Рішення № 90800866, 28.07.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 року ЛуцькСправа № 140/2354/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф. А.,

при секретарі судового засідання Журомській І.М.,

за участі представника відповідача Панасюка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Ківерцівського районного військового комісаріату, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Волинський обласний військовий комісаріат, в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за періоди з 18.02.2015 по 27.09.2017 роки; 2) зобов`язати відповідача нарахувати позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за періоди з 18.02.2015 по 27.09.2017 роки; 3) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не видання наказу про встановлення позивачу щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень з 08.04.2016 року в розмірі 10% посадового окладу; 4) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу надбавку за роботу в умовах режимних обмежень за період з 08.04.2016 року по 16.09.2017 року в розмірі 10% від посадового окладу.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, встановлено, що судовий розгляд справи необхідно проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 06.05.2020 було постановлено судовий розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче засідання.

25.05.2020 Ківерцівським районним військовим комісаріатом подано до суду клопотання про заміну неналежного відповідача на належного відповідача -Волинський обласний військовий комісаріат.

26.05.2020 представником позивача подано до суду заяву з процесуальних питань, у якій зазначив, що сторона позивача не заперечує проти заміни неналежного відповідача.

Ухвалою суду від 04.06.2020 замінено первісного відповідача - Ківерцівський районний військовий комісаріат, на належного - Волинський обласний військовий комісаріат.

Ухвалою суду від 01.07.2020 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проходження військової служби брав безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції. Проте станом на день прийняття наказу про виключення позивача із списків особового складу військової частини відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період 2015-2017 роки, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Крім того, відповідно до витягу з наказу військового комісара Ківерцівського районного військового комісаріату № 6 від 08.04.2016 про доступ до державної таємниці, відповідно до Закону України «Про державну таємницю», вимог положень «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013, ОСОБА_1 надано доступ до відомостей, що становлять державну таємницю, а саме до роботи з інформацією, що має ступінь секретності «Таємно».

Відповідно до витягу з Наказу військового комісара Ківерцівського районного військового комісаріату № 16 від 24.10.2017 про скасування доступу до відомостей, що становлять державну таємницю за формою № 3 у зв`язку з припиненням діяльності, пов`язаної з державною таємницею, ОСОБА_1 скасовано доступ до відомостей, що становлять державну таємницю за формою № 3 та зупинено виплату грошової надбавки за режимні обмеження з 16.09.2017.

Позивач звернувся до Волинського ОВК з питань виплати грошової надбавки у розмірі 10% посадового окладу за роботу з документами зі ступенем секретності «таємно» за період з 08.04.2016 по 16.09.2017 та включити згадану виплату до довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, передбаченої Порядком проведення перерахунку пенсії, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Однак листом № ВФЗ/97 від 14.02.2020 відповідач вказав, що не вбачає підстав, оскільки як вбачається з витягу з наказу військового комісара Ківерцівського районного військового комісаріату № 6 від 08.04.2016 позивача допущено до роботи з інформацією, що має ступінь « Таємно », проте розмір надбавки до посадового окладу не встановлено.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та просив задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання 28.07.2020 позивач не прибув хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в клопотанні від 21.07.2020 просив розгляд справи проводити у відсутності сторони позивача.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, яким надано оцінку з точки зору їх достовірності, допустимості, належності та достатності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову з огляду на таке.

Судом встановлено, що наказом військового комісара Ківерцівського районного військового комісаріату № 6 від 08.04.2016 «Про доступ до державної таємниці начальника відділення забезпечення Ківерцівського районного військового комісаріату» відповідно до Закону України «Про державну таємницю», вимог положень «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939 щодо надання допуску громадян до державної таємниці ОСОБА_1 надано доступ до відомостей, що становлять державну таємницю, а саме до роботи з інформацією, що має ступінь секретності «Таємно» (а. с. 11).

Відповідно до витягу з наказу військового комісара Ківерцівського районного військового комісаріату № 16 від 24.10.2017 «Про скасування доступу до відомостей, що становлять державну таємницю за формою №3 у зв`язку з припиненням діяльності, пов`язаної з державною таємницею» ОСОБА_1 скасовано доступ до відомостей, що становлять державну таємницю за формою №3 та зупинено виплату грошової надбавки за режимні обмеження з 16.09.2017 (а. с. 12).

Згідно наказу військового комісара Волинського обласного військового комісаріату майора Мельничука Олександра Даниловича, начальника відділення забезпечення Ківерцівського районного військового комісаріату Волинської області, звільненого наказом командувача військ оперативного командування «Захід» (по особовому складу) від 16 вересня 2017 року №179 у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я) частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті, вважати таким, що 27 вересня 2017 року справи та посаду здав.

27 вересня 2017 року виключити зі списків особового складу Ківерцівського районного військового комісаріату та усіх видів забезпечення і направити для зарахування на облік до Луцького об`єднаного міського військового комісаріату Волинської області (а. с. 10).

18.02.2015 позивач отримав посвідчення серії НОМЕР_1 , згідно якого має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а. с. 8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 05.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-1 Закону України № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому, визначення поняття особливого періоду наведене у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) та Законі України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-ХІІ (далі - Закон № 1932-ХІІ).

За визначенням статті 1 Закону № 3543-ХІІ особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону № 1932-ХІІ визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в статті 1 Закону № 3543-ХІІ надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом № 2011-ХІІ не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-ХІІ, пунктом 8 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР.

Крім того, пунктом 6 глави 8 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306, у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу. Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені також у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.05.2019 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у зразковій справі № 620/4218/18 та враховуються судом при вирішенні цієї справи. Крім того, у вказаних судових рішеннях зазначено, що право на отримання такої компенсації не обмежується жодним строком.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що при звільненні з військової служби в запас позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним за період з 2015 року по 2017 рік додаткову відпустку як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, відповідач безпідставно не здійснив виплату такої компенсації, у зв`язку з чим взаємопов`язані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не видання наказу про встановлення позивачу щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень з 08.04.2016 року в розмірі 10% посадового окладу та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу надбавку за роботу в умовах режимних обмежень за період з 08.04.2016 року по 16.09.2017 року в розмірі 10% від посадового окладу суд зазначає наступне.

Правове регулювання виплат надбавки за роботу із секретними документами здійснюється відповідно до Закону України «Про державну таємницю» від 21 квітня 1994 року та Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року №414.

За змістом ст. 1 Закону України від 21.01.1994, № 3855-ХІІ «Про державну таємницю» (далі - Закон № 3855-ХІІ) допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації; доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.

Вимогами статті 30 Закону визначено, що у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Види, розміри і порядок надання компенсації працівникам державних органів, підприємств, установ і організацій, а також військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень) визначає Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року №414 (далі - Положення №414 в редакції станом на момент існування спірних правовідносин).

Пунктом 2 Положення №414 визначено, що особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», -10 відсотків.

Вимогами пунктів 5, 6 Положення №414 передбачено, що такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням

документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначається державним органом, підприємством, установою, організацією, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) виплачується за наявності дозволу (ліцензії) на діяльність, пов`язану з державною таємницею, відповідно до законодавства про державну таємницю.

Обсяг функціональних обов`язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону № 3855- ХІІ залежить від ступеня секретності.

Як встановлено судом у витязі з наказу № 6 від 08.04.2016 військового комісара Ківерцівського районного військового комісаріату «Про доступ до державної таємниці військовослужбовця ОСОБА_1 » підставою надання доступу є допуск за формою 3 від 23.03.2016 №31 д.

Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов`язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.

Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону № 3855-ХІІ виникає право на отримання компенсації.

За змістом пункту 2 Положення №414, компенсація надається у виді надбавок до посадових окладів (тарифних ставок) у відсотковому відношенні, розмір якого залежить від ступеня секретності інформації, до якої оформлено допуск. Зокрема, за допуск до відомостей та їх носіїв, що мають ступінь секретності «таємно» встановлюється десятивідсоткова надбавка.

Виплата надбавки у відповідному розмірі до посадового окладу особі, яка працює в умовах режимних обмежень, здійснюється на підставі наказу керівника відповідного органу, у якому особа працює/проходить службу. Водночас умови, за яких особа має право на отримання такої надбавки, а також її розмір визначають Закон № 3855-ХІІ та прийняте урядом на його виконання Положення № 414.

Проаналізувавши викладені норми законодавства, якими регламентовано порядок роботи з державною таємницею суд дійшов до висновку про те, що положення статті 30 Закону № 3855-ХІІ, пунктів 2, 5 Положення слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.

Якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер умов її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов`язані з доступом до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов`язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному Положенням №414, про що видати відповідний розпорядчий документ.

Посилання відповідача на ту обставину, що розмір надбавки до посадового окладу не встановлювався, є безпідставними, оскільки розмір надбавки визначено пунктом 2 Положення №414 про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці.

При цьому, підставою для нарахування та виплати такої надбавки може бути видача наказу про допуск і безпосередньо допуск до державної таємниці, адже з нього випливають певні обов`язки та обмеження.

Додатково варто зазначити, що у витязі з наказу військового комісара Ківерцівського районного військового комісаріату № 16 від 24.10.2017 «Про скасування доступу до відомостей, що становлять державну таємницю за формою №3 у зв`язку з припиненням діяльності, пов`язаної з державною таємницею» зазначено, зокрема, «зупинено виплату грошової надбавки за режимні обмеження з 16.09.2017».

Враховуючи вищевикладене, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не видання наказу про встановлення позивачу щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень з 08.04.2016 року в розмірі 10% посадового окладу, а тому вимога про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу надбавку за роботу в умовах режимних обмежень за період з 08.04.2016 року по 16.09.2017 року в розмірі 10% від посадового окладу підлягає задоволенню.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність оскаржуваної в даній справі бездіяльності, відтак позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Волинського обласного військового комісаріату (43008, Волинська область, місто Луцьк, вул. Теремнівська, 85а) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Волинського обласного військового комісаріату щодо ненарахування ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 18 лютого 2015 року по 27 вересня 2017 року.

Зобов`язати Волинський обласний військовий комісаріат нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 18 лютого 2015 року по 27 вересня 2017 року.

Визнати протиправною бездіяльність Волинського обласного військового комісаріату щодо не видання наказу про встановлення ОСОБА_1 щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень з 08 квітня 2016 року в розмірі 10% посадового окладу.

Зобов`язати Волинський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень за період з 08 квітня 2016 року по 16 вересня 2017 року в розмірі 10% від посадового окладу.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер

Повний текст судового рішення виготовлено 06 серпня 2020 року.