Рішення № 90800061, 06.08.2020, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 рокуСправа № 912/1787/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.,

при секретарі судового засідання Пастуховій А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/1787/20 від 15.06.2020

за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк"), код ЄДР 14360570, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001

до відповідача: громадянина Сташенка Миколи Володимировича (далі - гр. Сташенко М.В. ), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

про стягнення 39968,16 грн

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - участі не брав;

від відповідача - адвокат Жеребенко О.В., посвідчення адвоката №302 від 06.08.2018, ордер КР №67451 від 24.06.2020.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява АТ КБ "Приватбанк" до гр. Сташенка М.В. про стягнення заборгованості за Договором №б/н від 03.12.2018 в розмірі 39 968,16 грн (33765,19 грн - заборгованість за кредитом; 1450,43 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 1152,54 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 3600,00 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем Договору №б/н від 03.12.2018 в частині своєчасного та повного повернення кредитних коштів.

29.05.2020 судом було направлено запит до Управління Державної міграційної служби в Кіровоградській області та до Новомиргородської міської ради Кіровоградської області стосовно інформації про реєстрацію місця проживання (перебування) гр. Сташенка М.В.

12.06.2020 до господарського суду від Управління Державної міграційної служби в Кіровоградській області надійшла відповідь, відповідно до якої повідомлено адресу зареєстрованого місця проживання відповідача. 15.06.2020 до господарського суду від Новомиргородської міської ради Кіровоградської області надійшла відповідь, відповідно до якої повідомлено суд, що відомості запитувані судом відсутні.

Ухвалою від 15.06.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/1787/20. Справу визначив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судовий розгляд призначив на 14.07.2020 - 10:30. Встановив сторонам строк для подання заяв по суті справи.

24.06.2020 до господарського суду від гр. Сташенка М.В. надійшов відзив на позовну заяву по стягнення заборгованості, у якому заперечено стосовно задоволення позовних вимог в повному обсязі зважаючи на такі обставини.

28.02.2019 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП Сташенка М.В.

У травні 2019 року АТ КБ "Приватбанк" звернулося до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 100 053,68 грн.

16.10.2019 відповідач оплатив вказану суму на користь позивача, а саме 100 054,00 грн. (квитанція додана до відзиву (т. 1 а.с. 70) Після чого рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 17.10.2019 в задоволенні позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" відмовлено в зв`язку із повним погашення заборгованості. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 03.02.2020 рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 17.10.2019 скасовано, провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу право на звернення до господарського суду, посилаючись на те, що на час виникнення спірних правовідносин і позивач, і відповідач являлися суб`єктами господарювання, а виниклі між ними правовідносини є майново-господарськими.

Також, відповідач у відзиві зауважує, що відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), письмова згода сторін на використання електронного підпису при вчиненні правочину 03.12.2018, у якій містилися б зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, відсутня.

До того ж, відповідач звертаючи увагу на наявність фактичних правовідносин щодо надання кредиту, не погоджується із розподілом коштів і їх зарахуванням, яке проведено позивачем на підставі п. 3.2.8.9.6. Умов та правил надання банківських послуг.

За твердженнями відповідача між сторонами у справі не було укладено (вчинено) кредитний договір шляхом підписання анкети - заяви електронним цифровим підписом, тому відсутня підстава виникнення у відповідача обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом, проценти у вигляді щомісячної комісії.

Відповідачем зауважено, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки останній залежить повністю від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни.

З наданим позивачем витягом з Умов та правил надання банківських послуг відповідач не ознайомлювався, не погоджувався з вказаними Умовами та правилами надання банківських послуг, підписуючи заяву-анкету про приєднання.

Позивачем не підтверджено, що саме цей документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови, зокрема, щодо строку повернення кредиту, розміру сплати процентів за користування кредитними коштами та сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.

Умови та правила надання банківських послуг, витяг яких додано позивачем до позовної заяви, не можна вважати складовою частиною кредитного договору тому відсутні підстави вважати, що між сторонами було узгоджено можливість підписання анкети-заяви електронним цифровим підписом.

Однак, згідно тверджень відповідача, між сторонами у справі склалися фактичні правовідносини щодо надання кредиту.

Враховуючи, що позивач звернувся до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області з вимогою стягнути фактично отримані кошти, а відповідач виконав зобов`язання та сплатив фактично отримані кошти, позов пред`явлений до Господарського суду Кіровоградської області задоволенню не підлягає.

Відповідач зважаючи на відсутність між сторонами у справі кредитного договору шляхом підписання анкети-заяви електронним цифровим підписом, вважає, що відсутня підстава виникнення у відповідача обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом, проценти у вигляді щомісячної комісії.

Крім того, за умовою анкети - заяви розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом і комісії є тотожними. Умови та Правила надання банківських послуг, на які посилається позивач, визначення комісії не наводять, у розділі 3.2.8., окремих пунктів, які б визначали порядок нарахування та обов`язок сплати комісії відповідачем, немає. По суті в анкеті-заяві йдеться про проценти як плату за користування кредитом, а не про комісію як про винагороду за здійснення банком банківських операцій, яка, як правило, визначається у відсотках від суми конкретно виконаної операції, а не щомісячно від суми наданого кредиту.

13.07.2020 на електронну адресу господарського суду від позивача надійшла заява про відкладення судового засідання у зв`язку із необхідністю отримання додаткового часу для надання доказів та пояснень по справі. Вказана заява не містить кваліфікованого електронного цифрового підпису.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Відповідно до п. 12, 23 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги":

електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис;

кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа;

Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Отже, за відсутності кваліфікованого електронного підпису документ, що надійшов на електронну адресу суду не вважається підписаним. Тому, правові підстави для його розгляду по суті відсутні.

У підготовчому засіданні 14.07.2020 судом оголошено перерву до 11:30 06.08.2020.

20.07.2020 до господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено таке.

Щодо ознайомлення відповідача з Умовами кредитування та форми кредитного договору. Позивач звертає увагу, що Цивільний кодекс ототожнює письмову та електронну форму вчинення правочину (ст. 205 ЦК), а підписання та скріплення печаткою електронного документа регламентовані Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - ЗУ "Про ЕД") та Законом України "Про електронний цифровий підпис" (далі - ЗУ "Про ЕЦП"), який був чинний на момент укладення правочинів. У визначенні поняття "оригінал електронного документа" в ст. 7 ЗУ "Про ЕД" електронний цифровий підпис прирівнюється до власноручного. ЗУ "Про ЕЦП" встановлює певні вимоги визнання ЕЦП рівним власноручному підпису: ЕЦП підтверджено з використанням чинного на момент накладення підпису посиленого сертифіката ключа, якому відповідає особистий ключ підписувача, за допомогою надійних засобів цифрового підпису. В підтвердження кредитного договору банком надано до суду копію електронного документа (анкета-заява) та роздрукований звіт про перевірку цього документа.

Позивач вважає, що є хибним твердження відповідача, про те, що він не був ознайомлений з умовами та правилами, так як клієнт, підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ", та підтвердив факт ознайомлення з умовами та правил, та приймає на себе всі зобов`язання зазначені в цих умовах та укладає кредитний договір. Таким чином, 03.12.2018 між відповідачем та АТ КБ "Приватбанк" було укладено кредитний договір № Б/Н (далі - Договір), який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із вищевказаних анкети-заяви та Умов.

Позивачем наведені положення Постанови ВСУ від 08.07.2019 по справі №923/760/18, у яких зроблено висновок, що заява відповідача про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, а також "Умови та правила надання банківських послуг" і "Тарифи Банку", розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua в їх сукупності визначають істотні умови договору банківського обслуговування та підтверджують факт його укладення між позивачем та відповідачем.

Щодо правомірності нарахування заборгованості. У відповідності до пунктів 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. Умов відповідач взяв на себе зобов`язання оплатити проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії згідно з п. 3.2.8.3.2., а також повернути кредит у терміни і в сумах, які встановлено в пунктах 3.2.8.3.1., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2. Пунктом 3.2.8.3.3. Умов визначено, що при порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов`язання позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому у пункті 1.6. Заяви. Пунктом 3.2.8.10.1. Умов визначено, що клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню. Відповідно до п. 3.2.8.10.3. Умов нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язання здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов`язання мало бути виконано Клієнтом.

Щодо посилання відповідача на постанову ВСУ за справою №342/180/17 зазначено, що дана позиція ВСУ стосується дещо інших (не аналогічних) обставин справи, та з урахуванням п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, зазначено, що відповідно до виписки по рахунку вбачається, що відповідач погашав заборгованість, тому посилання про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.

Посилання відповідача на постанову ВСУ по справі №6-16цс15 позивач вважає недоречною, адже в даній справі позивач надав докази, що відповідача було ознайомлено саме із Умовами та правилами надання банківських послуг та наказ банку яким були затвердженні Умови та Правила надання банківських послуг.

Відповідачем було надано до суду квитанцію про сплату заборгованості від 16 жовтня 2019 року, проте, заборгованість була погашена частково. Позивачем надані належні та допустимі докази по справі. Крім іншого, наданий також розрахунок заборгованості, у якому вказані суми відсотків, пені та інші суми відповідно до кредитного договору. Відповідачем ці докази не спростовані.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, про що свідчить підпис представника відповідача на повідомленні про наступне засідання від 14.07.2020. Щодо позивача, то йому направлено ухвалу-повідомлення на електронну адресу, зазначену ним у позові, як офіційну.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини сторін.

03.12.2018 далі - ФОП Сташенко М.В. підписано Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ" (т. 1 а.с. 15), електронно-цифровий підпис. (т. 1 а.с. 14)

Стосовно твердження відповідача про непідписання ним такої заяви, господарський суд враховує таке.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Відповідно до п. 12, 23 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги":

електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис;

кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа;

Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Позивачем у складі додатків до позовної заяви було надано файл перевірки електронного цифрового підпису, відповідно до змісту якого Заява про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" підписана електронним цифровим підписом зі сторони як ПАТ КБ Приватбанк, так і зі сторони Фізичної особи-підприємця Сташенка Миколи Володимировича.

Файл перевірки електронного цифрового підпису містить, зокрема щодо ФОП Сташенка М.В. відомості про виданий сертифікат; видавця, про реєстраційний номер сертифіката; дату його видачі, дату закінчення дії; про час накладення електронного цифрового підпису та результат перевірки ЕЦП. Підписувачем зазначено Сташенка Миколу Володимировича .

Відповідно, господарський суд погоджується з доводами позивача про те, що Фізичною особою-підприємцем Сташенком М.В. через систему інтернет-клієнт-банкінгу 03.12.2018 було підписано із використанням електронного цифрового підпису Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ", що є підставою стверджувати про укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору 03.12.2018, який у цю ж дату підписаний і зі сторони Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк".

Матеріалами справи підтверджується, що 03.12.2018 на підставі укладеного договору, АТ КБ "Приватбанк" перераховано на поточний рахунок ФОП Сташенко М.В. кредитні кошти у розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку. (т. 1 а.с. 24)

Пунктом 1.3. Заяви встановлено, що кредит надається на строк 12 місяців з дати видачі коштів клієнту.

Проценти (комісія) за користування кредитом: 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту. (пункт 1.4 Заяви)

Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів Клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів Клієнту, до календарного місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом. Сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у Додатку 1 до цієї заяви та доступний клієнту у системі "Приват24 для бізнесу". (пункт 1.5. Заяви)

У випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в пункті 1.5 цієї Заяви клієнт зобов`язаний додатково до процентів, вказаних у п. 1.4., сплатити банку проценти у розмірі 4% в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойку в розмірі і згідно розділу 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг. (пункт 1.6 Заяви)

За пунктом 1.9 Заяви, укладення кредитного договору здійснюється шляхом підписання клієнтом цієї Заяви шляхом накладення електронного цифрового підпису в системі "Приват24 для бізнесу" або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.

28.02.2019 відповідачем була припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Однак, згідно тверджень позивача та враховуючи положення ст. 51. 52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 17.10.2019 у справі №395/611/19 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Сташенко М.В. про стягнення заборгованості у розмірі 100 053,68 грн відмовлено. Рішення мотивоване тим, що відповідачем надано до суду оригінали квитанцій про сплату заборгованості у повному обсязі та про сплату судового збору, тобто на момент постановлення вказаного рішення позивачем повністю погашено заборгованість перед позивачем, що підтверджується відповідними квитанціями від 16 жовтня 2019 року, тобто Сташенко М.В. не має заборгованості перед АТ КБ "ПриватБанк" за договором між сторонами від 03.12.2018.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 03.02.2020 у справі №395/611/19 вимоги апеляційної скарги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 17 жовтня 2019 року скасовано, а провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу право звернення з позовом до господарського суду.

Зазначені обставини призвели до звернення АТ КБ "Приватбанк" із позовом до господарського суду, у якому посилається на неналежне виконання гр. Сташенко М.В. зобов`язань за кредитним договором в частині повернення кредиту у передбачений договором термін, у зв`язку із чим станом на 10.04.2020 виникла заборгованість у сумі 39 968,16 грн (за кредитом у розмірі 33 765,19 грн, за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у розмірі 1 450,43 грн, за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 3 600,00 грн, пені у сумі 1 152,54 грн), яку просить стягнути в судовому порядку, що і є причиною виникнення спору.

При вирішенні даного спору господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У підписаній ФОП Сташенком М.В. Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" зазначені такі істотні умови кредитного договору: розмір кредиту, строк кредиту, проценти за користування кредитом, порядок погашення заборгованості за кредитом, збільшення розміру процентів у разі порушення строку погашення заборгованості за кредитом.

Також у п. 1.6. Заяви вказано, що у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом сплачується неустойка в розмірі і згідно розділу 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг.

Отже, ФОП Сташенко М.В., підписуючи Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ", був обізнаний та погодився з умовами кредитного договору щодо розміру процентів (комісії) за користування кредитом на рівні 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту; зі строком кредиту: 12 місяців з дати видачі коштів; порядком погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів Клієнта, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів Клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; з розміром процентів у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом: 4% на місяць від суми простроченої заборгованості.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що сторонами узгоджено нарахування на суму основної заборгованості процентів та комісії.

Щодо нарахування пені, то господарський суд враховує таке.

Пунктом 1.6. підписаної відповідачем Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги "Куб" передбачено, що у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5. цієї Заяви, Клієнт зобов`язаний додатково до процентів, вказаних в п. 1.4., сплатити Банку проценти у розмірі 4% в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойку в розмірі і згідно розділу 3.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії та пеню за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

При цьому, відповідно до Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" відповідач погодився з умовами договору про нарахування процентів за користування кредитом, порядком погашення заборгованості за кредитом та сплатою неустойки в розмірі і згідно розділу 3.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг. В Заяві розмір неустойки чітко зазначеною сумою або чітко зазначеним порядком її нарахування не визначається, а Заява в частині розміру неустойки відсилає до розділу 3.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг, доказів підписання яких відповідачем матеріали справи не містять.

Оскільки відповідач наполягає на тому, що він не ознайомлений із Умовами та Правилами надання банківських послуг, не підписував їх, а позивач не довів належними доказами, що відповідач, підписуючи Заяву був обізнаним не лише з умовами кредитування, зазначеними в Заяві, а і з положеннями Умов та Правил надання банківських послуг, на які посилається позивач і саме в редакції, яка надана позивачем суду.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "Приватбанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У Заяві позичальника розмір неустойки, порядок її обчислення не зазначені (Заява відсилає до розділу 3.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг).

При цьому, як вже зазначалось вище, матеріали справи не містять підтверджень, що відповідач ознайомився та погодився з положеннями розділу 3.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг (підписав ці Умови та Правила, на які посилається позивач).

В даному випадку не може бути належним доказом і роздруківка із сайту позивача, на якому розміщуються Умови та Правила, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповіді зміни в умови та правил споживчого кредитування.

Як зазначила Велика Палата Верхового Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах бо інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача є такими, що змінюються самим АТ "Приват Банк". Тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату пені у чітко визначеному розмірі або шляхом зазначення порядку її нарахування, Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова форма), що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує відповідальність відповідача у вигляді пені, тоді як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, надані позивачем умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані відповідачем, а доказів того, що відповідач їх визнає, матеріали справи не містять.

Разом з тим, саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов є визначальним, оскільки після цього їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Центрального апеляційного господарського суду від 14.11.2019 у справі №908/1086/19, від 05.11.2019 у справі №908/1077/19, від 23.10.2019 у справі №908/486/19.

Господарський суд враховує, що відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, останній здійснював зарахування часткового погашення відповідачем заборгованості і в рахунок пені, що як встановлено вище судом, нарахована позивачем неправомірно та безпідставно.

Так відповідачем частково погашалась заборгованість і позивач врахував у погашення пені суму в загальному розмірі 13 159,48 грн. (т. 1 а.с. 23)

Крім того, як випливає зі змісту розрахунку позивача (т. 1 а.с. 23) ним нараховано проценти на залишок простроченої заборгованості за кредитом поза межами строку дії Договору - 04.12.2019, тоді як Договір закінчив свою дію 03.12.2019. Вказане не узгоджується із правовою позицією, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, у якій, зокрема, зазначено про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Отже позивач пред`явив до стягнення 33 765,19 грн заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 1450,43 грн залишку заборгованості по процентам, з яких 33,91 грн нарахована неправомірно, тому залишок заборгованості по процентам становить 1416,52 грн; заборгованість за простроченою комісією в сумі 3600 грн та пеню в розмірі 1152,54 грн, пред`явлення якої суд визнав вище необґрунтованою.

Враховуючи необґрунтоване зарахування позивачем у рахунок погашення недоведеної пені суми в загальному розмірі 13 159,48 грн, господарський суд, враховуючи приписи ст. 534 ЦК України, зараховує таку суму в погашення заборгованості по процентам та комісії у сумах 1416,52 грн та 3600 грн відповідно, залишок в розмірі 8 142,96 грн господарський суд зараховує в погашення простроченої заборгованості за наданим кредитом, відтак сума заборгованості за кредитом, що залишилася непогашеною відповідачем становить 25 622,23 грн (33765,19 грн - 8 142,96 грн).

Підсумовуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково у розмірі 25 622,23 грн заборгованості за кредитом.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 73-74, 76-77, 123, 129, 233, 236-241, 247, 252, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з громадянина Сташенка Миколи Володимировича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДР14360570, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001) 25 622,23 грн заборгованості за кредитом, а також 1 347,52 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірники рішення надіслати сторонам.

Повне рішення складено 06.08.20.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.