Рішення № 90788429, 05.08.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 05.08.2020

Справа № 937/3034/20

Провадження № 2/937/1855/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря - Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

сторони справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 27.07.2012 у розмірі 8737,29 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн. Зазначає, що 27.07.2012 з ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, згідно якого вона одержала від позивача кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Станом на 24.03.2020 заборгованість позичальника перед позивачем за кредитним договором № б/н від 27.07.2012 становить 8737,29 грн., з яких 8737,29 грн. – заборгованість за тілом кредиту. Спадкоємцем, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 . Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача, де в якості адреси реєстрації зазначена: АДРЕСА_1 . 08.10.2018 позивачем було отримано відповідь з Мелітопольської державної нотаріальної контори, в якій зазначено, що спадкоємці померлої ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися, спадкова справа була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк». 12.09.2019 до спадкоємців ОСОБА_2 було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги щодо повернення коштів за кредитним договором № б/н від 27.07.2012 у розмірі 8737,29 грн., але ніяких дій не було виконано.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі. Проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився з невідомої суду причини, про час, місце і дату судового засідання був повідомлений належним чином. Про поважні причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило. Тому суд визнає неявку відповідача з неповажних причин, та, на підставі заяви представника позивача, у відповідності зі ст. 280 ЦПК України, суд вважає за необхідне ухвалити по справі заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадкоємцем спадщини, визначені у частинах третій і четвертій статті 1268, статті1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

За життя, а саме 27.07.2012 ОСОБА_2 ознайомившись з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами Приватбанку виявила бажання оформити на своє ім`я платіжну картку "Зарплатна карта", що підтверджується анкетою-заявою ОСОБА_2 про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку від 27.07.2012.

З вказаної анкети-заяви вбачається, що у графі бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою «Зарплатна карта» нічого не зазначено.

Згідно наданого розрахунку, станом на 24.03.2020 заборгованість позичальника перед позивачем за кредитним договором № б/н від 27.07.2012 становить 8737,29 грн., з яких 8737,29 грн. – заборгованість за тілом кредиту.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, судом встановлено, що як на доказ укладення кредитного договору між банком та ОСОБА_2 позивачем надана анкета-заява останньої про бажання отримати послугу, яка визначена позивачем як отримання платіжної картки "Зарплатная карта" та довідку про умови кредитування.

Однак вказані докази суд не бере до уваги, оскільки з вказаних документів, зокрема з анкети-заяви, вбачається, що ОСОБА_2 просила надати їй в якості банківських послуг зарплатну картку. Будь-яких доказів, які б свідчили про укладання між банком та нею письмового кредитного договору, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 2000 у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок матеріали справи не містять.

Позивачем не надано будь-яких інших доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 , виявила бажання отримати кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», що їй була надана відповідна кредитна картка, які, крім того, мають бути скріплені підписом позичальника.

Як вбачається з копії анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про оформлення відповідачем кредитного договору у розмірі 2000 гривень, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії на умовах, обумовлених у позові. Натомість, зазначена анкета - заява містить відомості, які свідчать про те, що вона була заповнена та підписана ОСОБА_2 , з метою отримання платіжної картки "Зарплатная карта", а не кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», як зазначає позивач.

Крім того позивач не надав підписаних ОСОБА_2 , Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою Кредитка «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».

У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого ОСОБА_2 , кредитного ліміту та видачу кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».

Оскільки, АТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів на підтвердження видачі ОСОБА_2 , кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та розміру наданого їй кредиту, то, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, а саме 8737,29 грн., з яких 8737,29 грн. – заборгованість за тілом кредиту, не є можливим, отже доводи позивача щодо розміру нарахованої суми не підтверджені належними доказами.

Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між Банком та ОСОБА_2 , договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено саме укладання кредитного договору.

Аналогічна позиція висловлена в правовому висновку, що викладений в постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року (№703/3063/18).

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України це не є обов`язком суду.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем не доведено факту укладення кредитного договору з померлою 20.10.2017 ОСОБА_2 , а також умов, на яких він укладався.

Наданий позивачем розрахунок не може слугувати підтвердженням укладення кредитного договору, оскільки по суті є письмовим обґрунтуванням заявлених вимог.

Таким чином, з урахуванням викладеного, проаналізувавши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить обґрунтованого висновку про недоведеність і необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, яким обґрунтовував свої вимоги, що є його процесуальним обов`язком.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України у зв`язку з повною відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 12,13,128,131,133, 259,264,265,268,280-283 ЦПК України, ст.ст.207, 526, 626, 634, ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", юридична адреса - м. Київ, вул. Грушевського, б.1-Д, адреса для листування - м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б.50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах. № НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ін..н. НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Т.В.Юрлагіна