Рішення № 90784459, 05.08.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6619/20

2-а/357/200/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючий - суддя Бондаренко О.В., при секретарі - Бондаренко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу 1 роти 1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київської області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Снігура Романа Миколайовича, про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

09.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що 01.07.2020 року він перебуваючи на території колишнього СПМК 507 по вул. Павліченко 29 «а» в м. Біла Церква Київської області (на даний час закрита територія для обслуговування кількох приватних підприємств) керував трактором К701 державний номерний знак НОМЕР_1 та помітив, що на територію підприємства заїхав патрульний автомобіль. Відповідач поліцейський взводу 1роти 1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київської області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Снігур Роман Миколайович спостерігав за його маневрами, після чого звинуватив у порушенні вимог ч.1 ст.132-1 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом з глибокорихлителем марки JohnDeerе ширина якого перевищує 2,6 м. без узгодження з відповідним підрозділом органу Національної поліції України, чим порушив п 22.5 ПДР, за що виніс постанову серії ДПО 18 №750749 від 01.07.2020 року, наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу 510 грн. З постановою він не погоджується, оскільки проведення габаритно-вагового контролю щодо здійснення відповідних вимірювань, віднесення того чи іншого транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних, є виключною компетенцією Укртрансбезпеки. Здійснення відповідних вимірювань (зважувань) транспортних засобів до повноважень працівників поліції не належить. В матеріалах справи також відсутні будь-які інші документи, які б фіксували габаритно-вагові параметри транспортного засобу, яким він керував на момент його зупинки. Крім того, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП України. Також, у спірній постанові серії ДПО 18 №750749 від 01.07.2020 року поліцейський свідомо зазначив адресу нібито скоєного правопорушення як - « вул . Павліченко, 29 », замість фактичного місця складення постанови - «Павліченко, 29 а». Такі дії відповідача обумовлені тим, що за адресою «Павлченко, 29» знаходяться торгові магазини вздовж вулиці «Павліченко», тоді як за адресою «Павліченко, 29а» знаходяться приватні підприємства з прилеглою територією. Той факт, що поліцейський свідомо вказав неправильну адресу лише вказує на усвідомлення останнім протиправності свого діяння, щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки закон не має будь-яких обмежень для руху сільськогосподарською технікою територією підприємств. Вказані обставини, є самостійною підставою для скасування спірної постанови за відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення. У п.8 Постанови, відповідач зазначив докази вчинення адміністративного правопорушення - запис з нагрудної камери АІ 00088. При цьому, посилання на будь-які інші докази, зокрема щодо здійснення габаритного-вагового контролю та його результатів, відсутні. При цьому, відеозапис, поданий на підтвердження факту порушення ПДР, є належним доказом, якщо в протоколі є посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. Відповідач у постанові вказав лише, що доказом є «запис з нагрудної камери АІ 00088». Із такого запису неможливо встановити тип, модель, серійний номер чи інші ознаки технічного засобу для його однозначної ідентифікації. Сам факт того, що спірна постанова не містить посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, вказує на недотримання інспектором вимог ч.3 ст.283 КУпАП до змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення, що є самостійною підставою для її скасування. А тому, посилаючись на зазначене, просив скасувати постанову поліцейського взводу 1 роти 1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області Департаментупатрульної поліції старшого лейтенанта поліції Снігура Романа Миколайовича серія ДПО18 №750749 від 01.07.2020 року про притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.132-1 КУпАП та стягнути судові витрати.

13.07.2020 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження у справі.

27.07.2020 року представник відповідача Клепач Віктор Анатолійович подав відзив, в якому зазначив, що відповідно до постанови, 01.07.2020 о 06 год 53 хв. водій ОСОБА_1 , за адресою вул. Павліченко, 29, м. Біла, Церква, Київська область , керував транспортним засобом Трактор К-701 номерний знак НОМЕР_1 з глибокорихлителем маркиJohnDeerе, ширина якого перевищувала 2.6 м, чим порушив п. 22.5 ПДР, за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 132-1 КУпАП. Підставою для зупинки транспортного засобу позивача стало виявлення можливого порушення позивачем вимог п. 22.5 ПДР. Перебуваючи на чергуванні відповідач разом і напарником інспектором взводу №1 роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Коваленком Ігорем Сергійовичем за адресою: вул. Павліченко, 14, м. Біла Церква, Київської області, біля будівлі Білоцерківського військового комісаріату, помітила транспортний засіб Трактор К-701, номерний знак НОМЕР_1 з глибокорихлителем марки JohnDeerе, який рухався зі сторони бульвару М. Грушевського в бік проспекту К. Володимира. Під-час рух вищевказаних засобів, ними було зайнята повністю крайня права полоса для руху та 50% сусідньої. Після цього екіпажем за допомогою звукового сигналу та світлових маячків синього та червоного кольору було подано сигнал з вимогою про зупинку. Зупинку було здійснено через 300 м. при заїзді на територію підприємства. Після зупинки інспектор представився, повідоми причину зупинки, попросив надати технічну документацію на транспортні засоби та дозвіл н участь у дорожньому русі транспортного засобу габаритні параметри якого перевищують нормативні, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд такого транспортного засобу. Водій повідомив, що не має дозволу та не мас технічні документи на глибокорихлитель. Під-час розгляду справи було замірено ширину транспортного засобу, яка склала 4.7 м., що на 2.1 м. перевищувала допустиму норму. Розгляд справи та пояснення водія були зафіксовані на портативний відеореєстратор поліцейського АІ 00088, про що свідчить відповідний запис в розділі 8 Постанови. Згідно п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.З Правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 вбачається, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5.Відповідно до п. 32.1 ПДР, з органами Національної поліції узгоджуються також інші питання забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені законодавчими актами. Також, частиною другою ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів (п. 4 Правил).Відповідач безпосередньо став свідком вчинення вищезазначеногоправопорушення, а позивач в свою чергу, не додав документи до позову, а саме дозвіл на перевезеннятехніки, що перевищує габаритні розміри. Тому твердження позивача, щодо того, що в його діяхвідсутнє адміністративне правопорушення не відповідає дійсності.Позивач зазначає, що перебуваючи на території колишнього СПМК 507 по вул. Павліченко 29А, керував трактором К-701, номерний знак НОМЕР_1 . Проте жодних відомостей про глибокорихритель JohnDeerе не вказує, хоча на відео, яке додане до відзиву, видно, що обидва транспортні засоби сполучені між собою. Висновок позивача про те, що працівники відповідних органів МВС мають право зупиняти транспортний засіб з метою становлення додержання габаритних обмежень, передбачених в п. 22.5 ПДР лише у випадку наявності повідомлення Укртрансінспекції про невиконання водієм вимог посадових осіб Укртарансінспекції щодо зупинки суперечать нормі 222 КУпАП, якою до компетенції розгляду справ органами національної поліції віднесена ч. 1 ст. 132-1 КУпАП. Відтак, вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення є доведеною у повному обсязі, а твердження позивача, щодо правомірності встановлення габаритних розмірів в місцях габаритно вагового контролю не стосується суті вчиненого правопорушення, оскільки, останній, в порушення вимог ст. 25 Постанови Кабінету Міністрів України «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» № ЗО від 18.01.2001, не мав при собі та/або не пред`явив на закону вимогу працівників поліції дозволу Національної поліції на проїзд негабаритних транспортних засобів. Тому, просив у позові ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Снігура Р.М. відмовити в повному обсязі.

29.07.2020 року позивач ОСОБА_1 подав письмові пояснення на відзив, в яких зазначив, що представником відповідача порушено порядок подання відзиву визначений у ст.175 КАС України. Представник відповідача разом з відзивом надав суду DVD диск з записами відео, в той час як для позивача такий DVD диск не надав, чим порушим вимоги п.2 ч.1 ст.175 КАС України. У відзиві на позовну заяву представник відповідача мотивує свої дії щодо не надсилання DVD диску з відеозаписом позивачу тим, що диск подано як електронний доказ. Однак, таке твердження на увагу не заслуговує. Відповідне відео надано до суду не засобами електронного зв`язку, і не в електронній формі, а шляхом запису відео на DVD диск. Представник відповідача мав можливість виконати приписи п.2 ч.1 ст.175 КАС України надіславши аналогічний DVD диску з відеозаписом для позивача, однак свідомо цього не зробив, тому відповідно до ч.9 ст.79 КАС України відповідний доказ не повинен братись до уваги судом. Обставини справи свідчать, що прийняте у формі постанови ДПО 18 № 750749 від 01.07.2020 року рішення поліцейського Снігура Р.М. прийнято необгрунтовано, упереджено, недобросовісно, нерозсудливо та без доведення у передбачений законом спосіб його винуватості. Прийнявши спірну постанову з порушеннями положень КУпАП та КАС України, не враховуючи поняття габаритно-вагового контролю даного у ПДР України та здійснивши вимірюванні габаритів транспортного засобу всупереч Порядку № 1007/1207 та Порядку № 879, поліцейський Снігур Р.М . , як суб`єкт владних повноважень, порушив принцип правової визначеності. Оскільки відповідач та його представник не довели доказами правомірність прийнятого рішення, його доводи не спростували, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі та просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ст. 268 КАС України, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки неприбуття у судове засідання учасників справи, повідомлених належним чином, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 01.07.2020 року поліцейським взводу 1 роти 1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київської області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Снігуром Романом Миколайовичем щодо гр. ОСОБА_1 було винесено постанову серії ДПО18 №750749 у справі про адміністративне правопорушення (а.с.11), відповідно до якої 01 липня 2020 року близько 06 год. 53 хв. ОСОБА_1 за адресою: вул. Павліченко, 29, м. Біла, Церква, Київська область , керував транспортним засобом Трактором К-701 номерний знак НОМЕР_1 з глибокорихлителем марки JohnDeerе, ширина якого перевищувала 2.6 м., чим порушив п. 22.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП. Вказаною постановою позивача піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст.132-1 КУпАП Порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Згідно п. 4 розділу І наведеної Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч.1 ст.132-1 КУпАП.

Пунктом 2 розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч.1 ст.132-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Пунктом 2 розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч.1 ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Пунктом 9, 10 розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, що кореспондується із ст. 252 КУпАП.

Відповідно до п. 2 р. IV Інструкції зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

Відповідно до п. 5 р. IV Інструкції Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено. Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі (стаття 285 КУпАП). У випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (стаття 285 КУпАП).

Згідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №750749 (а.с.11), ОСОБА_1 вчинив порушення передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП України, а саме не виконав вимогу п. 2.25 ПДР України.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, встановлено, що габаритно-ваговий контроль це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Пунктом 22.5 Правил передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Єдині вимоги до проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами викладені в Правилах проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КМУ від 18.01.2001 р. №30.

Відповідно до п. 4 Правил, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Таким чином, основним документом, який дає право на рух великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами та визначає умови і режим їх проїзду, є дозвіл, що видається перевізнику відповідним підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства і т.д. Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до п.п.3,4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 215/24992, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС. Посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю:1) визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю;2) розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів;3) здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422;4) видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); 5) складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю;6) у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС;7) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2);8) реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (додаток 3);9) при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку.

Пунктами 25-28 Порядку визначено, що забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб. Відповідно до п. 6 вказаного Порядку габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Судом встановлено, що в постанові не зазначено прилад вимірювання, яким здійснювались заміри транспортного засобу, відомості про його повірку та сертифікацію, крім того, не вказані фактичні габарити транспортного засобу та не зазначено, що у посадової особи наявні повноваження щодо здійснення габаритно-вагового контролю, оскільки зупинка транспортного засобу здійснена за межами стаціонарного чи пересувного пункту габаритно-вагового контролю.

Суд також критично оцінює посилання представника відповідача у відзиві на те, що відповідач став свідком правопорушення, оскільки він є службовою особою Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, отже свідчення зазначеної особи не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.04.2020 року у справі №489/4827/16-а.

Відповідач, на підтвердження заперечень проти позову надав до суду Оптичний диск DVD-R із відео записом, однак при його огляді судом було встановлено, що відео на диску не відображається, а прослуховується лише розмова, тому суд критично оцінює даний доказ, оскільки він є не належної якості та не дає можливості встановити обставини справи.

Відповідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На виконання вказаної вимоги, суд запропонував всім учасникам провадження надати відповідні докази, а відповідача зобов`язав довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем Правил дорожнього руху України.

Також, з оскаржуваної постанови вбачається, що відповідач у справі не відібрав пояснення у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не вказав свідків правопорушення і не відібрав у них показів, в підтвердження вчинення позивачем вказаного правопорушення, враховуючи, що позивач заперечував встановлене інспектором правопорушення та не зазначив про обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. До постанови про адміністративне правопорушення не додано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 132-1 КУпАП.

Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.

Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17).

Обґрунтованими є доводи позивача, щодо порушення його прав при накладенні адміністративного стягнення.

Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії відповідача під час провадження у справі про адміністративне правопорушення не відповідають вимогам КУпАП, оскаржувана постанова відповідачем прийнята без всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому суд, відповідно до п. 3 ст. 293 КУпАП, ст. 286 КАС, скасовує вказану постанову і закриває провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 420,40 грн.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 9, 72, 74, 75, 77, 139, 205, 241, 242, 244, 246, 250, 255, 286, 295, 297 КАС України, ст. 7, 33, ч.1 ст.132-1, 245, 251, 252, 256, 258, 268, 276, 280, 283, 288, 289, 293 КУпАП, суд -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОПКК: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_6 ) до поліцейського взводу 1 роти 1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київської області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Снігура Романа Миколайовича(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 18А) про скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №750749 від 01.07.2020 року, якою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 05.08.2020 року.

СуддяО. В. Бондаренко