Рішення № 90800751, 29.07.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 липня 2020 р. Справа № 120/124/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян Марини Бондівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Бабія М.С.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Балік О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не призначення та не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій та не зарахування стажу роботи за періоди з 01.08.1984 року по 05.09.1984 рік та з 19.01.1989 року по 09.11.1990 року - протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити виплату, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій на день призначення, зарахувавши до спеціального стажу роботи (на посадах в закладах та установах охорони здоров`я) періоди роботи з 03.06.1987 року по 11.08.1988 рік та з 19.01.1989 року по 28.10.1992 рік;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, зарахувавши до загального страхового стажу роботи періоди з 01.08.1984 року по 05.09.1984 рік та з 19.01.1989 року по 09.11.1990 рік.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 09.12.2019 року звернулась до відповідача з проханням зарахувати (спеціальний) страховий стаж роботи в закладах, установах охорони здоров`я та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 (десяти) місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню, на підставі записів трудової книжки.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом від 17.12.2019 року №3697/3-10 надана відповідь про те, що грошова допомога відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-1V не була призначена у зв`язку з відсутністю необхідних для виплати документів.

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправними, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, даною ухвалою встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку статті 162 КАС України.

У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позовну заяву, зі змісту якого представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог позивачки. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що з 05.07.2019 року ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Страховий стаж відповідно до записів трудової книжки та індивідуальних відомостей про застраховану особу з системи персоніфікованого обліку становить 34 роки 0 місяців 13 днів.

Однак зазначає, що до страхового стажу не зараховані періоди роботи: з 01.08.1984 року по 05.09.1984 рік, оскільки відсутнє посилання на номер і дату документів на підставі яких внесений даний запис до трудової книжки та з 19.01.1989 року по 28.10.1992 рік, оскільки у даному записі трудової книжки є виправлення.

Щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій вказує, що у Головного управління відсутні правові підстави для її виплати станом на день призначення, оскільки у позивачки відсутній необхідний спеціальний стаж.

Відтак представник відповідача вважає дії управління правомірними, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивачки.

Ухвалою суду від 27.02.2020 року розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Також цією ухвалою витребувано належним чином засвідчені матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

На виконання вимог ухвали суду, 16.03.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області надано належним чином засвідчені матеріали пенсійної справи ОСОБА_1

30.03.2020 року на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно якої позивачка виклала позовні вимог у наступній редакції:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування періодів роботи з 01.08.1984 року по 05.09.1984 рік та з 19.01.1989 року по 28.10.1992 року до загального страхового стажу роботи протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії, зарахувавши до загального страхового стажу роботи періоди з 01.08.1984 року по 05.09.1984 рік та з 19.01.1989 року по 28.10.1992 року;

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування до спеціального стажу роботи (на посадах в закладах та установах охорони здоров`я) періодів роботи з 21.09.1979 року по 21.08.1980 року, з 01.08.1984 року по 05.09.1984 року, з 03.06.1987 року по 11.08.1988 року, з 19.01.1989 року по 28.10.1992 року, з 01.02.1994 року по 09.02.1996 року, з 25.03.1997 року по 31.12.2003 року, з 01.04.2004 року по 31.05.2019 року та не виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення, зарахувавши до спеціального стажу роботи (на посадах в закладах та установах охорони здоров`я) періодів роботи з 21.09.1979 року по 21.08.1980 року, з 01.08.1984 року по 05.09.1984 року, з 03.06.1987 року по 11.08.1988 року, з 19.01.1989 року по 28.10.1992 року, з 01.02.1994 року по 09.02.1996 року, з 25.03.1997 року по 31.12.2003 року, з 01.04.2004 року по 31.05.2019 року.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити повністю з підстав наведених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог повністю та просила суд відмовити у їх задоволенні з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 05.07.2019 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Страховий стаж відповідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з системи персоніфікованого обліку становить 34 роки 0 місяців 13 днів.

Згідно записів трудової книжки, які стосуються періодів роботи на посадах в закладах та установах охорони здоров`я, ОСОБА_1 з 01.08.1984 року по 05.09.1984 рік працювала на посаді медсестри медпункту кт. Кременно Військової частини 14156, та з 19.01.1989 року по 28.10.1992 року працювала на посаді медсестри стаціонару медсанчастини "Ташсельмаш".

09.12.2019 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з проханням зарахувати (спеціальний) страховий стаж роботи в закладах, установах охорони здоров`я та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 (десяти) місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню, на підставі записів трудової книжки.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом від 17.12.2019 року №3697/3-10 повідомлено, що грошова допомога відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не може бути призначена у зв`язку з відсутністю необхідних для виплати документів.

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправними, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Згідно вимог статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Закону України "Про пенсійне забезпечення", постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (далі - Порядок).

За змістом пунктів 2-3 Порядку у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вищевказаного дає підстави вважати, що довідки мають надаватися у разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період, що визначає їх право на пенсію або є обґрунтовані підстави стверджувати, що записи в трудовій книжці є неточними чи неправильними.

Як зазначалось вище, відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_1 , починаючи з 01.08.1984 року по 05.09.1984 рік позивачка працювала на посаді медсестри медпункту кт. Кременно Військової частини 14156, а з 19.01.1989 року по 28.10.1992 року працювала на посаді медсестри стаціонару медсанчастини "Ташсельмаш".

При цьому, підставою для незарахування відповідачем періоду роботи позивачки з 01.08.1984 року по 05.09.1984 рік на посаді медсестри медпункту кт. Кременно Військової частини 14156 стала відсутність посилання на номер і дату документів, на підставі яких звільнено позивачку з роботи та внесено даний запис до трудової книжки.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, спірний період роботи позивачки з 01.08.1984 року по 05.09.1984 рік підтверджено відповідними записами в трудовій книжці.

Так 01.08.1984 року ОСОБА_1 прийнято на посаду медсестри медпункту кт. Кременно Військової частини 14156 та внесено відповідний запис до трудової книжки НОМЕР_1 на підставі наказу № 180 від 31.07.1984 року. Водночас відповідно 4 запису трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за її власним бажанням відповідно статті 38 КЗпП УССР, вказаний запис засвідчено підписом начальником штабу Військової частини 14156, та відтиском печатки.

Беручи до уваги постанову Верховного суду у справі № 687/975/17 від 21.02.2018 року суд звертає увагу, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Отже, робота позивачки в спірний період підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.

При цьому, суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивачки (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, які б давали підстави вимагати у позивачки довідки на підтвердження такого періоду роботи.

Також суд критично ставиться з приводу не зарахування періоду роботи позивачки з 19.01.1989 року по 28.10.1992 року з підстави наявності виправлень у 11 записі трудової книжки НОМЕР_1, та зазначає, що трудова книжка є тим документом, що підтверджує стаж роботи, і лише за її відсутності або відсутності у ній відповідних записів трудовий стаж може встановлюватися на підставі інших документів. При цьому, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.

Під час дослідження трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 судом встановлено, що період її роботи на посаді медсестри стаціонару медсанчастини "Ташсельмаш" належним чином оформлений, не містять перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували їх зміст. Записи виконані акуратно кульковою ручкою, розміщені послідовно по хронології.

Таким чином, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивачки з 01.08.1984 року по 05.09.1984 рік та з 19.01.1989 року по 28.10.1992 року підлягають до зарахування до стажу роботи, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Зміст пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначає, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та механізм її виплати визначається Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 111 (надалі по тексту - Порядок).

Вимоги пунктів 5-7 Порядку передбачають, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Відповідно до пункту 2 Порядку вбачається, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Зміст Розділу 2 "Охорона здоров`я" Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 в частині "Найменування закладів і установ" містить зазначення лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідемслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри, в частині "Найменування посад" містить зазначення лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), при цьому зміст пункту 2 "Примітки" даного нормативно-правового акта визначає, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Відповідно до статті 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" заклад охорони здоров`я це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Стаття 3 вказаного Закону також визначає поняття медичної допомоги - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами та медичного обслуговування - діяльність закладів охорони здоров`я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров`я, що не обов`язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов`язана з її наданням.

Безпосередню охорону здоров`я населення забезпечують санаторно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров`я. Заклади охорони здоров`я створюються підприємствами, установами, організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих працівників. Наказом Міністерства охорони здоров`я України "Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров`я" № 385 від 28.10.2002 (далі - Наказ № 385) затверджено переліки закладів охорони здоров`я, лікарських, провізорських посад і посад молодших спеціалістів із фармацевтичною освітою в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до Переліку закладів охорони здоров`я, затвердженого наказом міністерства охорони здоров`я від 28.10.2002 року № 385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2002 року № 392/7130 (із наступними змінами), до лікувально-профілактичних закладів належать медико-санітарні частини (у т. ч. спеціалізовані).

При цьому, медико-санітарною частиною називається міська поліклініка або міська лікарня з поліклінікою, призначені виключно для надання медичної допомоги робітникам промислових підприємств, будівельних організацій, підприємств транспорту. До складу медико-санітарної частини можуть входити й інші заклади охорони здоров`я.

Як встановлено судом у судовому засіданні та підтверджується відомостями трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 працювала з 21.09.1979 року по 21.08.1980 року на посаді медсестри дитячого хірургічного відділення Керченської міськлікарні №1, з 01.08.1984 року по 05.09.1984 року на посаді медсестри медпункту кт. Кременно Військової частини 14156, з 03.06.1987 року по 11.08.1988 року на посаді медсестри поліклініки медико-санітарної частини заводу "Ташсельмаш", з 19.01.1989 року по 28.10.1992 року на посаді медсестри стаціонару медико-санітарна частина заводу "Ташсельмаш", з 01.02.1994 року по 09.02.1996 року на посаді медсестри поліклініки філіалу Луганського ВВАУМ, з 25.03.1997 року по 31.12.2003 року на посаді медичної сестри 2 медвідділення Військово-медичного центру Військово-Повітряних Сил України, з 01.04.2004 року по 31.05.2019 року на посадах старшої медичної сестри Військово-медичного центру Військово-Повітряних Сил України. Вказані періоди роботи позивачки зараховані Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області до загального страхового стажу.

Отже, беручи до уваги наявність у трудовій книжці усіх необхідних записів на підтвердження наявного у позивачки стажу роботи, суд приходить до висновку про зарахування до спеціального стажу роботи у закладах охорони здоров`я періодів роботи з 21.09.1979 року по 21.08.1980 року, з 01.08.1984 року по 05.09.1984 року, з 03.06.1987 року по 11.08.1988 року, з 19.01.1989 року по 28.10.1992 року, з 01.02.1994 року по 09.02.1996 року, з 25.03.1997 року по 31.12.2003 року, з 01.04.2004 року по 31.05.2019 року.

Враховуючи вимоги пункту 2 "Примітки" Переліку закладів і установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909, в площині дії пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1191, за змістом яких до страхового стажу, що визначає право на виплату відповідної грошової допомоги - зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на відповідних посадах незалежно від форми власності або відомчої належності таких закладів і установ, беручи до уваги те, що право на отримання відповідної грошової допомоги не залежить та не пов`язується із призначенням саме пенсії за вислугою років, а є окремим правовим механізмом відповідної соціальної виплати, який також може реалізовуватись при призначенні пенсії за віком, з огляду на те, що позивачка на момент призначення пенсії за віком працювала у відповідному лікарняному закладі, який віднесений до закладів охорони здоров`я та має достатній спеціальний стаж роботи в лікарняних закладах, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на одержання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 01.08.1984 року по 05.09.1984 рік та з 19.01.1989 року по 28.10.1992 року до загального страхового стажу роботи.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, зарахувавши до загального страхового стажу роботи періоди з 01.08.1984 року по 05.09.1984 рік та з 19.01.1989 року по 28.10.1992 року.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи (на посадах в закладах та установах охорони здоров`я) періодів роботи з 21.09.1979 року по 21.08.1980 року, з 01.08.1984 року по 05.09.1984 року, з 03.06.1987 року по 11.08.1988 року, з 19.01.1989 року по 28.10.1992 року, з 01.02.1994 року по 09.02.1996 року, з 25.03.1997 року по 31.12.2003 року, з 01.04.2004 року по 31.05.2019 року та не виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення, зарахувавши до спеціального стажу роботи (на посадах в закладах та установах охорони здоров`я) періодів роботи з 21.09.1979 року по 21.08.1980 року, з 01.08.1984 року по 05.09.1984 року, з 03.06.1987 року по 11.08.1988 року, з 19.01.1989 року по 28.10.1992 року, з 01.02.1994 року по 09.02.1996 року, з 25.03.1997 року по 31.12.2003 року, з 01.04.2004 року по 31.05.2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 копійок), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 13322403)

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 05.08.2020 року.

Суддя Мультян Марина Бондівна