Рішення № 90793044, 05.08.2020, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8947/19

Номер провадження2/711/762/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року Придніпровський районний суд м. Черкаси

в складі: головуючого - судді Кондрацької Н.М.

при секретарі: Мелещенко О.В.,

адвокатів Антонюк І.А., Шаповал О.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з дітьми батьком, визначення способу участі вихованні та спілкуванні з дітьми тазустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про визначення місця проживання дітей з матір`ю,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з дітьми батьком, визначення способу участі вихованні та спілкуванні з дітьми. Свій позов мотивує тим, що з 2006 року він та відповідач ОСОБА_2 проживали у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 , і ІНФОРМАЦІЯ_2 донька ОСОБА_4 . Мешкали вони у власному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На сьогодні вони проживають окремо, в провадженні Придніпровського Черкаси перебуває цивільна справа за його позовом про розірвання шлюбу. Останнім часом сімейне життя між ними поступово погіршувалося, на цьому ґрунті у них часто виникали сварки. ОСОБА_2 вела себе агресивно й невиховано, постійно провокувала сварки при дітях, що негативно впливало на сприйняття образу матері та психологічний стан дітей, через взаємні непорозуміння ними було прийняте рішення про припинення сімейних стосунків. ОСОБА_2 не розуміла та не хотіла розуміти сутності проблем, які виникали в їхній сім`ї, не хотіла підтримувати нормальну моральну атмосферу в сім`ї, піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Протягом останніх місяців ОСОБА_2 взагалі самоусунулася від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей та фактично не приймала участь у життєдіяльності сім`ї. Останнім часом, замість того щоб знайти роботу, та допомагати йому у забезпеченні фінансової стабільності їхньої сім`ї, вона почала займатися показом колекції одягу, яке не тільки не приносило доходу, а й потребувало значних витрат із сімейного бюджету. Завдяки вищевказаному захопленню його дружини, та недостатності грошей на фінансування даного проекту, вона почала викрадати гроші із його гаманця, та коли він помітив дану крадіжку, вона звернула все на дітей та підговорила дітей сказати йому, що це вони помилково взяли кошти із його гаманця. Але в даному випадку його дружиною не було враховано той факт, що останнім часом він більше приділяє уваги вихованню дітей, а тому вони дуже зблизилися, і вони йому одразу розповіли правду, що це їх мама підговорила сказати йому, що це вони взяли кошти. Вважає, що дані факти негативно впливають на виховання дітей, а тим більше у віці коли у дитини формується особистість та індивідуальність. Вищевказане захоплення його дружини призвело до того, що вона займаючись власними справами виїздила за межі міста на 2 - 3 дні залишаючи дітей на його. Один із таких її від`їздів призвів до чергової сварки, яке закінчилося викликом поліції. 07 жовтня 2019 року у переддень показу колекції, у них захворіли діти (підвищилася температура до 39,5 С), але незважаючи на даний факт ОСОБА_2 вирішила займатися власними справами, а не лікуванням дітей, а тому ним дійсно було проведено з нею виховну бесіду на підвищених тонах, в результаті чого вона погодилася залишитися вдома та зайнятися лікуванням дітей. Наступного дня, його дітей разом з дружиною було госпіталізовано до лікарні, але оскільки цього ж дня проходив показ мод, його дружина просто втекла з лікарні, залишивши дітей без належного догляду, без ліків, залишивши доглядати за ними свою маму, яка хворіє на психічне захворювання. Останній час ОСОБА_2 не працювала, а тому в її безпосередні обов`язки входило виховання дітей та ведення господарства. Незважаючи на даний факт, його дружина була не в змозі вчасно зібрати та відвести дітей до школи та в садочок, а тому були наявні систематичні запізнення, про що йому неодноразово наголошувала класна керівниця сина. Неодноразово його дружина просто забувала дітей в школі та садочку, а на телефонні дзвінки виховательки садочка не відповідала, в результаті чого із вихователь телефонувала йому і я змушений був залишити роботу та їхати до садочка. Неодноразово йому телефонував син зі школи та розповідав, що оскільки вранці вони запізнювалися до школи, сніданок мама не приготувала, також нічого не приготувала та не дала до школи, щоб він там міг пообідати, а тому він знаходиться в школі цілий день голодний, в результаті чого він знову був змушений, покинувши роботу, їхати до школи та вести дитині обід. Не займалась ОСОБА_2 також і веденням спільного господарства, дитячі речі були не складені та розкидані по всьому будинку, не готувала сніданки для дітей, а тим більше для нього, оскільки до пізньої ночі спілкувалась в соціальних мережах, а тому була зранку не в змозі вчасно прокинутися, в результаті чого постійні запізнення дітей, до школи та садочка. Здебільшого, його дружина могла покормити дітей в перервах між секціями в закладах швидкого приготування або в ресторанах, а в деяких випадках вони взагалі залишались голодними. Не допомагала його дружина сину у навчанні, не перевіряла, чи задано дитині домашнє завдання, не цікавилась успішністю сина у школі. Останнім часом ОСОБА_2 вела себе агресивно й невиховано, постійно провокувала сварки при дітях, що негативно впливало на сприйняття образу матері та психологічний стан дітей. До жовтня місяця 2019 року виключно він піклувався про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: забезпечував необхідним харчуванням, доступом до медичного догляду, лікуванням дітей, спілкувався з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; забезпечував дітям доступ до культурних та інших духовних цінностей; сприяв засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; створював усі умови для отримання дітьми освіти. 28 жовтня 2019 року його дружина зібравши дітей пішла проживати в будинок своєї матері за адресою: АДРЕСА_2 . 29 жовтня 2019 року він додзвонився до сина, який повідомив йому, що в будинку він і ОСОБА_5 перебувають з бабусею, яка зачинила двері та хвіртку і не випускає їх, крім того вони голодні, ОСОБА_5 постійно плаче. Діти повідомили, що їм не відомо де знаходиться їх мама, тому вони дуже налякані. На сьогодні йому невідоме місцеперебування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , дружина їх ховає, не відповідає на телефонні дзвінки його та спеціалістів органу опіки та піклування, телефони дітей вимкнуті. Така поведінка матері викликає сумніви в доцільності перебування дітей з матір`ю, йому невідомо чи взагалі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебувають у безпеці, оскільки з 29 жовтня 2019 року його донька не відвідує дитячий садок. Він має бажання приймати участь у вихованні своїх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , піклуватися про їхнє здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття ними належної освіти, готувати їх до самостійного життя. Він має стабільну роботу та дохід, який дозволяє забезпечити належний рівень їх харчування, медичного догляду, лікування, їх фізичний та духовний розвиток, має бажання у повному обсязі створити всі необхідні умови для життя і нормального розвитку дітей, задовольнити гармонійний розвиток їх особистості в атмосфері любові. Він завжди жив для сім`ї і дітей, забезпечення щастя його дітей - найголовніша мета його життя. Вважає, що відсутність належного піклування, нестача емоційного контакту з матір`ю, постійні різкі зміни настрою та психічна нестабільність матері травмують дітей, що призводить до порушення гармонійного розвитку їх особистості та невпевненості в собі. Для нього дуже важливо дати дітям змогу спокійно вчитися, розвиватися і найголовніше зробити їх щасливими та радісними, допомогти забути про всі страхи і постійний психологічний тиск. Враховуючи викладене, він звертається до суду з позовом про визначення місця проживання дітей з батьком, оскільки як батько він зобов`язаний захистити дітей і зробити все, що від нього залежить для того, щоб огородити їх від негативного впливу страшної життєвої ситуації в якій вони опинилися та забезпечити необхідні умови для життя і нормального розвитку. Конституцією України гарантовано право на захист прав кожного члена суспільства . Дитина є повноцінним членом суспільства, вона має свої права, деякі особливості реалізації яких обумовлені виключно тим фактом, що її фізична та розумова незрілість потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист. Повноцінний та дієвий захист прав дитини є обов`язком держави. Преамбулою Конвенції про права дитини, ратифікованім постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 грудня 1991 року (далі - Конвенція) визнається, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння. Відповідно до ст. 3 Конвенції у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно до положень ст. 9 зазначеної Конвенції, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Крім того, відповідно до положень принципу № 7 абз. 2 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1385 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за його навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках. При винесенні ухвали Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2012 року у справі № 6-41653св11 суд керувався Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (Конвенція) і закріпленим у ній принципом найкращого забезпечення інтересів дитини. В зазначеній ухвалі суд дійшов висновку, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо. Згідно частин 1, 2 статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними, може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. У відповідності з частинами 4, 5 статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. У зв`язку з цим зазначений орган опіки та піклування необхідно залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог.

На підставі викладеного, просить суд позовні вимоги задовольнити та усунути перешкоди щодо його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, визначити спосіб участі вихованні та спілкуванні з дітьми.

Ухвалою суду від 04.12.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

13.01.2010 відповідач ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву, в якій зазначила, що 23 грудня 2006 року вона вступила в шлюб з відповідачем ОСОБА_1 .. Через домашнє насилля та постійні сварки, приниження її перед дітьми, психологічне цькування дітей, економічне насилля чоловіка над нею, вона вирішила розлучитись, і наразі в суді розглядається справа про розлучення. Від шлюбу мають двох спільних дітей сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 р. місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Місцем проживання фізичної особи до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, або опікунів. Обоє їхніх дітей постійно проживають з нею за її адресою проживання, про що свідчить довідка про склад сім ї, акт опитування. Діти знаходяться повністю на утриманні. Вона також звернулась до суду із позовом про поділ спільно нажитого майна подружжя: двох будинків і коштів від продажу інших двох будинків. Наказом Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.12.2019 у справі №711/8862/19 провадження: 2-н/711/632/19 стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти на утримання двох спільних дітей сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 11.11.2019 і до досягнення дитиною повноліття. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. За даним наказом відкрито виконавче провадження і здійснюється примусове стягнення аліментів з ОСОБА_1 на її користь. Наразі, відповідач хоче залишити дітей собі, переслідує їх, чинить тиск. Діти його лякаються, не бажають з відповідачем спілкуватись. Спілкування відповідача з дітьми є травмуючим. Вона категорично заперечує проти залишення дітей відповідачу, адже ним вже вчинялось відносно неї і дітей домашнє насилля. Протягом останнього часу вони робили всі можливі спроби зберегти сім ю. Проте їхні спроби не були успішні. Кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім`ю. Вона прихильник старого укладу родини, спокою в родині, взаємоповаги до кожного члена родини, виховання дітей в мирі, злагоді і любові. Відповідач неодноразово на очах у дітей чинив сварки і насильство, що завдало дітям психологічної травми. З огляду на такі дії відповідача вона була вимушена винайняти квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , де наразі вона з дітьми і проживає. Оскільки з відповідачем набуто спільно нажите майна будинки, земельні ділянки, автомобілі, вона звернулась про поділ спільного майна подружжя. Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо не дійшли згоди з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Згідно ст. 155 СК України Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Батьки мають рівні права та обов`язки. Відповідно до Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року держави - учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров я, в якому вона проживає. У ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції «Про захист прав людина і основоположних свобод» передбачено, що кожна, яка законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на вільне пересування та свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які запроваджуються згідно із законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою підтримання громадського порядку, запобігання злочинам, для захисту здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей. Згідно зі ст.141 СК мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до ст.157 СК питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь в її вихованні й має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язку щодо батьків (ст.142 СК), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» сказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків. Відповідно до ст. 137, 141 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

На підставі викладеного просить суд зустрічні позовні вимоги задовольнити, визначити місце проживання малолітніх дітей сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з нею за місцем її фактичного проживання; стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

24.01.2020 позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про зміну предмету позову шляхом подання позову про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні, в якому зазначив, що з 2006 року він та ОСОБА_8 проживали у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 донька ОСОБА_4 . Мешкали вони у власному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На сьогодні вони проживають окремо, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.01.2020 шлюб між ними розірвано. Останнім часом сімейне життя між ними поступово погіршувалося, на цьому ґрунті у них часто виникали сварки. ОСОБА_8 вела себе агресивно й невиховано, постійно провокувала сварки при дітях, що негативно впливало на сприйняття образу матері та психологічний стан дітей, через взаємні непорозуміння ними було прийняте рішення про припинення сімейних стосунків. ОСОБА_8 не розуміла та не хотіла розуміти сутності проблем, які виникали в їхній сім`ї, не хотіла підтримувати нормальну моральну атмосферу в сім`ї, піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Останній час ОСОБА_8 не працювала, а тому в її безпосередні обов`язки входило виховання дітей та ведення господарства. Незважаючи на даний факт, його дружина була не в змозі вчасно зібрати та відвести дітей до школи та в садочок, а тому були наявні систематичні запізнення, про що йому неодноразово наголошувала класна керівниця сина. Неодноразово його дружина, просто забувала дітей в школі та садочку, а на телефонні дзвінки виховательки садочка не відповідала, в результаті чого вихователь телефонувала йому і він змушений був залишити роботу та їхати до садочка. Між ним та колишньою дружиною виникали сварки з приводу того, що ОСОБА_8 не займалась веденням спільного господарства, дитячі речі були не складені та розкидані по всьому будинку, не готувала сніданки для дітей, а тим більше для нього, оскільки до пізньої ночі спілкувалась в соціальних мережах, а тому була зранку не в змозі вчасно прокинутися, в результаті чого постійні запізнення дітей до школи та садочка. Здебільшого, його дружина могла покормити дітей в перервах між секціями в закладах швидкого приготування або в ресторанах, а в деяких випадках вони взагалі залишались голодними. Не допомагала його дружина сину у навчанні, не перевіряла, не цікавилась успішністю сина у школі. До жовтня місяця 2019 року він піклувався про фізичний і духовний розвиток дітей, їхнє навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: забезпечував необхідним харчуванням, одягом, доступом до медичного догляду, лікуванням дітей, спілкувався з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; забезпечував дітям доступ до культурних та інших духовних цінностей; сприяв засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; створював всі умови для отримання дітьми освіти. 28 жовтня 2019 року його дружина зібравши дітей пішла проживати в будинок своєї матері за адресою: АДРЕСА_2 . 29 жовтня 2019 року він додзвонився до сина, який повідомив йому, що в будинку він і ОСОБА_5 перебувають з бабусею, яка зачинила двері та хвіртку і не випускає їх, крім того вони голодні, ОСОБА_5 постійно плаче. Діти повідомили, що їм не відомо де знаходиться їх мама, тому вони дуже налякані. На сьогодні йому невідоме місцеперебування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , дружина їх ховає, не відповідає на телефонні дзвінки його та спеціалістів органу опіки та піклування, телефони дітей вимкнуті. З даного приводу він звертався з заявами до правоохоронних органів, служби в справах дітей Черкаської міської ради, міського центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді для проведення психологічного дослідження з дітьми. Але на сьогодні відсутній дієвий механізм застосування засобів впливу на того з батьків, хто створює штучні перешкоди для спілкування іншого з батьків з дітьми без звернення до суду. Він має бажання приймати участь у вихованні своїх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття ними належної освіти, готувати їх до самостійного життя. Він має стабільну роботу та дохід, який дозволяє забезпечити належний рівень їх харчування, медичного догляду, лікування, їх фізичний та духовний розвиток, має бажання у повному обсязі створити всі необхідні умови для життя і нормального розвитку дітей, задовольнити гармонійний розвиток їх особистості в атмосфері любові. Після того як вони проживають окремо він перераховує кошти на утримання дітей, до того оплачує дитячий садок для Кіри, школу для ОСОБА_3 , дитячу секцію. Його спроби передавати дітям подарунки на дитячі свята, повести дітей до магазину дитячого одягу, щоб придбати нові речі відповідно до сезону закінчуються невдоволенням зі сторони відповідачки та провокуванням сварки. Наразі поведінка колишньої дружини є неприпустимою та порушує його законні права та інтереси щодо сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4 , після чисельних марних спроб вирішити дане питання мирним шляхом, шляхом переговорів, взаємних поступок з метою усунення перешкод у спілкуванні з сином та донькою та визначення способу участі у вихованні, спілкуванні з ними, він вимушений звернутись до суду з даним позовом. Вважає, що їхні права та обов`язки з відповідачем є рівними, він має бажання та можливість приділяти дітям час для спілкування та виховання за наступним графіком: щовівторка та щочетверга з 16-30 до 20-00, двічі на місяць з 17-00 п`ятниці до 18-00 неділі, півтора місяці влітку з 10.06 по 15.07, по парним рокам з 29.12 по 05.01, по непарним рокам з 05.01 по 10.01, дні народження дітей з 10-00 по 14-00, день народження батька з 10-00 по 14-00 без присутності матері.

На підставі викладеного просить суд задовольнити змінені позовні вимоги та зобов`язати ОСОБА_8 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою ОСОБА_4 та сином ОСОБА_4 ; Визначити йому спосіб участі у вихованні та спілкування з донькою ОСОБА_4 та сином ОСОБА_4 щовівторка та щочетверга з 16-30 до 20-00, двічі на місяць з 17-00 п`ятниці до 18-00 неділі, півтора місяці влітку з 10.06 по 15.07, по парним рокам з 29.12 по 05.01, по непарним рокам з 05.01 по 10.01, дні народження дітей з 10-00 по 14-00, день народження батька з 10-00 по 14-00 без присутності матері.

Ухвалою суду від 03.03.2020 об`єднано цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з дітьми батьком, визначення способу участі вихованні та спілкуванні з дітьми та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про визначення місця проживання дітей з матір`ю та присвоєно номер 711/8947/19, провадження 2/711/762/20.

13.05.2020 відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_8 надала в судовому засіданні відзив на первісний уточнений позов ОСОБА_1 в якому просила відмовити в задоволенні первісного позову повністю; Стягнути з первісного позивача ОСОБА_1 на її користь судові витрати.

Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом адвокат Антонюк І.А. позовні вимоги ОСОБА_1 , як і він особисто у судових засіданнях, підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити. Звернули увагу на те, що ОСОБА_8 на засіданні служби у правах дітей не погодилась з запропонованим графіком зустрічей батька з дітьми. Заперечують щодо зустрічей батька з дітьми разом з матір`ю, оскільки через існуючий конфлікт між батьками це може бути психотрамуючим для дітей. Зауважив, що силоміць не буде залишати дітей з собою, оскільки розуміє їх стан і те, що вони його тривалий час не бачили. Повідомив, що хоче налагодити відносини з дітьми, планує проводити з дітьми час, має такі плани - прогулянки, екскурсії, займатись рибальством. ОСОБА_1 повідомив, що на час звернення до суду діти вже проживали з матір`ю, щодо подальшого їх проживання з нею він не заперечує, бажає приймати участь у вихованні дітей. Раніше у зустрічах з його дітьми йому перешкоджала відповідач за первісним позовом. Щодо зустрічного позову повідомили, що заперечують щодо його задоволення, оскільки на час подання цього ж позову підстав для звернення вже не існувало.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом адвокат Шаповал О.В. позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, просила відмовити в їх задоволенні. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_8 підтримала та просила їх задовольнити. Пояснила, що при виготовленні висновку служба у справах дітей не врахувала графік робити матері (з 08 голини ранку по 17 годину з понеділка по четвер та з 08 години ранку по 14 годину у п`ятницю) та не враховує графік навчання дітей, голини проведення дитячих свят. Вказане порушує її права, оскільки робота забирає весь її час. Вважає, що даний графік направлений на його не виконання. Зазначила, що діти бажають проводити святкові дні з мамою. Звернула увагу на те, що батько на очах дітей бив матір, тому діти бояться його, а ОСОБА_1 в свою чергу нічого не робить для того, що б розпочати спілкування з дітьми. Вважає, що висновок служби у справах дітей не є о бов`язковим.

Від представника третьої особи органу опіки та піклування служби у справах дітей Черкаської міської ради Зубалій Н.А. надійшло клопотання про розгляд справи без їхнього представника. Позиція органу опіки та піклування служби у справах дітей Черкаської міської ради викладена у висновку органу опіки та піклування м. Черкаси від 24.02.2020 №8. При прийнятті рішення покладаються на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст. 4 ЦК України).

За положенням п. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що сторони у справі позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

В період шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_8 народились діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 що підтверджується копіями свідоцтв про народження.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 зазначає, що на даний час шлюб розірвано, однак, відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_8 створює йому перешкоди у спілкуванні з дітьми.

При вирішення даного спору суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 СК України, сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання врегульовано Сімейним кодексом України.

Згідно із ч. 6 ст. 7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.

Статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини. Метою законодавчого закріплення права батьків на спілкування з дитиною і є насамперед захист інтересів дитини. Здійснення батьками своїх прав і виконання обов`язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дитини і її людської гідності.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Разом з тим орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене.

Згідно положень ст. 15 ЗУ "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів; батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини

У відповідності до ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України встановлено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

За змістом ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної 20.11.1959 р. Генеральною Асамблеєю ООН, є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. ст. 3, 18 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції, дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції.

Метою законодавчого закріплення права батьків на спілкування з дитиною і є насамперед захист інтересів дитини. Здійснення батьками своїх прав і виконання обов`язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дитини і її людської гідності.

Суд звертає увагу на те, що позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 виявляє бажання спілкуватись та зустрічатись із дітьми, та в ході розгляду справи сторонами не було заявлено клопотання про проведення судової психологічної експертизи стану дітей та встановлення негативного впливу позивача на них, а відтак у суду відсутні підстави для усунення позивача від спілкування з дітьми.

Суд вважає, що сторонам слід налагодити відносини між собою в частині досягнення належного спільного виховання дітей та знайти спільні мирні шляхи вирішення питання щодо можливості періодичного спілкування позивача із дітьми.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що судом встановлено, що з боку відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_8 дійсно чиняться перешкоди щодо надання можливості позивачу ОСОБА_1 бачитись та спілкуватись з дітьми, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та законними, в зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що сторони не домовились про порядок участі у вихованні та спілкуванні з дітьми їхнім батьком, внаслідок чого ОСОБА_1 був змушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить визначити, зокрема, порядок та графік участі у вихованні та спілкуванні з дітьми.

В ході розгляду справи судом не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача із дітьми буде перешкоджати нормальному їх розвитку, у зв`язку з чим, суд приходить до переконання, що спілкування позивача із дітьми буде сприяти повноцінному вихованню дітей, їх розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить їх виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.

Суд вважає, що безпосередня участь батька у вихованні дітей, як хлопчика, так і дівчинки, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання, зокрема, батьківських прав позивача, а насамперед, буде повністю відповідати інтересам дітей.

Сторони по справі, як батьки малолітніх дітей бажають забезпечити їх належне виховання, однак, в той же час, належного компромісу щодо часу проведення батька з дітьми досягнуто не було, конфліктні ситуації спричинені виключно на ґрунті неприязних стосунків родичів між собою.

Також суд критично відноситься до посилань ОСОБА_8 та її представника щодо вчинення насилля в сім`ї та спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 ОСОБА_1 , оскільки беззаперечних доказів цього суду надано не було, до кримінальної та адміністративної відповідальності останній за даними фактами не притягувався.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що саме батьки, як матір, так і батько, несуть відповідальність по відношенню до малолітніх дітей, та саме вони повинні докласти усіх зусиль для того, щоб у їх дітей виникало прагнення бути як із мамою, так і з татом.

При цьому, варто відзначити, що на обох батьках лежить відповідальність за збереження психічної рівноваги дітей, що досягається шляхом уникнення конфліктних, напружених стосунків між батьками, та в родині в цілому, оскільки, саме це в подальшому може бути причиною початку емоційних розладів у дітей. Важливо підтримувати позитивні, неконфліктні взаємини з колишнім чоловіком (дружиною), зберігати незгоду між собою у таємниці від дітей, досягти співробітництва в інтересах дітей.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі зібраних доказів, приймаючи до уваги те, що в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування позивачів з дітьми, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову в частині позовних вимог щодо встановлення в судовому порядку способу участі позивача ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми, наступним чином: встановити наступний порядок спілкування ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2. та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1., щовівторка з 16год 00 хв по 20 год 00 хв, перші та треті вихідні кожного місяця з 10 год 00 хв суботи по 18 год 00 хв неділі, один місяць влітку - липень кожного року, по парних роках з 29.12 з 10 год 00 хв по 05.01 по 20 год 00 хв, по непарних роках з 05.01. з 10 год 00 хв по 10.01 по 20 год 00 хв без присутності матері та урахуванням обставин, які можуть виникнути за домовленістю батьків.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_8 про визначення місця проживання дітей з матір`ю судом встановлено наступне.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 2006 року.

В період шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_8 народились діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В своєму позові позивач за зустрічним позовом ОСОБА_8 посилається на наявність спору щодо місця проживання дітей, оскільки в позасудовому порядку не врегулювали спір самостійно.

Відповідно до статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Як убачається з висновку органу опіки та піклування м. Черкаси про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та визначення батькові ОСОБА_1 способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми, батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Мати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується копією Договором № 1-001 найму житлового приміщення від 01.11.2019.

Батько дітей ОСОБА_1 зазначив, що не заперечує того, що діти проживають з матір`ю ОСОБА_8 .

Відповідно до ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч.1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч.4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Пунктом 1 ст. 9 вказаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

З огляду на викладене, беручи до уваги вік та інтереси дітей, суд доходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_8 в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_8 про стягнення з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на користь позивача судових витрат судом встановлено наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Оскільки судові витрати позивача за зустрічним позовом ОСОБА_8 документально не підтверджені та не доведені, а тому такі вимоги не підлягають до задоволення.

Згідно ст. 141 ЦПК до стягнення з позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на користь держави підлягає судовий збір в сумі 840, 80 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 19, 141, 157, 158, 159, 160, 161 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 11, 12, 15 Закону України "Про охорону дитинства", ст.ст. 3, 9, 18, 27 Конвенції про права дитини, ст.ст. ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 259, 263-268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И РІ Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з дітьми батьком, визначення способу участі вихованні та спілкуванні з дітьми - задоволити частково.

Зобов`язати ОСОБА_8 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1.

Встановити наступний порядок спілкування ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1.: щовівторка з 16год 00 хв по 20 год 00 хв, перші та треті вихідні кожного місяця з 10 год 00 хв суботи по 18 год 00 хв неділі, один місяць влітку - липень кожного року, по парних роках з 29.12 з 10 год 00 хв по 05.01 по 20 год 00 хв, по непарних роках з 05.01. з 10 год 00 хв по 10.01 по 20 год 00 хв без присутності матері та урахуванням обставин, які можуть виникнути за домовленістю батьків.

В решті позовних вимог - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про визначення місця проживання дітей з матір`ю - задоволити частково.

Визначити місце проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1. разом з матір`ю за її фактичним місцем проживання.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави суму судового збору у розмірі 840,80 грн.

Повний текст рішення виготовлений 03.08.2020 о 17.10.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, мас право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Сторони у справі та їх реквізити:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 .

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 .

Служба у справах дітей Черкаської міської ради, код ЕДРПОУ 37853141, 18015 м. Черкаси, вул. Благовісна, 170.

Головуючий: Н. М. Кондрацька