Рішення № 9079426, 24.03.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2010 р.Справа № 4/36-10-1210 За позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1;

До відповідача: Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області;

про визнання права власності на нерухоме майно

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2- довіреність № б/н від 26.02.2010 р.

Від відповідача: не з”явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, фізична особа підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з позовною заявою до Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області про визнання права власності на нежитлове приміщення магазину загальною площею 174,0 кв.м, та нежитлове приміщення № 10 загальною площею 191,2 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав, наполягав на своїх вимогах.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Позивач, Фізична особа підприємець ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу, посвідченого державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області 04.08.1993 року, зареєстрованого в книзі під № 27 стр. 190, Р-6874, є власником квартири № 10, розташованої в будинку АДРЕСА_1.

Згодом ним були придбані ще декілька приміщень вказаного будинку, зокрема за договором купівлі продажу, посвідченим державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області 04.06.1997 року, реєстр. № 1-11/98, та зареєстрованим Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації 06.06.1997 р. в книзі № 1пФ-12 на стор. 12, позивачем було отримано у приватну власність приміщення магазина, за договором купівлі продажу, посвідченим державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області 09.11.1996 року, реєстр. № 2-3398, придбав квартиру № 4, площею 28,2 кв.м, за договором купівлі продажу, посвідченим державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області 25.07.2001 року, реєстр. № 2085, придбав квартиру № 2, площею 28,2 кв.м, за договором купівлі продажу, посвідченим державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області 15.10.2007 року, реєстр. № 2-6163, придбав квартиру № 9, площею 23,8 кв.м, а відповідно до договору купівлі продажу, посвідченого державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області 24.10.2005 року, реєстр. № 2-2229, придбав квартиру № 8, площею 24,6 кв.м.

У 1997 році, отримавши дозвіл на здійснення прибудови до будинку АДРЕСА_1, оформлений Рішенням Виконавчого комітету Біляївської міської ради народних депутатів № 55, від 14.04.1997 р., позивачем було здійснено будівництво прибудови.

У 2007 році, на підставі Рішень Виконавчого комітету Біляївської міської ради народних депутатів № 355 від 29.11.2007 р. «Про надання згоди субєкту підприємницької діяльності - ОСОБА_1 на виготовлення проекту реконструкції житлового будинку з прибудовою магазину та квартир № 2 і № 4 по вул.. Комінтерна, 72», та № № 356 від 29 листопада 2007 року «Про надання згоди субєкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 на виготовлення проекту реконструкції житлового будинку з прибудовою квартир № 8, 9, 10 по АДРЕСА_1», ним була здійснена реконструкція належних позивачеві приміщень першого та другого поверхів будинку АДРЕСА_1, в результаті якої були обєднані приміщення квартир № 2 та № 4 з нежитловим приміщенням магазину та частково приміщенням прибудови, з огляду на що площа нежитлового приміщення магазину становить 174,0 кв. м, у тому числі торгівельні приміщення 115,3 кв. м, підсобні приміщення 58,7 кв.м, та обєднані приміщення квартир № 8, 9, 10 та, частково, приміщення прибудови першого та другого поверхів, в результаті чого вказані реконструйовані приміщення з прибудовою складають одне нежитлове приміщення № 10 загальною площею 191,2 кв. м.

Для обслуговування придбаного ним приміщення магазину позивач ще у 2006 році уклав з Біляївською міською радою договір оренди землі, відповідно до умов якого отримав у оренду земельну ділянку площею 0,01 га, а згодом, 26.01.2009 р., ФОП ОСОБА_1 було укладено новий договір на ту ж земельну ділянку з тим же цільовим призначенням (для експлуатації магазину) строком на 1 рік.

Крім того, в даний момент Біляївською міською радою прийняте рішення № 1028-33/V від 175 від 21.01.2010 року «Про надання згоди на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_1», відповідно до якого позивачем в даний момент ініційовано процедуру виготовлення проекту землеустрою щодо відведення вказаної вище земельної ділянки у оренду строком на 5 років для експлуатації магазину за адресою: АДРЕСА_1/10.

На замовлення позивача у грудні 2007 року Державним проектним інститутом «Діпроплодоовочгосп»(державна ліцензія АБ № 104409 від «26»квітня 2005 року) було проведене обстеження спірної будівлі та отримано технічний висновок про можливість збереження та подальшої експлуатації існуючого житлового будинку з вбудованим магазином та прибудовами по АДРЕСА_1, яким було підтверджено відповідність будівельних робіт будівельним нормам та правилам, існуючим на момент будівництва ДБН В.2.2-9-99, ДБН 360-92 ВСН 54-87, встановлено, що якість виконаних будівельних робіт також відповідає вимогам діючих норм та правил, СанПиН 5781-91 «Санітарно-гігієнічні правила для підприємств продовольчої торгівлі», з огляду на що зроблено позитивний висновок про можливість збереження та подальшої експлуатації житлового будинку з вбудованим магазином АДРЕСА_1.

З огляду на наведене позивачем фактично було створено нову річ нежитлове приміщення магазину та нежитлове приміщення № 10, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів, є власником цієї речі.

У відповідності з пп. 1 п. б ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до компетенції виконавчих органів сільських селищних, міських рад в галузі будівництва належить: прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством; видача забудовникам архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій та надання дозволу на проведення цих робіт.

Як стверджує позивач, з огляду на наведене, бажаючи отримати правовстановлюючі документи на зазначену вище будівлю, він звернувся до Біляївської міської ради Одеської області, однак посадові особи міськради ігнорували його законні вимоги нічим не аргументуючи свою поведінку.

В обґрунтування позову позивач посилається на ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, яка презюмує непорушність права власності. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 цього ж кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, суд може захистити порушене право способом, який передбачений законом або договором. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Проаналізувавши подані до суду позивачем документи та чинне законодавство, яке регулює дані відносини, заслухавши пояснення сторін та перевіривши їх доказами, суд доходить до висновку про правомірність позовних вимог за таких підстав:

Нежитлове приміщення магазину та нежитлове приміщення № 10, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, була реконструйовані фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 за власні кошти господарським способом.

Ст. 331 ЦК України визначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Ч.1 ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності (п. 1, 2 ст. 83 ЗК України).

Відповідно до ст. 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності визначений ст. 317 ЦК України, яка вказує, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК України).

Таким чином, враховуючи наведене суд доходить висновку про наявність достатніх підстав які свідчать про створення позивачем нової речі нежитлового приміщення магазину та нежитлового приміщення № 10, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Як видно з технічного висновку про можливість збереження та подальшої експлуатації існуючого житлового будинку з вбудованим магазином та прибудовами по АДРЕСА_1, виготовленого на замовлення позивача Державним проектним інститутом «Діпроплодоовочгосп»(державна ліцензія АБ № 104409 від «26»квітня 2005 року) за результатами обстеження спірної будівлі, будівельні роботи відповідають будівельним нормам та правилам, існуючим на момент будівництва ДБН В.2.2-9-99, ДБН 360-92 ВСН 54-87, встановлено, що якість виконаних будівельних робіт також відповідає вимогам діючих норм та правил, СанПиН 5781-91 «Санітарно-гігієнічні правила для підприємств продовольчої торгівлі.

Враховуючи наведене спеціаліст доходить позитивного висновку про можливість збереження та подальшої експлуатації житлового будинку з вбудованим магазином АДРЕСА_1.

Як видно з пояснень представника позивача для введення в експлуатацію зведених будівель, з огляду на те, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів є, відповідно до пп. 1 п. б ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», компетенцією виконавчих органів сільських селищних, міських рад в галузі будівництва, позивач звертався до Біляївської міської ради Одеської області, проте його вимоги були проігноровані.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, протягом усього часу, з моменту початку будівництва спірних нежитлових будівель і до теперішнього часу, претензій з боку жодних осіб, у тому числі й органів державної влади та місцевого самоврядування, щодо володіння та користування ФОП ОСОБА_1 даним обєктом нерухомості не висувалися.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст. 33 передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд, відповідно до ст. 43 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи зазначене, керуючись вищенаведеними положеннями чинного законодавства України, суд доходить до висновку щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог фізичної особи підприємця ОСОБА_1 щодо визнання права власності на нежитлове приміщення магазину загальною площею 174,0 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та нежитлове приміщення № 10 загальною площею 191,2 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та наявності підстав для їх задоволення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, вомірними та такими, що базуються на законних підставах, в звязку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивачу за рахунок відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати по сплаті держмита та витрат на забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати за фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на нежитлове приміщення магазину загальною площею 174,0 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

3.Визнати за фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на нежитлове приміщення № 10 загальною площею 191,2 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

4.Стягнути з Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області ( Одеська область, м. Білявка, просп. Жовтневої революції, 9, код 33579244) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, кв. 10, код НОМЕР_1) державне мито в розмірі 85 грн. та витрати по сплаті ІТЗ судового процесу 236 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписане 29.03. 2010 р.

Суддя