Ухвала суду № 90792610, 05.08.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/2223/18

Провадження № 1-кп/645/127/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року судова колегія Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.

суддів – Бондарєвої І.В., Ульяніч І.В.

секретар судового засідання – Романюк А.О.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Бондарчук Я.В.,

захисника – Левкова В.М.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харковаобвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

в с т а н о в и л а:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор просила продовжити ОСОБА_1 строк тримання під вартою посилаючись на особливу тяжкість злочину в якому останній обвинувачується та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що ОСОБА_1 , перебуваючи на свободі матиме всі умови для залишення як території області, так і перетину державного кордону України у напрямку країн, які не передбачають необхідність пред`явлення закордонного паспорту для виїзду на їх територію з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин. Окрім вищезазначеного, також просив врахувати дані про особу останнього, а саме, що він не одружений, на момент затримання не працював, що свідчить про відсутність міцних соціальних зав`язків.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Левков А.М. проти клопотання прокурора заперечував посилаючись на його необґрунтованість, при цьому зазначаючи, що на даний час ризики, перелічені прокурором нічим не підтверджені. Просив змінити обвинуваченому запобіжний захід у виглдяі тримання під вартою на домашній арешт, також посилаючись на погане самопочуття ОСОБА_1 .

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку захисника.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Відносно обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 11 вересня 2020 року.

Відповідно до ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватись вимог Конституції України, цього кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та керуватись у своїй діяльності рішеннями Європейського Суду з прав людини.

Статтею 29 Конституції України визначено, що за вмотивованим рішенням суду і на підставах та у порядку, встановлених законом, особа може триматись під вартою.

Відповідно до вимог п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський Суд з прав людини у справі «Гарькавий проти України» також зазначив, що право на свободу та особисту недоторканість не є абсолютним і може бути обмежене державою на підставах та в порядку, визначених законом.

Підстави та порядок застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначені КПК України та застосовуються з урахуванням позицій Європейського Суду з прав людини.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму ВССУ № 14 від 19.12.2014 року «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» у ч. 1 ст. 197 КПКУкраїни визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Судам під час визначення строку закінчення дії ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати, що в разі продовження тримання під вартою попередня ухвала втрачає свою силу. Такий підхід відповідає загальній засаді законності кримінального провадження і унеможливлює випадки визначення в ухвалі строку тримання під вартою понад 60 днів.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству.

Так, у рішенні «Вікс проти Сполученого королівства» ЄСПЧ зазначив, що особу може бути позбавлено права на свободу та особисту недоторканість лише при дотриманні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод , зокрема, за необхідності запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення (п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції).

Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» зазначив, що продовжуване утримання особи під вартою може бути виправдане лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості ,переважають правило поваги до особистої свободи.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, суд, вирішуючи питання щодо продовження тримання особи під вартою, має також виходити з необхідності забезпечення безпеки суспільства, тобто публічного інтересу, який переважає над правами та свободами конкретної особи, та необхідності запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою, судова колегія виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п. 1, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, а також приймає до уваги тяжкість інкримінованого йому злочину.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Вказані ризики виключають підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який, оскільки будь-яких даних про їх зменшення чи відсутність, в судовому засіданні не встановлено.

Крім того, обставини особистого життя та соціальної адаптації у суспільстві свідчать про наявність певних ознак нестабільного характеру поведінки обвинуваченого у звичайному житті, що дає підстави стверджувати те, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить належних гарантій здатності обвинуваченого самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів.

Судова колегія зазначає, що наступне судове засідання призначено на 28 вересня 2020 року, тоді як строк тримання під вартою ОСОБА_1 спливає 11 вересня 2020 року, у зв`язку із чим судова колегія вважає за необхідне розглянути клопотання у даному судовому засіданні.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню на термін, який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів, у зв`язку з чим клопотання захисника щодо зміни запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 372 КПК України, судова колегія –

п о с т а н о в и л а:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого – адвоката Левкова В.М., щодо зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 02 жовтня 2020 року, включно.

Копію ухвали направити до Харківської установи виконання покарань (№ 27) для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 7 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали проголошено 05.08.2020 року о 15 годині 00 хвилин.

Головуючий суддя - О.В. Горпинич

Судді - І.В. Бондарєва

І.В. Ульяніч