Рішення № 90800426, 27.07.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/351/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ до Вовчанського підприємства теплових мереж, м.Вовчанськ Харківської області про стягнення 133 622,85 грн. за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Цвіркун М.В., довіреність від 01.01.2020

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Вовчанського підприємства теплових мереж (надалі - відповідач) про стягнення 133622,85грн., з яких: 93023,77грн. пені, 19285,47грн. 3% річних та 21313,61грн. інфляційних втрат.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого природного газу за договором постачання природного газу №1046/1718-БО-32 від 05.09.2017.

Ухвалою від 07.02.2020 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.03.2020.

25 лютого 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказав на відсутність його вини у допущенні прострочення при оплаті отриманого природного газу та просив зменшити розмір пені на 90% або на інший обґрунтований процент від суми пені.

У підготовчому засіданні 10.03.2020 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, а також оголошено перерву до 07.04.2020.

16 березня 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він проти доводів відповідача заперечив. При цьому посилається на те, що відповідач відповідно до умов укладеного договору постачання природного газу та вимог чинного законодавства має зобов`язання щодо своєчасної оплати природного газу. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені позивач вказав про недоведення відповідачем відповідних законодавчих підстав, зазначив про великий рівень заборгованості споживачів природного газу перед позивачем, наголосив на стратегічному значенні підприємства позивача.

Ухвалою від 07.04.2020 підготовче засідання відкладено.

Ухвалою від 06.07.2020 підготовче засідання призначено на 16.07.2020.

Ухвалою від 16.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 27.07.2020.

Позивач свого представника в судове засідання 27.07.2020 не направив, причини неявки суду не повідомив. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою від 21.07.2020.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.

Оскільки судом не визнавалася обов`язковою явка представника позивача у дане судове засідання, позивач під час підготовчого провадження скористався своїм правом на подачу відповіді на відзив, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 27.07.2020 представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, просив задовольнити клопотання про зменшення пені на 90%.

У судовому засіданні 27.07.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

05 вересня 2017 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір №1046/1718-БО-32 постачання природного газу (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачу у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Згідно з пунктом 2.1 Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ обсягом до 1550 тис.куб.м.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до пункту 5.2 Договору ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором становить 9488,61грн. (з ПДВ).

За умовами пункту 6.1. Договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 12.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 06.04.2018) він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв газ на загальну суму 8509146,66грн., що підтверджується наявними у справі актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 на суму 470541,66грн., від 30.11.2017 на суму 1122221,45грн., від 31.12.2017 на суму 1198747,33грн., від 31.01.2018 на суму 1890421,75грн., від 28.02.2018 на суму 1878437,59грн., від 31.03.2018 на суму 1742133,28грн., від 30.04.2018 на суму 206643,60грн.

Дані акти підписано уповноваженими представниками сторін і скріплено їх печатками.

Відповідач за поставлений природний газ розрахувався в повному обсязі 17.12.2018, допустивши при цьому порушення встановлених договором строків оплати, що підтверджується розрахунком позовних вимог, та не заперечується відповідачем.

Пунктом 8.2. договору було передбачено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно п.6.1. цього договору він зобов`язується сплатити позивачу крім суми заборгованості, пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Додатковою угодою №1 від 12.01.2018 сторони внесли зміни до пункту 8.2 Договору, змінивши розмір пені з 16,4% на 15,3%.

Відповідно до пункту 10.3 Договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

З урахуванням даних норм Договору та положень статті 625 ЦК України, позивач, у зв`язку із несвоєчасним погашенням відповідачем основного боргу за Договором, здійснив нарахування останньому 93023,77грн. пені, 19285,47грн. 3% річних та 21313,61грн. інфляційних втрат та просить господарський суд Харківської області стягнути їх на свою користь.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Як зазначалося вище, згідно з п. 8.2 договору у разі прострочення відповідачем оплати згідно п.6.1. цього договору він зобов`язується сплатити позивачу крім суми заборгованості, пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Додатковою угодою №1 від 12.01.2018 сторони внесли зміни до пункту 8.2 Договору, змінивши розмір пені з 16,4% на 15,3%.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору становить 93023,77грн.

Відповідач розрахунок даної суми не оспорив, однак у відзиві ним було заявлене клопотання про зменшення розміру пені на 90%.

В обґрунтування клопотання відповідач, зокрема, вказує на те, що він є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів у тому числі населення та державних органів в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання, водопостачанні та водовідведенні. Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію по вартості нижчої її собівартості. Обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію склав 8063811,00грн., погашення якої вирішено лише частково у 2019 році. Однією з причин тяжкого економічного стану відповідача є дефіцит коштів, пов`язаний з хронічними не платежами, в основному, з боку населення за спожиті послуги. Борги населення за комунальні послуги у відповідності до інформації про нарахування, надходження та заборгованість за теплову енергію по Вовчанському ПТМ досягли по теплопостачанню суму у розмірі 5515933,89грн. Заборгованість державних установ станом на 01.02.2020 складає суму 3912829,91грн. Фінансові звіти відповідача (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання) вказують на наявність значних збитків підприємства від надання послуг теплопостачання. Відповідач в повному обсязі сплатив вартість спожитого природного газу, а сума штрафних санкцій є надмірно великою, у свою чергу суми 3% річних та інфляційних витрат мають компенсувати всі негативні наслідки затримки розрахунку з боку відповідача.

Крім того, відповідач зауважує, що згідно п.п.1 пункту 6.3 договору №1046/1718-БО-32, відповідач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання". У відповідності до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014, затверджений "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного гачу, на якого покладено спеціальні обов`язки". На виконання вище вказаних норм права відповідачем були відкриті рахунки із спеціальним режимом використання, про що свідчить договір банківського рахунку №2945/3 від 01.10.2014 та довідка з банку №БТ118/385-39/45 від 18.02.2020. Усі розрахунки між відповідачем та позивачем за договором № 1046/1718-БО-32 проводилися в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 на підставі нормативів перерахування коштів прийнятими на підставі постанов НКРЕКП, з дотриманням умов п.6.3 Договору, про що свідчать надані до суду позивачем операції по договору №1046/1718-БО-32. Залишок грошей, що залишається у відповідача згідно встановлених нормативів розподілу грошей затверджених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг незначний. При цьому, відповідачу потрібні гроші на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії, крім того несвоєчасне отримання оплати від населенням за спожиті послуги з теплопостачання, також потребує додаткових розходів по її поверненню.

Розглядаючи вказане клопотання відповідача суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, враховуючи вищенаведене, зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, враховуючи майновий стан підприємства відповідача, суд доходить висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, на 90% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу.

Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Аналогічна правова позиція суду знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 6-1120цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, від 20.03.2019 у справі №761/26293/16-ц, постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №916/2283/18, від 12.06.2019 у справі №904/4085/18.

Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у розмірі 9302,38грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 19285,47грн. 3% річних та 21313,61грн. інфляційних втрат, зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правильність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 19285,47грн. 3% річних та 21313,61грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Вовчанського підприємства теплових мереж (62503, Харківська область, м.Вовчанськ, вул.Колокольцова, буд.3-А, код 32447026) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код 20077720) 9302,38грн. пені, 19285,47грн. 3% річних, 21313,61грн. інфляційних втрат, а також 2102,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "06" серпня 2020 р.

Суддя М.В. Калантай