Рішення № 9079848, 19.04.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.04.10           Справа № 5/26-10. за позовом дочірньої компанії «Укртрансгаз» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» , м. Київ

до відповідача - відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», м. Суми

про врегулювання розбіжностей та укладення договору № 119В-560 від 15.12.09р. на транспортування природного газу забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на 2010 рік

Суддя Гудим В.Д.

Представники:

Від позивача – предст. Дудченко В.В.

Від відповідача – предст. Шабрикова О.Ю.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить зобов'язати відповідача укласти з позивачем договір № 119В-560 від 15.12.09р. на транспортування природного газу для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на 2010 рік, у редакції, запропонованій позивачем.

Відповідач подав клопотання № 30/603 від 29.03.2010р. в якому зазначає, що 11.03.10р. направив на адресу позивача лист в якому повідомляє, що пункти 1.1., 2.1., 2.2., 3.1., 3.2., 3.3.,3.4., 3.5., 3.7., 3.8., 3.9., 4.3., 6.2., 6.3., 7.2., 7.5. договору № 119В-560 від 15.12.09р. на транспортування природного газу для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на 2010 рік, приймає у редакції запропонованій позивачем, а пункти 3.6., 3.10, 3.11., 7.3, 7.4. просить викласти в редакції відповідача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому просить суд прийняти спірні пункти договору № 119В-560 від 15.12.09р. на транспортування природного газу для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на 2010 рік, в редакції відповідача.           

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Під час укладення договору на транспортування природного газу в 2010 році між сторонами виникли розбіжності по його умовах.

Так, позивач звернувся до відповідача з пропозицією підписати договір на транспортування природного газу у 2010 році. Відповідач направив на адресу позивача примірник оформленого договору на транспортування природного газу у 2010 році з протоколом розбіжностей до нього.

30.01.10р. позивач надіслав на адресу відповідача протокол узгодження розбіжностей до договору на транспортування природного газу № 119В-560 від 15.12.09р. зазначивши, що не погодився із зазначеними в протоколі розбіжностей пропозиціями відповідача.

Позивачем та відповідачем вживалися заходи щодо урегулювання розбіжностей шляхом обміну Протоколами узгодження розбіжностей, що стосується п. п. 1.1, 2.1, 2.2., 3.1, 3.2, 3.3,3.4, 3.5, 3.6, 3.7, 3.8, 3.9, 3.10, 3.11, 4.3., 6.2., 6.3, 7.2, 7.3, 7.4., 7.5. однак, як вбачається з матеріалів справи, з вище перерахованих пунктів згода була досягнута по пунктах 1.1., 2.1., 2.2., 3.1., 3.2., 3.3.,3.4., 3.5., 3.7., 3.8., 3.9., 4.3., 6.2., 6.3., 7.2., 7.5. договору.

Таким чином, відповідач не погоджується із п.п. 3.6., 3.10, 3.11., 7.3, запропонованої позивачем редакції договору. Також відповідачем запропоновано доповнити договір пунктом 7.4.

Відповідно до ст. 179 Господарського Кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Статтею 12 Закону України "Про трубопровідний транспорт" встановлено, що підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.

Відповідно до ч.2 п.10 Порядку забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1729, постачальники природного газу укладають з газотранспортними підприємствами НАК "Нафтогаз України" та суб'єктами господарської діяльності, що мають ліцензію на транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами, договори про транспортування природного газу.

Відповідно до п. 4 "Порядку постачання та реалізації природного газу для забезпечення потреб населення та установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів", затвердженого 30.12.2005 року Наказом НАК "Нафтогаз України" № 762 підприємства, що здійснюють постачання та розподіл природного газу укладають з ДК "Укртрансгаз" договори на надання послуг з транспортування природного газу для потреб населення газопроводами газотранспортних підприємств.

Обов’язок укладення договорів у цій сфері обумовлюється також монопольним положенням сторін таких договорів . Згідно ст. 1 Закону України “Про природні монополії” природна монополія - стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) (далі - товари).

Відповідно до ст. 4 вищезазначеного Закону регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону. У випадках, встановлених законом, регулювання діяльності суб'єктів природних монополій може здійснюватися органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Таким чином, законодавство України передбачає обов'язковість укладення договорів між підприємствами з газопостачання та газифікації та газотранспортними організаціями.

Закони України “Про трубопровідний транспорт” та “Про природні монополії” делегують повноваження з регулювання цих відносин Кабінету Міністрів України та Національній комісії з регулювання електроенергетики, нормативно-правові акти яких є обов'язковими для вищезазначених сторін.

Позивач запропонував викласти пункт 3.6 Договору в наступній редакції: "Виконавець забезпечує на виході з ГРС подачу зазначеної в даному договорі кількості газу з підтриманням робочого тиску згідно з технічними характеристиками регулюючого обладнання ГРС, за умови:

-          надходження газу Замовника в магістральні трубопроводи Виконавця в обсягах, зазначених у пункті 2.1 даного договору; -          дотримання Замовником запланованої добової норми відбору газу через ГРС для всіх категорій споживачів, яка відповідає місячному розподілу газу, наданому замовником Виконавцю до початку місяця транспортування газу, з розбивкою по добах по кожній ГРС;

- 100% оплати наданих Виконавцем послуг по транспортуванню газу.

У випадку якщо кількість відібраного Замовником газу на виході з ГРС перебільшує кількість газу зазначену в місячному розподілі газу по кожній ГРС, наданому Замовником Виконавцю до початку місяця транспортування, а також у випадку недотримання Замовником дисципліни розрахунків за послуги по транспортуванню газу, Виконавець не несе відповідальності за підтримання робочого тиску на виході з ГРС."

Відповідач наполягає на викладенні п.3.6 в наступній редакції: "Виконавець забезпечує на виході з ГРС подачу зазначеної в даному договорі кількості газу з підтриманням робочого тиску згідно з технічними характеристиками регулюючого обладнання ГРС".

Згідно з п.п. 10.1.,10.2. розділу 10 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених наказом Державного комітету України по нафті і газу №355 від 01.11.1994 року (зі змінами і доповненнями) 10.1. розрахунки за газ здійснюються за цінами та в порядку, передбаченому договорами, які укладаються між газопостачальною (якою являється позивач) і газозбутовою організаціями та споживачами, а також між газозбутовими організаціями та споживачами. Термін оплати, порядок нарахування оплати і перевірки правильності нарахування обумовлюються договором між сторонами.

Пунктом 13 Порядку забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 року (далі по тексту –Порядок), постачання природного газу всім категоріям споживачів здійснюється тільки за умовами забезпечення його 100-відсоткової оплати грошима. Згідно пункту 13 Порядку, газотранспортні підприємства Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” обмежують або припиняють подачу споживачам в установленому порядку у разі неповного проведення розрахунків за спожитий природний газ та надані послуги з його транспортування.

Враховуючи те, що здійсненню обов'язку позивача надати послуги з транспортування природного газу, кореспондується зустрічний обов'язок відповідача оплатити послуги за транспортування газу господарський суд вважає, що редакція п. 3.6 запропонована позивачем є обґрунтованою, а вимоги щодо викладення зазначеного пункту в редакції позивача, такою, що підлягає задоволенню.

Позивач запропонував викласти пункт 3.10 Договору в наступній редакції: "У випадку отримання Замовником повідомлення від Постачальника про зменшення обсягів поставки газу Замовник зобов'язаний негайно повідомити в письмовій формі про це Виконавця та в установленому порядку вжити заходи по зменшенню подачі газу споживачам в межах скоригованих обсягів газу".

Відповідач запропонував не включати даний пункт в текст Договору.

Позивач зазначає, що він згідно з метою його утворення та ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (трубопроводами високого тиску), надає послуги обл(міськ)газам з транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Дане транспортування відбувається від пунктів прийому-передачі газу в систему магістральних газопроводів до газорозподільчих станцій, де газ передається його власникам, у т.ч. підприємствам з газопостачання та газифікації (обл(міськ)газам). Вся діяльність по проектуванню, будівництву, ремонту та експлуатації магістрального трубопроводу (трубопроводу високого тиску) відноситься до статутної ліцензованої діяльності суб'єкта підприємницької діяльності позивача. Тобто, виникнення правовідносин з транспортування природного газу магістральним трубопроводом можливе лише та постачальником (власником газу), для якого цей газ транспортується магістральним між позивачем трубопроводом (в нашому випадку для відповідача). З іншого боку, виникнення правовідносин між позивачем та споживачами технічно не можливе та не передбачено ніякими нормативними актами. Крім того, позивач, як газотранспортна організація, що не має власних ресурсів газу, може передати на ГРС лише той об'єм газу, який надійшов в магістральні газопроводи для споживачів від їх постачальників. Позивач передає газ на ГРС у мережі відповідача в загальному потоці для потреб всіх категорій споживачів - населення, бюджетних організацій. підприємств комунальної теплоенергетики та промислових підприємств.

Враховуючи викладені обставини, а також те, що відповідач не подав матеріалів в обґрунтування своєї позиції щодо не включення зазначеного пункту до тексту договору, господарський суд вважає п. 3.10 договору запропонований позивачем, таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, а вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Позивач запропонував викласти пункт 3.11 Договору в наступній редакції: "У випадку не виділення Постачальником Замовнику планових обсягів поставки газу або неоплати, несвоєчасної оплати Замовником послуг по транспортуванню газу Виконавець має право здійснювати заходи, спрямовані на обмеження подачі газу Замовнику, про що Виконавець в письмовій формі повідомляє Замовника."

Відповідач запропонував не включати даний пункт в текст Договору.

Відповідно до п. 2.1. "Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві" - кількість природного газу, передбаченого для поставки, визначається договором у відповідності з затвердженими для газопостачальних, газозбутових організацій і споживачів річними і квартальними лімітами. Місячні ліміти поставки природного газу споживачам встановлюються на підставі квартальних лімітів, виходячи з середньодобової норми споживання природного газу.

Згідно п. 12 "Порядку забезпечення споживачів природним газом", затвердженим Постановою КМУ № 1729 від 27.12.01 - "газотранспортні підприємства НАК "Нафтогаз України" обмежують або припиняють подачу газу споживачам в установленому порядку у разі неповного проведення розрахунків за спожитий природний газ та надані послуги з його транспортування та розподілу, або для яких постачальником не виділено планових обсягів поставки газу. При цьому відповідальність за наслідки дій з припинення подачі газу несе сторона, яка не виконала умов укладених договорів.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд вважає п. 3.11 договору запропонований позивачем, таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, а вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Позивач запропонував викласти пункт 7.3 Договору в наступній редакції: "У разі неоплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в пункті 6.2 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу."

Відповідач відповідно до листа № 30/476 від 11.03.10р. приймає п. 7.3. у редакції позивача, але при цьому просить виключити слово "подвійної"."

При цьому, враховуючи те, що положення пункту 7.3. Договору, запропонованого позивачем, відповідають вимогам чинного законодавства, і відповідач не подав обґрунтувань своєї позиції щодо виключення слова "подвійної" з тексту вищезазначеного пункту Договору, господарський суд вважає вимоги позивача щодо викладення пункту 7.3.договору в його редакції обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач запропонував доповнити текст Договору п. 7.4, який викласти в наступній редакції:"Припинення зобов'язань за цим договором у формі заяв про зарахування зустрічних однорідний вимог здійснюється за взаємною згодою сторін".

          Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, вчинення іншою особою у зобов’язанні зустрічних дій для підтвердження правочину про припинення зобов’язання у такий спосіб не вимагається. Разом з тим не буде незаконним оформлення зарахування двостороннім актом. Замість заяви однієї із сторін сторони можуть оформити двосторонній акт зарахування зустрічних однорідних вимог, який також буде легітимним.

          Враховуючи викладене, господарський суд вважає вимоги відповідача щодо включення до тексту Договору п. 7.4. такими, що не суперечать вимогам чинного законодавства і підлягають задоволенню.

Господарські витрати відносяться на сторін порівну.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Вважати укладеним договір № 119В-560 від 15.12.09р. на транспортування природного газу для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів в 2010 році між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" та дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

2.          Стосовно пунктів договору, по яким між сторонами не було досягнуто згоди щодо їх редакції, вважати укладеними в наступній редакції:

пункт 3.6 - Виконавець забезпечує на виході з ГРС подачу зазначеної в даному договорі кількості газу з підтриманням робочого тиску згідно з технічними характеристиками регулюючого обладнання ГРС, за умови:

-          надходження газу Замовника в магістральні трубопроводи Виконавця в обсягах, зазначених у пункті 2.1 даного договору; -          дотримання Замовником запланованої добової норми відбору газу через ГРС для всіх категорій споживачів, яка відповідає місячному розподілу газу, наданому замовником Виконавцю до початку місяця транспортування газу, з розбивкою по добах по кожній ГРС;

- 100% оплати наданих Виконавцем послуг по транспортуванню газу.

У випадку якщо кількість відібраного Замовником газу на виході з ГРС перебільшує кількість газу зазначену в місячному розподілі газу по кожній ГРС, наданому Замовником Виконавцю до початку місяця транспортування, а також у випадку недотримання Замовником дисципліни розрахунків за послуги по транспортуванню газу, Виконавець не несе відповідальності за підтримання робочого тиску на виході з ГРС.

пункт 3.10. - У випадку отримання Замовником повідомлення від Постачальника про зменшення обсягів поставки газу Замовник зобов'язаний негайно повідомити в письмовій формі про це Виконавця та в установленому порядку вжити заходи по зменшенню подачі газу споживачам в межах скоригованих обсягів газу.

пункт 3.11 - У випадку не виділення Постачальником Замовнику планових обсягів поставки газу або неоплати, несвоєчасної оплати Замовником послуг по транспортуванню газу Виконавець має право здійснювати заходи, спрямовані на обмеження подачі газу Замовнику, про що Виконавець в письмовій формі повідомляє Замовника.

пункт 7.3 - У разі неоплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в пункті 6.2 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

3.          Доповнити договір № 119В-560 від 15.12.09р. на транспортування природного газу для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів в 2010 році пунктом 7.4 наступного змісту: "Припинення зобов'язань за цим договором у формі заяв про зарахування зустрічних однорідний вимог здійснюється за взаємною згодою сторін."

4.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", м. Суми, вул. Огарьова, 21 (код ЄДРПОУ 03352432) на користь дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1 (код ЄДРПОУ 30019801) 42 грн. 50 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Суддя                                                                                 В.Д.Гудим

Повний текст судового рішення підписано 20.04.10р.

Суддя