Ухвала суду № 90792554, 04.08.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/2114/20

Провадження № 1-кп/645/618/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року Судова колегія Фрунзенського районного

суду м. Харкова у складі:

головуючого - судді Ульяніч І.В., суддів - Горпинич О.В., Сілантьєвої Е.Є.,

за участю секретаря – Савченко В.Ю.,

за участю прокурора – Таран А.В.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників – Куц К.К., Малойван Є.І., Вишневецького Ю.О.,

потерпілого – ОСОБА_3

розглянувши в судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України,-

в с т а н о в и ла:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 червня 2020 року стосовно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 27 серпня 2020 року включно.

Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з посиланням на наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачені можуть: переховування від суду, впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інший злочин, оскільки офіційно не працюють, законних засобів для існування не мають, а отже, маються достатні підстави вважати, що обвинувачені при застосуванні більш м"якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у подальшому можуть продовжити вчиняти нові злочини.

В судове засідання цивільний позивач ОСОБА_4 не з`явився, надав заяву з проханням слухати справу за його відсутності.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 просив вирішити клопотання на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - Куц К.К. в судовому засіданні заперечував щодо клопотання прокурора, вважаючи його не обгрунтованим, та поставленим на обговорення передчасно, враховуючи, що строк тримання під вартою закінчується на прикінці серпня. Просив змінити ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Зазначив, що на даний час потерпілий не має претензій до обвинуваченого. Обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні тяжкого злочину не є ризиком, прокурором не було доведено наявність ризиків. ОСОБА_1 одружений, має двох дітей. В сукупності наведених обставин, просив суд задовольнити клопотання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – Вишневецький Ю.О. в судовому засіданні заперечував щодо клопотання прокурора, вважаючи його не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав, подав письмові заперечення на клопотання прокурора. Посилався на рішення ССПЛ у справі «Клішин проти України», в якому зазначено, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Однак, в порушення встановлених КПК України вимог прокурором не надано жодного доказу, який би підтвердив наявність таких ризиків на даному етапі кримінального провадження та свідчив би про те, що заявлені ризики не зменшилися. Таким чином, прокурор, нівелюючи вимоги ст.ст. 184, 199 КПК України та практику ЄСПЛ, не навів обставин, підтверджених конкретними доказами, які б свідчили про необхідність продовження застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Твердження прокурора про те, що заявлені ризики щодо ОСОБА_1 наявні на теперішній час, є його суб`єктивним припущенням, яке не може бути підставою для продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, адже продовження строку запобіжного заходу за даних обставин приведе до порушення гарантованого ст. 29 Конституції України та ст. 12 КПК України права особи на свободу та особисту недоторканість. Посилався на позицією, викладену в рішенні ЄСПЛ у справі «Вишневський та інші проти України» від 28.05.2020 р., національні суди, приймаючи рішення, повинні зазначити підстави для тримання особи під вартою та продемонструвати наявність конкретних фактів, які доводять, що заявлені ризики переважують правило поваги до свободи особистості. Також ЄСПЛ констатував, що фактично, тягар доведення було помилково перенесено на заявників, (п. 39, 40). Через відсутність таких підстав та фактів Суд задовольнив скаргу ОСОБА_5 та прийшов до висновку про порушення п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод національними судами (Червонозаводським та Жовтневим районними судами м. Харкова) при вирішенні питання про тримання заявника під вартою у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_5 .

Захисник зазначив, що прокурор не навів нових обставин для обґрунтування доцільності тримання ОСОБА_1 під вартою, окрім тих доводів, які були зазначені в клопотанні про продовження запобіжного заходу від 17.06.2020 року. Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини («Харченко проти України», «Фельдман проти України»), продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу лише наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і державні органи мають навести інші аргументи для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані національними судами (справа "Єлоєв проти України", п. 60). Разом з тим, прокурор у поданому клопотанні, порушуючи вимоги всебічності, повноти та неупередженості кримінального провадження, не зазначив обставини, які позитивно характеризують особу ОСОБА_1 та свідчать про наявність у нього міцних соціальних зв`язків. Так, зокрема, ОСОБА_1 вже 20 років перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , у якому вони спільно виховують та утримують двох дітей, що підтверджується доданими до заперечень копіями паспорта ОСОБА_1 та свідоцтв про народження дітей. Також ОСОБА_1 має постійне місце реєстрації, яке не змінював протягом тривалого часу. Наведені обставини свідчать про наявність у нього міцних соціальних зв`язків, власної родини, двох дітей на утриманні та спростовують твердження прокурора про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Також звертає увагу на ту обставину, що застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є недоцільним і виходячи з того, що відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22 липня 2020 року “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, установлено, зокрема, на території Харківської області карантин з 1 серпня до 31 серпня 2020 року, шляхом продовження на всій території України дії карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 та від 20 травня 2020 року № 392.

Відповідно до принципів, виданих 20 березня 2020 року, відносно поводження з людьми, позбавленими волі в контексті пандемії хвороби коронавірусу (СОVID-19) Комітет Ради Європи із запобігання катуванням та нелюдському чи такому, що принижує людську гідність поводженню чи покаранню (КЗК) вказує, що пандемія хвороби коронавірусу (СОVID-19) створила екстраординарні виклики для державних органів усіх держав-членів Ради Європи. Існують специфічні та інтенсивні виклики для персоналу, що працює в різноманітних місцях позбавлення волі, включаючи слідчі ізолятори, пенітенціарні установи, центри затримання іммігрантів, психіатричні лікарні та будинки соціального нагляду, так само як і новостворені споруди/зони, де люди поміщені на карантин. Також наголошує на той факт, що ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що суд при вирішенні питання про застосування щодо певної особи тримання під вартою повинен керуватися принципами, за якими тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути загальним правилом, і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі, і у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення (вимоги п.3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини, справи «Харченко проти України» від 10.02.2011 р., «Комарова проти України» від 16.05.2013 р., «Калашников проти Росії» від 15.07.2002 р.).

У зв`язку з вищенаведеним, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Малойван Є.І. в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу. Захисник зазначив, що прокурором нові ризики не зазначені, ризики які існували з часом зменьшуються, наявність ризиків прокурором не доведена.

Судова колегія, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

За ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів, вислухавши учасників процесу, дослідивши характеризуючі дані обвинувачених, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, вирішуючи питання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку тримання під вартою, виходить з необхідності уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, можливість впливати на свідків, враховуючи, що свідки ще не були допитані в судовому засіданні, та вчиняти інші кримінальні правопорушення, враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення в період іспитового строку, а ОСОБА_2 вважається не судимим в силу ст. 89 КК України.

Також колегія суддів враховує тяжкість обвинувачення та покарання, яке може бути призначено обвинуваченим, у разі визнання їх винними у інкримінованих злочинах, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину проти власності, та особливо тяжкого злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої, що у сукупності з іншими обставинами справи дають підстави вважати, що лише тримання під вартою зможе дієво запобігти ризикам та, з урахуванням положень ст. 183 КПК України, виключає можливість обрання більш м`якого запобіжного заходу щодо даних осіб.

З огляду на суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченим, приймаючи до уваги, що ризики, які були підставою для обрання останнім запобіжного заходу, на теперішній час не зникли та жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , судова колегія приходить до висновку про продовження застосування обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк, який не може перевищувати шістдесяти днів.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, судова колегія -

п о с т а н о в и л а:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк, який не може перевищувати шістдесяти днів, тобто до 02 жовтня 2020 року.

Копію ухвали направити до Харківського слідчого ізолятора для відома.

Ухвала в частині продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд міста Харкова протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченими - в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий суддя - І.В. Ульяніч

Судді - О.В. Горпинич

Е.Є. Сілантьєва