Вирок № 90784413, 04.08.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3032/20

1-кп/357/1064/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.08.2020 м. Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді: Ларіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бойко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 міста Біла Церква, Київської області кримінальне провадження № 12019110030001576, внесеного 03.06.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецька, Донецької області, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приватного підприємця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області: Володько Р.І.,

представник - потерпілого: Яковенко К.Л.,

обвинувачений: ОСОБА_1 ,

У С Т А Н О В И В:

Судом визнано доведеним, що 01.06.2019 приблизно о 21 години 50 хвилин ОСОБА_1 перебуваючи у приміщенні торгівельного залу магазину «Продукти - 990» ТОВ «АТБ - Маркет», розташованого за адресою: Київська область в м. Біла Церква по вул. Л.Толстого, 1, помітив на виході із вказаного магазину візок для перевезення продуктів харчування об`ємом 80 літрів вартістю 1585 грн. 85 коп. належний ТОВ «АТБ - Маркет».

Після чого ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме візка, підійшов до нього та умисно, таємно від оточуючих, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом вільного доступу, не маючи наміру повертати вказане майно, викотив візок для перевезення продуктів харчування об`ємом 80 літрів, належний магазину «Продукти - 990» ТОВ «АТБ - Маркет» на вулицю із вказаного приміщення.

В подальшому викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «АТБ - Маркет» майнової шкоди на загальну суму 1585 грн. 85 коп.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 належить кваліфікувати за ч. 1 ст. 185 КК України, за ознаками таємного викрадання чужого майна (крадіжка).

Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням показань обвинуваченого, який будучи допитаним в судовому засіданні свою вину визнав повністю, розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, зазначивши час, місце, спосіб і мету його вчинення. Зокрема ОСОБА_1 показав, що він 01.06.2019 приблизно о 21.50 год. після зроблених у магазині «АТБ-Маркет» по вул. Л.Толстого в м. Біла Церква, Київської області, викрав візок, на якому відвіз придбані продукти харчування до дому. В скоєному розкаюється, просив суворо не карати.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення цього злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумніві суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

Представник потерпілого в судовому засіданні зазначив, що жодних претензій до обвинуваченого не мають, візок був повернутий працівниками поліції, вважав за можливе призначити покарання обвинуваченому не пов`язане з ізоляцією від суспільства.

Отже, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального провадження, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Підстав у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, керуючись вимогами статей 65 - 67 КК України та враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Так, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому є визнання вини. Факт повернення обвинуваченим ОСОБА_1 викраденого майна представнику потерпілого, суд не враховує, як добровільне відшкодування обвинуваченим шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального проступку, оскільки викрадене майно обвинувачений ОСОБА_1 повернув потерпілому після того, як були внесені відомості в ЄРДР, тобто після втручання правоохоронних органів, що не може бути враховане, як обставину, яка пом`якшує покарання обвинуваченого.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України (в редакції Закону України № 2617-УІІІ від 22.11.2018) є кримінальним проступком; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, офіційно працює є приватним підприємцем та має постійний дохід, одружений, має на утриманні малолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має постійне місце проживання та реєстрацію, враховуючи позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання, а саме просив призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України в редакції Закону України № 1449-VI від 04.06.2009, де санкція менш суворіша ніж за санкцією ч. 1 ст. 185 КК України в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018, тобто діюча санкція ч. 1 ст. 185 КК України, погіршує становище обвинуваченого; позицію представника потерпілого; відношення обвинуваченого до вчиненого, який під час судового засідання вину визнав, враховуючи поведінку обвинуваченого під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України в редакції Закону України № 1449-VI від 04.06.2009.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку що перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства.

Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді штрафу є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних проступків).

Адже, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане покарання (мінімальний штраф) відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007).

Таким чином, суд вважає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України дане покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 під час досудового слідства не обирався.

Отже, встановлено, що підстав для вирішення питань пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та у світлі того, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

Судові витрати по кримінальному провадженню відсутні. Цивільний позов по справі не заявлений.

Доля речових доказів по справі вирішена в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 368, 371, ч. 2 ст. 373, 374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні по ч. 1 ст. 185 КК України (в редакції Закону України № 1449-VI від 04.06.2009) та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить одну тисячу двадцять гривень.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази по справі, а саме візок, повернутий представнику потерпілого, після набрання вироком законної сили, залишити у останнього, як у власника майна.

СД-диск з відеозаписом з камер відеоспостереження з приміщення магазину «Продукти-990» ТОВ «АТБ-Макрет», залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження № 12019110030001576, які перебувають у прокурора.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.

Суддя: О. В. Ларіна