Уманською єпархією Української православної церкви на чолі із Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України ОСОБА_13. Із присутніх 13-ти осіб проголосувало «за» - 13, «проти» - 0, «утрималось» - 0. Протокол підписали: голова зборів - ОСОБА_7, секретар зборів - ОСОБА_12 Відповідно до додатку до протоколу №1 від 28.02.2019 склад членів-учасників загальних парафіяльних зборів становить 15 осіб.

Враховуючи заяву ОСОБА_7 , голова Черкаської обласної державної адміністрації 02.10.2019 приймає розпорядження №606 та визнає таким, що втратило чинність, розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 25.09.2019 №596 «Про заяву віруючих громадян».

Вважаючи розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації №606 від 02.10.2019 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості оскаржуваному рішенню суб`єкта владних повноважень, суд виходив з наступного законодавчого регулювання спірних правовідносин.

Згідно статті 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова.

31 січня 2019 року набув чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи» від 17.01.2019 №2673-VІІІ, згідно якого визнано право релігійної громади на вільну зміну підлеглості в канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні і за її межами релігійним центрам (управлінням) та встановлена нова процедура державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи.

Відповідно до п. 2, 3 Прикінцевих положень названого Закону встановлено, що у разі прийняття рішення щодо зміни своєї підлеглості релігійна організація повідомляє про таке рішення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, або обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, а в Автономній Республіці Крим - Раду міністрів Автономної Республіки Крим, які забезпечують оприлюднення цього рішення на своєму офіційному веб-сайті.

Статути (положення) релігійних організацій мають бути приведені у відповідність із цим Законом упродовж одного року з дня набрання ним чинності. До приведення статутів (положень) у відповідність із цим Законом релігійні організації керуються положеннями діючих статутів (положень) у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Згідно ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (в редакції чинній на дату звернення віруючих громадян), релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону.

Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Згідно з частинами 3, 4 ст. 14 цього ж Закону, для реєстрації статуту (положення) релігійної громади у новій редакції до органу реєстрації статуту подаються:

1) заява за підписом керівника або уповноваженого представника релігійної громади;

2) статут (положення) релігійної громади у новій редакції.

До статуту (положення) релігійної громади у новій редакції додатково подаються:

1) належним чином засвідчена копія протоколу (або витяг з протоколу) загальних зборів релігійної громади про внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної громади, ухвалених відповідно до порядку, визначеного у чинному на момент внесення змін статуті (положенні) релігійної громади, із зазначенням списку учасників цих загальних зборів;

2) оригінал чи належним чином засвідчена копія чинної на дату подання документів редакції статуту (положення) релігійної громади, до якого мають бути внесені зміни і доповнення, з відміткою про державну реєстрацію (з усіма змінами, що до нього вносились), та оригінал свідоцтва, виданого органом реєстрації (якщо таке видавалося).

Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.

Згідно ст. 15 цього Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», у реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству.

Відповідно до роз`яснення Міністерства культури України щодо зміни релігійними громадами підлеглості в канонічних та організаційних питаннях у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи» від 21.03.2019 вбачається наступне: « 1. Рішення про зміну підлеглості релігійної громади та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється на загальних зборах цієї громади в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 8 Закону. Це питання належить до виключної компетенції загальних зборів громади. Загальні збори мають право приймати рішення з усіх питань діяльності відповідної релігійної організації, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів управління (відповідно до вимог статті 98 Цивільного кодексу України). Отже, ніхто (включно із священнослужителем чи органами управління громади) не може позбавити загальні збори права прийняти рішення щодо зміни підлеглості. Загальні збори релігійної громади можуть бути скликані членами цієї громади, які бажають змінити її канонічне підпорядкування (щонайменше дві особи) - відповідно до частин другої та третьої статті 8 Закону. Закон не передбачає й не надає особливих повноважень у справі скликання таких зборів священнослужителям. Відповідно, згода священнослужителя не є обов`язковою. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади (частина друга статті 8 Закону). Особи, які так чи інакше беруть участь у житті релігійної громади, вважають себе належними до неї, не підпадають під обмеження, встановлені статутами (положеннями) релігійних громад, можуть бути членами релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Це рішення засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які були присутні на зборах й підтримали вказані рішення. 5. Прийняте рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 Закону. Зокрема, для реєстрації змін до статуту релігійної громади необхідно подати пакет реєстраційних документів до відповідної обласної, Київської міської державних адміністрацій в порядку вимог статті 14 Закону. Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам. Після завершення цієї процедури цей же орган вносить дані про релігійну громаду до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань».

Отже, за переконанням суду загальні збори релігійної громади, що відбулися 15.01.2019 проведені у відповідності до вимог ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» з врахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи».

Щодо кількості членів релігійної громади, які брали участь у загальних зборах 15.01.2019 під головуванням ОСОБА_1 так і на загальних парафіяльних зборах 28.02.2019 під головуванням ОСОБА_7 , то суд звертає увагу, що як зазначено вище, членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення. Особи, які так чи інакше беруть участь у житті релігійної громади, вважають себе належними до неї та не підпадають під обмеження, встановлені статутами (положеннями) релігійних громад, можуть бути членами релігійної громади.

Так у відповідності до змісту чинного Статуту релігійної громади та наявних матеріалів справи, суду не надано належних та допустимих доказів щодо реєстру кількості членів релігійної громади, при цьому суд враховує, що у відповідності до вимог ст. 8 Закону рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади.

Як встановлено судом, за рішення про перехід релігійної громади до складу релігійного об`єднання Православної Церкви України, проголосувало 41 особа з 50 присутніх на загальних зборах, тоді як залишити релігійну організацію у канонічному підпорядкуванні керуючому Уманською єпархією Української православної проголосувало на загальних парафіяльних зборах 28.02.2019 - 13 осіб, при цьому до цієї кількості осіб ввійшли 9 членів громади, які брали участь на загальних зборах 15.01.2019 та були проти переходу релігійної громади до складу релігійного об`єднання Православної Церкви України, що зафіксовано протоколом від 15.01.2019.

Тим самим судом встановлено, що рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту викладених в протоколі від 15.01.2019 ухвалено не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади та у відповідності до вимог ст. 8 Закону.

Отже, враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства України, протокол загальних зборів релігійної громади від 15.01.2019, належать до рішення, яке прийняте всередині цієї громади її членами та відповідає Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

З наведених підстав, суд дійшов висновку, що подавши усі необхідні документи для реєстрації нової редакції статуту, у відповідача були відсутні підстави для відмови зареєструвати нову редакцію статут, і відмова у такому випадку могла бути розцінена саме як протиправне втручання держави у справи релігійної організації.

Судом не враховуються посилання третьої особи на те, що був порушений порядок проведення парафіяльних зборів та прийнятих рішень, оскільки у справі відсутні будь-які належні та допустимі докази, про те, що рішення загальних зборів від 15.01.2019 визнане судом недійним, так само і не знайшли свого підтвердження міркування про відсутність порушеного права позивача у відповідності до вимог ст. 5 КАС України, оскільки за наявними матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 входить до складу релігійної громади «Парафії святих мучениць Віри , Надії , Любові та їх матері Софії » с. Бужанка Лисянський район Черкаська область, є особою православного віросповідання та зберігає живий зв`язок з парафією, протилежного суду не доведено.

При цьому суд в силу ст. 90 КАС України критично оцінює та відхиляє, як доказ, наданий третьою особою на паперовому носієві книгу реєстру членів релігійної громади, оскільки ні статутом, ні внутрішнім розпорядчим документом громади, ведення такого реєстру не передбачено.

За відсутність зауважень з боку відповідача щодо поданої 26.06.2019 з додатками заяви віруючих громадян, суд дійшов висновку, що у відповідача не було законних підстав відмовити у реєстрації нової редакції статуту релігійної громади, при цьому суду не доведено, що статут або діяльність релігійної громади суперечать чинному законодавству.

Отже, аналізуючи дії відповідача, в контексті ст. 19 Конституції України, суд зазначає, що при наявності всіх необхідних документів, розпорядження №596 від 25.09.2019 прийняте з дотриманням чинного законодавства, яке регулює порядок прийняття та реєстрацію нової редакції статуту релігійної громади, а тому з урахуванням наведеного, відповідач приймаючи розпорядження №596 від 25.09.2019 діяв в межах наданих йому Конституцією та законами України повноважень.

Разом з тим, позивач просить суд визнати розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 25.09.2019 №596 «Про заяву віруючих громадян» чинним та таким, що відповідає законодавству України, проте суд звертає увагу, що у відповідності до вимог ст. 245 КАС України суд не наділений повноваженнями при вирішенні справи визнавати нормативний чи індивідуальних акт суб`єкта владних повноважень таким, що є чинним, а тому задоволені такої позовної вимоги слід відмовити.

Щодо розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 02 жовтня 2019 року №606 яким визнано таким, що втратило чинність розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 25.09.2019 №596 «Про заяву віруючих громадян» суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 30 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, забезпечує проведення державної політики щодо релігій і церкви шляхом здійснення реєстрації статутів (положень) релігійних організацій, зазначених у частині другій статті 14 цього Закону, а також змін і доповнень до них.

Повноваження голів місцевих державних адміністрацій визначені ст. 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», зокрема голови місцевих державних адміністрацій очолюють відповідні місцеві державні адміністрації, здійснюють керівництво їх діяльністю, несуть відповідальність за виконання покладених на місцеві державні адміністрації завдань і за здійснення ними своїх повноважень; представляють відповідні місцеві державні адміністрації у відносинах з іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, політичними партіями, громадськими і релігійними організаціями, підприємствами, установами та організаціями, громадянами та іншими особами як в Україні, так і за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 цього ж Закону голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

З аналізу вищезазначеного вбачається, що до виключних повноважень голови обласної державної адміністрації відноситься видання розпоряджень в межах повноважень з організації діяльності органу.

Частинами 1, 2 ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 8 ст. 118 Конституції України, згідно з якою рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Відповідно до п. 4 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, такі акти стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата ? конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

Тим самим місцеві органи виконавчої влади, вирішуючи питання віднесених до їх повноважень, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органом виконавчої влади і особою яка звернулась для реалізації певного суб`єктивного права, з метою впевненості у тому, що її існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Таким чином, у тих випадках коли предметом перегляду є індивідуальний акт, має бути прийняте рішення про визнання такого акта, недійсними чи його скасування, а в разі перегляду нормативно-правового акта - визнання його нечинним, оскільки право набуте прийняттям індивідуального акту не може бути нечинним - воно або є, або ні.

Отже, місцеві органи виконавчої влади в даному випадку Черкаська обласна державна адміністрація не може визнати нечинним своє попереднє рішення, що стосується конкретно визначеної особи, якщо відповідно до припису такого рішення правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав припиняються, що в свою чергу є тотожним поняттю скасування, а отже наведене не відповідає вимогам ст. 43 Закону України «Про місцеві адміністрації».

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що голова обласної державної адміністрації розпорядженням від 02 жовтня 2019 року №606 визнавши такими, що втратили чинність попереднього розпорядження від 25 вересня 2019 року №596, діяв не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд вважає докази та обґрунтування позивача достатніми для часткового задоволення позову.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір за дві вимоги немайнового характеру в сумі 1536,80 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з частковим задоволенням позову, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768, 40 грн. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Черкаської обласної державної адміністрації від 02.10.2019 №606 «Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 25.09.2019 №596».

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської обласної державної адміністрації (18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, 185 код ЄДРОПУ 00022668) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідні положень та п. 3 Прикінцеві положення КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 05.08.2020.

Суддя В.В. Гаращенко