Рішення № 90786694, 31.07.2020, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/330/19

Провадження № 2/550/7/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2020 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

в складі головуючого судді Антонова А.А., за участю секретаря судового засідання Бондаренко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його законний представник ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

АТ КБ "ПриватБанк" (надалі - Банк) звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором, в якому вказує, що 05.10.2011 між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір № б/н, згідно якого Банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 8 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Своє зобов`язання по поверненню кредиту ОСОБА_3 повністю не виконав та має заборгованість станом на 10.02.2019 у розмірі 18 989 грн. 91 коп., яку Банк просив стягнути з ОСОБА_3 , а також стягнути судові витрати.

Згідно листа Чутівського РВ ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області від 01.08.2019 № 16.29-01-09/368 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - актовий запис про смерть від 30.07.2019 № 13.

Відповідно до "Спадкової справи Чутівської державної нотаріальної контори № 159/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 " спадкоємцес померлого ОСОБА_3 є його неповнолітній син ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 21.05.2020 до участі у справі в якості правонаступника відповідача ОСОБА_3 залучений його неповнолітній син ОСОБА_1 , а в якості законного представника останнього залучена його мати ОСОБА_2 .

Представник позивача про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, в судове засіданні не з`явився. Надав клопотання, в якому позов підтримав і просив його задовольнити, а справу розглянути у відсутності представника Банку.

Відповідач та його законний представник про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, в судове засіданні не з`явились. Законний представник відповідача надала суду заяву, в якій повідомила, що не можуть з`явитись в судове засідання, справу просила розглянути в їх відсутності. Проти задоволення позову заперечує у зв`язку з тим, що кошти отримував батько ОСОБА_1 , який помер, а ОСОБА_1 коштами не користувався та не міг їх своєчасно повернути Банку. Просила відмовити у задоволенні позову в частині стягнення штрафів, т.я. Банк просить стягнути як пеню, так і штрафи, що є подвійною відповідальністю. Просила застосувати позовну давність стосовно позовної вимоги про стягнення пені та на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір пені, яка перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення законного представника відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 12 ЦПК України закріплений принцип змагальності сторін в цивільному судочинстві, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Ч. 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 05.10.2011 між ПАТ (зараз - Акціонерне товариство (АТ) КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 був укладений договір № б/н від 05.10.2011 шляхом підписання 05.10.2011 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил представлення банківських послуг в Банку. ОСОБА_3 , підписавши цю заяву разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами Банку, які викладені на сайті www.privatbank.ua, погодився, що вони складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - договір).

На виконання умов договору Банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 8 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Своє зобов`язання по поверненню кредиту ОСОБА_3 повністю не виконав та, згідно розрахунку позивача, має заборгованість в розмірі 18 989 грн. 91 коп., що складається з 8 117 грн. 52 коп. заборгованості за тілом кредиту (з яких 3 714 грн. 93 коп. заборгованості за тілом кредиту та 4 402 грн. 59 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту), 9 491 грн. 92 коп. пені (з яких 8 593 грн. 80 коп. пеня за прострочення зобов`язання та 898 грн. 12 коп. пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.), та 1 380 грн. 47 коп. штрафів (з яких 500 грн. фіксована частина та 880 грн. 47 коп. процентна складова).

27.07.2019 ОСОБА_3 помер (актовий запис про смерть від 30.07.2019 № 13).

Спадкоємцем після померлого ОСОБА_3 , відповідно до "Спадкової справи Чутівської державної нотаріальної контори № 159/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ", є його неповнолітній син ОСОБА_1 .

В частинах 1 статей 1216, 1217 та 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У ч. 1 ст. 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець, відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 21.05.2020 до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_3 залучений його неповнолітній син ОСОБА_1 , а в якості законного представника останнього залучена його мати ОСОБА_2 .

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У ч. 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Станом на 10.02.2019 ОСОБА_4 мав прострочену заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4 402 грн. 59 коп.

Відповідно до п. 2.1.1.4.2 та 2.1.1.4.6 договору Банк має право вимагати дострокове виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, з урахуванням припису ч. 2 ст. 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд вважає що вимога позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 117 грн. 52 коп., з яких 3 714 грн. 93 коп. заборгованості за тілом кредиту та 4 402 грн. 59 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту, є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення у повному розмірі.

Стосовно позовних вимог про стягнення 9 491 грн. 92 коп. пені, з яких пеня за прострочення зобов`язання становить 8 593 грн. 80 коп. та пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. становить 898 грн. 12 коп., суд зазначає наступне.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов`язання, не може перевищувати 1 рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України). При цьому, виходячи із правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені, відповідно до ст. 253 ЦК України, обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір у тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через її неспівмірність із розміром основного зобов`язання.

Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України, з урахуванням положень ст. 4 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства, ст. 11 ЦПК України щодо пропорційності у цивільному судочинстві та п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти учасникам процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03.09.2014 у справі № 6-100цс14.

Позивач у позовній заяві вказує, що підставою для стягнення пені є п. 2.1.1.12.6.1 договору, в якому зазначено, що у разі виникнення прострочених зобов`язань за борговими зобов`язаннями на суму від 100 грн., Клієнт сплачує Банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.

Позивач просить стягнути пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. за період з 01.05.2018 по 10.02.2019, а тому суд вважає, що позовна вимога про стягнення даної пені подана в межах строку позовної давності, визначеної у п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовна вимога про стягнення 898 грн. 12 коп. пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. підлягає задоволенню.

Вимога про стягнення 8 593 грн. 80 коп. пені за прострочення зобов`язання задоволенню не підлягає, т.я. позивач у позовній заяві не зазначив та не обґрунтував правові підстави для нарахування та стягнення цієї пені.

Суд вважає, що підстав для зменшення розміру пені відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України не вбачається.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення штрафів (фіксованої частини та процентної складової) суд зауважує наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Даним рішенням судом вирішено, що позов в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховного Суду України у постановах від 21.10.2015 № 6-2003цс15 та від 11.10.2017 № 347/1910/15-ц.

За таких обставин суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафів у розмірі 1 380 грн. 47 коп. (з яких 500 грн. - фіксована частина, 880 грн. 47 коп. - процентна складова).

На користь позивача повинен бути стягнутий судовий збір згідно приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просив стягнути 18 989 грн. 91 коп. заборгованості, а суд задовольнив позовні вимоги на суму 9 015 грн. 64 коп., що складає 47,48 % від заявлених вимог.

На користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 912 грн. 09 коп., що складає 47,48 % від 1921 грн. сплаченого при зверненні до суду судового збору.

Керуючись ст. 61 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 258, 509, 526, 530, 549-551, 610-612, 625-627, 629, 1048-1050, 1054-1055, 1216-1218, 1261, 1268 ЦК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" 9 015 грн. 64 коп. заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" 912 грн. 09 коп. витрат по оплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копію судового рішення надіслати протягом 2 днів з дня його складення у повному обсязі.

Учасники справи мають право оскаржити рішення суду до Полтавського апеляційного суду через Чутівський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) .

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення виготовлений 04 серпня 2020 року.

Суддя А. А. Антонов