Рішення № 9078794, 17.03.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" березня 2010 р.Справа № 29/48-10-1067 За позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-АГРО";

до відповідачів: 1. Іллічівської міської ради Одеської області; 2. Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області;

про визнання права власності

Суддя Аленін О.Ю.

Представники:

Від позивача: Вергопуло А. К. за довіреністю;

Від відповідачів: Скрипниченко Д. В. за довіреністю;

          Суть спору: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-АГРО" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів - Іллічівської міської ради Одеської області та Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна № 14, а саме: торговельний павільйон, загальною площею 13, 7 кв.м., який в цілому складається з: 1- торговельний зал площею 13,7 кв.м.

          17.03.10р. представник відповідачів надав заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не надано жодного доказу про можливість експлуатації самочинно збудованого нерухомого майна за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна № 14 згідно умови додержання архітектурних, будівельних та інших норм і правил, а також норм діючого законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

07.05.09р. між Іллічівською міською радою Одеської області (далі –Орендодавець) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-АГРО" (Орендар) був укладений договір оренди твердого покриття, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення Іллічівськом міської ради від 20.07.07р. № 263-V надає, а Орендар приймає в строкову орендну комунальну власність –тверде покриття, що знаходиться за адресою: вздовж автошляху Іллічівськ-Одеса в с. Бурлача Балка, відповідно до викопіювання з паспорту малої архітектурної форми.

Так, відповідно до п.п. 2, 3 договору від 07.05.09р. в оренду передається тверде покриття загальною площею 28,0 кв.м.; на орендованому твердому покритті знаходиться літній майданчик; нормативна грошова оцінка твердого покриття становить 382, 81 грн. за 1 кв.м.

Пунктами 8, 9 договору від 07.05.09р. передбачено, що тверде покриття передається в оренду для розташування торговельного павільйону. Цільове призначення твердого покриття: торгівля інвентарем для садівництва та городництва.

07.05.09р. позивачем було отримано дозвіл № 3 на розміщення пересувної малої архітектурної форми.

Як свідчать матеріали справи, після отримання в оренду твердого покриття, позивач здійснив на ньому будівництво торговельного павільйону, якому присвоєну адресу: Одеська область, м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна № 14. Згідно технічного паспорту інвентарний № 2596, виготовлений КП „Бюро технічної інвентаризації” м. Іллічівська станом на 06.08.09р. в цілому складається з приміщень загальною площею 13,7 кв.м.: 1- торговельний зал площею 13.7 кв.м.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що позивач являється власником торговельного павільйону за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна № 14 загальною площею 13,7 кв.м. та складається: 1- торговельний зал площею 13.7 кв.м.

Однак, будівництво було здійснено без одержання відповідного дозволу органу місцевого самоврядування на будівництво об’єкта містобудування, без погодженого та затвердженого у встановленому порядку проекту та без надання дозволу на виконання будівельних робіт

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що незаборонені законом.

Згідно ст. 331 ЦК України право власності на новостворене майно (будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. При цьому, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

Зі змісту даної норми вбачається, що будівництво вважається "самочинним" при наявності однієї з нижчеперелічених юридичних ознак "самочинного будівництва", а саме: забудова на земельній ділянці, яка не була належним чином відведена; забудова на земельній ділянці, яка була відведена для іншого цільового призначення; будівництво здійснювалося без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; будівництво здійснювалося з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Згідно ч. 2 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Проте, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідачами не пред’являлися претензії позивачу з приводу проведеної ним реконструкції та самочинного будівництва.

Таким чином, необхідними умовами узаконення самочинного будівництва є: відведення для цієї мети в установленому порядку самочинному забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника (користувача) земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб (ч. 4 - 7 ст. 376 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. При цьому, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України в якості одного із способів захисту цивільних прав та інтересів цивільним законодавством України встановлюється визнання права.

Крім того, положеннями ч. 2 ст. 386 ЦК України передбачено право власника на звернення до суду за захистом своїх хоча і не порушених прав, але за наявності підстав передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою.

Заперечення представника відповідачів, викладені у запереченні на позовну заяву щодо не надання позивачем жодного доказу про можливість експлуатації самочинно збудованого нерухомого майна за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна № 14 є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема висновком № 396/2010 спеціаліста, відповідно до якого торговельний павільйон за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна № 14 відповідає нормативно-технічним вимогам діючих будівельних, пожежних та інших норм.

Частиною 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В процесі розгляду справи з боку відповідача до суду не було надано жодного документального доказу або наведено доводи щодо необґрунтованості позовних вимог позивача.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, оцінюючи в сукупності надані документальні докази та викладені у ході судового розгляду справи доводи сторін, суд вважає, що позовні вимоги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-АГРО" до Іллічівської міської ради Одеської області та Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна № 14, а саме: торговельний павільйон, загальною площею 13, 7 кв.м., який в цілому складається з: 1- торговельний зал площею 13,7 кв.м. підлягають задоволенню у повному обсязі.

                    Керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-АГРО" (68000, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. 1 Травня, 3, код ЄДРПОУ 31165007) право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна № 14, а саме: торговельний павільйон, загальною площею 13, 7 кв.м., який в цілому складається з: 1- торговельний зал площею 13,7 кв.м.

                    Рішення суду набирає законну силу в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя