Рішення № 90800432, 28.07.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/435/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харків, м.Харків про стягнення 87 225,37грн. за участю представників:

від позивача: Гудкова Т.А., довіреність від 08.02.2020

від відповідача: Кирилюк С.О., довіреність №3024 від 10.07.2020

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харків (надалі - відповідач) про стягнення 58631,00грн., з яких: 50271,03грн. основного боргу, 7642,77грн. пені, 717,83грн. 3% річних.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо внесення платежів за договором №68 від 13.02.2018 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, який було укладено позивачем та відповідачем на виконання умов пункту 5.8 договору оренди №3061-Н від 24.11.2006, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Харків.

Ухвалою від 19.02.2020 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.03.2020.

02 березня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він проти позову заперечив, посилаючись на те, що договір оренди нежитлового приміщення №3061-Н від 24.11.2006 припинив дію з 01.07.2018, а тому відпала необхідність у договорі на утримання орендованого майна. Також, з огляду на свій незадовільний майновий стан, відповідач просив зменшити розмір пені на 70%.

Ухвалою від 12.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 31.03.2020.

17 березня 2020 року від відповідача надійшла відповідь на відзив, у якій він з доводами відповідача не погодився. Зазначив, що договір оренди нежитлового приміщення №3061-Н від 24.11.2006 є продовженим до 31.03.2020 відповідно до приписів ст.764 ЦК України та ст.284 ГК України, оскільки позивач продовжує користуватися орендованим приміщенням та за відсутності заперечень з боку орендодавця. Також вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів у державному бюджеті, оскільки це не є підставою для звільнення боржника від виконання свого обов`язку. Відповідний правовий висновок викладено в постанові ВСУ від 22.03.2017 у справі №3-77гс17, у постановах КГС у складі ВС від 27.03.2018 у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові ВП ВС від 10.04.2018 у справі №12-46гс18.

Ухвалою від 30.03.2020 змінено дату призначеного підготовчого засідання на 28.04.2020.

Ухвалою від 23.04.2020 підготовче засідання відкладено.

01 липня 2020 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач змінив розмір заявлених до стягнення сум та просив стягнути з відповідача 73649,76грн. основного боргу, 12160,40грн. пені, 1415,21грн. 3% річних.

Пунктом 2 частини 2 статті 46 ГПК України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 5 статті 46 ГПК України встановлено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Згідно з частиною 3 статті 163 ГПК України у разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд із відповідною заявою.

Враховуючи те, що вищевказана заява відповідає вимогам процесуального законодавства та позивачем надано докази направлення її на адресу відповідача, і таке збільшення позовних не вимагає додаткової доплати судового збору, оскільки здійснене в межах сплаченої позивачем мінімальної ставки судового збору (2102,00грн.), заява позивача визнана судом такою, що підлягає задоволенню.

У зв`язку з цим, у даній справі розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 87225,37грн.

Ухвалою від 06.07.2020 підготовче засідання призначено на 16.07.2020.

У підготовчому засіданні 16.07.2020 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 28.07.2020.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив в його задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві. Також у випадку задоволення позову просив зменшити розмір пені на 70%.

У судовому засіданні 28.07.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

24 листопада 2006 року Регіональним відділенням Фонду України по Харківської області, як орендодавцем, та Квартирно-експлуатаційним відділом, як орендарем, укладено договір оренди №3061-Н нерухомого майна (надалі - Договір №3061-Н) - нежитлових приміщень №№ III, IV, V, 9, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20 на другому поверсі 2-х поверхової будівлі вокзалу, загальною площею 140,8кв.м. за адресою м. Харків, майдан Привокзальний, 1 (надалі - орендоване майно).

В подальшому, згідно додаткового договору від 08.02.2016 орендодавцем за Договором №3061-Н визначено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

13 лютого 2018 року на виконання пункту 5.8 Договору №3061-Н між орендарем та балансоутримувачем - Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу вокзал станції Харків-Пасажирський філії "Пасажирська компанія" був укладений договір №68 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю (надалі - Договір №68).

Згідно п. 1.1 Договору №68 балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі вокзалу, а також утримання прибудинкової території, а орендар, бере участь у витратах балансоутримувача на виконання зазначених робіт, відшкодовує витрати за комунальні послуги, які він отримує через балансоутримувача, компенсує витрати за користування земельною ділянкою, пропорційно зайнятої ним площі за договором №3061-Н, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 31.10.2018 №938 "Деякі питання акціонерного товариства «Українська залізниця" змінено тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з публічного на приватне та товариство перейменоване в акціонерне товариство "Українська залізниця", про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесена відповідна запис.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про акціонерні товариства" зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Отже, всі права та обов`язки ПАТ "Укрзалізниця" залишаються за АТ "Укрзалізниця".

Об`єкт оренди обліковується на балансі позивача, а саме виробничого підрозділу вокзал станції Харків-Пасажирський філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця".

Згідно з пунктом 7.1 Договору №68 він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018 включно, а в частині грошових зобов`язань до повного їх виконання.

Відповідно до пункту 7.4 Договору та ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, строк дії договору поновлений, оскільки відсутні заяви сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його дії.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, останній продовжує користуватися орендованим майном та отримувати від балансоутримувача послуги по утриманню майна, при цьому з 01.01.2019 відповідач не здійснює оплату за договором.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору №68 розмір плати за обслуговування будівлі, прибудинкової території, належить від складу робіт та послуг, які надаються балансоутримувачу сторонніми організаціями та визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування, експлуатацію та утримання будівлі і прибудинкової території, комунальні та інші послуги балансоутримувача (додатки 3, 4), які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.2.3 Договору №68 орендар зобов`язується не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача, або організації, що його обслуговує, за обслуговування експлуатацію та ремонт будівлі, прибудинкової території, пропорційно до площі орендованого майна, за комунальні послуги, а також компенсувати податок на землю та податок на нерухоме майно згідно окремо наданих розрахунків.

Станом на 10.06.2020 заборгованість орендаря перед балансоутримувачем складає 73649,76грн., що підтверджується наданим позивачем актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний обома сторонами.

Позивач звертався до відповідача з листами від 13.03.2019 № ПКВОК -2-01/576, від 29.03.2019 № ПК ВОК -2-01/734, від 03.05.2019 № ПКВОК - 2-01/1077, від 11.05.2019 № ПКВОК - 2-01/1129, від 21.08.2019 ПКВОК -2-01/2059, від 21.08.2019 ПКВОК - 2-01/2058, від 08.01.2020 №ПКВОК-2-01/40, в яких вимагав сплатити заборгованість, однак відповідач заборгованість не погасив.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача на свою користь 73649,76грн. основного боргу, 12160,40грн. пені, 1415,21грн. 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість за Договором №68 в розмірі 73649,76грн.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази здійснення повного та своєчасного внесення платежів за Договором №68.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з цим, суд вважає позовні вимоги про стягнення 73649,76грн. основного боргу законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача стосовно закінчення терміну дії договору №3061-Н, оскільки відповідно до ст.764 ЦК України та ст.284 ГК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Враховуючи наведене, у зв`язку з відсутністю з боку наймодавця (позивача за справою), заперечень щодо користування орендованим майном, та враховуючи те, що відповідач до даного часу користується орендованими приміщеннями, договір слід вважати поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до умов п. 7.4 Договору №68 його також слід вважати поновленим, оскільки відсутні заяви сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його дії.

Таким чином, враховуючи фактичне надання позивачем відповідачу послуг за Договором №68, останній зобов`язаний здійснювати їх оплату.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2. Договору №68 за несвоєчасні розрахунки згідно п. 2.2.3 орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день прострочення.

На підставі вищевказаних норм законодавства та умов Договору №68 позивач здійснив нарахування відповідачу 12160,40грн. пені за період з 01.01.2019 по 10.06.2020.

Відповідач розміру та правильності здійсненого позивачем розрахунку пені не оспорив, однак у відзиві заявив клопотання про зменшення розміру пені на 70%.

Розглянувши дане клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, при вирішенні судом питання про зменшення пені слід враховувати не самий лише розмір збитків, які були спричинені правопорушенням, але й "інші обставин, які мають істотне значення".

Зокрема, статтею 233 ГПК України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, суду в обов`язковому порядку слід враховувати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Втім, додані до відзиву довідка №02-29/98 від 16.01.2019 та рішення №932 від 23.01.2017 підтверджують лише повне фінансування відповідача з державного бюджету та факт присвоєння відповідачу ознаки неприбутковості.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів, зокрема, знаходження у тяжкому фінансовому стані або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача у зв`язку із сплатою пені в установленому Договором розмірі.

У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 12160,40грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми позивач здійснив нарахування відповідачу 1415,21грн. 3% річних за період з 01.01.2019 по 10.06.2020.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд визнав його такими, що відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харків (61024, м.Харків, вул.Пушкінська, буд.61, код 07923280) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, буд.5, код 40075815) в особі філії "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця" (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.21 А, код ВП: 41022900) 73649,76грн. основного боргу, 12160,40грн. пені, 1415,21грн. 3% річних, а також 2102,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "06" серпня 2020 р.

Суддя М.В. Калантай