Рішення № 90795801, 15.06.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6506/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Вовк С. В.,

за участі секретаря судових засідань Брачун О. О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Холоденко Г. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд Гарантування Інвестицій» про визнання кредитного, іпотечного та поруки припиненими, вчинення реєстраційних дій,

ВСТАНОВИВ:

Позиція сторін у справі.

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Факторингова компанія «Фонд Гарантування Інвестицій», у якому просив:

- визнати кредитний договір № 2631/0608/45-012 від 24 червня 2008 року, укладений ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 , припиненим, у зв`язку з належним виконанням договору;

- визнати іпотечний договір № 2631/0608/45-012-Z-1, посвідчений 24 червня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. за реєстровим № 16370, укладений ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 , припиненим у зв`язку з припиненням основного зобов`язання;

- визнати договір поруки № 2631/0608/45-012-Р-1 від 24 червня 2008 року, укладений ВАТ «Сведбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , припиненим у зв`язку з припиненням основного зобов`язання;

- провести державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна - квартири загальною площею 47, 8 кв м , житловою площею 17, 5 кв м за адресою: АДРЕСА_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на іпотеку, яке виникло на підставі іпотечного договору № 2631/0608/45- 012-Z-1, посвідченого 24 червня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. за реєстровим № 16370, номер запису про іпотеку: 5874180 (спеціальний розділ), підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 13469258 від 02 червня 2014 року, на заборону на нерухоме майно, яка виникла в зв`язку з посвідченням іпотечного договору на підставі накладеної заборони відчуження, посвідченої 24 червня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. за реєстровим № 16371, номер запису про обтяження 5874187 (спеціальний розділ), підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 13469260 від 02 червня 2014 року шляхом вилучення відповідних записів про іпотеку та обтяження із закриттям спеціальних розділів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 24 червня 2008 року ОСОБА_1 та ПАТ «Сведбанк» укладено кредитний договір на купівлю житлової нерухомості, з метою забезпечення виконання якого цього ж дня вони уклали договір іпотеки, на підставі якого позивач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 , а також договір поруки з дружиною позивача ОСОБА_4 , за умовами якого вона як поручитель зобов`язалася солідарно з позивачем як позичальником нести відповідальність перед ВАТ «Сведбанк» за виконання умов кредитного договору

25 травня 2012 року ПАТ «Сведбанк» (правонаступник ВАТ «Сведбанк») і ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, на підставі якого останній прийняв у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, зокрема за кредитними, іпотечними договорами і договорами поруки, про що повідомлено позивача листом від 05 червня 2012 року.

03 лютого 2015 року ПАТ «Дельта банк» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, за умовами якого сторони за взаємною згодою домовилися внести зміни у кредитний договір, головною зміною якого є те, що у разі виконання позичальником належним чином всіх умов кредитного договору станом на 02 лютого 2019 року, сторони укладають довгої про прощення (анулювання) на суму траншу 2 за рахунок витрат ПАТ «Дельта банк», і пункти 1-8 додаткового договору починають застосовуватися з моменту здійснення позичальником сплати заборгованості за договором у розмірі 7 218, 00 доларів США.

Позивач стверджує, що 25 січня 2016 року він здійснив повне дострокове погашення траншу 1 з врахуванням раніше сплачених коштів по погашенню кредиту єдиним платежем, тому переконаний, що достроково, тобто до 02 лютого 2019 року) та у повному обсязі погасив транш 1 у зв`язку із чим, згідно з пунктом 8 додаткового договору отримав вправо на прощення (анулювання) траншу 2 за рахунок ПАТ «Дельта Банк» шляхом укладення сторонами договору про прощення (анулювання) на суму траншу 2.

У подальшому позивач неодноразово звертався до банку, просячи укласти договір про прощення (анулювання) на суму траншу 2 за рахунок витрат ПАТ «Дельта Банк», однак листом від 04 квітня 2016 року банк повідомив його, що з дня початку ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін.

18 лютого 2019 року позивач звернувся до банку із заявою про припинення кредитного зобов`язання, у зв`язку із з його виконанням проведеним належним чином у порядку ст. 599 Цивільного кодексу України. У відповідь на таку заяву банк послався лише на неможливість прощення (анулювання) частини заборгованості за кредитним договором, згідно з пунктом 8 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», листом від 13 листопада 2019 року повідомив ОСОБА_1 про виставлення права вимоги за кредитним договором для індивідуального продажу на відкритих торгах (аукціоні) 04 грудня 2019 року та зазначив, що початкова (стартова) ціна лоту складає 597 867, 00 грн, а заборгованість за договором станом на 01 жовтня 2019 року складає 561 180, 47 грн.

Таким чином, як переконаний позивач, банк умисно та незаконно виставив на продаж недійсне право вимоги за кредитним договором по траншу 2 в розмірі 561 180, 47 грн, заборгованість за яким згідно п. 8 додаткового договору є анульованою (прощеною) за рахунок витрат банку.

При цьому банк жодного разу не звертався до позичальника з наявністю у нього боргу по траншу 2 в розмірі 561 180, 47 грн та вимогою його погасити, що також свідчить про умисел банку продати (відступити) неіснуючий борг третім особам.

23 січня 2020 року ТОВ «Факторингова компанія «Фонд Гарантування Інвестицій» передано позивачеві вимогу про усунення порушення умов кредитного договору.

Процесуальні дії.

11 лютого 2020 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі судді, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

13 лютого 2020 року у справі відкрито провадження, для розгляду у загальному позовному порядку.

Також 13 лютого 2020 року судом розглянуто заяву позивача про забезпечення позову у справі і ухвалою суду задоволено шляхом накладення арешту на нерухоме майно - квартиру однокімнатну загальною площею 47, 8 кв м, житловою площею 17, 5 кв м за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 12 березня 2020 року у справі закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті.

Відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву на позов, заяви з процесуальних питань не надходили до суду.

У судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Факторингова компанія «Фонд Гарантування Інвестицій» у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши обґрунтування сторони позивача та заперечення сторони відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Фактичні обставини.

24 червня 2008 року ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2631/0608/45-012, відповідно до умов якого банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 98 000, 00 доларів США на строк по 24 червня 2038 року включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 11, 90 % річних за весь строк фактичного користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором.

Згідно з пунктом 1.1 кредитного договору, кредит надається лише після укладення іпотечного договору про іпотеку об`єкта нерухомості, зазначеного у п. 1.4 цього договору, виконання позичальником умов п. 5.7, 5.12 договору, сплати позичальником одноразової комісії за перевірку документів, передбаченої п. 3.4 договору.

Відповідно до пункту 1.4 договору, кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 47, 8 кв м.

24 червня 2008 року ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір № 2631/0608/45-012-Z-1, яким забезпечується належне виконання іпотекодавцем [позивачем] вимог іпотекодержателя [банку], що випливають (та / або випливатимуть) з кредитного договору № 2631/0608/45-012 від 24 червня 2008 року, укладені до нього, у тому числі щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов.

Згідно з пунктом 2 іпотечного договору, на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозвою С. В. 24 червня 2008 року за № 16367, нерухоме майно - квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 47, 8 кв м.

24 червня 2008 року ВАТ «Сведбанк», ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали договір поруки № 2631/0608/45-012-Р-1, згідно з яким поручитель зобов`язується перед банком відповідати за виконання зобов`язань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику у вигляді кредиту / кредитної лінії, згідно з кредитним договором № 2631/0608/45-012 від 24 червня 2008 року, у сумі 98 000, 00 доларів США, строком до 24 червня 2038 року, з процентною ставкою 11, 90 % річних за їх використання.

У відповідності до пункту 2 договору поруки, поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов основного зобов`язання усім належним йому майном та грошовими коштами.

Листом від 05 червня 2012 року № SDK/250512-3495/1 ПАТ «Сведбанк» повідомив позичальника ОСОБА_1 про відступлення своїх про вимоги за кредитним договором, договором іпотеки, договором поруки ПАТ «Дельта Банк».

У свою чергу новий кредитор та іпотекодержатель ПАТ «Дельта Банк» листом від 30 серпня 2012 року № 05-923223 повідомив позивача, що прострочена заборгованість по кредиту, права вимоги якого з 25 травня 2012 року перейшли до АТ «Дельта Банк», станом на 30 серпня 2012 року відсутня.

Рішенням кредитного комітету АТ «Дельта Банк», як вбачається з протоколу № 218 від 15 січня 2015 року, строком дії до 13 березня 2015 року, щодо змін умов кредитування позивача за кредитним договором № 2631/0608/45-012 від 24 червня 2008 року, ухвалено: за умови внесення на власний транзитний рахунок 2909 % позичальника, у рахунок погашення по кредитному договору суми не менше ніж 7 218, 00 доларів США, на уму 17 633, 00 доларів США укласти додаткову угоду про здійснення анулювання боргу за рахунок витрат банку.

Також, згідно з рішенням кредитного комітету від 15 січня 2015 року, за умови внесення на власний транзитний рахунок 2909 % позичальника, у рахунок погашення по кредитному договору суми не менше ніж 7 218, 00 доларів США, здійснюється заміна валюти договору з доларів США на гривню за курсом МВРУ на дату проведення операції, та розподіл загальної суми заборгованості на два транші: 1 - 36 088, 78 доларів США, 2 - сума заборгованості за кредитом за мінусом суми, зазначеної в п. 1 пп. 1.1. цього протоколу та суми траншу 1, строком кредитування - 48 місяців і погашення траншу І до 10 числа кожного місяця, погашення траншу 2: тіло кредиту і нараховані відсотки - в кінці терміну дії кредиту.

У разі виконання всіх умов кредитного договору позичальником на дату останнього місячного платежу, сторони мають намір укласти додаткову угоду про здійснення анулювання боргу на суму траншу 2 за рахунок витрат банку.

Встановлено, що листом від 17 січня 2015 року № 05-2704338/1 ПАТ «Дельта Банк» запропонував позивачу переглянути виконання зобов`язань по кредитному договору на умовах, ухвалених Кредитною комісією 15 січня 2015 року. Для погодження дати і часу укладення додаткової угоди до кредитного договору банком запропоновано звернутися до їхнього відділення.

03 лютого 2015 року ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 уклали додатковий договір № 1 до кредитного договору № 2631/0608/45-012 від 24 червня 2008 року.

Так, сторони домовилися здійснити прощення (анулювання) боргу за договором на суму у розмірі 17 633, 00 доларів США, гривневий еквівалент якої (за офіційним курсом НБУ станом на дату укладання цього додаткового договору) становить 284 719, 98 грн, з якої заборгованість за основним кредитним боргом - 17 633, 00 доларів США, гривневий еквівалент - 284 719, 98 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 0, 00 доларів США (пункт 1 додаткового договору).

Згідно з пунктом 2 додаткового договору від 03 лютого 2015 року, сторони домовилися, що кредитором не застосовується неустойка за порушення позичальником зобов`язань за договором за період з 28 травня 2012 року по 03 лютого 2015 року.

Також, згідно з пунктом 3, сторони домовилися змінити валюту виконання зобов`язання за договором з відповідним переведенням заборгованості з повернення кредиту за договором.

Розмір кредиту, відповідно до пункту 4.1, встановлюється у сумі 1 145 818, 71 грн, що складається з окремих частин - траншу 1 у розмірі 584 638, 24 грн та траншу 2 - 561 180, 47 грн.

Кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом встановлено 02 лютого 2019 року, згідно з пунктом 4.2.

Відповідно до пункту 4.6. позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за користування кредитом за період користування кредитом, нарахованих відповідно до умов договору, шляхом перерахування фіксованих платежів (ануїтентних платежів): по траншу 1 - 18 480, 48 грн до 10 числа кожного місяця, по траншу 2 - 561 202, 90 грн до 02 лютого 2019 року.

Пунктом 8 додаткового договору № 1 від 03 лютого 2015 року до кредитного договору № 2631/0608/45-012 від 24 червня 2008 року сторони домовилися, що у разі виконання позичальником належним чином всіх умов договору станом на 02 лютого 2019 року, сторони укладають договір про прощення (анулювання) на суму траншу 2 за рахунок витрат банку.

Згідно з пунктом 9 додаткового договору, сторони домовилися, що пункти 1-8 цього додаткового договору починають застосовуватися з моменту здійснення позичальником сплати заборгованості за договором у розмірі 7 218, 00 доларів США на рахунок, відкритий у кредитора.

03 лютого 2015 року ПАТ «Дельта Банк» і ОСОБА_1 уклали договір про внесення змін та доповнень № 1 до іпотечного договору № 2631/0608/45-012-Z-1 від 24 червня 2008 року, посвідченого призваним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В., враховуючи умови додаткового договору № 1 від 03 лютого 2015 року до кредитного договору № 2631/0608/45-012 від 24 червня 2008 року.

Також, враховуючи умови додаткового договору № 1 від 03 лютого 2015 року до кредитного договору № 2631/0608/45-012 від 24 червня 2008 року, 03 лютого 2015 року сторони уклали додатковий договір № 1 до договору поруки № 2631/0608/45-012-Р-1 від 24 червня 2008 року.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК».

Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181, «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В. В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

26 січня 2016 року позивач звернувся до відповідача АТ «Дельта Банк» із заявою (вх № 3228425), у якій просив повідомити дату та час укладення договору про прощення (анулювання) на суму траншу 2 за рахунок витрат банку, зазначаючи також, що 25 січня 2016 року ним внесено останній платіж у сумі 502 519, 88 грн, яким сплачено транш 1, а отже виконані зобов`язання по додатковому договору № 1.

У відповідь на заяву позивача від 26 січня 2016 року банк направив листа № 1510 від 25 лютого 2016 року, яким повідомляв про факт відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, у зв`язку із чим з 02 жовтня 2015 року розпочато процедуру ліквідації. Зазначено у листі до позивача, що у зв`язку із формуванням уповноваженою особою Фонду ліквідаційної маси банку та з метою збереження активів і документації банку, станом на поточну дату його клопотання не може бути розглянуто по суті.

11 березня 2016 року позивач звернувся до банку із заявою (вх № 3254628), у якій повторно просив розглянути звернення № 3228425 від 26 січня 2016 року, надати договір про прощення (анулювання) на суму траншу 2 за рахунок витрат банку і надати довідку про погашення кредиту, вилучити обтяження нерухомого майна.

15 березня 2016 року за вих. № 05-3255888 банк надав позичальнику довідку, в якій, зокрема, повідомив, що транш 1 погашений у повному обсязі 11 лютого 2016 року.

Листом від 21 березня 2016 року позичальник знову звернувся до банку з проханням, на виконання пункту 8 додаткового договору № 1, підписати направлені два екземпляри договору про прощення (анулювання) траншу 2 згідно додаткового договору та один екземпляр повернути.

У відповідь ПАТ «Дельта Банк» листом від 04 квітня 2016 року за вих. № 2982 повідомив, що, згідно пункту 8 частини другої ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання) прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок у кладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. В зв`язку з даними обмеженнями, банк повідомив позичальника про неможливість укладення договору про прощення (анулювання) частини заборгованості за кредитним договором.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 лютого 2017 року продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» на два роки по 04 жовтня 2019 року включно.

18 лютого 2019 року за вх № 197 позивач ОСОБА_1 подав до ПАТ «Дельта Банк» заяву про припинення кредитного зобов`язання в зв`язку з його виконанням проведеним належним чином в порядку ст. 599 Цивільного кодексу України.

У відповідь ПАТ «Дельта Банк» листом від 13 березня 2019 року вих. № 1260, послався на неможливість прощення (анулювання) частини заборгованості за кредитним договором на підставі пункту 8 частини другої ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

04 квітня 2019 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 772 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора», відповідно до якого продовжено строки здійснення ліквідації та повноваження ліквідації та повноважень ліквідатора на один рік до 04 жовтня 2020 року включно.

Листом від 13 листопада 2019 року за вих. № 504/11 банк повідомив ОСОБА_1 про виставлення права вимоги за кредитним договором для індивідуального продажу на відкритих торгах (аукціоні) 04 грудня 2019 року, зазначивши, що початкова (стартова) ціна лоту складає 597 867, 00 грн, а заборгованість за кредитним договором станом на 01 жовтня 2019 року складає 561 180, 47 грн.

19 листопада 2019 року позичальник подав скаргу на дії ПАТ «Дельта Банк», на яку банк листом від 16 грудня 2019 року вих. № 05-3417203 повідомив про її направлення для розгляду до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який 29 листопада 2019 року повідомив про взяття до відома вказаної інформації.

Також, 27 листопада 2019 року за вх. № 1106 позивач повторно подав до ПАТ «Дельта Банк» заяву про припинення кредитного зобов`язання в зв`язку з його виконанням проведеним належним чином в порядку ст. 599 Цивільного кодексу України, на яку отримав відповідь, що на підставі договору № 2115/К про відступлення права вимоги від 24 грудня 2019 року ПАТ «Дельта Банк» відступив ТОВ «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» право вимоги заборгованості за кредитним договором.

23 січня 2020 року, як стверджує позивач і не заперечує сторона відповідача ТОВ «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій», вручено письмову вимогу про усунення порушення умов Кредитного договору № 2631/0608/45-012 від 24 червня 2008 року. Згідно з відомостями нового кредитора та іпотекодержателя, позичальник не виконав умов кредитного договору, у зв`язку із чим утворилася заборгованість, яка станом на 24 грудня 2019 року, складає 732 371, 69 грн, з яких основний борг - 561 180, 47 грн, відсотки - 0, 00 грн, пеня - 171 191, 22 грн. У разі якщо протягом 30-ти днів вимога не буде виконана, ТОВ «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» має намір розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку» та умов іпотечного договору, будь-яким способом на власний розсуд, у тому числі шляхом позасудового врегулювання, а саме шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання зобов`язання за кредитним договором у порядку, встановленому статтею 37 вказаного Закону, або шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено, 26 січня 2016 року позивач вперше звернувся до відповідача АТ «Дельта Банк» із заявою (вх № 3228425), у якій просив повідомити дату та час укладення договору про прощення (анулювання) на суму траншу 2 за рахунок витрат банку, зазначаючи також, що 25 січня 2016 року ним внесено останній платіж у сумі 502 519, 88 грн, яким сплачено транш 1, а отже виконані зобов`язання по додатковому договору № 1.

Даній події передувало винесення 02 березня 2015 року Правлінням Національного банку України постанови № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».

Відтак з 03 березня 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснює управління банком, відповідно до цього Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання, згідно із частиною п`ятою статті 34 вказаного Закону.

Отже, до правовідносин, які склалися між позивачем та АТ «Дельта Банк», застосовуються спеціальні норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним у спорах щодо виконання банком, у якому введено тимчасову адміністрацію чи розпочато процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед вкладниками (кредиторами).

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що норми спеціального закону - Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» має пріоритет та перевагу перед іншими нормами законодавства, що регулюють правовідносини щодо виконання банком, у якому введено тимчасову адміністрацію чи розпочато процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед вкладниками (кредиторами).

Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.

Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції Закону чинній на час подання позивачем першої заяви [26 січня 2016 року]) під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Таким чином, з моменту запровадження у АТ «Дельта Банк» тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб діяльність банку здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про банки та банківську діяльність в Україні» та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Положення пункту 8 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» містить заборону прощення боргу з дня початку процедури ліквідації банку.

Відтак, суд приходить до висновку, що дії АТ «Дельта Банк» відповідають вимогам спеціального Закону відносно позичальника ОСОБА_1 .

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до визначення термінів у статті 1 Закону № 898-IV основне зобов`язання - це зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Згідно із чинним законодавством іпотекою забезпечуються зобов`язання або вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

За наведеного обґрунтування підстав та предмету позову судом не встановлено незаконності вимог відповідача ТОВ «Факторингова компанія «Фонд Гарантування Інвестицій» щодо погашення заборгованості позичальника перед Товариством як перед новим кредитором.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною першої статті 10 Закону № 1952-IV визначено, що державним реєстратором є, зокрема, громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

З врахуванням викладеного, слід вказати, що вчинення реєстраційних дій належить до функцій державного реєстратора, якими можуть бути особи, визначені у статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», до переліку яких суд не належить.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень частини дев`ятої статті 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Відтак заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 13 лютого 2020 року, підлягають скасуванню, але чинність арешту триває до набрання законної сили відповідним рішенням, як передбачено частиною десятою статті 158 ЦПК України.

Згідно з нормою статті 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, судові витрати не відшкодовуються позивачеві.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст. ст. 3, 8, 21, 22, 24, 55, 57, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст. ст. 1-16, 22, 514, 516, 517, 599 Цивільного кодексу України,

ст. ст. 1-3, 34, 36, 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»,

ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; код ЄДРПОУ 34047020), Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд Гарантування Інвестицій» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 2-а; код ЄДРПОУ 40662938) про визнання кредитного, іпотечного та поруки припиненими, вчинення реєстраційних дій залишити без задоволення.

Скасувати арешт нерухомого майна - квартири однокімнатної загальною площею 47,8 кв.м., житловою площею 17,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року в порядку вжиття заходів забезпечення позову.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Повний текст судового рішення складено 26 червня 2020 року

Суддя С. В. Вовк