Ухвала суду № 90788432, 03.08.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 03.08.2020

Справа № 937/5370/20

Провадження № 2/937/2495/20

2020 рік

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2020 року м. Мелітополь

Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Дараган Л.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, за участю третьої особи – товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольська міська біржа нерухомості»,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, за участю третьої особи – ТОВ «Мелітопольська міська біржа нерухомості».

Позивачка у поданому до суду клопотанні просить звільнити її від сплати судового збору при подачі позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі, посилаючись на скрутне матеріальне становище.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача – фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом позивачкою судовий збір не сплачений.

При цьому, положення чинного законодавства визначають, що єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони – фізичної або юридичної особи. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст. 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Однак, звертаючись до суду з позовом, позивачка не навела обґрунтованих та переконливих доводів, так само як не надала достатніх доказів на підтвердження свого теперішнього матеріального становища, окрім як копії пенсійного посвідчення, та неплатоспроможності (довідки про доходи, заробітну плату, пенсію, довідки про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківських документів про відсутність на рахунку коштів, документів про відсутність нерухомого майна, транспортних засобів, документів щодо стану здоров`я, які б підтверджували необхідність постійного медичного лікування, що тягне за собою значні матеріальні витрати, тощо), що унеможливлює виконання обов`язку сплати судового збору. А посилання позивачки на важке матеріальне становище та відсутність фінансової можливості самі по собі не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення позивачки від сплати судового збору.

Таким чином, враховуючи конституційний принцип рівності сторін перед законом і судом та положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якими судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору при подачі позову, а за таких обставин в задоволенні вказаного клопотання необхідно відмовити.

При цьому було встановлено, що позовну заяву було подано з порушенням вимог ст. 175 ЦПК України.

Так, в порушення п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Крім того, в порушення п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, в позовній заяві обрано вочевидь невірний спосіб захисту прав або інтересів позивачки.

Зокрема, позивачка, обираючи вказані в позовній заяві способи захисту своїх прав та інтересів, не враховує ті обставини, що відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством; за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають; у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Тобто, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину позивачка має звертатися до суду із відповідним позовом про визнання права власності на спадкове майно саме в порядку спадкування, а не з інших підстав, в тому числі й не шляхом визнання дійсним договору, на підставі якого спадкодавцем було набуто право власності на спадкове майно. Тому в цій частині позовні вимоги підлягають уточненню.

Крім того, в порушення ч. 4 ст. 177 ЦПК України позивачкою не сплачений судовий збір.

Так, відповідно до Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Тому, за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою судовий збір сплачується з урахуванням загальної суми позову в розмірі – 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день подання заяви до суду складає 840 гривень 80 копійок, та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день подання заяви до суду складає 10510 гривень 00 копійок, а за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою судовий збір сплачується в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день подання заяви до суду складає 840 гривень 80 копійок. Тому, за подання до суду позовної заяви, в якій об`єднано вимогу немайнового характеру (про визнання договору дійсним) та вимогу майнового характеру (про визнання права власності), судовий збір сплачується окремо за вимогу немайнового характеру та за вимогу майнового характеру. Отже, враховуючи заявлені позивачкою вимоги, вбачається, що позивачці необхідно сплатити судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру в розмірі 840 гривень 80 копійок та сплатити судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 840 гривень 80 копійок (реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106; призначення платежу: судовий збір, за позовною заявою ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача). Тому вбачається, що судовий збір не сплачений.

Вказані недоліки перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, суд вважає необхідним залишити вказану позовну заяву без руху, надавши позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви терміном п`ять днів з дня отримання копії вказаної ухвали.

Керуючись ст. 185 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, за участю третьої особи – товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольська міська біржа нерухомості», – залишити без руху.

Повідомити позивачку про необхідність усунення зазначених в даній ухвалі недоліків в п`ятиденний строк з дня отримання копії вказаної ухвали, шляхом подання уточненої позовної заяви та документів, що підтверджують сплату судового збору.

Роз`яснити позивачці, що у разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк вона виконає вимоги, визначені ст.ст. 175, 177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо ж позивачка не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачці.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили негайно після її проголошення.

Суддя: