Рішення № 90800774, 04.08.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 серпня 2020 р. Справа № 120/2390/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Слюсар О.О.

представника позивача: адвоката Вавшко В.С.

представника відповідача: Кухрівського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за № 5790144-5806-0223 від 23.05.2019 року, яким нараховано суму грошового зобов`язання зі сплати земельного податку за 2019 рік в сумі 102463,23 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки в нього відсутній обов`язок по сплаті земельного податку за 2019 рік за земельну ділянку площею 0,1804 га, розміщену в місті Хмільник, в такому розмірі як 102463,23 грн., що явно не відповідає принципам розумності та співмірності. При цьому, позивач у позові вказує на те, що оскільки йому невідомо що входить в розрахунок такої суми грошового зобов`язання, тому більш ґрунтовніше свою позицій мотивує після подання відповідачем відповідних розрахунків та пояснень щодо обставин винесення такого рішення.

Ухвалою суду від 30.07.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

16.08.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому податковий орган заперечує проти задоволення даного позову. Вказує на те, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,1804 га по АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_1 . Дана земельна ділянка відноситься до земель громадської забудови з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі та відповідно до рішення Хмільницької міської ради від 27.06.2018р. № 1593 ставка земельного податку за дану земельну ділянку становить 3% її нормативної грошової оцінки. Оскільки відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки її нормативна грошова оцінка в 2019 році становить 3415441,04 грн., тому ставка податку в цьому випадку становить 102463,23 грн., тобто 3% від 3415441,04 грн., що зазначено у направленому на адресу позивача податковому повідомленню-рішенню за № 5790144-5806-0223 від 23.05.2019 року. За таких обставин відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийняте контролюючим органом у спосіб та порядок, що передбачений нормами податкового законодавства, а тому підстав для його скасування не має.

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався. Крім того, жодних додаткових письмових обґрунтувань щодо підстав заявленого позову, про що мала місце згадка у позовній заяві, також не надав.

Ухвалою суду від 11.09.2019 року судом в порядку ст. 52 КАС України здійснено заміну відповідача з Головного управління ДФС у Вінницькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Вінницькій області.

В подальшому, ухвалою суду від 04.10.2019 року судом задоволено клопотання представника позивача та зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 120/3080/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій протиправними.

Ухвалою суду від 04.06.2020 року провадження у справі було поновлено та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08.07.2020 року. 08.07.2020 року у зв`язку з неявкою в судове засідання сторін, розгляд справи відкладено на 04.08.2020 року.

04.08.2020 року судом відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у даній справі.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та додаткового зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі неправильно сформованої і визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, правомірність якої є предметом судового дослідження у інших адміністративних справах. Тому вважає, що таке податкове повідомлення-рішення є протиправним, а визначена у ньому сума грошового зобов`язання - неправомірною.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що викладені у відзиві на позов. Також додаткового вказав, що у випадку прийняття рішення про зміну (зменшення) нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, відповідне податкове зобов`язання з земельного податку буде переглянуте.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, судом встановлено таке.

Позивач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.03.2017 року, укладеного з Хмільницькою міською радою, є власником земельної ділянки площею 0,1804 га, розташованої в АДРЕСА_1 , кадастровий номер якої: 0510900000:00:003:0439. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

У відповідності до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області 26.02.2019 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером: 0510900000:00:003:0439 становить 3415441,04 грн.

Рішенням 50 сесії Хмільницької міської ради 7 скликання від 27.06.2018 року № 1593 «Про встановлення податку на майно», затверджено ставки земельного податку, які вводяться в дію з 01 січня 2019 року. Зокрема, щодо земель громадської забудови із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будівель торгівлі встановлена ставка земельного податку для фізичних осіб в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки.

23.05.2019 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 5790144-5806-0223, яким позивачу, відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, (далі - ПК України у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), визначено суму податкового зобов`язання за платежем "Земельний податок з фізичних осіб" за 2019 податковий період в сумі 102463,23 грн. (що становить 3% від нормативної грошової оцінки землі).

Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір суд дійшов висновку про таке.

У відповідності до статті 206 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Як визначено підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. А базою оподаткування згідно підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 270 ПК України є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Статтею 274 ПК України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

Особливості оподаткування платою за землю передбачено статтею 284 ПК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин), згідно пункту 284.1 якої Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

За приписами пункту 286.5. статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

При цьому платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України також встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Отже, нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних ДЗК та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.

Судом встановлено, що позивач, як власник земельної ділянки площею 0,1804 га, розташованої в АДРЕСА_1 , кадастровий номер якої: 0510900000:00:003:0439 є платником земельного податку, а відтак має обов`язок сплачувати земельний податок, нарахований контролюючим органом.

При нарахуванні такого податку відповідачем враховано ставку податку, що визначено органом місцевого самоврядування для відповідної категорії земель - 3% від нормативної грошової оцінки (для земель громадської забудови із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будівель торгівлі), а також нормативна грошова оцінка такої земельної ділянки, яка згідно наданого Головним управлінням Держеокадастру у Вінницькій області Витягу від 26.02.2019 року становить 3415441,04 грн.

Відтак, сума земельного податку, що нарахована контролюючим органом в порядку, визначеному статтями 271, 274, 284, 286 ПК України становить 102463,23 грн. (3415441,04 х 3%), що відповідає сумі податкового зобов`язання, визначеного згідно податкового повідомлення-рішення № 5790144-5806-0223 від 23.05.2019 року.

При цьому суд враховує, що обов`язок щодо визначення нормативної грошової оцінки земель та подання відповідної інформації до податкового органу, яка є підставою для нарахування земельного податку, не лежить в площині повноважень відповідача. Натомість межі повноважень податкового органу у даному спірному питанні полягають у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі тієї інформації, яка надана йому про земельні ділянки, що є об`єктом оподаткування земельним податком.

За наведених вище обставин, суд не вбачає підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач допустив якісь протиправні дії, визначаючи суму грошового зобов`язанні на підставі наявної нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Суд також зазначає, що доводи позовної заяви не містять жодних аргументів та фактичних даних, які б вказували на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Такі обставини були висловлені представником позивача лише в усному порядку в ході судового розгляду справи та зводилися до неправомірного визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки Головним управлінням Держеокадастру у Вінницькій області у наданому витязі від 26.02.2019 року.

Отже, фактично спірним питанням у межах даної справи є визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка має враховуватись як база оподаткування при визначенні позивачу розміру земельного податку в 2019 році.

На переконання представника позивача, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області при проведенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 0510900000:00:003:0439 неправомірно застосовано коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки (Кф) 2,50, що в свою чергу призвело до явного завищення грошової оцінки такої земельної ділянки.

Так, як уже наголошувалось судом вище, положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Отже, нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних ДЗК та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» 11 грудня 2003 року №1378-IV (далі - Закон №1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема земельного податку.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 7 липня 2011 року №3613-VI (далі - Закон №3613-VI) передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом (частина третя статті 26 Закону №3613-VI).

Відповідно до частини першої статті 38 Закону №3613-VI відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Пункт 4 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3613-VI передбачає, що у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Тобто, з 1 січня 2013 року (з моменту запровадження роботи Державного земельного кадастру) відомості щодо цільового призначення земельної ділянки повинні були вміщувати інформацію як про категорію земель, так і вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель.

Відповідно до пункту 2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №213 від 23 березня 1995 року, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держземагентства за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує семи робочих днів з дати надходження відповідної заяви. При цьому одним з множників у формулі, за якою визначається нормативно грошова оцінка кадастрового метра земельної ділянки населених пунктів відповідно до пункту 3.3 названого Порядку, є Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.

З 1 січня 2017 року процедура проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів визначена Порядком № 489 від 25.11.2016 року, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Порядок № 489).

Пунктом 5 розділу ІІ Порядку №489 визначено, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 (далі - Наказ № 548).

Судом встановлено, що належна позивачу земельна ділянка, що є об`єктом оподаткування земельним податком, з кадастровим номером 0510900000:00:003:0439 відноситься до категорій земель житлової та громадської забудови із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (Код КВЦПЗ: секція В розділ 03 підрозділ 03.07 згідно Наказу № 548). При цьому, саме така категорія і цільове призначення земельної ділянки визначено в договорі купівлі-продажу від 27.03.2017р. та у Витягу з нормативної грошової оцінки від 26.02.2019р. Жодних відомостей щодо зміни такої категорії чи цільового призначення земельної ділянки позивачем не надано.

Відповідно до Додатку 1 Порядку №489, за кодом КВЦПЗ: секція В розділ 03 підрозділ 03.07, для земельної ділянки громадської забудови із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,5.

Як слідує із наявного у матеріалах справи Витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.02.2019р. , наданого ГУ Держеокадастру у Вінницькій області, саме даний коефіцієнт Кф - 2,50 застосований при визначені нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У зв`язку із цим суд відхиляє доводи представника позивача про те, що відомості ДЗК були неповними та необ`єктивним на час формування Витягу від 26.02.2019 року, а тому останній не міг бути використаний при визначенні бази оподаткування, оскільки в силу приписів статті 26 Закону №3613-VI саме власнику земельної ділянки або землекористувачу надано право на внесення змін до ДЗК, натомість, посадові особи Держгеокадастру не наділені законодавчо правом на здійснення певних коригувань за власною ініціативою. Відтак, власник (землекористувач) і несе певний тягар негативних для себе наслідків у разі, якщо відомості ДЗК не приведені у відповідність вимогам чинного законодавства з його вини.

Тобто, оскільки на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення будь-яких інших даних ДЗК та відомостей на підставі який визначалась нормативна грошова оцінка земельної ділянки до контролюючого органу не надходило, тому на переконання суду і підстав для скасування такого рішення не має.

Разом із тим суд звертає увагу позивача і на те, що у випадку здійснення іншого розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2019 рік, останній набуде право ініціювати питання про здійснення перерахунку земельного податку згідно п. 286.5 ст. 186 ПК України, що може мати наслідком прийняття контролюючим органом нового податкового повідомлення-рішення та скасування (відкликання) попереднього.

У відповідності до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов переконання, що у спірних правовідносинах відповідач зазначеного припису дотримався, а тому відсутні ознаки порушення ним прав, свобод та законних інтересів позивача.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується. Також відсутні підстави і для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу адвоката.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72-77, 90, 194, 241-246, 255, 262 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено судом 06.08.20.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (місце знаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 43142454).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович