Рішення № 90801247, 06.08.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2020 р. Справа№200/4477/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., за участю секретаря судового засідання Огонянц О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівні

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекскредит"

про: визнання протиправною та скасування постанови "Про арешт коштів боржника" від 07.04.2020 року ВП № 61745900, яка прийнята приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Дорошкевич Вірою Леонідівною.

за участю

представників сторін:

від позивача: Кіптенко С.П. - за довіреністю,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівні, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" про визнання протиправною та скасування постанови "Про арешт коштів боржника" від 07.04.2020 року ВП № 61745900, яка прийнята приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Дорошкевич Вірою Леонідівною.

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням наданих до суду уточнень до позовної заяви позивач посилається на те, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною в рамках виконавчого провадження ВП № 61745900 від 07.04.2020 року було винесено декілька постанов, а саме: постанова про відкриття виконавчого провадження, постанова про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця, постанови про арешт майна боржника, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, та постанова про арешт коштів боржника. Позивач вважає, що постанова про арешт коштів боржника від 07.04.2020 року є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Позивач вказує на те, що постановою про арешт коштів боржника ВП № 61745900 від 07.04.2020 року накладено арешт на розрахунковий рахунок відкритий у АТ «Державний ощадний банк України» на який він отримує заробітну плату. Позивач зазначає, що згідно із положеннями ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату боржника звертається у разі відсутності у нього коштів на рахунках, відсутності чи недостатності майна для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається до виконання підприємству, установі організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю. Позивач вказує на те, що законом не передбачено арешт коштів на рахунку в банку.

Також позивач звертає увагу на те, що заробітна плата в розумінні поняття «Власності» є майном, на захист стає ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Принципи, закріплені ст. 3, 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в ст. 97 КЗпП України, ст. 15, 22, 24 Закону України «Про працю». На думку позивача зазначене свідчить про те, що держава гарантує та захищає законом право громадян на своєчасне одержання винагороди за працю. Позивач зазначає, що рахунки які передбачені для виплати заробітної плати є рахунками зі спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. Позивач зазначає, що відповідно до стаття 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту кошти, що перебувають на рахунках зі спеціальним режимом використання, звернення стягнення на які заборонена законом. Позивач вказує на те, що відповідно вимог законодавства існує пряма заборона арештовувати зарплатні кошти, крім того, законодавець визначає як діяти державному виконавцю у разі накладення арешту на зарплатний рахунок. Позивач вважає, що державним виконавцем протиправно не знято арешт з його зарплатного рахунку, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Представник позивача у судове засідання з`явився, підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням уточнень та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відзив на позовну заяву суду не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на те, що відповідачем у встановлені судом строки відзив на позовну заяву не надано, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у матеріалах справи доказами.

Третя особа письмову думку з приводу заявлених позовних вимог суду не надала.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 03 серпня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року про відмовлено у забезпеченні позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року відкладено розгляд справи на 06 серпня 2020 року, у зв`язку з необхідністю отримання відзиву на позовну заяву.

Ухвалами від 27 липня 2020 року та від 03 серпня 2020 року суд зобов`язував АТ «Державний ощадний банк України» надати суду додаткові пояснення, однака зазначених пояснень суд станом на 06 серпня 2020 року не отримав.

Стосовно строків звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 року № 1645-III карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

На теперішній час у країні діють обмеження, які встановлені Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, для запобігання поширення вірусної інфекції.

Постановою Кабінету Міністрів № 211 від 11.03.2020 з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, з 12.03.2020 по 03.04.2020 на усій території України установлено карантин. Рішенням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 загальнонаціональний карантин продовжено до 24.04.2020. Рішенням Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 загальнонаціональний карантин продовжено до 11.05.2020. Рішенням Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 загальнонаціональний карантин продовжено до 22.05.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 522 продовжено карантин до 31.07.2020.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540 від 30.03.2020 року розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнити пунктом 3 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

З аналізу вищезазначених положень вбачається, що на момент дії на території України карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки звернення до адміністративного суду продовжуються на строк дії такого карантину.

Судом встановлено, що позивач направив адміністративний позов на адресу суду 25 квітня 2020 року, який у подальшому був зареєстрований у суді 04 травня 2020 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку визначеного чинним на момент звернення законодавством.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 6-8).

Судом встановлено, що 07.04.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61745900, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчикома Володимира Вікторовича № 5210 від 30.03.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості в розмірі 14424 грн. Відповідно до змісту цієї постанови зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно, стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 1442,40 грн. (а.с. 10-11).

Зазначена постанова була направлена на адресу реєстрації позивача рекомендованим листом з повідомленням, та була отримана позивачем 15.04.2020 року (а.с. 9).

07.04.2020 року приватним виконавцем у межах виконавчого провадження № 61745900 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження відповідно до якої визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму мінімальних витрат в сумі 300 грн. (а.с. 91).

07.04.2020 року приватним виконавцем у межах виконавчого провадження № 61745900 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, відповідно до якої стягнуто з боржника ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 1442,40 грн. (а.с. 92).

07.04.2020 року приватним виконавцем у межах виконавчого провадження № 61745900 винесено постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої на усе майно, що належить ОСОБА_1 накладено арешт у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 16866,40 грн. (а.с. 93)

Крім того в межах виконавчого провадження ВП № 61745900 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника від 07.04.2020 року, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладання арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику (а.с. 37).

06.05.2020 року приватним виконавцем у межах виконавчого провадження № 61745900 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 94).

Відповідно до п. 1 зазначеної постанови приватний виконавець постановив звернути стягнення на доходи боржника - ОСОБА_1 , що отримує дохід від Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця.

Згідно п. 2 постанови приватний виконавець постановив здійснювати відрахування із доходів боржника у розмірі 20 відсотків на загальну суму, що підлягає стягненню за виконавчим провадження № 61745900 в розмірі 16866,40 грн.

З довідки, виданої Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» ТВБВ № 10004/0218, встановлено, що банк надав відповідь на заяву клієнта від 23.05.2020 року щодо пояснення арешту рахунків № НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , відкритих на ім`я ОСОБА_1 , та роз`яснив останньому, що арештовано грошові кошти в сумі 16866,40 грн. згідно постанови про арешт коштів боржника ВП № 61745900 від 07.04.2020 року. Також повідомлено, що будь - яких інших операцій по рахункам банком згідно постанови не здійснювалось, арештовані грошові кошти знаходяться на рахунку № НОМЕР_5 (а.с. 38).

Відповідно до виписки по картковому рахунку № НОМЕР_5 встановлено, що на вказаний рахунок, який відкритий на ім`я ОСОБА_1 , 07.04.2020 року зарахована заробітна плата за березень 2020 року у розмірі 11336,74 грн., 22.04.2020 року зараховано аванс за квітень 2020 року (а.с. 13).

Листом від 24.06.2020 року № 11/5-17/1202/5058/2020-00/с Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» повідомило позивача, що на рахунки відкриті на його ім`я 15.04.2020 року накладено арешт на підставі постанови про арешт коштів боржника ВП № 61745900 від 07.04.2020 року винесеної приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. Крім того зазначив, що баком проінформовано виконавчу службу листом № 46-13/4107/4309БТ від 20.05.2020 року, що один з рахунків використовується в тому числі для зарахування заробітної плати (а.с. 73-74).

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що, зокрема, арешт накладено на рахунок № НОМЕР_5 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 на який зараховується заробітна плата.

Не погодившись з прийнятими відповідачем у межах виконавчого провадженнями № 61745900 постановою про арешт коштів боржника від 07 квітня 2020 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд приходить до таких висновків.

Статтею 1 Закону № 1404 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 3 Закону № 1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно до статті 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Приписи статті 18 Закону №1404 закріплюють, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

При цьому, згідно з пунктом 8 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 3 статті 26 Закону № 1404 визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 56 Закону № 1404 арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Пунктом 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (із змінами) передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою НБУ від 21 січня 2004 року № 22, зокрема передбачено, що банк зупиняє видаткові операції по рахунку клієнта у випадку накладення на такий рахунок арешту. При цьому зазначено, що зупинення видаткових операцій має здійснюватися у межах суми, на яку накладено арешт, за винятком випадків, накладення арешту без зазначення такої суми.

Таким чином, наведені положення законодавства не обмежують дії виконавця щодо накладення арешту, оскільки він може бути накладений як на всі кошти, так і на всі рахунки клієнта банку, без зазначення конкретного номера рахунку у банку, що, в свою чергу, не є порушенням прав боржника, як сторони виконавчого провадження.

Разом з цим, згідно статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Отже, такий вид стягнення, як стягнення на заробітну плату, звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, та має бути застосований як крайній захід у разі неможливості отримати борг у інший спосіб.

Згідно ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості, зокрема, за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання (стаття 73 Закону України № 1404).

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VIII, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Судом з матеріалів справи встановлено, що на виконання постанови про арешт коштів боржника ВП № 61745900 від 07.04.2020 року Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» накладено арешт на рахунки № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , відкриті на ім`я ОСОБА_1 .

Проте, як підтверджується випискою по картковому рахунку на рахунок № НОМЕР_3 перераховується заробітна плата позивача (а.с. 13).

Таким чином, рахунок НОМЕР_3 відкритий на ім`я ОСОБА_1 в АТ «Державний ощадний банк України» є рахунком на який перераховується заробітна плата позивача.

Положеннями статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Заробітна плата в розумінні поняття "власності" є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України "Про працю".

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 128 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку.

Проаналізувавши наведені вище норми права, суд приходить до висновку, що зобов`язання із сплати заробітної плати мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, а тому на кошти, цільовим призначенням яких є оплата праці, мають спеціальний (особливий) правовий статус і звернення стягнення на них має відбуватись в рамках особливої правової процедури, в порядку і в розмірах, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 1404 виконавчий документ про стягнення періодичних платежів може бути самостійно надісланий стягувачем безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю, фізичній особі, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно із ч. 4 ст. 7 Закону № 1404 підприємства, установи, організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, зазначені у ч. 1 цієї статті, за заявою стягувача зобов`язані здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника у розмірі, визначеному виконавчим документом, з урахуванням положень ст. 70 цього Закону.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону № 1404 підставою для зняття арешту з майна або його частини державним виконавцем є отримання державним виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Тобто, виконавець знімає арешт з майна боржника на підставі п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону № 1404 за наступних обов`язкових умов:

-отримання документального підтвердження про те, що конкретний рахунок має спеціальний режим використання;

-заборона на звернення стягнення, визначена законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону № 1404 не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Як встановлено з матеріалів справи, а саме з листа АТ «Державний ощадний банк України» від 24.06.2020 року № 11/5-17/1202/5058/2020-00/с, останній повідомляв приватного виконавця про те, що один з рахунків відкритій у банку зокрема використовується для зарахування заробітної плати позивача.

Отже, на думку суду приватний виконавець був обізнаний про те, що рахунок на який накладено арешт на підставі постанови від 07.04.2020 року використовується для зарахування заробітної плати позивача, а отже керуючись ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» мав право самостійно винести постанову про зняття арешту з зарплатного рахунку позивача.

Згідно із ч. 2 ст. 48 Закону № 1404 забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст.ст. 19-1 та 26 - 1 Закону України «Про теплопостачання», ст. 15 - 1 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

В той же час, при наявності законодавчого обмеження та заборони на стягнення таких коштів, накладення арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати заробітної плати, та для обліку коштів соціального страхування в національній валюті унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, що також призводить до порушення конституційних прав громадян.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 70 Закону № 1404 із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом - 20 відсотків.

Накладення арешту на картковий банківські рахунки позивача у АТ «Державний ощадний банк України» відповідно до оскаржуваної постанови унеможливлює отримання позивачем залишкових коштів (грошового забезпечення) від Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця, після стягнення максимально можливої місячної суми 20% із заробітної плати в рахунок погашення заборгованості у виконавчому провадженні № 61745900.

Відтак, неспівмірний арешт накладений оскаржуваною постановою від 07.04.2020 на банківський рахунок № НОМЕР_3, на який нараховується заробітна плата та порушує права позивача в частині вільного розпорядження і володіння своєю власністю, на яку згідно із ст. 70 Закону № 1404 не може бути звернуто стягнення.

Представник позивача у судовому засіданні звернув увагу суду на те, що на даний час на рахунку № НОМЕР_3 , який відкритий на ім`я ОСОБА_1 , арештовані грошові кошти у розмірі 32000 грн., однак відповідних доказів суду не надав.

Проте, суд зазначає, що відповідно до вимог постанови про арешт коштів боржника від 07.04.2020 року арешт накладено на грошові кошти у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів на суму 16866,40 грн.

Крім того, як встановлено судом відповідачем була винесена постанова звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника від 06.05.2020 року, відповідно до якої державним виконавцем звернуту стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у Регіональній філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця, та постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 16866,40 грн.

Суд зазначає, що у разі виникнення в боржника зобов`язань з заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо такий арешт накладено, то він підлягає зняттю.

Враховуючи те, що відповідачем було звернуто стягнення на заробітну плату позивача, то відповідний арешт накладений на кошти боржника відповідач повинен був зняти.

Отже, фактично відповідачем звернено стягнення на грошове забезпечення позивача у розмірі 20% та арештований рахунок на який перераховується 80% грошового забезпечення, яким позивач має право вільно володіти та розпоряджатися.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає протиправною постанову про арешт коштів боржника від 07.04.2020 року у виконавчому провадженні ВП № 61745900 в частині накладення арешту на кошти на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , у АТ "Державний ощадний банк України", на який нараховується заробітна плата, у зв`язку з чим підлягає скасуванню в частині накладення арешту на зарплатний рахунок.

Також, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Chahal проти Об`єднаного королівства" (заява № 22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі "Афанасьєв проти України").

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 21 листопада 2018 року по справі № 750/11115/16-а

Отже з метою повного захисту порушених прав позивача, суд приходить висновку про зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віру Леонідівну зняти арешт з коштів на рахунку НОМЕР_3 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , у АТ "Державний ощадний банк України", на який нараховується заробітна плата.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладено, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівні в частині визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівні про арешт коштів боржника від 07.04.2020 року у виконавчому провадженні ВП № 61745900 в частині накладення арешту на кошти на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , у АТ "Державний ощадний банк України", на який нараховується заробітна плата, зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віру Леонідівну зняти арешт з коштів на рахунку НОМЕР_3 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , у АТ "Державний ощадний банк України", на який нараховується заробітна плата.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд приходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 420,40 грн.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівні, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" про визнання протиправною та скасування постанови "Про арешт коштів боржника" від 07.04.2020 року ВП № 61745900, яка прийнята приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Дорошкевич Вірою Леонідівною - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівні про арешт коштів боржника від 07.04.2020 року у виконавчому провадженні ВП № 61745900 в частині накладення арешту на кошти на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , у АТ "Державний ощадний банк України", на який нараховується заробітна плата.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віру Леонідівну зняти арешт з коштів на рахунку НОМЕР_3 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , у АТ "Державний ощадний банк України", на який нараховується заробітна плата.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівні (адреса: вул. Раїси Окіпної, буд. 4-А, оф. 71-а, м. Київ, 02002) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, проголошено у судовому засіданні 06 серпня 2020 року без участі сторін.

Рішення може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Олішевська