Рішення № 90784188, 29.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року Справа № 160/6844/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКоренева А.О. .

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, в якому просить суд:

визнати неправомірною відмову за № 4775-4025/М-02/8-0400/20 від 03.04.2020 року Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, Марганецький відділ обслуговування громадян (сервісний центр) про відмову в зарахуванні ОСОБА_1 стажу за списком №1, набутого на території Російської Федерації до призначення пенсії в періоди з 10.01.2002 року по 30,07.2002 року, з 06.11.2002 року по 03.06.2003 року, з 08.11.2003 року по 29.06.2004 року, з 28.03.2006 року по 24.10.2006 року, з 05.06.2007 року по 14.12.2007 року, з 13.03.2008 року по 19.10.2008 року, з 26.02.2009 року по 02.12.2009 року;

зобов`язати Управляння Пенсіного фонду України в Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.03.2020 року та доповнення до цієї заяви від 10.03.2020 року про зарахування ОСОБА_1 стажу за списком №1, набутого на території Російської Федерації до призначення пенсії, та зарахувати до пільгового стажу за списком № 1 - періоди з 10.01.2002 року по 30.07.2002 року, з 06.11.2002 року по 03.06.2003 року, з 08.11.2003 року по 29.06.2004 року, з 28.03.2006 року по 24.10.2006 року, з 05.06.2007 року по 14.12.2007 року, з 13.03.2008 року по 19.10.2008 року, з 26.02.2009 року по 02.12.2009 року з моменту призначення моєї пенсії, а саме з 10.09.2008 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач з 10.09.2008 року перебуває на обліку, як отримувач пільгової пенсії за віком (Список № 1) відповідно до Закону № 1058. Однак, при призначенні пенсії за списком № 1, відповідачем не було враховано періоди його праці, як пільгові набуті на території Російської Федерації, що підпадають урахуванню,за Списком № 1 з повним робочим днем в підземних умовах, загальна кількість, яких складає 4 роки 2 місяці 25днів. Згідно наданих розрахунків пенсійного фонду позивачу зарахували підземний стаж, разом з військовою службою - в період з 01.09.1979 року по 30.06.1993 року, та з 14.06.2010 року по 09.11.2010 року - 12 років 02 місяці і 17 днів. Однак, позивачу стаж - 4 роки 2 місяці 25днів не врахували в підземний, тобто пільговий, а врахували тільки в загальний. Звернувшись до відповідача із заявою від 06.03.2020 року про зарахування до пільгового стажу спірних періодів праці в умовах Крайньої Півночі, оскільки не з вина позивача немає підтвердження атестації робочого місця, адже з Пенсійного фонду ніхто таких запитів до підприємств не направляв. Позивач вважає відмову у не зарахуванні відповідачем спірного періоду роботи до пільгового стажу порушує його права на отримання належного розміру пенсії, оскільки зарахування до пільгового стажу 4 роки 2 місяці 25днів сутєво змінює розмір його пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, та надано відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

21.07.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив позов залишити без задоволення. В обґрунтування відзиву зазначено, що позивачу не зараховано періоди роботи за списком № 1, набутого на території Російської федерації з 10.01.2002 по 30.07.2002 року, з 06.11.2002 по 03.06.2003 року, з 08.11.2003 по 29.06.2004 року, з 28.03.2006 по 24.10.2006 року, з 05.06.2007 по 14.12.2007 року, з 13.03.2008 по 19.10.2008 року, з 26.02.2009 по 02.12.2009 року, оскільки підставою для зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 є саме довідка про пільговий характер роботи та атестація робочих місць на підприємстві, установі, організації; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків професій та посад або їх номери, куди включається цей період роботи; відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Враховуючи вищезазначене, Марганецьким відділом обслуговування громадян (сервісний центр) за адресами, зазначеними у заяві ОСОБА_1 зроблено запити до підприємств Російської федерації ТОВ "Надія", ТОВ "Артіль старателів Нова", ТОВ "Агат" щодо витребування пільгових довідок, наказів про проведення атестації робочих місць та довідок про заробітну плату. Але на сьогодні відповіді не надійшло.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області з 10.09.2008 року та отримує пенсію за віком призначену за Списком № 1.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 06.03.2020 року та доповнення до цієї заяви від 10.03.2020 року про зарахування періоду роботи за списком № 1, набутого на території Російської федерації з 10.01.2002 по 30.07.2002 року, з 06.11.2002 по 03.06.2003 року, з 08.11.2003 по 29.06.2004 року, з 28.03.2006 по 24.10.2006 року, з 05.06.2007 по 14.12.2007 року, з 13.03.2008 по 19.10.2008 року, з 26.02.2009 по 02.12.2009 року з моменту призначення пенсії, а саме з 10.09.2008 року.

Листом від 03 квітня 2020 року № 4775-4025/М-02/8-0400/20 Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області відмовило посилаючись на те, що для проведення перерахунку пенсії з урахуванням стажу, набутого позивачем стажу на території Російської Федерації після призначення пенсії, не має законних підстав. При цьому, зазначили, що на запити ПФУ (від 12.03.2000 року № 196/02-22/27, 197/02-22/27, 198/02-22/27) до Підприємств Російської федерації ТОВ "Надія", ТОВ "Артіль старателів Нова", ТОВ "Агат" щодо витребування пільгових довідок, наказів про проведення атестації робочих місць та довідок про заробітну плату до теперішнього часу не надходили (а.с. 21).

Листом від 08 квітня 2020 року № 5076-5554/М-02/8-0400/20 Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області також повідомило, що проведення перерахунку пенсії з урахуванням стажу, набутого Вами на території Російської федерації після призначення пенсії не передбачена.

Не погодившись із відмовою відповідача від 03 квітня 2020 року № 4775-4025/М-02/8-0400/20 щодо неврахування періодів трудового стажу до пільгового, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Положенням статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), який набрав законної сили з 01.01.2004.

Відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту першого «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

При вирішенні питання зарахування до пільгового стажу періодів роботи, набутих на території Російської Федерації, слід керуватися Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993 (далі - Угода від 14.01.1993) та Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Згідно статті 6 Угоди від 14.01.1993 працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов`язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Відповідно до статті 7 Угоди від 14.01.1993 питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода про гарантії) та двосторонніми угодами в цій галузі.

Статтею 1 Угоди про гарантії передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Так, однією з підстав неврахування періодів роботи позивача до пільгового стажу, відповідач зазначив, що у зазначені періоди не проводилась атестація робочих місць, що є обов`язковою умовою для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1.

Щодо проведення атестація робочих місць за законодавством України суд зазначає, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку № 442 проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Отже, законодавцем покладено обов`язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її несвоєчасне проведення або неповне проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист.

Зі змісту Угоди від 14.01.1993 вбачається, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.

На території Російської Федерації обов`язкове здійснення атестації робочих місць регулювалось Положенням про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Мінпраці Росії від 24.03.1997 № 12, згодом Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими наказами Міністерства охорони здоров`я Російської Федерації від 31.08.2007 № 569, від 26.04.2011 № 342н, від 20.02.2014 № 103н.

Мовою оригіналу: «статья 212 Трудового кодекса Российской Федерации: работодатель обязан обеспечить, в частности, проведение аттестации рабочих мест по условиям труда с последующей сертификацией организации работ по охране труда»; «статья 14 Федерального закона «Об основах охраны труда в Российской Федерации» от 17.07.1999 № 181-ФЗ: обязанности по обеспечению безопасных условий и охраны труда в организации возлагаются на работодателя. Работодатель обязан обеспечить, в частности, проведение аттестации рабочих мест по условиям труда с последующей сертификацией работ по охране труда в организации».

Отже, законодавцем Російської Федерації також покладено обов`язок забезпечити проведення атестації робочих місць за умовами праці на роботодавця, а тому її не проведення, несвоєчасне проведення або неповне проведення не може позбавити громадянина його конституційного права на соціальний захист.

Викладене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а.

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що ОСОБА_1 в період з 10.01.2002 року по 30.07.2002 року, працював проходчиком з повним робочим днем в підземних умовах в ТОВ "Артіль старателів Нова", стаж складає - 6 місяців і 20 днів;

в період з 06.11.2002 року по 03.06.2003 року, працював електрослюсарем підземних гірничих робіт з повним робочим днем в ТОВ "Артіль старателів Нова", стаж складає - 6 місяців і 27 днів;

в період з 08.11.2003 року по 29.06.2004 року, працював підземним електрослюсарем з повним робочим днем в підземних умовах в ТОВ «АГАТ» стаж складає - 7 місяців і 21 день;

в період з 28.03.2006 року по 24.10.2006 року, працював підземним електрослюсарем з повним робочим днем в підземних умовах в ТОВ «АГАТ» стаж складає - 6 місяців і 26 днів;

в період з 05.06.2007 року по 14.12.2007 року, працював підземним електрослюсарем з повним робочим днем в підземних умовах в ТОВ «АГАТ» стаж складає - 6 місяців і 09 днів;

в період з 13.03.2008 року по 19.10.2008 року, працював підземним електрослюсарем з повним робочим днем в підземних умовах в ТОВ «АГАТ» стаж складає - 7 місяців і 06 днів;

в період з 26.02.2009 року по 02.12.2009 року, працював підземним електрослюсарем з повним робочим днем в підземних умовах в ТОВ «АГАТ» стаж складає - 9 місяців і 06 днів.

Вказані періоди роботи набуті на території Російської Федерації зараховані до загального стажу Позивача, що відповідачем не заперечувалось, однак спірний період роботи не зарахований до пільгового стажу за Списком №1 у зв`язку з відсутністю довідок про пільговий характер роботи та наказів про проведення атестації робочого місця.

Проте, така позиція відповідача є помилковою та з цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок №442) пенсії за віком на пільгових умовах призначаються за результатами атестації робочих місць, яка також надає інші пільги і компенсації, передбачені законодавством, а саме надбавка за роботу в зазначених умовах, право на скорочений робочий день, додаткову відпустку й одержання лікувально-профілактичного лікування. Атестація повинна проводитися на підприємстві не рідше одного разу на п`ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Контроль за проведенням атестації, правильністю застосування Списків покладено на Державну експертизу умов праці.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації) визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Відповідно до пункту 3 Порядку №442 № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005р. № 383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

У пункті 4.2 Порядку №442 йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку №442 проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України набуті на території

Право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України частиною першою статті 46 Конституції України.

Європейська соціальна хартія (переглянута), 1996 року, згода на обов`язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами «досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися» права та принципи, що закріплені у Хартії.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зауважує, що відповідачем доказів направлення відповідних запитів до Підприємств Російської федерації ТОВ "Надія", ТОВ "Артіль старателів Нова", ТОВ "Агат" щодо витребування пільгових довідок, наказів про проведення атестації робочих місць та довідок про заробітну плату суду не надано. При цьому, зазначені відповідачем у відповіді від 03.04.2020 року датованні 12.03.2000 року, тобто за вісім років до звернення позивача з заявою про призначення пенсії, що не може бути прийнято судом до уваги.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач при призначенні позивачу пенсії за віком протиправно не зарахував до пільгового стажу періоди його роботи з 10.01.2002 року по 30.07.2002 року, з 06.11.2002 року по 03.06.2003 року ТОВ "Артіль старателів Нова", з 08.11.2003 року по 29.06.2004 року ТОВ "Агат", з 28.03.2006 року по 24.10.2006 року, з 05.06.2007 року по 14.12.2007 року ТОВ "Агат", з 13.03.2008 року по 19.10.2008 року, з 26.02.2009 року по 02.12.2009 року у ТОВ "Агат", оскільки такий підтверджується його трудовою книжкою.

Проаналізувавши встановлені на підставі поданих сторонами доказів фактичні обставини у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що не зарахування відповідачем спірного періоду роботи позивача у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Артіль старателів Нова" та Товаристві з обмеженою відповідальністю "Артіль старателів «АГАТ» є неправомірним.

Так, згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі ч.2 ст.9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 70 рішення у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Вказана позиція кореспондується з викладеною в постанові Верховного Суду від 15 листопада 2019 року у справі №820/1916/18.

На підставі викладеного, суд зробив висновок, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, а відтак належним захистом прав позивача є перерахунок пенсії з урахуванням періоду роботи з 10.01.2002 року по 30.07.2002 року, з 06.11.2002 року по 03.06.2003 року ТОВ "Артіль старателів Нова", з 08.11.2003 року по 29.06.2004 року ТОВ "Агат", з 28.03.2006 року по 24.10.2006 року, з 05.06.2007 року по 14.12.2007 року ТОВ "Агат", з 13.03.2008 року по 19.10.2008 року, з 26.02.2009 року по 02.12.2009 року, саме з дати призначення пенсії та зобов`язати здійснити нарахування та виплату пенсії з урахування раніше виплачених сум.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2019 року у справі № 1140/3136/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, від 9 липня 2019 року у справі 676/1557/16-ц, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017).

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно приписів ст. 139 КАС України з відповідача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області - задовольнити.

Визнати протиправною відмову № 4775-4025/М-02/8-0400/20 від 03.04.2020 року Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області у зарахуванні ОСОБА_1 стажу за Списком №1, набутого на території Російської Федерації до призначення пенсії в періоди з 10.01.2002 року по 30,07.2002 року, з 06.11.2002 року по 03.06.2003 року, з 08.11.2003 року по 29.06.2004 року, з 28.03.2006 року по 24.10.2006 року, з 05.06.2007 року по 14.12.2007 року, з 13.03.2008 року по 19.10.2008 року, з 26.02.2009 року по 02.12.2009 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу набутого на території Російської Федерації за Списком № 1 періоди роботи з 10.01.2002 року по 30.07.2002 року, з 06.11.2002 року по 03.06.2003 року, з 08.11.2003 року по 29.06.2004 року, з 28.03.2006 року по 24.10.2006 року, з 05.06.2007 року по 14.12.2007 року, з 13.03.2008 року по 19.10.2008 року, з 26.02.2009 року по 02.12.2009 року з моменту призначення пенсії, а саме з 10.09.2008 року та здійснити нарахування та виплату пенсії з урахування раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 840, 80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев