Ухвала суду № 90788747, 22.07.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/3449/20

пр. № 2/336/2246/2020

УХВАЛА

Іменем України

22 липня 2020 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі судді Жупанової І.Б., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

07.07.2020 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМК Торгстрой», ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі –продажу частки у статутному капіталі товариства.

20.07.2020 року позивачем до суду подано уточнену позовну заяву.

Одночасно з поданням уточненої позовної заяви позивачем ОСОБА_1 подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначено, що предметом уточненого позову є стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми боргу за договором позики у сумі 1368000 гривень та визнання незаконним договору купівлі-продажу частки учасника в статутному капіталі ТОВ «ТМК Торгстрой» від 30 липня 2019 року, сторонами якого є відповідачі по справі. Вказує, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може призвести до неможливості ефективного захисту та поновлення його порушених прав, як заставодержателя частки в статутному капіталі Товариства із розміром 50%, оскільки частка ОСОБА_2 в статутному капіталі була зменшена до 30%, з цим розміром частки в Товаристві був прийнятий ОСОБА_5 , про що внесені зміни до статуту Товариства.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМК Торгстрой» у межах суми заявленої до стягнення – 1368000 грн, в зв`язку з загрозою зменшення вартості майна Товариства випадку його відчуження, що матиме наслідок зменшення вартості частки ОСОБА_2 у статутному капіталі.

Про розгляд заяви сторони не повідомлялись, що узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та інші матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Як встановлено з матеріалів позовної заяви позивачем ОСОБА_1 у вказаній справі заявлено вимоги матеріального характеру до відповідачів, зокрема стягнення з ОСОБА_2 боргу у розмірі 1 368 000 грн., а також визнання недійсним договору купівлі - продажу частки учасника в статутному капіталі товариства, сторонами якого є відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України: сторонами в цивільному процесі, є позивач і відповідач.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Відповідний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.

Водночас позивач ОСОБА_1 всупереч наведеним нормам заявляє вимоги про забезпечення позову в частині стягнення суми 1 368 000 грн. з ОСОБА_2 шляхом накладення арешту на майно, що йому вже не належить, а є майном ТОВ «ТМК Торгстрой», що не є відповідачем та має статус третьої особи, що не заявляє самостійних вимог.

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З огляду на викладене суд вважає, що накладення арешту на майно третьої особи ТОВ «ТМК Торгстрой» у межах суми 1 368 000 грн. не тільки не може не вплинути та не створити перешкод господарській діяльності вказаної юридичної особи, а й порушує право власності юридичної особи, яка не відповідає за позовними вимогами, задля забезпечення яких позивач просить арештувати її нерухоме майно.

Доцільність, законність та обґрунтованість вжиття такого заходу забезпечення позову у відношенні третьої особи, яке очевидно вплине на господарську діяльність останньої, змістом заяви та матеріалами справи не підтверджується і фактично не передбачено наведеними законодавчими нормами.

Керуючись ст. ст.149-151,260,352,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «ТМК Торгстрой».

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвалу може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Жупанова І.Б.