Ухвала суду № 90799942, 27.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

27.07.2020Справа № 910/2228/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Юрковської В.О., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські ласощі» (вул. Жилянська, буд. 9-11, м. Київ, 01033) про розстрочення виконання судового рішення у порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, подану в межах розглянутої справи № 910/2228/20 за позовом Приватного підприємства «Рівне-Флекс» (33027, м. Рівне, вул. Кобзарська, 17/187) до Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські ласощі» (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 35 В) про стягнення 3 088 044,51 грн,

Сторони не з`явилися

В С Т А Н О В И В:

Заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські ласощі», звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою, в якій просить суд розстрочити виконання судового рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 по справі № 910/2228/20 згідно наступного графіку погашення заборгованості:

- до 31.07.2020 - 534365,18 грн (488044,51 грн основної заборгованості + 46320,67 грн компенсація судового збору);

- до 31.08.2020 - 500000,00 грн;

- до 30.09.2020 - 500000,00 грн;

- до 31.10.2020 - 500000,00 грн;

- до 30.11.2020 - 500000,00 грн;

- до 31.12.2020 - 500000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські ласощі» про розстрочення виконання судового рішення у порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, подану в межах розглянутої справи № 910/2228/20 призначено на 27.07.2020.

27.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Приватного підприємства «Рівне-Флекс» про відкладення розгляду заяви.

Частиною 2 статті 321 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

В судове засідання 27.07.2020 сторони не з`явилися.

Враховуючи законодавчо визначені строки розгляду такої категорії заяв, беручи до уваги те, що сторонами не подано до суду додаткових доказів в підтвердження або спростування заявлених вимог, суд вбачає за можливе розглянути заяву за відсутності представників сторін.

Суд, вивчивши зміст поданої заяви, вивчивши матеріали справи, доходить такого обґрунтованого висновку.

В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/2228/20 за позовом Приватного підприємства "Рівне-Флекс" (33027, м. Рівне, вул. Кобзарська, 17/187) до Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 35 В) про стягнення 3 088 044,51 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" на користь Приватного підприємства "Рівне-Флекс" суму заборгованості в розмірі 3 088 044,51 грн., судовий збір в розмірі 46320, 67 грн. Відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення.

01.07.2020, на виконання вказаного рішення суду, видано наказ про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

В обґрунтування необхідності розстрочення виконання рішення суду від 10.06.2020 у справі № 910/2228/20 заявник зазначає, що негайне виконання судового рішення у справі ускладнюється скрутним фінансовим станом відповідача, що зумовлене об`єктивними обставинами, такими як карантин у зв`язку з чим були зменшені обсяги виробництва продукції, наявні кризові явища в економіці держави, при цьому наразі кошти спрямовуються на налагодження та організацію роботи відповідача з метою виходу на беззбитковий рівень. З метою дотримання режиму надзвичайної ситуації, спричиненої короновірусом SARS-COV-2 (надзвичайною подією), захисту життя та здоров`я працівників, відповідач зменшив робочі години та як наслідок - обсяги виробництва. У відповідача відсутні обігові кошти в достатньому для негайного виконання рішення суду обсязі та не задіяне у виробництві ліквідне майно, за рахунок яких можливо було б погасити наявну заборгованість. При цьому заборгованість за рішенням суду складає близько 330% від середнього місячного фонду заробітної плати працівників (128 штатні одиниці). Пред`явлення до негайного виконання рішення у справі призведе до збільшення заборгованості відповідача, унеможливить ведення господарської діяльності, призведе до звільнення працівників і банкрутства, що унеможливить виконання судового рішення у цій справі, а саме стягнення коштів на користь позивача. Наразі відповідачем вживаються заходи для акумулювання коштів, необхідних для виконання рішення. Також, зазначає про перерахування стягувачу на виконання рішення суду 100000,00 грн. Крім того, щодо одного з боржників відповідача відкрито провадження у справі про банкрутство, грошові вимоги відповідача до боржника задоволено частково у розмірі 3482,00 грн (1 черга), 2616429,21 грн, проте отримання цих коштів, з огляду на величезну кількість кредиторів, є малоймовірним у найближчий час. Відповідач також отримав податкове повідомлення-рішення від 16.05.2016 на суму штрафу 4050166,91 грн, яке оскаржується у суді. Вважає, що розстрочення виконання рішення для боржника у даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, оскільки через наявність поточних фінансових зобов`язань перед іншими контрагентами боржник намагається уникнути банкрутства та акумулювати кошти для розрахунку з позивачем, а питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватись із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

На підтвердження вказаних обставин заявником додано до заяви штатний розпис відповідача станом на 01.03.2020 та платіжне доручення № 13187 від 11.06.2020 про сплату відповідачем на користь позивача 100000,00 грн за поставлену продукцію згідно договору № 23/12/16 від 23.12.2016.

Підставою для розстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суду господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В той же час заявником не надано суду підтверджуючих доказів скрутності фінансового становища відповідача на даний період часу. Штатний розпис відповідача не свідчить про відсутність виробництва та відповідних коштів на рахунках відповідача, а лише підтверджує кількість працюючих на підприємстві та відповідний заробітний фонд відповідача. Крім того, штатний розпис сформовано станом на 01.03.2020, що не може свідчити про те, що станом на день розгляду заяви заборгованість за рішенням суду у справі № 910/2228/20 складає близько 330% від середньомісячного фонду заробітної плати працівників відповідача.

Крім того, суд не приймає в якості доказу платіжне доручення № 13187 від 11.06.2020 в якості оплати частини заборгованості відповідача за рішенням суду у справі № 910/2228/20, оскільки за вказаним платіжним дорученням здійснено оплату за договором № 23/12/16 від 23.12.2016, в той час як рішенням суду від 10.06.2020 у справі № 910/2228/20 з відповідача стягнуто заборгованість за договором № 18/04/19 від 18.04.2019. Таким чином, вказані обставини не свідчать про часткове виконання рішення суду з боку відповідача.

Твердження заявника про наявність боржника, який має заборгованість перед ним, проте щодо якого відкрито справу про банкрутство, а також наявність податкового повідомлення-рішення відносно відповідача також не можуть слугувати належною підставою для розстрочення виконання рішення суду у справі № 910/2228/20, оскільки податкове повідомлення-рішення ухвалене 16.05.2016, тобто задовго до укладення відповідачем договору № 18/04/19 від 18.09.2019 та ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості за даним договором, що свідчить про те, що заявнику було достеменно відомо під час укладення такого договору, ухвалення рішення про наявність податкового повідомлення-рішення відносно нього. При цьому відповідач у судові засідання у справі № 910/2228/20 не з`являвся, про даний факт суду не повідомляв, що в свою чергу дає підстави вважати, що відповідач об`єктивно розумів, що у разі підтвердження заборгованості за договором, така заборгованість буде стягнута на користь позивача. Крім того, наявність заборгованості перед заявником з боку іншого підприємства та відповідний розгляд справи про банкрутство такого підприємства не може ставитися у залежність від виконання рішення суду у справі № 910/2228/20.

Щодо посилань заявника на запровадження на території України карантину у зв`язку з чим зменшено робочий час працівників заявника, зменшено обсяги виробництва, то заявником не надано суду підтверджуючих доказів скорочення робочого часу на підприємстві Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські ласощі», а також скорочення виробництва відповідача.

З огляду на вищевикладені обставини у їх сукупності суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські ласощі» (вул. Жилянська, буд. 9-11, м. Київ, 01033) про розстрочення виконання судового рішення у порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, подану в межах розглянутої справи № 910/2228/20 за позовом Приватного підприємства «Рівне-Флекс» (33027, м. Рівне, вул. Кобзарська, 17/187) до Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські ласощі» (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 35 В) про стягнення 3 088 044,51 грн.

У зв`язку із перебуванням судді Демидова В.О. у відпустці з 03.08.2020 до 05.08.2020 включно, повний текст ухвали складено та підписано 06.08.2020.

Керуючись ст.ст. 232, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські ласощі» (вул. Жилянська, буд. 9-11, м. Київ, 01033) про розстрочення виконання судового рішення у порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, подану в межах розглянутої справи № 910/2228/20 за позовом Приватного підприємства «Рівне-Флекс» (33027, м. Рівне, вул. Кобзарська, 17/187) до Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські ласощі» (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 35 В) про стягнення 3 088 044,51 грн - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень п. 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом ухвали можливо ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст ухвали складено та підписано 06.08.2020.

Суддя В.О.Демидов