Рішення № 90800338, 03.08.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.08.2020 Справа № 920/527/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В. розглянувши без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/527/20

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Домком Суми» (40022, м. Суми, вул. Троїцька, буд. 49, код ЄДРПОУ 39673255),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно-Інформаційне агентство «Україна-інформ» (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 55, код ЄДРПОУ 31014212),

про стягнення 20557,58 грн,

без виклику сторін,

УСТАНОВИВ:

29.05.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, у розмірі 20557,58 грн, крім цього просить судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 23.11.2017 № 00-57/ЮО та договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 708/05-19 від 18.07.2019 щодо своєчасної оплати вищезазначених послуг. Відповідно, до стягнення заявлено 3 % річних та інфляційні.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 03.06.2020 у справі № 920/527/20 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/527/20; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов до 19.06.2020; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 24.06.2020; а також встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення до 26.06.2020.

Ухвалою від 02.07.2020 у справі № 920/527/20 постановлено продовжити відповідачу процесуальний строк для надання відзиву на позовну заяву до 16.07.2020; відкласти розгляд справи по суті на 21.07.2020, а також ухвалою від 27.07.2020 у справі № 920/527/20 постановлено відкласти розгляд справи по суті на 03.08.2020.

31.07.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позов від 21.07.2020 № 24, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що 01.02.2019 між відповідачем та Приватною фірмою «Луч» укладено договір № 2 оренди приміщення, відповідно до якого об`єктом оренди згідно договору є нежитлове приміщення за адресою м. Суми, вул. Троїцька, буд. 18. Даний договір між сторонами діє по сьогоднішній день. Про факт укладення договору оренди відповідачем повідомлено позивача, а також повідомлено про розірвання договору № 00-57/ЮО про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 23.11.2017 укладеного між позивачем та відповідачем. У зв`язку з чим між Позивачем та ПФ «Луч» укладено договір № 00-74/ЮО про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 22.02.2019.

Щодо оплати послуг позивача за листопада 2017 року - січень 2019 року відповідач зазначає, що згідно матеріалів позовної заяви на дату укладення договору № 00-57/700 від 23.11.2017, діяв тариф 1,999 грн за 1 м.кв. (згідно додатку 3 до даного договору), таким чином платіж за місяць складав 510,14 грн (255,2 м.кв. * 1,999 грн). Даний тариф діяв до 31 січня 2018 року (3 місяці). З 01 лютого 2018 року до 31 січня 2019 року діяв тариф 3,75 грн за 1 м.кв., таким чином платіж за місяць мав складати 957 грн. (255,2 м.кв. * 3,75 грн.). Даний тариф діяв 12 місяців. 31.01.2019 дія договору № 00-57/700 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 23.11.2017 припинена. Згідно вищевказаних тарифів та платежів за місць, відповідач мав сплатити на користь позивача за період з листопада 2017 по січень 2019 кошти у розмірі 13 014,42 грн. (3*510,14+12*957,00).

З матеріалів позовної заяви (акт звірки, рахунки, акти виконаних робіт) позивач нараховує відповідачу за період з лютого 2018 року до січня 2019 року платіж за місяць у розмірі 735,74 грн, враховуючи, що даний тариф діяв 12 місяців відповідач мав сплатити на користь позивача за період з листопада 2017 по січень 2019 кошти у розмірі 10 359,30 грн (3*510,14+ 12*735,74).

Таким чином відповідач вважає, що у повному обсязі виконав зобов`язання перед позивачем по договору № 00-57/ЮО про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 23.11.2017, сплативши на користь позивача за період листопада 2017 року - січень 2019 року - 12 135,66 грн.

Станом на 03.08.2020 позивач відповіді на відзив не подав.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

З 01.11.2015 до 31.12.2019 позивач надавав послуги з управління та утримання будинків і споруд та прибудинкової території по багатоквартирному будинку № 18 по вул. Троїцькій м. Суми.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав нерухомого майна та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, відповідач є власником нерухомого майна площею 371,00 кв.м. у багатоквартирному будинку № 18 по вул. Троїцькій м. Суми.

23.11.2017 між сторонами укладено договір № 00-57/ЮО надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідно до пункту 1.1 якого, позивач забезпечував надання послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку за адресою: м. Суми, вул. Троїцька, буд. 18, а відповідач забезпечував своєчасну оплату таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору № 00-57/ЮО від 23.11.2017, позивач надає послуги відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Умови цього договору відповідають умовам, затвердженим постановою Кабінету міністрів України, від 20.05.2009 № 529.

Нарахування платежів за утримання будинків і споруд та прибудинкової території здійснюється у відповідності з тарифами, встановленими рішеннями Виконавчого комітету Сумської міської ради. Так, рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 09.01.2018 № 14 «Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій позивачеві скориговано та встановлено тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в тому числі і для багатоквартирного будинку № 18 по вул. Троїцькій. З 01.02.2018 відповідно до скоригованих тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідачу нараховувались щомісячні платежі.

Відповідно до п. 2.2 договору № 00-57/ЮО від 23.11.2017, платежі вносяться не пізніше числа місяця, що настає за розрахунковим.

Так, відповідно до п. 2.3 договору № 00-57/ЮО від 23.11.2017, до 05 числа місяця, що настає за розрахунковим відповідач забирає самостійно акт приймання-передачі наданих послуг за юридичною адресою позивача. Відповідач не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту одержання акту приймання-передачі наданих послуг зобов`язаний направити позивачу підписаний примірник акту приймання-передачі наданих послуг або вмотивовану відмову від його підписання.

Відповідно до 4.3 договору № 00-57/ЮО від 23.11.2017 при порушенні умов договору № 00-57/ЮО від 23.11.2017, сторонами погоджено, що послуги по такому акту прийняті у повному обсязі без заперечень щодо якості, кількості та своєчасності їх надання.

Відповідачем за період обслуговування не було надано вмотивованої відмови від підписання акту приймання-передачі наданих послуг, позивач надавав послуги належної якості та в повному обсязі, а тому, враховуючи п. 4.3 договору № 00-57/ЮО від 23.11.2017, надані позивачем послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій прийняті відповідачем без заперечень.

Відсутність підписаного двостороннього акта виконаних робіт не є перешкодою для захисту суб`єктивного матеріального права, а факт наявності боргу, що не спростований відповідачем є підставою для стягнення в примусовому порядку.

Наведена правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 24.09.2012 у справі № 5002-25/3250.1-2011(5002-2/5757-2010) та від 26.04.2012 у справі № 15/5005/13476/2011.

Відповідно до п. 7.1 договору № 00-57/ЮО від 23.11.2017, цей договір набирає чинності з к менту підписання і діє до моменту визначення власниками квартир/співвласниками багатоквартирного будинку форми управління багатоквартирним будинком, або визначення переможцем конкурсу з визначення управителя багатоквартирного будинку на конкурсних засадах згідно з вимогами Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та інших нормативно-правових актів, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 7.2 договору № 00-57/ЮО від 23.11.2017 сторони керуючись положенням частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України, дійшли згоди про те, що умови цього договору розповсюджуються на відносини, які існували між сторонами з 01.11.2015.

Договір № 00-57/ЮО від 23.11.2017 припинив свою дію 31.07.2019 у результаті визначення переможців конкурсу з визначення управителя багатоквартирного будинку на конкурсних засадах згідно з вимогами Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та інших нормативно-правових актів.

Посилаючись на вищенаведене позивач зазначає, що за період з 01 лютого 2018 року до 31 липня 2019 року по договору № 00-57/ЮО від 23.11.2017 за надані позивачем житлово-комунальні послуги у відповідача наявна заборгованість в сумі 13243,60 грн.

Міською владою проведено конкурс з призначення управителя багатоквартирних будинків у місті Суми, у відповідності до Законів України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» за результатами якого позивача визначено управителем будинку № 18 по вул. Троїцькій (рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 16.07.2019 № 382) та укладено договір № 708/05-19 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 18.07.2019 між позивачем та співвласниками багатоквартирного будинку № 18 по вулиці Троїцькій міста Суми в особі Сумського міського голови Лисенка Олександра Миколайовича, який вступив в дію 01 серпня 19 року.

Відповідно до абз. 2 п. 1. ст. 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у випадках, визначених законом, договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається від імені співвласників багатоквартирного будинку уповноваженою особою органу місцевого самоврядування.

Позивач зазначає, що відповідач є власником нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку № 18 вулиці Троїцькій загальною площею 371,00 м.кв., що підтверджується витягом з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому всі умови, права та обов`язки (у тому числі по оплаті за послуги) визначені у договорі № 708/05-19 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 18 липня 2019 року розповсюджуються на всіх власників нежитлових приміщень (у т.ч. юридичних осіб).

Відповідно до п. 13 договору № 708/05-19 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 18 липня 2019 року, плата за послугу з управління нараховується щомісяця Управителем (позивачем) та вноситься кожним співвласником, споживачем, який не є співвласником будинку, не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим.

Позивач зазначає, що за період з 01 серпня 2019 року до 31 грудня 2019 року за договором № 708/05-19 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 18 липня 2019 року за надані житлово-комунальні послуги у відповідача наявна заборгованість 5683,30 грн.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 Господарського кодексу України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Нормами статті 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частинами першою, четвертою статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

Стаття 322 ЦК України визначає, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»:

- багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна;

- нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна;

- спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;

- управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку;

- частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Отже, власники нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку нарівні з власниками квартир у цьому будинку є співвласниками спільного майна такого багатоквартирного будинку.

Частиною другою статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до частин другої, третьої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав своїх зобов`язань, що виникли у останнього за договорами № 00-57/ЮО від 23.11.2017 та № 708/05-19 від 18.11.2019 щодо оплати в повному обсязі за фактично спожиті послуги з управління та утримання будинку та прибудинкової території, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за вищезазначені послуги за загальний період з лютого 2018 року по грудень 2019 року складає 18926,62 грн.

Проте суд, розглянувши надані сторонами матеріали, встановив, що 01.02.2019 між відповідачем та Приватною фірмою «Луч» укладено договір № 2 оренди приміщення, відповідно до якого об`єктом оренди згідно договору є нежитлове приміщення за адресою м. Суми, вул. Троїцька, буд. 18, у зв`язку з чим між Позивачем та ПФ «Луч» укладено договір № 00-74/ЮО про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 22.02.2019.

На підставі наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з наданих послуг з управління та утримання будинку та прибудинкової території за загальний період з лютого 2018 року по січень 2019 року в сумі 8828,88 грн, а заперечення відповідача щодо сплати ним заборгованості в повному обсязі суд не приймає до уваги, оскільки останнім не надано суду належних, допустимих, достовірних в розумінні статей 76-78 ГПК України, доказів на підтвердження факту сплати вищезазначеної заборгованості.

Відтак, вимога позивача щодо стягнення з відповідача на його користь основної заборгованості за надані послуги з управління та утримання будинку та прибудинкової території за договором № 00-57/ЮО від 23.11.2017 підлягає задоволенню частково в сумі 8828,88 грн. В іншій частині суд відмовляє.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3 % річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховані 3 % річних в сумі 653,68 грн за загальний період з 21.03.2018 по 14.05.2020 та інфляційні втрати в сумі 977,28 грн за загальний період з 21.03.2018 по 14.05.2020.

Проте, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог в частині основного боргу в суму 8828,88 грн, судом здійснено власний розрахунок річних та інфляційних за допомогою за період: з 21.03.2018 по 14.05.2020 за допомогою інструменту «Калькулятори» системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН», можливість використання якого визнано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 917/1622/16, відповідно до якого загальна сума 3 % річних за вищевказаний період складає 570,10 грн; а загальна сума інфляційних втрат за вищевказаний період складає 1057,80 грн.

Проте, суд не має правових підстав вийти за межи позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних підлягають задоволенню в сумі 570,10 грн за загальний період з 21.03.2018 по 14.05.2020 та інфляційних втрат в сумі 977,28 грн за загальний період з 21.03.2018 по 14.05.2020 підлягають задоволенню на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1060 грн 88 коп. покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно-Інформаційне агентство «Україна-інформ» (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 55, код ЄДРПОУ 31014212) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Домком Суми» (40022, м. Суми, вул. Троїцька, буд. 49, код ЄДРПОУ 39673255) заборгованість в сумі 8828,88 грн, 3 % річних в сумі 570,10 грн, інфляційні втрати в сумі 977 грн 28 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1060 грн 88 коп.

3. В інший частині позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05 серпня 2020 року.

Суддя С.В. Заєць