Рішення № 90800769, 05.08.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 р. Справа № 120/2911/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

30.06.2020 до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Савчука М.В., подана від імені та в інтересах позивачки ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про визнання протиправним рішення відповідача № 023830009087 від 21.02.2020 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачці пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 згідно із ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 12.02.2020.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 12.02.2020 позивачка звернулася до відповідача з заявою про призначення їй пільгової пенсії по Списку № 1 відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII). Рішенням № 023830009087 від 21.02.2020 відповідач надав відмову, посилаючись на те, що позивачка не досягла віку, встановленого абзацом 2 частини 1 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), а саме 48 років 6 місяців.

Позивачка із зазначеним рішенням не погоджується та вказує на те, що воно суперечить рішенню Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-5/2018 (746/15), яким визнано неконституційною статтю 13 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII. Відтак позивачка зазначає, що з урахуванням зазначеного рішення Конституційного Суду України застосуванню підлягає стаття 13 Закону № 1788-XII в попередній редакції, якою визначено право на пільгову пенсію за віком по Списку № 1, зокрема для жінок - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з яких не менше 7 років 6 місяців на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами. Таким чином, позивачка вважає, що на дату її звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії вона відповідала вимогами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, визначеним статтею 13 Закону № 1788-XII, а тому відмова відповідача у призначенні пенсії є протиправною.

Ухвалою суду від 06.07.2020 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

27.07.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що позивачці відмовлено у призначенні пільгової пенсії з огляду на те, що позивачка не досягла віку, встановленого Законом № 1058-IV, а саме 48 років 6 місяців, хоча має необхідний страховий та пільговий стаж. При цьому відповідач зауважує, що починаючи з 01.01.2018 порядок призначення пенсії на пільгових умовах регулюється виключно Законом № 1058-IV, що пов`язано з набранням чинності Закону України від 2 жовтня 2017 року № 2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій". Також відповідач вважає безпідставними посилання позивачки на рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, адже оскаржуваним рішенням позивачці відмовлено у призначенні пільгової пенсії згідно зі статтею 114 Закону № 1058-IV, а не статтею 13 Закону № 1788-XII. Водночас зміни до Закону № 1058-IV, внесені на підставі Закону № 2148-VII, є чинними та неконституційними не визнавались.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з вимогами ч. 2, 3 ст. 263 КАС України розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи здійснюється судом у письмовому провадженні в строк не більше 30 днів з дня відкриття провадження у справі.

Поряд з цим, частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що 12.02.2020 позивачка звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список № 1) згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За наслідками розгляду вказаної заяви і доданих до неї документів відповідач прийняв рішення № 023830009087 від 21.02.2020 про відмову у призначенні позивачці пільгової пенсії відповідно до частини 1 пункту 2 статті 114 Закону № 1058-IV. Як видно зі змісту цього рішення, відповідач зарахував позивачці до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 22.01.1996 по 23.03.1997, з 26.04.1997 по 01.07.1997, з 02.08.1997 по 01.06.1999, з 21.06.2004 по 14.06.2009 та з 03.01.2017 по 07.02.2020, що фактично становить 11 років 3 місяці 8 днів. Крім того, у рішенні відповідач констатував, що страховий стаж позивачки, обчислений у відповідності до норм чинного законодавства, становить 42 роки 3 місяці 26 днів, в тому числі 11 додаткових років за кожний повний рік роботи за Списком № 1. Поряд з цим, позивачці відмовлено у призначенні пільгової пенсії з огляду на те, що вона не досягла віку, встановленого Законом № 1058-IV - 48 років 6 місяців.

Позивачка надану їй відмову вважає незаконною та посилається на те, що з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 вона відповідає вимогами для призначення пільгової пенсії за віком, визначеним статтею 13 Закону № 1788-XII, тоді як відповідач безпідставно застосував положення статті 114 Закону № 1058-IV.

Оцінюючи вказані доводи, суд насамперед зауважує, що позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою від 12.02.2020 про призначення їй пенсії за віком саме згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", підтвердивши це особистим підписом як на заяві в цілому, так і у графі заяви "Вид пенсії".

Відтак оскаржуване рішення приймалось відповідачем на підставі вимог Закону № 1058-IV і позивачці відмовлено у призначенні пільгової пенсії за віком саме у відповідності до цього Закону, а не Закону № 1788-XII, як помилково вважає позивачка.

Згідно з пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Водночас суд зазначає, що у вказаній редакції пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV був викладений на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017, є чинним на сьогодні та неконституційним не визнавався.

Окрім внесенням змін до Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, Законом № 2148-VIII також внесено низку інших істотних змін до Закону № 1058-IV, зокрема доповнено його окремим розділом XIV1 під назвою "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян" (статті 114-115).

Отже, з набранням чинності Закону № 2148-VIII питання, пов`язані з призначенням пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, в тому числі по Списках № 1 та № 2, регулюються положеннями Закону № 1058-IV.

Це підтверджується й тим, що до прийняття Закону № 2148-VIII пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV мав іншу редакцію, а саме такого змісту:

"Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення"".

Таким чином, у попередній редакції пункт 2 Прикінцевих положень допускав можливість призначення пільгових пенсій по Списках № 1 та № 2 за нормами Закону № 1058-IV, але при цьому діяли вимоги щодо віку та стажу, передбачені Законом № 1788-XII.

З прийняттям Закону № 2148-VIII відповідне питання врегульовано інакше, а саме призначення пенсій на пільгових умовах здійснюється виключно за нормами Закону № 1058-IV. Тобто при вирішенні питання про наявність в особи відповідного права на пільгову пенсію підлягають застосуванню положення ст. 114 Закону № 1058-IV.

Так, згідно з ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

В силу вимог частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається:

1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

48 років 6 місяців, якщо вони народились у період з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року.

Як видно з оскаржуваного рішення пенсійного органу, позивачка ОСОБА_1 має необхідний страховий та пільговий стаж роботи. Проте не досягла віку, встановленого законом для призначення пільгової пенсії.

Суд погоджується з вказаними твердженнями відповідача та вважає їх правильними. Адже, з огляду на дату народження дату народження позивачки - 19 квітня 1973 року, обов`язковою умовою для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах (Список № 1) є досягнення 48 років 6 місяців (абз. 10 п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV).

Відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830009087 від 21.02.2020 про відмову у призначенні позивачці пільгової пенсії за віком по суті є правильним та відповідає чинному законодавству. Тому суд не вбачає підстав для визнання його протиправним та скасування.

При цьому суд не бере до уваги посилання позивачки на рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020.

Вказаним рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Отже, зазначеним рішенням визнано неконституційними положення статті 13 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, та відновлено дію попередньої редакції статті 13 Закону № 1788-XII. Проте, як вже зазначалось, положення цієї статті не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки:

по-перше, позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пільгової пенсії за віком згідно із Законом № 1058-IV і відповідач надав відмову саме з урахуванням вимог цього Закону;

по-друге, у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в тому числі по Списку № 1, здійснюється за нормами Закону № 1058-IV (стаття 114, пункт 2 Прикінцевих положень).

Тобто рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не дає підстав вважати незаконним оскаржуване рішення відповідача.

Окрім того, навіть якщо припустити існування колізії між нормами статті 13 Закону № 1788-XII та статті 114 Закону № 1058-IV, то згідно з теорією права та неодноразовими роз`ясненнями Міністерства юстиції України (листи від 26.12.2008 № 758-0-2-08-19, від 30.01.2009 № Н-35267-18) у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України), а в силу положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачкою, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити.

З урахуванням положень ст. 139 КАС України підстав для відшкодування позивачці витрат зі сплати судового збору немає.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Інформація про учасників справи:

1) позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 )

2) представник позивачки: адвокат Савчук Микола Васильович (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса для листування: АДРЕСА_2 );

2) відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Повне судове рішення складено 05.08.2020.

Суддя Сало Павло Ігорович