Рішення № 90802198, 06.08.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3411/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Костенко Г.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

30.06.2020 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служи, та деяких інших осіб" та щодо неврахування стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 з 14.05.2020 пенсію за віком, на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, та здійснювати подальші виплати призначеної пенсії за віком та здійснити виплату недоплаченої призначеної пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з врахуванням стажу з 03.03.1979 по 07.04.1980 та з 01.01.2004 по 11.04.2005.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку у відповідача та йому призначена пенсія у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Після призначення пенсії за вислугою років позивач продовжував працювати. З 14.05.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою встановленого зразка про призначення йому пенсії за віком. Але, відповідачем було фактично переведено позивача з пенсії, призначеної у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", на пенсію за віком у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Таким чином, ОСОБА_1 було переведено на пенсію за віком, з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служи, та деяких інших осіб", а не призначено, як це передбачено частиною другою статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Крім того зазначає, що відповідачем протиправно не було зараховано до трудового стажу період з 03.03.1979 по 07.04.1980 року та період трудового стаду з 01.01.2004 по 11.04.2005.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано матеріали пенсійної справи позивача.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши 21.07.2020 до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком було правомірно застосовано показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії. Щодо неврахування до трудового стажу періодів роботи позивача з 03.03.1979 по 07.04.1980 року та з 01.01.2004 по 11.04.2005 відповідач зазначив, що записи в трудовій книжці про прийняття на роботу та звільнення внесені на підставі записки, а не наказу (розпорядження) та відсутні дані про особу яка внесла записи про звільнення.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Як слідує з позовної заяви та не заперечується у відзиві відповідачем ОСОБА_1 з 2005 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Після призначення пенсії за вислугу років позивач працевлаштувався, працював та сплачував у встановленому нормами права порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що підтверджено матеріалами справи.

14.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою встановленого зразка про перехід на інший вид пенсії, а саме: з пенсії за вислугу років - на пенсію за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.46).

Рішенням відповідача від 14.05.2020 №163950008947 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 3393,18 грн (а.с.38).

На заяву позивача від 01.06.2020 (а.с.13) відповідач листом №3143-3095/О-03/8-1600/20 від 09.06.2020 повідомив, що пенсія призначена та виплачується відповідно до діючого законодавства (а.с.14-15).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно ст. 5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно зі ст. 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Звертаючись до суду аргументи позивача фактично зводились до того, що відповідачем всупереч вимогам законодавства України незаконно переведено останнього з одного виду пенсії на інший, а не призначено позивачеві пенсію за віком.

Надаючи, оцінку доводам позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Судом встановлено, що на момент звернення із заявою до органу Пенсійного фонду (14.05.2020) позивач досягнув передбаченого Законом пенсійного віку та мав необхідний страховий стаж, а отже мав право на призначення пенсії за віком.

До часу звернення із відповідною заявою позивач отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тобто раніше не отримував жодного виду пенсії, передбаченого Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Отже, позивач звернувся за призначенням пенсії за даним Законом вперше.

Відповідно до ст.ст. 9, 10 Закону №1058-IV, предметом регулювання цього Закону є три види пенсії: за віком, по інвалідності та у зв`язку з втратою годувальника. Правовідносини щодо переведення з одного виду пенсії на інший регулюються ч. 3 ст. 45 цього Закону.

Аналіз ст. 45 зазначеного вище Закону дозволяє дійти висновку, що переведення з одного виду пенсії на інший можливий лише в межах трьох видів пенсії, передбачених ст. 9 та ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV, зокрема: за віком, по інвалідності та у зв`язку з втратою годувальника. Разом з тим, позивач раніше отримував пенсію за вислугу років за іншим законом, відтак останнього не може бути переведено на пенсію за віком, оскільки цей вид пенсії може бути лише призначений, як за первинним зверненням.

Зазначене вище свідчить про протиправність дій відповідача, що полягає у переведенні позивача з одного виду пенсії на інший замість призначення пенсії за віком.

Крім того, слід зазначити й те, що принципова різниця між призначенням пенсії та переведенням з одного виду пенсії на інший полягає в особливостях розрахунку розміру пенсії.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №1058-IV, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де Зп - заробітна плата, визначена відповідно до ст. 40 цього Закону.

Частиною 2 ст. 40 Закону №1058-IV встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою, Зп - Зс х (Ск : К), де Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, у випадку призначення позивачеві пенсії враховується заробітна плата за 2017-2019 роки, оскільки із заявою про призначення пенсії позивач звернувся у 2020 році.

В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Отже, ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.

Водночас суд зазначає, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в травні 2020 року позивач звернувся вперше.

Враховуючи, що відповідачем було здійснено не призначення пенсії з використанням середньої зарплати за 2017-2019 роки, а переведення з одного виду пенсії на інший з використанням середньої зарплати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служи, та деяких інших осіб", наявні підстави вважати про неправильність розрахунку розміру пенсії останнього, що призвело до протиправного заниження її розміру, і є окремою підставою протиправності дій відповідача.

З огляду на те, що позивач звернувся з заявою про призначення пенсії за віком 14.05.2020, то відповідно до приписів зазначеного вище Закону, пенсію позивачу слід нараховувати із застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018, 2019 роки - з 14.05.2020.

Позиція суду узгоджується з правовим висновком викладеним Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 30.04.2015 у справі №К/800/13363/15, де судом викладено правовий висновок, що переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до ст. 45 Закону №1058-IV, можливе лише у тому разі, якщо особі відповідно до даного Закону був призначений один з видів пенсії, визначених приписами ч. 1 ст. 10 даного Закону - пенсія за віком, пенсія по інвалідності чи пенсія у зв`язку з втратою годувальника. В частині третій статті 45 Закону мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсій за матеріалами пенсійної справи, що в даному випадку відсутнє, так як мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону.

Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 05.07.2018 (справа №565/645/17), від 11.07.2019 (справа №264/6292/16-а), від 15.08.2019 (справа №521/9597/17), від 11.09.2019 (справа №363/1493/17), від 06.12.2019 (справа №679/1000/17) та від 13.02.2020 (справа №263/3478/17), що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд застосовує до спірних правовідносин.

Отже суд погоджується з обґрунтуваннями позивача, оскільки такі обґрунтування є беззаперечними і такими, що не підлягають доведенню або ж спростуванню.

Щодо не зарахування до трудового стажу позивача періоду роботи на Вісімнадцятому Державному Підшипниковому заводі м.Вінниця з 03.03.1979 по 07.04.1980 та періоду військової служби з 01.01.2004 по 11.04.2005, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абз.1 п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.36) мотивуючи відмову зарахування до трудового стажу позивача періоду роботи на Вісімнадцятому Державному Підшипниковому заводі м.Вінниця з 03.03.1979 по 07.04.1980 посилається на те, що у трудовій книжці ОСОБА_1 записи про прийняття на роботу та про звільнення внесені на підставі записки, а не наказу (розпорядження) та відсутні дані про особу яка внесла записи про звільнення. В якості обґрунтування відповідач посилається на пункт 2.4 та 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом №58 від 29.07.1993 Міністерства соціального захисту населення, Міністерства юстиції України, міністерства праці України, зареєстровано в юстиції України 17.08.1993 за №110.

Суд не бере до уваги такі посилання відповідача, оскільки спірні записи про прийняття на роботу та про звільнення позивача зроблено в 1979 та 1980 роках, тобто дані записи внесено роботодавцем до видання вищевказаної Інструкції, відповідно вона не підлягає застосуванню у спірних відносинах.

Суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, на загальних підставах.

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Незарахування позивачу до страхового стажу окремого періоду пов`язане із певними неточностями, проте, за загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.

Оглядом копії трудової книжки позивача встановлено, що позивач у період з 03.03.1979 по 07.04.1980 працював на Вісімнадцятому Державному Підшипниковому заводі м.Вінниця (а.с.11).

Матеріали справи містять довідку ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" від 22.06.2020 №350 (а.с.32) відповідно до якої "Вісімнадцятий державний Підшипниковий завод" наказом Мінмашпрому України від 02.06.1993 №328 перейменовано на "Вінницький підшипниковий завод", а наказом Мінмашпрому України від 19.12.1994 №1805 на базі Вінницького підшипникового заводу створено ВАТ "Вінницький підшипниковий завод".

Відповідно до довідки ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" від 22.06.2020 №349 (а.с.31) ОСОБА_1 03.03.1979 року прийнятий шліфувальником по 3 розряду в ШСЦ-4 (наказ від 01.03.1979 №668) та 07.04.1980 року звільнений в зв`язку з призовом в Радянську армію (наказ від 09.04.1980 №256).

Таким чином, відповідач безпідставно відмовив позивачу у зарахуванні до трудового стажу періоду роботи на Вісімнадцятому Державному Підшипниковому заводі м.Вінниця з 03.03.1979 по 07.04.1980.

У відзиві відповідач зазначає (а.с.36), що довідка №4/798 від 15.11.2019 про одержання грошового забезпечення в військовій частині А1546 ОСОБА_1 за період з січня 2003 по квітень 2005 року відсутні дані про сплачені суми страхових внесків.

Згідно запису №10 в трудовій книжці позивача з 01.06.1983 по 11.04.2005 ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах (а.с.11 зворотній бік).

Згідно п. "в" ч. 3 ст. 56 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV, до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Відповідно до ч. 1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ІІ (далі - Закон України від 25.03.1992 № 2232-ІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з п. 11 ст. 11 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов`язок і військову службу".

Пунктом 2 ст. 14 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, надбавку або компенсацію, - для осіб, зазначених у пунктах 6-9, 11 і 12 статті 11 цього Закону.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства (п.3 ч.5 ст.24 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI).

Згідно з абз. 2 ч.1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII), час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

З системного аналізу правових норм вбачається, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частину 2 статті 24 Закону України №1058-IV доповнено абзацом другим згідно із Законом №2148-VIII від 03.10.2017, що застосовується з 1 жовтня 2017 року.

Так, у разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

Отже, управління Пенсійного фонду зараховує відповідні періоди служби до страхового стажу, на підставі реєстру застрахованих осіб, якщо в ньому є необхідні для обчислення страхового стажу відомості щодо грошового забезпечення та сплати страхових внесків.

У разі відсутності в реєстрі застрахованих осіб відомостей щодо грошового забезпечення страховий стаж обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески, виданої військовою частиною чи органом, який виплачує грошове забезпечення.

В матеріалах справи міститься копія архівної довідки Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву МО України від 15.11.2019 №4/798 (а.с.50), яка містять відомості про суми нарахованого грошового забезпечення під час проходження позивачем військової служби за період з січня 2003 року по квітень 2005 рік.

Разом з тим, вказана довідка не містить інформації про сплачені суми страхових внесків за вказаний період.

Відтак, пенсійний орган правомірно відмовив у зарахуванні до трудового стажу періоду військової служби з 01.01.2004 по 11.04.2005.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Окремо суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази і довести певні обставини, які свідчать про правомірність його дій/бездіяльності, законність прийнятих рішень. Однак, відповідач у згаданих правовідносинах, жодним доказом або ж нормою законодавства не спростував доводів позивача.

Беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору /частина восьма статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України/.

Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служи, та деяких інших осіб".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 з 14.05.2020 пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2017-2019 роки та здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 пенсії за віком з 14.05.2020, із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2017-2019 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи на Вісімнадцятому Державному Підшипниковому заводі м.Вінниця з 03.03.1979 по 07.04.1980.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання.

Головуючий суддя Г.В. Костенко