Рішення № 90799197, 04.08.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2020м. ДніпроСправа № 904/2966/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРЕДИНЕЦЬКЕ"

до В-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕК"

В-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД"

про визнання договору недійсним

Суддя Манько Г.В.

За участю секретаря судового засідання Федьковської О.В.

Представники:

Від позивача Муравський В.В..

Від відповідача-1 Гладка В.О.

Від відповідача-2 не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРЕДИНЕЦЬКЕ" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просить визнати недійсним Договір поруки №3П/17АФ-15 від 30.03.2018р., який укладений між ТОВ "Агротек" та ТОВ "Торговий дім "Армада ЛТД".

Позивач наполягав на задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що наданими у справі доказами у повному обсязі підтверджені позовні вимоги. Зазначив, що усі докази, що є підставою позовних вимог надав до господарського суду. У судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позовній заяві.

Відповідач-1 заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, просив суд у позові відмовити. Надав відзив на позов. У судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на позов. Звертав увагу суду, що згідно постанови Верховного Суду від 31 липня 2019 року по справі № 912/2185/16, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей З, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Відповідач-2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав заяву у якій просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Просив розглянути справу за його відсутності.

У судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача 1, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.18р. товариством з обмеженою відповідальністю «Агротек» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім «Армада ЛТД» підписано договір поруки №3П/17АФ-15 (далі Договір).

В п. 1.1. Договору вказано, що предмотом цього Договору є зобов`язання Поручителя перед Лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання Товариством з обмеженого відповідальністю «Серединецьке», своїх зобов`язань перед Лізингодавцем, які випливають з умов Договору фінансового лізингу № 17АФ-15 від 16.03.2015 p., а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Договору фінансового лізингу № 17АФ-15 від 16.03.2015 р.

Відповідно до п. 1.2. Договору сторони Договору встановлюють, що зобов`язання Поручителя перед Лізингодавцем є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим Договором та Основним договором, не потребують.

Умовами п1.3. Договору визначено, що Поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом Основного договору та обсягом зобов`язань Лізингоодержувача за Основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до Основного договору Лізингодавщо та Лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін.

Сторони заявляють, то порука згідно цього договору надана без мети отримання прибутку. Поручитель підтверджує, що вій надає поруку безоплатно і ця умова є безумовною і безвідкличною (п.1.4 Догвоору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що у випадках неможливості виконання Лізннгоодержувачем своїх зобов`язань за Основним договором: Лізингодавець має право на свій розсуд пред`явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя чи Лізингоодержувача або обом Сторонам одночасно, повідомивши Поручителя про прострочення Лізингоодержувачем своїх зобов`язань за Основним договором протягом 2-х робочих днів з моменту прострочення Лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання.

Згідно п. 2.2. Договору сторони договору встановлюють, що якщо надійде вимога про погашення суми заборгованості по Основному договору і Поручитель не буде в змозі виконати таку вимогу Лізингодавця, то Лізингодавець має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна Поручителя, згідно норм чинного законодавства.

Сторони договору встановлюють, що Поручитель, після виконання взятих на себе зобов`язань по цьому Договору, у відповідності до ст. 556 Цивільного кодексу України, набуває всіх прав Лізингодавця як кредитора по виконаному ним зобов`язанню - Основному договору (п. 2.3 Договору).

Умовами п. 3.1, 3.1.1 визначено, що Поручитель зобов`язаний: Протягом одного робочого дня, від дати отримання письмової вимоги Лізингодавця про прострочення ЛІзингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання-або листа Лізингодавця про неможливість виконати зобов`язання за Основним договором, виконати відповідне зобов`язання, шляхам перерахування коштів на погашення заборгованості Лізингоодержувача за Основним договором на рахунок Лізингодавця зазначений в цьому договорі.

Умовами п.3.1, 3.1.2 Договору визначено, що Поручитель зобов`язаний: у разі невиконання Лізиигоолсржувачем забезпеченого порукою зобов`язання, відповідати перед Лізингодавцем як солідарний боржник всім своїм майном на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення.

Поручитель має право: зворотної вимоги до Лізингоодержувача в межах суми виконаного ним зобов`язання ( п. 3.2, 3.2.1. Договору).

В п. 3.4., 3.4.1 Договору Лізингодавець має право: у разі невиконання ЛІзингоодержувачем та Поручителем забезпеченого порукою зобов`язання звернути стягнення на все майно Поручителя та/або Лізингоодержувача, як солідарних Боржників, згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4.1 Договору у разі порушення Поручителем вимог п. 3.1.1. цього Договору, Поручитель зобов`язаний сплатити Лізингодавцю пеню я розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період, від суми невиконаного забезпеченого порукою зобов`язання, за кожний день прострочки.

В п. 6.2 Договору вказано, що сторони Договору встановлюють, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами. Порука припиняється, якщо Лізингодавець» протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання за Основним договором не пред`явить вимоги до Поручителя.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що сторони Договору встановлюють, що у тому разі, якщо без згоди Поручителя до Основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності Поручителя, обсяг відповідальності Поручителя залишається без змін (попереднім).

Згідно приписів ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Крім того ТОВ «Агротек», ТОВ «Євразія-Сервіс» та ТОВ «Серединецьке» було укладено тотожний договір поруки за№ 2П/17АФ-15 від 30.03.2018, який за своїм змістом є ідентичним договору поруки № ЗП/17АФ-15 від 30.03.2018.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Для визнання зобов`язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявність наступних умов: вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов`язання вчинялося фіктивно. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву.

Порука є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання (стаття 546 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ст.ст. 553, 554 Цивільного кодексу України договір поруки є двостороннім правочином, на підставі якого між кредитором та поручителем виникає забезпечувальне зобов`язання. Зміст зазначеного забезпечувального зобов`язання становить право кредитора вимагати від поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, якому відповідає обов`язок поручителя здійснити таке виконання.

У правовідносинах поруки у кредитора виникає право вимагати від поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, а у поручителя, відповідно - обов`язок виконати таке зобов`язання.

При цьому невиконання або неналежне виконання договору поруки в добровільному порядку не свідчить про його укладення без наміру реального виконання.

За приписами статті 553 Цивільного кодексу України вимога до поручителя може бути пред`явлена у випадку порушення зобов`язання боржником. Тобто, факт порушення боржником зобов`язання є підставою вимоги кредитора до поручителя.

Умовами оспорюваного договору передбачено солідарну відповідальність поручителя і боржника.

Згідно положень статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

В зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" умов договору фінансового лізингу № 17АФ-15 від 16.03.2015, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротек» 01.03.2019 вручило Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Армада ЛТД» вимогу № 0103/19-2юр від 01.03.2019 за договором поруки № ЗП/17АФ-15 від 30.03.2018, що підтверджується печаткою товариства та підписом генерального директора останнього про отримання вимоги.

05.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АРМАДА ЛТД" вручило Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕК" листа № 17/пор від 04.03.2019, в якому вказало про те, що у зв`язку зі скрутним фінансовим станом не має в повному обсязі можливості виконати умови вимоги № 0103/19-2юр від 01.03.2019 за договором поруки № ЗП/17АФ-15 від 30.03.2018 та зазначило про можливість часткового погашення заборгованості через невизначений строк.

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕК" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АРМАДА ЛТД" та ТОВ «Євразія-Сервіс», з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про солідарне стягнення 29 465 532 грн. 89 коп. (справа № 904/2617/19), позовні вимоги в якій обґрунтовані неналежним виконанням умов договору поруки №ЗП/17АФ-15 від 30.03.2018 відповідачем-1 та договору поруки №2П/17АФ-15 від 30.03.2018 відповідачем-2, які виступають поручителями з виконання Лізингоодержувачем (ТОВ "Середницьке") своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу № 17АФ-15 від 16.03.2015.

Оспорюваний договір поруки №ЗП/17АФ-15 від 30.03.2018 було укладено майже за рік до подання вказаного позову, а Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕК" звернулося до суду із позовною заявою до двох поручителів за договором фінансового лізингу № 17АФ-15 від 16.03.2015 та скористалося своїм правом, у відповідності до вимог статті 29 ГПК України.

09.06.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АРМАДА ЛТД" було здійснено часткову сплату по договору поруки №ЗП/17АФ-15 від 30.03.2018 на суму 100,00 грн, що фактично підтверджує вжиття Відповідачем-2 заходів щодо реального виконання оспорюваного договору.

Згідно приписів ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи.

Згідно приписів ст.ст. 78, 79, 80 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Господарський суд погоджується з доводами відповідача, що фактичне вчинення відповідачами дій на виконання своїх обов`язків за договором поруки №ЗП/17АФ-15 від 30.03.2018р. спростовує аргументи позивача про ненаправлення спірного договору на реальне настання правових наслідків та його укладення з метою зміни територіальної підсудності. Договір поруки не створює обов`язки для боржника (ТОВ «Серединецьке»), безпосередньо на його права та обов`язки не впливає, його зобов`язання в цьому випадку не встановлюються, не припиняються та не змінюються (не доповнюються та не збільшуються).

Згідно з приписами ст.ст. 553, 554 ЦК України договір поруки укладається кредитором і поручителем за зобов`язанням, яке забезпечується договором поруки. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов`язанні, забезпеченому порукою. Обов`язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки. Відповідно відсутність зазначеної згоди не порушує й умов дійсності договору поруки та не є підставою для визнання його недійсним.

Позивачем не доведено фактичних підстав, з якими закон пов`язує ознаки фіктивності договору поруки № ЗП/17АФ-15 від 30.03.2018 в розумінні статті 234 Цивільного кодексу України.

Наявні у справі докази є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачений ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України .

Повне рішення складено 05.08.2020

Суддя Г.В. Манько