Ухвала суду № 90800772, 04.08.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

04 серпня 2020 р. Справа № 120/2390/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Слюсар О.О.

представника позивача: адвоката Вавшко В.С.

представника відповідача: Кухрівського О.В.

розглянувши клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за № 5790144-5806-0223 від 23.05.2019 року.

У судовому засіданні 04.08.2020 року представником позивача подано клопотання про зупинення провадження у даній справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України. Дане клопотання мотивовано тим, що наразі у провадженні Сьомого апеляційного адміністративного суду перебуває справа за № 120/2390/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди. Також на розгляді у Вінницькому окружному адміністративному суді перебуває інша справа за № 120/2672/20-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

Заявник звертає увагу, що предметом позову у зазначених двох справах є питання правомірності проведення нормативної грошової оцінки належної позивачу земельної ділянки за кадастровим номером 0510900000:00:003:0439 в сумі 3415441,04 грн., щодо якої податковим органом визначено грошове зобов`язання з земельного податку за 2019 рік згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На переконання заявника, оскільки згідно пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, та враховуючи, що наразі правомірність проведення Головним управління Держгеокадастру у Вінницькій області такої нормативної грошової оцінки є предметом судового розгляду в інших адміністративних справах, тому задоволення позовних вимог у справах № 120/2390/19-а та № 120/2672/20 буде прямо впливати на правильність вирішення цієї адміністративної справи.

Представник відповідача у судовому засіданні при розгляді даного клопотання покладався на розсуд суду.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для зупинення провадження у даній справі із тих мотивів, які наведені представником позивача у поданому клопотання, суд враховує таке.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд зупиняє провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Ця підстава виникає в процесі тоді, коли постановлення рішення можливо після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для цієї справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Отже, з огляду на зазначені вимоги для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку адміністративного судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

Тобто, зупинення провадження з підстав, передбачених цією нормою, допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо, тобто коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі та рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Вінницькій області № 5790144-5806-0223 від 23.05.2019 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2019 рік в сумі 102463,23 грн.

У той же час предметом спору у інших адміністративних справах № 120/2390/19-а та № 120/2672/20 є протиправність дій Головного управління Держеокадастру у Вінницькій області, які пов`язані із визначенням нормативно грошової оцінки належної позивачу земельної ділянки площею 0,1804 га, з кадастровим номером 0510900000:00:003:0439, яка є об`єктом оподаткування земельним податком згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Так, дійсно, відповідно до п.п. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. Підпунктом 271.2 п. 271.1 ст. 271цього ж Кодексу передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Як зазначено у п.п. 286.1 п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, обов`язок щодо визначення нормативної грошової оцінки земель та подання відповідної інформації податковому органу, яка є підставою для нарахування земельного податку, не лежить в площині повноважень відповідача. Натомість межі повноважень податкового органу у даному спірному питанні полягають у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі тієї інформації, яка надана йому про земельні ділянки, що є предметом оподаткування земельним податком.

Відтак, наявність можливих змін в подальшому щодо визначення іншої нормативної грошової оцінки належної позивачу земельної ділянки не варто ототожнювати з протиправністю дій податкового органу щодо застосування такої бази оподаткування, яка мала місце на момент винесення оскаржуваного рішення. Наведене також підтверджується і тим, що податковий орган у адміністративних справах № 120/2390/19-а та № 120/2672/20-а взагалі не є ні стороною ні іншим учасником процесу, що вказує на те, що прийняте у тій справі рішення не впливає на його права та інтереси.

При цьому суд враховує, що положення пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України надають можливість платнику уже після винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення подавати додаткові документи з метою усунення наявних розбіжностей, що може мати наслідком здійснення перерахунку суми податку та вручення нового податкового повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення в такому разі вважається скасованим (відкликаним).

Отже, наведені у клопотанні представника позивача доводи не переконують суд у наявності об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення інших адміністративних справ № 120/2390/19-а та № 120/2672/20-а, оскільки суд має можливість самостійно встановити та оцінити коло обставин, які входять до предмета судового розгляду в цій справі та прийняти рішення по суті заявлених позовних вимог.

Окрім цього, суд не може оминути поза увагою і ту обставину, що розгляд даної справи триває уже понад рік. При цьому, саме з ініціативи позивача суд уже зупиняв розгляд даної справи до вирішення іншої справи № 120/3080/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправними дій. Проте, як з`ясувалось судом, позивач не виявив бажання продовжувати розгляд тієї справи, що стало наслідком залишення позовної заяви без розгляду.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (надалі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За правилами статті 6 КАС України та статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» норми Конвенції та практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ, Суд) є джерелами права для судів України.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (§ 124 рішення у справі «Kudla v. Poland», § 30 рішення у справі «Vernillo v. France», § 43 рішення у справі «Frydlender v. France» , § 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland», § 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» та ін.).

В даному випадку суд вважає, що оскільки об`єктивної неможливості розгляду цієї адміністративної справи наразі не існує, тому зупинення провадження у справи призведе лише до зволікання з розгляду даного спору, що в своє чергу становить порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність необхідних умов для зупинення провадження у справі N 120/2390/19-а, які передбачені п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України.

Керуючись ст.ст. 236, 248, 256 КАС України, суд,

УХВАЛИВ :

У задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Вавшко В.С. про зупинення провадження у справі № 120/2390/19-а відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено судом 06.08.20.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович