Рішення № 9080258, 02.03.2010, Господарський суд Чернігівської області

У К Р А Ї Н А

Г О С П О Д А Р С Ь К И Й С У Д

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів

проспект Миру , 20 тел. 7-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

02 березня 2010 р.справа № 2/31

За позовом:товариства з обмеженою відповідальністю „Віннер”

69083, м. Запоріжжя, вул. Жасмінна, 5

дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

про стягнення 3141,14грн.

Суддя Михайлюк С.І.

Представники сторін: не зявилися

Позивачем заявлений позов про стягнення з відповідача 2717,55 боргу, 160,26грн. процентів за користування чужими коштами, 23,45грн. 3%річних, 79,62грн. інфляційних, 160,26грн. пені. Позов мотивований невиконанням відповідачем грошового обовязку за договором № 154 від 03.07.2009р., заявкою № 35 від 03.07.2009р.

Позивач надіслав заяву про розгляд справи без участі представника.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте в судове засідання не зявився, відзиву, заперечень не подав, причин не повідомив. Заяв чи клопотань від відповідача не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається в формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За допомогою засобів факсимільного звязку сторонами укладений договір від 03.07.2009р. на транспортне обслуговування в України та у міжнародному сполученні, а також замовлення договір-заявка № 35 (є невідємною частиною договору, п. 2.1.).

Відповідач не спростував укладення вказаних документів.

Згідно з умовами договору, заявкою перевізник (позивач) зобовязався виконати перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні на замовлення відповідача, а замовник оплатити перевізнику вартість таких послуг. Заявкою визначений маршрут: Україна (Комсомольське) Вірменія (Єреван-Капан), вантаж металеві кульки вагою 20т, дату завантаження 06.07.2009р., адресу завантаження/замитнення Комсомольське, адресу розмитнення Єреван (Вірменія), адресу розвантаження Капан (Вірменія).

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до вимог закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, за винятком випадків, передбачених законом (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ст. 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність” перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом є, у т.ч. міжнародна автомобільна накладна (CMR).

Міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 0121765, яка складена 06.07.2009р., підтверджує виконання обовязку позивачем з перевезення вантажу на замовлення відповідача.

Відповідно до п. 4.1. договору вартість послуг узгоджується в замовленнях. Розрахунки здійснюються в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на день розвантаження, якщо вартість послуг визначена в іноземній валюті, якщо інше не передбачено в замовленні. Замовленням вартість послуг визначена сумою, що еквівалентна 4000доларів США. При цьому розмір суми має визначатися по курсу НБУ на день оплати (передбачено в замовленні).

Згідно з п. 4.1. договору № 154 замовник зобовязався сплатити вартість послуги (неустойки) протягом 5-ти банківських днів після отримання ТТН або CMR з відміткою вантажоодержувача, рахунку та податкової накладної. За договором-заявкою № 35 відповідач мав сплатити позивачеві суму коштів в гривні, яка рівна 2100доларів США по курсу НБУ на день оплати не пізніше 4-х банківських днів від дня замитнення та суму коштів в гривні, яка рівна 1900 доларів США по курсу НБУ на день оплати не пізніше 4-х банківських днів після розвантаження і одержання копії CMR, рахунок та податкова накладна не є підставою для оплати.

Тобто, у договорі та замовленні сторонами зазначені різні терміни та підстави оплати. Оскільки замовлення (договір-заявка) є невідємною частиною договору, суд дійшов висновку про не досягнення згоди сторонами щодо термінів та підстав оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги , якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наведеного випливає висновок про обовязок замовника у семиденний строк сплатити перевізникові суму в гривнях, яка еквівалентна 4000доларів США по курсу НБУ на день оплати, а якщо це останній день семиденного строку то по курсу, який встановлений НБУ саме в цей день.

Відповідачем позивачеві сплачено 13.07.2009р. 16023грн., що за курсом НБУ становить 2101,54доларів США, 06.08.2009р. 11908,65грн., що за курсом НБУ становить 1550доларів США. Отже відповідачем сплачено суму, еквівалентну 3651,54доларів США. Залишок заборгованості становить сума, еквівалентна 348,46доларів США.

Надіслання відповідачеві позовної заяви суд розцінює як вимогу до сплати боргу. Позовна заява надіслана відповідачеві позивачем 19.01.2010р. та підтверджується фіскальним чеком (а.с. 5).

Відповідач не заперечив проти одержання позовної заяви. Однак докази дати одержання відповідачем позовної заяви у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи пункти 4.1.4., 4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, що затверджені наказом Міністерства транспорту та звязку України 12.12.2007р. № 1149 з подальшими змінами, суд дійшов висновку, що відповідач одержав позовну заяву 25.01.2010р. та мав сплатити решту заборгованості не пізніше 01.02.2010р. Станом на 01.02.2010р. решта заборгованості, еквівалентна 348,46доларів США, по курсу НБУ на це число становить 2787,33грн.

Проти наявності заборгованості відповідач не заперечив, доказів погашення не подав.

Отже позовні вимоги про стягнення 2717,55грн. боргу підлягають задоволенню.

В решті позовних вимог слід відмовити, оскільки нарахування здійснені за час, коли відповідачем не допущено прострочення (проценти за користування чужими грошовими коштами, 3%річних, пеня нараховані за період 15.10.2009р. 01.02.2010р., інфляційні втрати за жовтень-грудень 2009р.). Відповідач є таким. що допустив прострочення, починаючи з 02.02.2010р.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене, а також керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, і/н НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Вінер” (69083, м. Запоріжжя, вул. Жасмінна,5, код 24511745) 2717,55грн. боргу, 88,25 грн. держмита, 204,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.І. Михайлюк

02.03.10