Рішення № 90789068, 05.08.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/3291/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2020 року м.Львів

суддя Залізничного районного суду м.Львова Румілова Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся 5 червня 2020 року з позовною заявою, в якій зазначила, що вона працювала у Львівському міському комунальному підприємстві «Львівтеплоенерго» на посаді апаратника хімводоочищення четвертого розряду. Відповідно до наказу №311-к від 31.08.2007 p. вона з 01.09.2007 р. переведена у Теплоелектроцентраль №1 в хімічний цех. 25.06.2015 року на підставі наказу № 413-к звільнена з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників. Починаючи з січня 2010 р. по червень 2015 р. відповідач здійснював нарахування заробітної плати з порушенням норм чинного законодавства, що призвело до суттєвого заниження розміру її заробітної плати. В зв`язку з цим вона була змушена звернутися до Залізничного районного суду м. Львова для стягнення заробітної плати. 31 травня 2019 року Залізничним районним судом м. Львова було прийняте рішення у цивільній справі № 462/692/19 про стягнення з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на її користь основну заробітну плату у розмірі 34 036 гривень, доплату за шкідливі умови праці в розмірі 2 723 гривні, а всього стягнути 36 759 гривень. Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 02 липня 2019 року. 22 серпня 2019 року ЛМКГІ «Львівтеплоенерго» було здійснено виплату основної частини заробітної плати та доплат за шкідливі умови праці відповідно до рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 травня 2019 року у справі №462/692/19. Проте, компенсація за порушення строків виплати заробітної плати так і не була виплачена, в зв`язку з чим вона має право на її стягання в судовому порядку. Просить суд згідно до наданого розрахунку стягнути з відповідача на свою користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 45955 грн.80 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач надала рішення суду, розрахунок компенсації.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова відкрито позовне провадження за даною позовною заявою та призначено її розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач на позовну заяву надав відзив, позовні вимоги не визнав, зазначив, що слід застосувати строк звернення до суду 3 місяці на підставі ст.233 КЗпП України , крім того, врахувати Постанову Пленуму ВС України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якою передбачено , що справляння і сплату податку із заробітної плати є відповідно обов`язком роботодавця та працівників, а суд визначає таку суму без утримання цього податку та інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині свого рішення. Просив у позові відмовити.

У зв`язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновків про задоволення заявлених вимог з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 94 КЗпП України передбачено, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У відповідності зі ст.115 КЗПП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач знаходився у трудових відносинах з відповідачем та 25.06.2015 року на підставі наказу № 413-к звільнена з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників.

31 травня 2019 року Залізничним районним судом м. Львова прийняте рішення у цивільній справі № 462/692/19 про стягнення з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь позивача основну заробітну плату у розмірі 34 036 гривень, доплату за шкідливі умови праці в розмірі 2 723 гривні, а всього стягнути 36 759 гривень без врахування податків та обов`язкових платежів. Судом враховувалось Постанова Пленуму ВС України від 24 грудня 1999 року за №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»

Відповідачем не оскаржувалось, що 22 серпня 2019 року ЛМКГІ «Львівтеплоенерго» було здійснено виплату основної частини заробітної плати та доплат за шкідливі умови праці відповідно до рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 травня 2019 року у справі №462/692/19. З вимогою про компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати позивач раніше не зверталась, така компенсація їй не виплачувалась.

Згідно ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Порядок компенсації втрати доходів внаслідок порушення встановлених строків їх виплати передбачено Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. А відповідно до статті 3 цього закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Відповідно до правового висновку закріпленого в Постанові Верховного Суду України у від 7 листопада 2012 року (справа № 6-131цс12): «основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів (зокрема, заробітної плати, пенсії, соціальної виплати, страхових виплат). При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення».

Відповідач не оспорював розмір компенсації.

Згідно наданого позивачем розрахунку сума компенсації складає 45955,80грн. Вирішуючи позов щодо компенсації частини втраченої заробітної плати, суд також виходить із наданих відповідачем розрахунків нарахованої, але своєчасно невиплаченої заробітної плати та законодавства, яке регулює зазначені правовідносини.

Компенсація провадиться відповідно до Закону України «Про оплату праці», Закону України від 19.10.2000 р. № 2050 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Ст. 2 Закону України встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадяться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) тощо.

Відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення суми компенсації.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу.

Індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими , що підлягають задоволенню. При цьому суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Таке узгоджується з рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 яким розтлумачено положення статті 233 Кодексу законів про працю України .

Питання стягнення витрат, понесених позивачем у зв`язку зі зверненням до суду, суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України. Частиною 3 ст. 137 цього ж Кодексу унормовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Оскільки позивач такий опис не надав, будь яких доказів підтвердження оплати такої суми суду не надано і тому у суду відсутні підстави стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу 3000грн.

Керуючись ст. 10, 11, 12, 13, 81, 263-265, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати задовольнити.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (ЄДРПОУ05506460)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 45955 грн.80 коп.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (ЄДРПОУ05506460) на користь держави судовий збір у розмірі 840,00грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Н.М.Румілова