Вирок № 90791837, 05.08.2020, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3031/19

1-кп/583/49/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді Ярошенко Т.О.

з участю секретаря судового засідання Безрядіної О.І., Алєксєєнко І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019200060000044 від 23.01.2019 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Веймер, Німеччина, українця, громадянина України, освіта вища, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за ч.2 ст. 121 КК України, -

з участю учасників судового провадження:

прокурора Волохатих К.С., Жмурка С. В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисників Яценка Д. І., Безпалька С. В.

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої Калантаєнка С.В.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 22.01.2019 о 19 год. 30 хв., перебуваючи по вул. Київська в м. Охтирка Сумської області познайомився з раніше не знайомою жінкою ОСОБА_3 , з якою вони почали розпивати спиртні напої. У подальшому, приблизно о 20 год.10 хв. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які перебували в стані алкогольного сп`яніння, на автомобілі служби таксі прибули на АДРЕСА_8 між ними виникла словесна сварка, під час якої ОСОБА_3 вдарила долонею руки по обличчю ОСОБА_1 . В цей час у ОСОБА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник злочинний умисел на спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень.

ОСОБА_1 користуючись фізичною перевагою над жінкою, реалізовуючи свій злочинний умисел на спричинення ОСОБА_3 фізичного болю шляхом завдання останній тілесних ушкоджень, спричинив ОСОБА_3 ряд тілесних ушкоджень, завдаючи ударів по голові, тулубу та кінцівкам, спричинивши при цьому потерпілій ОСОБА_3 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 20 від 21.02.2019 року наступні тілесні ушкодження: розрив селезінки, множинні садна та синці голови, тулубу та кінцівок, а саме: в ділянці лівої вилиці садно невизначеної форми 1,5 х 1 см, в ділянці лівої скроні синець невизначеної форми 4 см х 2,5 см, в ділянці правого лобного бугра три садна невизначеної форми розмірами від 0,7 см х 0,5 см до 1,3 см х 0,8 см, в ділянці перенісся більше справа садна 0,8 см х 0,3 см, в ділянці правої орбіти параорбітально синець невизначеної форми 3,5 см х 2,5 см, в ділянці нижньої щелепи справа два синці невизначеної форми 0,8 см х 0,5 см та 0,9 см х 0,5 см, в ділянці грудної клітини зліва по середньо-ключичній лінії на рівні другого ребра синець невизначеної форми 1,5 см х 1 см, в ділянці грудної клітини, в ділянці правого плеча по зовнішній поверхні в верхній третині два синці невизначеної форми 1,5 см х 1 см та 2,5 см х 1,5 см, в ділянці правої кисті та на тильній поверхні в ділянці четвертої - п`ятої фаланги синець невизначеної форми 6,5 см х 5,5 см, в ділянці лівого передпліччя в нижній третині по передній та зовнішній синець невизначеної форми 7,5 см х 4,5 см, в ділянці лівого плеча по внутрішній поверхні в нижній третині синець невизначеної форми 8 см x 4 см., в ділянці лівого передпліччя по задній поверхні в верхній третині синець невизначеної форми 5,5 см х 4 см, які утворилися не менше ніж від вісімнадцяти фізичних дій. Ушкодження живота мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, інші ушкодження мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Дані тілесні ушкодженні утворилися від дії тупих предметів, про що свідчить характер ушкоджень. Не виключена можливість утворення вказаних тілесних ушкоджень від ударів кулаками та ногами.

Таким чином, ОСОБА_1 наніс потерпілій ОСОБА_3 удар кулаком своєї лівої руки в область правого ока, після чого потерпіла ОСОБА_3 ,маючи на меті захиститися від насильницьких дій ОСОБА_1 , почала чинити йому фізичний опір, розмахуючи руками та завдаючи ударів в бік ОСОБА_1 .

Не зупинившись на скоєному, ОСОБА_1 продовжив свої насильницькі дії стосовно ОСОБА_3 , завдаючи останній удар, у тому числі в область життєво важливих органів.

Встановлено, що ОСОБА_1 , серед іншого, наніс ОСОБА_3 удар кулаком лівої руки в область живота, від чого потерпіла впала на сніговий покров біля домоволодіння АДРЕСА_8, після чого самостійно не змогла підвестися та була госпіталізована до Комунального закладу «Охтирська центральна районна лікарня», деІНФОРМАЦІЯ_6 внаслідок отриманих тілесних ушкоджень померла у реанімаційному відділенні Комунального закладу «Охтирська центральна районна лікарня».

Згідно висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_3 № 20 від 21.02.2019 року, причиною смерті ОСОБА_3 стала гостра крововтрата внаслідок розриву селезінки.

Таким чином, ОСОБА_1 , завдаючи з мотивів особистої неприязні, серед інших, також удару кулаком лівої руки у живіт ОСОБА_3 , усвідомлював суспільно небезпечний характер цього діяння та передбачав реальну можливість настання наслідків у вигляді порушення анатомічної цілості тканин, органів людини та їх функцій, і хоча не бажав, але свідомо припускав реальну можливість спричинення потерпілій ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, тобто діяв з умислом, спрямованим на заподіяння невизначеної шкоди здоров`ю потерпілої, що охоплював і реальну можливість завдання їй тяжких тілесних ушкоджень, але при цьому легковажно розраховував на ненастання наслідків у вигляді смерті потерпілої, тобто ставився до можливих наслідків своїх дій у вигляді смерті потерпілої необережно.

Своїми умисними, протиправними, суспільно небезпечними діями, які виразилися у спричиненні потерпілій ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України не визнав та пояснив, що 22.01. 2019 року близько 19 год. він вигулював собаку, придбав вина, зустрів раніше не знайому йому ОСОБА_3 , яка з подругою перебували в стані алкогольного сп`яніння. На їх прохання пригостив вином. ОСОБА_3 пішла з ним до його знайомої ОСОБА_4 , яка проживає по АДРЕСА_4 , яку вона нібито знала. ОСОБА_3 зайшла з ним до квартири, де перебувала його дівчина ОСОБА_5 , яка почала з ним конфліктувати та вдарила його долонею по обличчю та по руці. ОСОБА_4 сказала, щоб ОСОБА_3 вийшла з її квартири. Після чого він разом з ОСОБА_3 вийшли до під`їзду, де розпили вино, вийшли на вулицю Київська, м. Охтирка, Сумської області, сіли в автомобіль таксі, який там стояв, поїхали за адресою, яку вона назвала, а саме АДРЕСА_5 , він розрахувався за таксі купюрою 200 грн. і вони вийшли з автомобіля. Постояли дві хвилини, так як вона перебувала в стані алкогольного сп`яніння, він запитав чи дійде сама, вона відповіла так. Після чого він пішов у напрямку мікрорайону Дачного по АДРЕСА_8. Дорогою телефонував ОСОБА_5 , хвилин через 20- 25 він повернувся та побачив, що біля хвіртки того будинку, де вони розмовляли з потерпілою, лежить ОСОБА_3 . Він подумав, що вона впала, так як перебувала в стані алкогольного сп`яніння і їй потрібна допомога, підійшов до неї та побачив, що вона лежить на боку, головою до хвіртки, чи була на ній кров він не пам`ятає. Тілесних ушкоджень він не бачив, намагався вмити її снігом, постукав у хвіртку будинку номер 12 чи 14 , відкрив хвіртку та почав кликати на допомогу, з сусіднього будинку вийшла жінка, він попросив викликати швидку медичну допомогу. Карета швидкої приїхала хвилин через 15-20, він допоміг медичним працівникам покласти ОСОБА_3 на ноші та погрузити ноші до автомобіля і поїхав разом з ОСОБА_3 до лікарні. Так як він перебував у схвильованому стані, то не пам`ятає чи була на ОСОБА_3 кров. У приймальному відділенні він знаходився протягом двох годин, бачив, як ОСОБА_3 лежала накрита простирадлом у коридорі, медичну допомогу їй не надавали. Потім до лікарні прибули працівники поліції та забрали його до відділу поліції, де з ним провели слідчий експеримент, надавши йому захисника Волохова В. М., під час якого він розповів про обставини скоєння злочину, підписав після прочитання протокол слідчої дії, так як поспішав додому. Однак, в судовому засіданні вказав, що з боку працівників поліції до нього нібито застосовувалися недозволені методи, хоч з відповідною заявою він не звертався. Вважає, що такі пояснення під час проведення слідчого експерименту він надав під тиском з боку працівників поліції.

Суд критично оцінює показання обвинуваченого в частині невизнання ним своєї винуватості, а також в частині застосування щодо нього недозволених методів з боку працівників поліції та розцінює їх як спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності. В частині застосування щодо нього недозволених методів працівниками поліції, суд вважає такі доводи ОСОБА_1 надуманими, так як вони не знайшли свого підтвердження в установленому законом порядку.

Вина обвинуваченого підтверджується показаннями потерпілої, свідків, ретельно перевіреними та дослідженими матеріалами кримінального провадження.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що її дочка ОСОБА_3 разом зі своїми двома дітьми проживала з нею, допомагала доглядати за бабушкою, яка потребувала стороннього догляду, працювала неофіційно. 22.01.2019 року вона ввечері прийшла додому, діти були самі та сказали, що приходила їх мати, переодягнулася і кудись пішла. Вранці 23.01.2019 року працівник поліції повідомив їй, що її дочка знаходиться в реанімаційному відділенні Охтирської центральної районної лікарні. Вона поїхала до лікарні, придбала необхідні ліки, а вже о 14 год. цього ж дня їй повідомили, що дочка померла. Пізніше вона дізналась, що дочку побив ОСОБА_1 . На даний час діти дочки проживають з нею та знаходяться на її утриманні. Щодо цивільного позову, просить стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 12 790 грн., які були нею витрачено на ліки та поховання дочки, а також 46 800 грн., які вона витратила на встановлення надгробного пам`ятника, а також моральну шкоду в сумі 50 000 грн. Крім того, вона просить стягувати з ОСОБА_1 на її користь кошти на утримання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по 1500 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми вісімнадцяти років.

Свідок ОСОБА_8 , яка працює фельдшером медичної допомоги суду пояснила, що 22.01. 2019 року вона перебувала на роботі, ввечері поступив виклик про те, що по АДРЕСА_8 лежить людина на узбіччі. Прибувши на місце, побачили на узбіччі дороги лежала на боку обличчям донизу ОСОБА_3 , яка була одягнута в пальто чорного кольору з капюшоном, накинутим на голову, біля неї знаходився ОСОБА_1 , який хапав ОСОБА_3 за руку та здійснював якісь хаотичні рухи. Від неї відчувався сильний запах алкоголю, був подряпаний ніс, на той час ОСОБА_3 знаходилась у свідомості, нерозбірливо щось говорила та лаялась. Вони з водієм поклали ОСОБА_3 на ноші та віднесли до автомобіля швидкої медичної допомоги, ОСОБА_1 намагався їм допомогти, але більше заважав, так як перебував в стані алкогольного сп`яніння, від нього відчувався сильний запах алкоголю, він заважав оглядати ОСОБА_3 та лаявся. На снігу, де лежала ОСОБА_3 , слідів крові не було, сама жінка не говорила, що їй щось болить, на ній видимих подряпин не було, окрім, подряпин на носі, слідів крові також не було видно. Коли ОСОБА_3 привезли до приймального відділення, ОСОБА_1 лаявся, заважав медичним працівникам оглядати жінку, поводив себе неадекватно. Нею була складена картка виклику зі слів ОСОБА_1 та потерпілу після цього доставлено на санпропускник для надання відповідної медичної допомоги.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що з обвинуваченим ОСОБА_1 вона знайома, інколи він вигулював її собаку. 22.01. 2019 року ввечері він взяв її собаку і пішов з нею гуляти, а через годину - півтори повернувся з ОСОБА_3 , яка на вигляд перебувала в стані алкогольного сп`яніння. Вона попросила ОСОБА_1 , щоб ця жінка вийшла з її квартири. ОСОБА_3 стояла в коридорі мовчки, обіпершись до дверей, будь - яких тілесних ушкоджень вона на ній не бачила. В її квартирі також перебувала дівчина ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , яка сварилась на ОСОБА_3 та вдарила долонею по щоці ОСОБА_1 , вона заспокоювала її. ОСОБА_1 стояв мовчки, вона сказала щоб він провів ОСОБА_3 до під`їзду. ОСОБА_1 віддав їй собаку та пішов з ОСОБА_3 . ОСОБА_5 кілька разів телефонувала ОСОБА_1 , але він не відповідав, потім вона викликала таксі та поїхала додому. Після цих подій більше ОСОБА_1 вона не бачила.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що близько 20 години 22.01.2019 року біля магазину «Гулівер» по вул. Київська в м. Охтирка, Сумської області його зупинив ОСОБА_1 , якого він знає, так як раніше вони проживали з ним в одному будинку та попросив підвезти дівчину додому, вони сіли в автомобіль, ОСОБА_1 запитав адресу куди треба їхати, дівчина назвала АДРЕСА_8 , під`їхали до дванадцятого номеру, ОСОБА_1 розрахувався за проїзд та вони вдвох вийшли з автомобіля, а він поїхав додому. Він бачив, що у ОСОБА_1 в руках була пляшка пива. Інших людей чи автомобілів по вулиці там не було, на вулиці було дуже холодно. Цієї ж ночі до нього зателефонувала дівчина ОСОБА_1 та пояснила, що з ним хочуть зустрітися працівники поліції, так як дівчина, яку він підвозив разом з ОСОБА_1 з тілесними ушкодженнями знаходиться в лікарні.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він працює водієм швидкої медичної допомоги, 22.01.2019 року перебував на чергуванні, поступив виклик, що на АДРЕСА_8 на узбіччі лежить жінка. Коли приїхали на місце виклику, він побачив, що жінка в одягу лежала на узбіччі, видимих ушкоджень на ній він не бачив, біля неї стояв хлопець та напроти, біля хвіртки стояла жінка, яка повідомила, на прохання хлопця викликала швидку на допомогу. Зазначив, що на вигляд хлопець був збуджений, пояснював, що проходив і побачив дівчину. Фельдшер повідомила, що жінку необхідно забрати до лікарні, хлопець, який був з нею, допоміг занести потерпілу у карету швидкої, вона при цьому не вставала, щось говорила, видимих тілесних ушкоджень на ній він не бачив. На його думку, потерпіла та хлопець, який був біля неї перебували в стані алкогольного сп`яніння. Чоловік пояснював, що не знає потерпілу, йшов повз і вирішив їй допомогти, погодився довезти її до лікарні.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що проживає по АДРЕСА_8 . 22.01.2019 року близько 20 години проводжала гостей зі свого двору та побачила, що на узбіччі дороги лежала дівчина, над нею стояв хлопець, від якого відчувався запах алкоголю. На його прохання вона викликала швидку медичну допомогу та вийшла потормошити потерпілу, як їй повідомили медпрацівники до прибуття бригади швидкої, оскільки був сильний мороз і щоб потерпіла не замерзла. При цьому вона помітила,що потерпіла перебувала в стані алкогольного сп`яніння, стогнала. Хлопець говорив, що їхали на таксі з Дачного, дівчина назвала саме цю адресу, де вони і вийшли. Хлопець говорив ОСОБА_3 , щоб вона вставала та йшла додому. На вулиці було дуже холодно, ішов сніг. По приїзду швидкої допомоги ОСОБА_3 занесли до автомобіля і вона побачила на місці, де лежала потерпіла, під головою, знаходились плями крові. Хлопець на її питання пояснював, що потерпілу не знає, вона з подругами сиділа відпочивала на пеньках на Дачному, де вона впала, вдарилась головою, їй стало погано і він викликав їй автомобіль «таксі» для того, щоб відвести її додому, потерпіла назвала саме цю адресу. Також вона бачила, що у потерпілої на обличчі був синець, одна нога у неї була роззута , взуття лежало біля ноги, говорити вона не могла, а тільки стогнала. Напроти включене було світло на опорі, тому було видно. Хлопець поїхав разом з нею до лікарні в автомобілі швидкої.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , яка працює лікарем в Охтирській центральній районній лікарні, суду пояснила, що в січні 2019 року перебувала на чергуванні в Охтирській центральній районній лікарні. На санпропускник близько 21 години автомобілем екстреної медичної допомоги привезли жінку без свідомості, провели обстеження, взяли всі необхідні аналізи, провели ультразвукове дослідження, в результаті чого було виявлено розрив селезінки та крововилив, велика втрата крові. При огляді жінки на її тулубі, руках та животі були синці. Потерпілій було проведено операцію, але вона померла. Причиною смерті стала важка крововтрата та поліорганна недостатність, що могло виникнути від тупої травми живота.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що на даний час вона проживає в м. Харків, а в січні 2019 року вона проживала в м. Охтирка Сумської області з ОСОБА_1 , з яким вона була знайома близько півроку. 22.01.2019 року вона прийшла до своєї знайомої ОСОБА_4 . Близько 19 год. до квартири зайшов ОСОБА_1 з невідомою їй жінкою, яка на вигляд нібито була вагітна та перебувала в стані алкогольного сп`яніння. Вона пояснила, що її звати ОСОБА_13 , будь-яких видимих тілесних ушкоджень на ній не було видно. Між нею і ОСОБА_1 виникла сварка, вона вдарила його по обличчю, в результаті чого зламала собі ніготь, а потім зняла з нього шапку, вдарила його шапкою та сказала, щоб він відвіз свою знайому додому. Викликала автомобіль таксі, після чого ОСОБА_1 з ОСОБА_3 вийшли. Хвилин через тридцять вона зателефонувала ОСОБА_1 , який пояснив, що йде додому та знаходиться біля містка по вул. Комінтерна, м. Охтирка, Сумської області, але вона відповіла, що не бажає його бачити, забрала собаку та пішла додому. Через деякий час ОСОБА_1 знову їй зателефонував та пояснив, що знаходиться в лікарні, але чому не пояснив. Дізнавшись, що ОСОБА_1 знаходиться у поліції, вона пішла до відділу поліції, де її допитали про відомі їй обставини.

Оцінюючи показання вказаних свідків, суд вважає їх належними, допустими, достовірними, достатніми доказами, що отримано в законний спосіб, які суд безпосередньо сприймав під час судового засідання, вони підтверджують винуватість ОСОБА_1 в скоєному. При цьому суд враховує, що вказані свідки є незаінтересованими по справі, були безпосередніми очевидцями, зокрема, свідок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили, що ОСОБА_3 приходила до неї в квартиру разом з ОСОБА_1 ввечері після 19 години в стані алкогольного сп`яніння, але пересувалася самостійно без будь-яких видимих тілесних ушкоджень.

Про це також підтвердив водій таксі ОСОБА_9 , який зазначив, що близько 20 години перевозив ОСОБА_3 з ОСОБА_1 , при цьому самостійно ОСОБА_3 сіла до автомобіля та вийшла з ОСОБА_1 по АДРЕСА_6 , інших людей на вулиці не було.

Водій автомобіля екстреної медичної допомоги ОСОБА_10 та фельдшер ОСОБА_8 також вказують про те, що на узбіччі дороги по АДРЕСА_8 лежала ОСОБА_3 , біля якої стояв ОСОБА_1 , який поводився збуджено, був у стані сп`яніння, а також ОСОБА_3 не могла вже на той час самостійно пересуватись, її поклали на ноші, занесли до автомобіля та доставили на санпропускник. При цьому прийом виклику екстреної медичної допомоги зафіксовано о 20 год. 23 хв., машина екстреної допомоги прибула на місце о 20 год. 32 хв., а з автомобіля таксі ОСОБА_3 разом з ОСОБА_14 вийшла близько 20 год., інших людей по вулиці не було.

ОСОБА_11 , яка проживає по АДРЕСА_9 , яка на прохання ОСОБА_1 викликала медичну допомогу, підтвердила, що ОСОБА_3 на початку 21 години не могла самостійно пересуватись, її поклали на ноші та після того вона побачила на місці, де лежала потерпіла, плями крові, подряпини на обличчі у потерпілої, так як вуличне світло було ввімкнено.

ОСОБА_12 , лікар стверджує про те, що ОСОБА_3 доставлена в лікарню каретою швидкої допомоги без свідомості з розривом селезінки та великою крововтратою, при цьому ОСОБА_1 говорив у лікарні, що випадково її знайшов і викликав медичну допомогу.

На думку суду, такі покази свідків є достатніми доказами, які отримано в законний спосіб, і повністю підтверджують винуватість ОСОБА_1 в скоєному, узгоджуються між собою та разом з іншими письмовими доказами і доповнюють один одного, є такими, що у суду не викликають жодних сумнівів.

При цьому суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_5 , яка на той час спільно проживала з ОСОБА_1 , в тій частині, що нібито до ОСОБА_1 в поліції застосовувалися недозволені методи, вважає, що в цій частині покази є надуманими, так як вони не знайшли свого підтвердження в суді.

Допитана в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_15 повністю підтвердила виконані нею висновки, надала в повній мірі роз`яснення на поставлені до неї питання та пояснила, що вона була присутня під час проведення слідчого експерименту та проводила судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_3 , в результаті проведення судово-медичної експертизи в ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження, а саме: розрив селезінки, множинні садна та синці голови, тулубу та кінцівок, які утворилися від дії тупих предметів, могли утворитися від ударів кулаками та ногами. Причиною смерті ОСОБА_3 стала гостра крововтрата внаслідок розриву селезінки. Вказані тілесні ушкодження утворилися не менше ніж від вісімнадцяти фізичних дій. ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту вказував, що він наніс потерпілій менше ударів. В момент отримання тілесних ушкоджень потерпіла могла знаходитись як вертикально, так і в горизонтальному положенні. При судово-медично-токсикологічному дослідженні крові трупа було знайдено етиловий спирт в концентрації в крові 3,66 промілей, яка могла при житті відповідати тяжкому ступеню алкогольного сп`яніння. Послідовність утворення тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_3 прослідити неможливо, так як тілесні ушкодження в виді синців і ссадин були нанесені в одному і тому ж проміжку часу, що підтверджується у висновку. Ушкодження селезінки було завдано тупим твердим предметом. Експерт підтвердила, що нею повністю проведено дослідження та надано відповіді у висновках на всі поставлені питання.

При цьому експерт зазначила, що ОСОБА_1 добровільно під час слідчого експерименту розповідав про обставини скоєння злочину, без будь-якого примусу.

Крім того, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується ретельно перевіреними та дослідженими судом іншими доказами, оглянутими в суді речовими доказами по справі.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 23.01.2019 року з відеозаписом до нього, оглянутим в судовому засіданні, з участю ОСОБА_1 , його захисника, з якого вбачається, що в присутності двох понятих ОСОБА_1 добровільно розповів та продемонстрував механізм спричинення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_3 , що 22.01.2019 року знаходячись біля будинку № 14, метрів за 6-7 від хвіртки двору №14, ближче до проїжджої частини АДРЕСА_8), стоячи один на проти одного на відстані витягнутої руки, між ними виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_3 правою рукою нанесла йому удар долонею по лівій щоці. Він їй у відповідь із силою наніс удар кулаком лівої руки по обличчю і цей удар прийшовся в область правого ока, носової перетинки та щоки. Від удару вона не падала, стала розмахувати хаотично перед ним руками, при цьому були завдані удари по різним частинам тіла. Він своєю лівою рукою наніс ОСОБА_3 ще один удар кулаком в живіт, нижче грудей. Від цього удару ОСОБА_3 впала на сніг на правий бік до двору №14 і знепритомніла. Більше він їй ударів не наносив, а також зазначив, що примусу до нього ніхто не застосовував (а. с. 166-172, 174 т. с. 1).

Стороною захисту в судовому засіданні заявлялося клопотання про визнання недопустимим доказом протоколу слідчого експерименту та відеозапису до нього, посилаючись на те, що нібито обвинувачений себе оговорив, діючи під тиском працівників поліції, а також йому нібито не було роз`яснено права, однак суд не знаходить для цього законних підстав, оскільки він проведений з участю захисника, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 добровільно розповів про обставини вчиненого. Доводи сторони захисту про те, що нібито слідчий експеримент проведено під тиском з боку працівників поліції, суд не бере до уваги, оскільки в цій частині стороною захисту суду не надано належних доказів, хоч суд для цього вжив всіх необхідних заходів. За таких обставин суд вважає твердження сторони захисту в цій частині надуманими та необґрунтованими.

Крім того, стороною захисту заявлялося у зв`язку з цим клопотання про призначення судово-психологічної експертизи, яке судом відхилено як необґрунтоване.

Доводи обвинуваченого про те, що нібито порушено його право на захист, не заслуговують на увагу суду, оскільки судом не встановлено порушень прав ОСОБА_1 , в тому числі і на захист, а зміна його показань свідчить про непослідовність його поведінки з метою уникнення кримінальної відповідальності. Доводи про те, що ОСОБА_1 нібито не роз`яснювалися права, суд не бере до уваги, оскільки це не відповідає дійсності, а прокурором у підтвердження до матеріалів провадження надано письмову пам`ятку про роз`яснення прав ОСОБА_1 , яка ним підписана власноруч, при цьому був присутній його захисник (а.с. 158-160 т.с.1).

Доводи обвинуваченого про те, що нібито він не був вільним у виборі захисника на той час, також не заслуговують на увагу суду, оскільки жодних належних доказів про це суду не надано, а в матеріалах маються необхідні документи у відповідності до положень КПК України (т.с.1 а.с. 158-165).

Разом з тим суд вважає, що покази ОСОБА_1 є не в повній мірі достовірними як при проведенні слідчого експерименту, так і надані ним у суді, оскільки вони не в повній мірі узгоджуються з іншими письмовими доказами, показами свідків, висновками судово-медичних експертиз, тобто викликають у суду сумніви, і таку поведінку обвинуваченого суд розцінює як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за скоєний злочин. Продемонстрований ОСОБА_1 механізм заподіяння тілесних ушкоджень під час слідчого експерименту співпадає в частині щодо спричинення тілесних ушкоджень у виді розриву селезінки, тобто заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, однак не співпадає по кількості їх заподіяння. Таку його поведінку суд розцінює як спосіб захисту.

Протоколом огляду місця події від 22.01.2019 року з фототаблицями, підтверджується, що місцем скоєння злочину є ліве узбіччя дороги по АДРЕСА_8 в 2-3 метрів перед хвірткою домоволодіння №14 , м. Охтирка, Сумської області, де на снігу виявлено плями з нашаруванням речовини бурого кольору розмірами близько 45 см х 55 см На відстані 1, 5 м від даної плями бурого кольору на сніговому покритті виявлено фрагменти слідів від підошви взуття. З місця огляду відібраний зразок речовини бурого кольору на марлевий тампон та вилучено сліди взуття (а. с. 175-182 т. с. 1).

Протоколом огляду речей і документів від 23.01.2019 року, в ході якого проведено огляд чоловічих кросівок 43 розміру чорного кольору та штанів спортивних, чоловічих синього кольору зі знаком фірми «Пума» (а.с.188 т. с. 1). Вказані речі були видані добровільно ОСОБА_1 , що підтверджується письмовою його заявою, яка не викликає у суду сумнівів.

Висновком судової трасологічної експертизи №19/119/6-2/226е від 02.04.2019 року, яким підтверджується, що слід низу підошви взуття, розміром 260х110мм, зафіксований у гіпсовому зліпку, вилучений 22.01.2019 року в ході огляду місця події поблизу домоволодіння АДРЕСА_8 , за фактом спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , який зафіксований у гіпсовому зліпку, залишений взуттям таким же видом рельєфного малюнку та формою, розмірами і взаєморозміщенням окремих елементів, які утворюють малюнок, що й на підошві кросівка на праву ногу, добровільно виданого 23.01.2019 року ОСОБА_1 (т.с.3 а.с.146-153).

Карткою виїзду екстреної медичної допомоги № 487 від 22.01.2019 року підтверджується, що прийом виклику та виїзд здійснено о 20 год. 23 хв., а прибуття на місце здійснено о 20 год. 32 хв. за адресою виклику на АДРЕСА_8 , де виявлено жінку, ОСОБА_3 , яка одягнена по сезону, брудна, лежала обличчям до низу на узбіччі дороги. При огляді розмахувала руками, лаялася, під носом мається незначне садно з правого боку. Чоловік, який викликав екстрену медичну допомогу, вів себе дуже агресивно, не давав можливості детально оглянути жінку. Зі слів чоловіка, який знаходився з ОСОБА_3 , вона вживала спиртні напої у підвалі, впала на бордюр, після чого викликали екстрену медичну допомогу. Поряд з нею були агресивно налаштовані чоловіки, які також вживали спиртні напої (так зазначено в картці виклику) (а. с. 185 т. с. 1).

Суд враховує короткий проміжок часу, що пройшов після приїзду ОСОБА_1 з потерпілою на таксі після 20 години до часу виклику екстреної медичної допомоги о 20 год.23 хв.

Протоколом огляду місця події від 23.01. 2019 року з фототаблицями, який проведено в реанімаційному відділенні Комунального закладу «Охтирської центральної районної лікарні» по вул. Сумській, 57, м. Охтирка, Сумської області, де було оглянуто труп ОСОБА_3 , виявлено тілесні ушкодження та направлено до Охтирського міськрайонного відділення Сумського обласного бюро судово -медичної експертизи (а. с. 199-200 т. с. 1).

Висновком судово-медичної експертизи №20 від 21.02.2019 року підтверджується, що причиною смерті ОСОБА_3 стала гостра крововтрата внаслідок розриву селезінки. При експертизі трупу виявлені такі тілесні ушкодження: розрив селезінки, множинні садна та синці голови, тулубу та кінцівок. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, про що свідчить характер ушкоджень. Ушкодження живота мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, інші ушкодження мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Дані тілесні ушкодження утворилися не менше ніж від вісімнадцяти фізичних дій. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, про що свідчить характер ушкоджень. Не виключена можливість отримання даних тілесних ушкоджень від ударів кулаками та ногами. Взаємне розташування потерпілої та нападаючої особи могло бути будь-яким, крім лежачи потерпілої на животі. В момент отримання тілесних ушкоджень потерпіла могла знаходитись як у вертикальному, так і в горизонтальному положенні. При судово-медично-токсикологічному досліджені крові трупа знайдений етиловий спирт в концентрації в крові 3, 66 промілей. Така концентрація етилового спирту в крові могла при житті відповідати тяжкому ступеню алкогольного сп`яніння (а. с. 202-203 т.с.1).

Висновком судово-медичної експертизи №20-Д від 01.03.2019 року підтверджується, що механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених при експертизі трупа може відповідати частково механізму утворення тілесних ушкоджень продемонстрованих ОСОБА_1 під час слідчого експерименту 23.01. 2019 року ( не відповідає кількість тілесних ушкоджень виявлених на трупі потерпілої) (а. с. 215 т.с.1).

Вказані висновки судово-медичних експертиз суд бере до уваги як належні, допустимі, достатні докази, які безпосередньо досліджені судом, підтверджують ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, механізм їх спричинення, давність нанесення відповідає часу вчинення злочину. Вказані висновки в судовому засіданні судово-медичний експерт повністю підтвердила, вони не викликають у суду жодних сумнівів, є повними, зрозумілими та достатніми.

Стороною захисту в судовому засіданні неодноразово заявлялися клопотання про призначення судово-медичної експертизи, однак, вони відхилені судом як необґрунтовані, на думку суду, така позиція сторони захисту була направлена на зволікання з розглядом справи, оскільки по суті заявлялися питання, на які у висновках мається відповідь, а також заявлялися питання, які не стосувалися обвинувачення в рамках даного кримінального провадження. При цьому доводи сторони захисту про те, що нібито експерту не надавався для дослідження протокол проведення операції ОСОБА_3 не заслуговують на увагу суду, оскільки, експертом проводилося дослідження трупу ОСОБА_3 безпосередньо, а на поставлені питання нею надано повні відповіді, які не викликають жодних сумнівів та не потребують додаткових досліджень. Свої висновки експерт повністю підтвердила в суді.

Крім того, стороною захисту заявлялося клопотання про визнання недопустими вказаних висновків судово-медичних експертиз, посилаючись на висновок спеціалістів, отриманий ними у позасудовий порядок, однак судом відхилене клопотання, так як судом повно, ретельно перевірено та досліджено вказані письмові докази, допитано судмедексперта, вказані висновки у суду не викликають жодних сумнівів, вони є повними, достатніми, експерт попереджена про кримінальну відповідальність, підтвердила свої висновки в суді, будь-яких порушень судом не встановлено, а тому немає підстав сумніватися у їх достовірності, а доводи сторони захисту в цій частині є безпідставними.

При цьому суд звертає увагу на те, що пояснення ОСОБА_1 є непослідовними та нелогічними, він плутається у своїх показаннях, що вбачається з пояснень свідка ОСОБА_11 , в присутності якої він говорив, що нібито потерпіла розпивала спиртне на пеньках на Дачному, де впала та вдарилася головою, після чого погіршилося самопочуття і він привіз її на таксі на АДРЕСА_8. При огляді фельдшером екстреної медичної допомоги пояснював, що вона в підвалі будинку розпивала спиртне та при падінні вдарилася головою об бордюр. Як видно із висновку експерта № 20-Д від 01.03.2019 року покази ОСОБА_1 , надані ним під час проведення слідчого експерименту, також не в повній мірі відповідають дійсності. У судовому засіданні, на думку суду, ОСОБА_1 також надав покази не в повній мірі, хоч це його право.

Наведене дає підстави суду стверджувати, що позиція ОСОБА_1 є неоднозначною та його покази є сумнівними, надуманими, які не відповідають фактичним обставинам справи, і суд розцінює таку його поведінку як спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Протоколом огляду місця події від 23.01.2019 року з фототаблицею, згідно якого в приміщенні Охтирської центральної районної лікарні по вул. Сумська, 57 в м. Охтирка Сумської області, де відбувається миття пацієнтів, було виявлено та вилучено одяг, в який була одягнута ОСОБА_3 , а саме шапку зимову синього кольору, дві пари рукавиць чорного кольору, куртку чорного кольору, штани чорного кольору, водолазку в сітку чорного кольору та светр в`язаний синього кольору з пошкодженнями, шарф чорного кольору, зимові, жіночі черевики білого кольору, шкарпетки чорного кольору (т.с. 1 а.с.222-228 т. с. 1).

Висновком судово - медичної імунологічної експертизи №236 від 22.02.2019 року, предметом дослідження якої були зразки крові та жовчі з трупу ОСОБА_3 , яким встановлено, що кров із трупа ОСОБА_3 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н ізосерологічної системи крові АВО. Вона є видільником (Se) властивих їй групових антигенів А та Н, що встановлено дослідженням зразка її жовчі (а. с. 231-233 т. с. 1).

Висновком судово - медичної імунологічної експертизи №238 від 11.03.2019 року, предметом дослідження якої є змиви з поверхні снігового покриву, вилучених під час огляду місця події по АДРЕСА_8 м. Охтирка, яким встановлено, що вказана речовина є кров`ю людини з групою крові, яка може походити в тому числі від потерпілої ОСОБА_3 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н ізосерологічної системи крові АВО (висновок експерта 136 від 01.02.2019 року). Зокрема, в об`єкті №1 на марлевому тампоні із змивом з поверхні снігового покриву, вилученому вул. Заводська в м. Охтирка навпроти домоволодіння №14 та наданому на дослідження, знайдено кров людини, виявлено антиген А та Н ізосерологічної системи крові АВО. Зважаючи на одержані результати серологічного дослідження слідів крові на речовому доказі та групову характеристику крові потерпілої, походження цих слідів крові можливе від особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н, у тому числі і від потерпілої ОСОБА_3 (а. с. 236-238 т. с. 1).

Висновком судово - медичної імунологічної експертизи №237 від 11.03.2019 року, предметом дослідження якої є чоловічі кросівки та спортивні брюки ОСОБА_1 , яким встановлено, що в об`єктах №1-3 на спортивних брюках, що належать ОСОБА_1 , наданих на дослідження, знайдено кров людини, виявлено антиген А та Н ізосерологічної системи крові АВО. Зважаючи на одержані результати серологічного дослідження слідів крові на речовому доказі та групову характеристику крові потерпілої, походження цих слідів крові можливе від особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н, у тому числі і від потерпілої ОСОБА_3 (а. с. 241-243 т. с. 1).

При цьому доводи сторони захисту про визнання цих доказів недопустимими, суд не бере до уваги, оскільки, згідно заяви ОСОБА_1 (а.с. 187 т.с.1) він добровільно видав поліції одяг та взуття, в якому перебував 22.01.2019 року під час конфлікту із ОСОБА_3 на АДРЕСА_8, підстав сумніватися у достовірності вказаної заяви у суду немає. За таких обставин суд не вбачає порушень норм кримінального процесуального законодавства, зазначені докази є належними та допустимими, а доводи сторони захисту є безпідставними.

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.02.2019 року, згідно якого ОСОБА_11 були пред`явлені для впізнання чотири фотознімки осіб чоловічої статі, серед яких ОСОБА_11 впізнала ОСОБА_1 , як особу, який 22.01. 2019 року стояв біля її домогосподарства над лежачою ОСОБА_3 та просив викликати екстрену медичну допомогу (том 1 а.с.244-247).

Судом досліджені характеризуючі данні обвинуваченого ОСОБА_1 , який не працює, за місцем проживання скарг, нарікань на нього не надходило, раніше не судимий, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 доведена повністю в суді поза розумним сумнівом.

Надані стороною обвинувачення докази узгоджуються між собою, є належними, допустимими та достатніми, стороною захисту не спростовані в установленому законом порядку та не викликають у суду будь-яких сумнівів. Невизнання своєї вини обвинуваченим суд розцінює як спосіб захисту з метою уникнути відповідальності.

Проте, стороною обвинувачення надано протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (явки з повинною) від 23.01.2019 року з відеозаписом до нього (т.с.1 а.с.153-157), при цьому сторона захисту стверджує про недопустимість цього доказу, нібито заява написана під тиском працівників поліції. Враховуючи, що суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання , оскільки явка з повинною є по суті позасудовим показанням, то в розумінні ст. 95 ч.4 КПК України вона не може бути визнана допустимим доказом, тому суд не бере до уваги вказані матеріали, хоч доводи сторони захисту при цьому є безпідставними.

Твердження обвинуваченого, надані в судовому засіданні, про те, що він не є винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, так як нібито він не наносив будь-яких ударів ОСОБА_3 , суд оцінює критично та розцінює їх як обраний ним спосіб захисту від пред`явленого йому обвинувачення, так як його покази в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи, повністю спростовуються ретельно дослідженими судом вищезазначеними доказами, які не викликають сумнівів у суду, оскільки вони в своїй сукупності доповнюють один одного та підтверджують пред`явлене обвинувачення, зокрема показаннями свідків, карткою виклику екстреної медичної допомоги, висновками вищевказаних експертиз, протоколами огляду місця події, протоколом впізнання, протоколом слідчого експерименту та відеозаписом до нього, який ретельно перевірений та досліджений судом під час судового засідання, на якому ОСОБА_1 розповів та продемонстрував механізм спричинення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_3 . Вказаний механізм спричинення тілесних ушкоджень обвинуваченим підтверджується висновком судово-медичної експертизи №20-Д від 01.03.2019 року, який у суду не викликає жодних сумнівів є повним та достатнім.

Загалом оцінюючи аргументи сторони захисту, представлені в судовому засіданні щодо визнання доказів недопустимими, які в цілому зводяться до того, що ОСОБА_1 нібито себе оговорив під час проведення слідчого експерименту, діючи під фізичним та психологічним тиском з боку працівників поліції, суд приходить до висновку, що такі твердження сторони захисту є надуманими та непереконливими для суду, не знайшли свого підтвердження в суді в установленому законом порядку, хоч сторона захисту використовувала свої права та з боку суду дотримано всіх необхідних для того заходів. Відсутність прийнятого рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про застосування відносно нього недозволених методів слідства у зв`язку з чим останній оговорив себе під час слідчого експерименту не впливає на допустимість доказів, зазначених судом вище.

Як зазначав ОСОБА_1 і про це підтвердили в суді свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що у обвинуваченого з ОСОБА_5 виник конфлікт на грунті ревнощів в той вечір перед вказаною подією, ОСОБА_5 вдарила рукою в обличчя ОСОБА_1 , зламавши ніготь, що і підтверджує те, що в нього були тілесні ушкодження, а також він зазначав, що ОСОБА_3 його вдарила рукою в обличчя. Про це зазначено у висновку судово - медичної експертизи №246 від 09.07.2019 року, інших тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 виявлено не було, що також свідчить про сумнівність його доводів про застосування щодо нього з боку працівників поліції фізичного тиску.

При цьому суд враховує поведінку ОСОБА_1 до вчинення злочину та після його вчинення, а також усі докази оцінюючи в їх сукупності, та вважає за необхідне зазначити, що після вчинення злочину, який ним вчинено 22.01.2019 року, обвинувачений з 24.01.2019 року став переховуватися від органу досудового розслідування, що підтверджується наданими прокурором матеріалами (т.с.1 а.с. 41-55), так як до суду було внесено клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, однак ОСОБА_1 не прибув, тому слідчим суддею було застосовано привід, який не представилося можливим виконати, у зв`язку з чим оголошено в розшук останнього та слідчим суддею 25.01.2019 року надано дозвіл на затримання для вирішення питання про обрання запобіжного заходу. А 26.06.2019 року ОСОБА_1 затриманий та йому обрано 28.06.2019 року запобіжний захід тримання під вартою, що підтверджується відповідною ухвалою (а.с. 53-57 т.с.1). Наведене дає суду підстави стверджувати про те, що ОСОБА_1 намагався в такий спосіб ухилитися від кримінальної відповідальності. А посилання сторони захисту про те, що ОСОБА_1 нібито працював на той час у м. Києві та не ухилявся від органу досудового розслідування суд оцінює критично, оскільки, остінній знаючи про те, що відносно нього мало вирішуватися питання про обрання запобіжного заходу, до суду не прибув та не повідомив про своє місцезнаходження, а тому довідку від фізичної особи підприємця (а.с.78 т.с.1) суд оцінює критично.

Інші доводи сторони захисту не заслуговують на увагу суду, не ґрунтуються на приписах закону, не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені належними доказами в розумінні ст. 94 КПК України.

Суд не приймає до уваги доводи сторони захисту про визнання доказів недопустимими через здійснення на засудженого протиправного тиску з боку працівників правоохоронного органу, оскільки у підтвердження вказаного твердження про застосування недозволених методів проведення досудового розслідування не надано суду належних та допустимих доказів.

Посилання сторони захисту на відсутність доказів винуватості ОСОБА_1 спростоване дослідженими та ретельно перевіреними в судовому доказами як вже судом зазначалося вище.

При цьому суд керується не тільки національним законодавством, а й положеннями практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє верховенство права. Згідно ст.17 Закону України «Про виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду» суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Згідно ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в рішенні Кобець проти України п.43 зазначає, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.2 ст.121 КК України умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 під час судового розгляду судом не встановлено.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд відносить вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Вказана обставина не заперечується самим ОСОБА_1 , який підтвердив у суді, що 22.01.2019 року разом з ОСОБА_3 вживав спиртне, про це також підтвердили свідки.

При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст.65 КК України суд враховує: суспільну небезпечність вчиненого ним злочину, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, передбаченого ч.2 ст.121 України, який згідно ст.12 КК України є тяжким злочином; від його дій настали тяжкі наслідки, обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується вперше, характеризується за місцем проживання добре, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра.

З урахуванням встановлених судом всіх обставин у кримінальному провадженні, тяжких наслідків, що спричинило смерть потерпілого, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті за скоєний злочин, яке буде необхідним, достатнім, пропорційним та справедливим для виправлення та попередження вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим так і іншими особами, що на переконання суду відповідає тяжкості скоєного і наслідкам, які настали.

Потерпілою ОСОБА_2 заявлений цивільний позов до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 12790 грн. за лікування та поховання її дочки ОСОБА_3 та моральної шкоди в розмірі 50 000 грн., в подальшому потерпіла доповнила та збільшила свої позовні вимоги та просила стягнути з ОСОБА_1 46 800 грн. за спорудження надгробного пам`ятника та просила стягувати з ОСОБА_1 на її користь кошти на утримання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по 1500 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми 18 років.

Щодо стягнення моральної шкоди потерпіла зазначає, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 вона зазнала душевних страждань у зв`язку зі смертю своєї дочки, тому просить стягнути з ОСОБА_1 за спричинену їй моральну шкоду 50000 грн. (а.с.20-21, 109 т. с. 1).

В судовому засіданні потерпіла та її представник цивільний позов підтримали, обвинувачений позов не визнав.

Відповідно до положень ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

На підтвердження понесеної матеріальної шкоди позивач надала товарний чек ПП ОСОБА_16 «Ритуальні послуги» від 25.01.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_2 сплатила 6930 грн. (а. с. 22), товарні чеки щодо сплати нею за вінки та квіти (а. с. 23, 25, 26, 27) на загальну суму 1970 грн. Також потерпілою надано довідку з КЗ «Охтирська центральна районна лікарня» відповідно до якої, ОСОБА_3 знаходилася на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії КЗ «Охтирська ЦРЛ» з 22.01. 2019 року по 23.01. 2019 року. За період лікування за власні кошти були придбані ліки та медичні засоби на суму 1013, 50 грн. (а. с. 28). Всього позивачкою понесено витрат пов`язаних з лікуванням та похованням дочки в сумі 9913, 50 грн., тому цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 9913,50 грн., які вона просить стягнути з ОСОБА_1 повністю підтверджується письмовими доказами, ретельно дослідженими та перевіреними в судовому засіданні, які суд вважає належними, допустимими та достатніми.

Враховуючи доведеність вини обвинуваченого у нанесенні тілесних ушкоджень, що є у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілої ОСОБА_3 та наявність підтверджуючих документів позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у відповідності до положень статті 1166 ЦК України.

Крім того, позивачкою надано рахунок кафе від 25.01.2019 року на суму 2998, 55 грн., які ОСОБА_2 було сплачено за поминальний обід (а. с. 24).

Вирішучи цивільний позов у цій частині суд виходить зі слідуючого.

Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов. Тобто, виходячи із визначення поняття поховання, визначеного у ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.

Отже, виходячи із положень чинного законодавства, поховання, як процес завершується після поміщення труни з тілом у могилу, тоді як і право на відшкодування втрат особа має лише на поховання. Решта витрат, зокрема і поминальні обіди, в силу положень діючого законодавства не можуть бути відшкодовані винними особами, оскільки право на це не передбачено діючим законодавством. Крім того, такі витрати особа може нести, а може і не нести, залежно, зокрема, і від віросповідання, оскільки звичай проводити поминальні обіди не є характерним для всіх видів віросповідання. Аналогічна правова позиція висловлена і в постанові Верховного Суду № 554/1793/15-ц від 19.03.2018 року.

За таких обставин, вимога ОСОБА_2 про стягнення з обвинуваченого 2998, 55 грн. витрат на організацію поминального обіду задоволенню не підлягає, оскільки такі витрати не є складовою частиною процесу поховання з огляду на зміст заходів та дій, визначених статтею 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», а тому не повинні відшкодовуватись відповідно до статті 1201 ЦК України особою, яка відповідальна за завдання шкоди смертю потерпілого.

Щодо стягнення матеріальної шкоди за спорудження надгробного пам`ятника в сумі 46 800 грн. суд виходить зі слідуючого.

Потерпілою ОСОБА_2 у підтвердження вказаних витрат надано суду копію товарного чеку без номеру від 01.08.2019 року та калькуляцію на гранітний пам`ятник на ОСОБА_3 на суму 46 800 грн., виданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_17 (а. с. 111 т.с.1 та а. с. 40 т. с. 2). Однак, такі докази не можуть бути прийняті судом до уваги.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» витрати на виготовлення пам`ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам`ятників і огорож в даній місцевості.

Таким чином, в зазначеній постанові Пленуму Верховний Суд зазначив умови відшкодування витрат на виготовлення пам`ятників і огорож, виходячи з їх фактичної вартості, але водночас і обмежив розмір такого відшкодування граничною вартістю саме стандартних пам`ятників і огорож в даній місцевості.

Згідно академічного тлумачного словника української мови слово стандартний має одне з таких значень, як позбавлений індивідуальних особливостей, своєрідності, оригінальності; шаблонний, трафаретний.

Згідно правової позиції Верховного Суду від 30 жовтня 2017 року у справі № 161/17080/15-ц, витрати на виготовлення пам`ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам`ятників і огорож у даній місцевості. Причому, витрати на виготовлення надмогильного пам`ятника слід визначати виходячи з граничної вартості стандартного пам`ятника, а не гранітного чи з мармурової крихти.

Наведене дає суду підстави для висновку, що стандартний пам`ятник і гранітний пам`ятник чи пам`ятник з мармурової крихти не є тотожними поняттями при розгляді спорів про відшкодування витрат на їх виготовлення.

Відповідно до положень ст. 128 КПК України суд при вирішенні цивільного позову у кримінальному провадження застосовує положення ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На виконання вимог цієї правової норми потерпілою не надано суду докази про граничну вартість стандартного, тобто, шаблонного, пам`ятника в даній місцевості.

Водночас суд зазначає, що в постанові правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про витрати на поховання та пов`язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» від 03 жовтня 2008 року № 45 визначена сума граничних витрат на виготовлення та встановлення пам`ятника, яка для Сумської області складає 2500 грн.

Таким чином, понесені потерпілою витрати на виготовлення та встановлення гранітного пам`ятника в розмірі 46800 гривень не узгоджується з вимогами чинного законодавства щодо відшкодування таких витрат. А тому вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково в межах суми граничної вартості витрат на виготовлення та встановлення пам`ятника для Сумської області, визначеної Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, тобто в сумі 2 500 гривень.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що з обвинуваченого на користь потерпілої підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 12413, 50 грн. з вищевикладених підстав.

При вирішенні цивільного позову в частині щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів на утримання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по 1500 грн. щомісяця на кожну дитину до досягнення ними 18 років, то суд виходить зі слідуючого.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , яка померла є матір`ю неповнолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копію свідоцтва про народження дітей (а. с. 209-210 т. с. 1).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Згідно п.1 ч.1 ст. 1200 ЦК України шкода відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Крім цього, ч.2 ст. 1200 ЦК України визначає те, що особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних відомостей про те, який дохід отримувала потерпіла ОСОБА_3 . Крім цього, потерпіла та її представник в ході розгляду справи не надали жодних документів, які б дали підстави визначити дохід ОСОБА_3 та підтвердити той факт, що вона дійсно виступала в сім`ї годувальницею.

Наданий ОСОБА_2 розрахунок до позовної заяви, в якому вказано розмір прожиткового мінімуму для дітей від 6 до 18 років з 01.05.2019 року та зазначено про мінімальний розмір аліментів, які повинні сплачуватися на дитину відповідного віку, суд не приймає до уваги, оскільки вказані норми закону застосовуються при призначенні аліментів, а ОСОБА_2 не надано доказів того, що її покійна дочка сплачувала аліменти на своїх дітей (а. с. 39 т. с. 2).

З огляду на викладене позовна вимога потерпілої в цій частині є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 грн., суд враховує постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», де вказано, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її спричиненні.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен при вирішенні суперечок про його цивільні права і обов`язки має право на справедливий і відкритий розгляд в перебігу розумного терміну судом, встановленим законом. При цьому застосовується практика Європейського суду з прав людини в національному судочинстві, як інструмент функціонування Конвенції, яка є частиною національного законодавства. Виходячи з матеріалів справи «Бурдов проти Росії» Страсбург, 7 травня 2002 року, Європейський суд прийшов до висновку, що внаслідок виявлених порушень, які не можна вважати виправленими тільки завдяки визнанню судом наявності правопорушення заявник отримав певну моральну шкоду. Враховуючи, що потерпіла до теперішнього часу отримує моральні страждання, тому суд повинен керуватися при визначенні суми відшкодування моральної шкоди принципом справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка була завдана потерпілій, відповідно до вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України, суд враховує суть позовних вимог, характер діяння обвинуваченого, фізичні та моральні страждання потерпілої внаслідок смерті її дочки, а також інші негативні наслідки, які виразилися в тому, що був порушений звичайний життєвий уклад потерпілої, внаслідок загибелі її дочки вона призначена опікуном малолітніх дітей і на даний час вони проживають з нею та перебувають на її повному утриманні.

З урахуванням всіх обставин справи, суд приходить до висновку, що цивільний позов потерпілої сторони про відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 50 000 грн., яку вважає співмірною, справедливою, виваженою, розумною і достатньою.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення цивільного позову, а саме з обвинуваченого підлягає стягненню 12413, 50 грн. матеріальної шкоди та 50 000 грн. моральної шкоди, а всього 62 413, 50 грн., відмовивши в іншій частині за необгрунтованістю.

Долю речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України.

В порядку ч.4 ст.174 КПК України підлягає вирішенню питання про скасування арешту майна, накладеного під час досудового розслідування.

З обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати за проведення судової трасологічної експертизи відповідно до ст. 124 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні просив залишити запобіжний захід тримання під вартою.

Враховуючи, що обвинувачений скоїв тяжкий злочин, за скоєння якого передбачається покарання у виді позбавлення волі, а також наявні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду чи продовжити злочинну діяльність, а також з метою забезпечення виконання судового рішення, суд вважає за необхідне залишити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 тримання під вартою до вступу вироку в законну силу. Згідно ухвали слідчого судді Охтирського міськрайсуду від 28.06.2019 року ОСОБА_1 затриманий з 26.06.2019 року (т.с.1 а.с.55-57).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374, 395 КПК України суд , -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у пред`явленому обвинуваченні, передбаченому ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання по цьому закону сім років шість місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з часу затримання з 26.06. 2019 року.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючої за адресою АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_2 матеріальну шкоду в розмірі 12413, 50 грн. та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., а встого 62 413, 50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.

Речові докази: речовина бурого кольору на марлевому тампоні, слід взуття на гіпсовому зліпку, що зберігаються в камері збереження речових доказів Охтирського відділу поліції Головного управління національної поліції в Сумській області згідно квитанції №001025 від 05.04. 2019 року (а.с. 249 т. с. 1) знищити.

Речові докази: шапка зимова синього кольору, пара рукавиць чорного кольору, куртка зимова чорного кольору, стрейчеві штани чорного кольору, водолазка в сітку чорного кольору, светр в`язаний синього кольору, шарф чорного кольору з вставками червоного та білого кольору, черевики (ботинки) жіночі білого кольору, шкарпетки чорного кольору, що зберігаються в камері збереження речових доказів Охтирського відділу поліції Головного управління національної поліції в Сумській області згідно квитанції №001023 від 05.04. 2019 року (а.с. 2 т. с. 2) повернути потерпілій ОСОБА_2 .

Речові докази: спортивні штани темно - синього кольору з написом «Пума», чоловічі кросівки 43 розміру чорного кольору із жовтими вставками на шнурках, що зберігаються в камері збереження речових доказів Охтирського відділу поліції Головного управління національної поліції в Сумській області згідно квитанції №001024 від 05.04. 2019 року (а.с. 5 т. с. 2) повернути власнику ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави витрати за проведення судової трасологічної експертизи в сумі 1430 грн., код класифікації доходів бюджету 24060300 «інші надходження».

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24.01.2019 року на речовину бурого кольору на марлевому тампоні, слід взуття на гіпсовому зліпку.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24.01.2019 року на шапку зимову синього кольору, пару рукавиць чорного кольору, куртку зимову чорного кольору, стрейчеві штани чорного кольору, водолазку в сітку чорного кольору, светр в`язаний синього кольору, шарф чорного кольору з вставками червоного та білого кольору, черевики (ботинки) жіночі білого кольору, шкарпетки чорного кольору.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24.01.2019 року на спортивні штани темно-синього кольору з написом «Пума», чоловічі кросівки 43 розміру чорного кольору із жовтими вставками на шнурках.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб які перебувають під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Т.О. Ярошенко