Рішення № 90791163, 03.08.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 521/2199/20

провадження № 2/521/1865/20

03 серпня 2020 року м.Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Мирончук Н.В.,

при секретарі Юраш К.Ю.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

В обгрунтування позову, позивач посилається на те, що державна реєстрація права власності на спадкове майно відсутня.

Оскільки вона не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину та позбавлена можливості інакше, ніж у судовому порядку оформити свої спадкові права, а тому вона звернулась до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про день, місце та час розгляду справи була повідомлена належним чином. Представник позивача надав до суду заяву, в якій просив справу слухати за його відсутністю, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про день, місце та час розгляду справи була повідомлена належним чином, надала до суду заяву, в якій просила справу слухати за її відсутністю, проти задоволення позову не заперечувала.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи дійшов висновку про таке.

Судом встановлено, що у відповідності до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00016791322, від 22.06.2016 року, ОСОБА_3 народилась у м. Одеса ІНФОРМАЦІЯ_1 , в графі «мати» вказано ОСОБА_4 (а.с.16).

Згідно копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Одеса, в графі «мати» вказано ОСОБА_3 (а.с.16).

21 листопада 2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, після державної реєстрації шлюбу, ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_8 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_2 (а.с.17).

Відповідно до копії Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Одеса народилась ОСОБА_9 , в графі «мати» вказано ОСОБА_4 (а.с.18).

12 липня 1991 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб, після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_9 змінила прізвище на « ОСОБА_11 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_5 (а.с.19).

Таким чином, виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позивачка є онучкою померлої ОСОБА_4 , а відповідач ОСОБА_2 є рідною донькою померлої ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Одеса померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_6 (а.с.24).

ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Одеса, померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_7 (а.с.25).

Як вбачається з довідок №934 та №935 від 08.11.2019 року, виданих ОСОН «Сахарний», ОСОБА_1 проживала та була зареєстрована разом із померлою ОСОБА_4 на день смерті, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.26-28).

Згідно до листа КП «БТІ» ОМР за №473917.36.19, від 15.11.2019 року, право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано (а.с.61).

Рішенням Іллічівської районної ради м. Одеси, від 26.09.1990 року надано дозвіл виконкому Іллічівської районної ради вирішити питання визнання права власності в кожному випадку за громадянами житлового масиву Сахарний на самочинно збудовані житлові будинки в індивідуальному порядку, за умови відсутності в них житлових будинків на праві приватної власності (п.2 Рішення). Виконкому Іллічівської районної ради вирішити питання по нумерації житлових будинків житлового масиву Сахарний (п.3 Рішення) (а.с.29-31).

Розпорядженням Іллічівської райадміністрації Одеської міської ради №399, від 01.06.2000 року, було затверджено нумерацію будинків АДРЕСА_1 було присвоєно номер АДРЕСА_1 (а.с.37-43).

Згідно технічного паспорту, від 07.07.2016 року, складеного КП «БТІ» ОМР на замовлення ОСОБА_1 , житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , складається з житлового будинку - літ. А (загальною площею 60,4 кв.м., житловою площею 33,4 кв.м., 1960 року побудови), літня кухня - літ. Б, сарай - літ. В, вбиральня - літ. Г., гараж - літ. Д, літня кухня - літ. Ж, сарай - літ. З, огорожа - 1-6 (а.с.55-58).

У відповідності до листа КП «БТІ» ОМР №473917.72 від 07.07.2016 р., у зв`язку з тим, що домоволодіння, повністю побудовано до 05.08.1992 р. відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 р. за № 127, зареєстровано в Мінюсті України 10.07.2001 р. за № 582/5773 - не є самочинним. Таким чином на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , самочинно збудованих будівель немає (а.с.60).

Згідно Звіту про визначення ринкової вартості, від 11.12.2019 р., оціночна вартість майна - житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складає 415 655,00 грн. (а.с.62-68).

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України, від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року, у випадку смерті власника нерухомого майна, реєстрацію якого належним чином проведено не було і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення цього майна померлому та спадкоємцю повинно вирішуватись в судовому порядку.

Як вказано в листі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.2009 року № 12/5-126, по об`єктах нерухомого майна, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будівлі, що складається бюро технічної інвентаризації.

Представником позивача було замовлено будівельно-технічне експертне дослідження про визначення відповідності ДБН та протипожежним нормам, житлового будинку та надвірних будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом оглянуто висновок експерта № 100/19 від 27.05.2020 року, який підтверджує, що житловий будинок та надвірні будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідають вимогам державних будівельних норм та протипожежним вимогам, а саме: «Правила визначення зносу житлових будинків» СОУ ЖКГ 75.11-35077234.0015:2009; ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення»; ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»; ДБН В.1.1-7 2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги» (а.с.91-104).

Отже, як встановлено судом, спадкодавцю ОСОБА_4 на праві власності належав спірний будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, оскільки позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, позбавлена можливості інакше, ніж у судовому порядку оформити свої спадкові права, її позовні вимоги щодо визнання права власності на спадкове майно підлягають задоволенню.

Приймаючи зазначене рішення, судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду, від 14 серпня 2019 року у справі № 523/3522/16-ц, згідно якої відсутність реєстрації права власності на спірне майно за спадкодавцем, а також відсутність у спадкоємця свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті спадкодавця, не є перешкодою для реалізації спадкоємцем права на прийняття спадщини після смерті спадкодавця. Оскільки виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та доказів, вивчених у судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 267 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції, в порядку та у строки, передбачені ст. 354-355 ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 03 серпня 2020 року.

Суддя Н.В. Мирончук

03.08.20