Рішення № 90781660, 05.08.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2020 р. Справа № 480/2291/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.04.2019 року № 0083947-5013-1805, від 26.04.2019 року № 0093947-5013-1805, від 26.04.2019 року № 0083950-5013-1805, від 26.04.2019 року № 0093950-5013-1805, від 26.04.2019 року № 0083949-5013-1805, від 26.04.2019 року № 0093949-5013-1805, від 26.04.2019 року № 0083951-5013-1805 та від 26.04.2019 року № 0093951- 5013-1805.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач отримав податкові повідомлення-рішення від 26.04.2019 р. по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за формою "Ф", а саме:

№ 0083947-5013-1805, яким збільшено грошове зобов`язання на загальну суму 1192 грн. 00 коп., з них: податкового зобов`язання на суму 1192 грн. 00 коп.;

№ 0093947-5013-1805, яким збільшено грошове зобов`язання на загальну суму 2773 грн. 64 коп., з них: податкового зобов`язання на суму 2773 грн. 64 коп.;

№ 0083950-5013-1805, яким збільшено грошове зобов`язання на загальну суму 171665 грн. 07 коп., з них: податкового зобов`язання на суму 171665 грн. 07 коп.;

№ 0093950-5013-1805, яким збільшено грошове зобов`язання на загальну суму 299582 грн. 36 коп., з них: податкового зобов`язання на суму 299582 грн. 36 коп.;

№ 0083949-5013-1805, яким збільшено грошове зобов`язання на загальну суму 63413 грн. 33 коп., з них: податкового зобов`язання на суму 63413 грн. 33 коп.;

№ 0093949-5013-1805, яким збільшено грошове зобов`язання на загальну суму 110666 грн. 18 коп., з них: податкового зобов`язання на суму 110666 грн. 18 коп.;

№ 0083951-5013-1805, яким збільшено грошове зобов`язання на загальну суму 4145 грн. 28 коп., з них: податкового зобов`язання на суму 4145 грн. 28 коп.;

№ 0093951-5013-1805, яким збільшено грошове зобов`язання на загальну суму 9645 грн. 66 коп., з них: податкового зобов`язання на суму 9645 грн. 66 коп., з якими він погоджується та зазначає наступне.

Відповідачем нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за наступними об`єктами: АДРЕСА_2; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_3 .

З моменту введення в дію податку на нерухоме майно і до теперішнього часу всі об`єкти, по яким нараховано податок, підпадають під пільгу та звільнені від оподаткування податком на нерухоме майно відповідно до п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (пп. "ж", "є").

Позивач вважає, що відповідач безпідставно нарахував йому суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, який є власником об`єктів нежитлової нерухомості, а тому оскаржені рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 27.04.2020 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та зазначає наступне.

Відповідно до пп.266.1.1 ч.266.1 ст.266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 ПКУ).

Крім цього, контролюючий орган не погоджується з позицією ОСОБА_1 в зв`язку з тим, що він не є сільськогосподарським товаровиробником, що підтверджується наступними доводами.

Абзацом 11 статті 1 Закону України від 18 січня 2001 року № 2238-ІІІ "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" із змінами та доповненнями (далі - Закон № 2238) визначено, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 23 вересня 2008 року № 575- VI "Про сільськогосподарський перепис" до виробників сільськогосподарської продукції відносять юридичних осіб, фізичних осіб (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Також відповідач звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку в контролюючому органі як фізична особа - підприємець та не провадить жодної підприємницької діяльності, що підтверджується і доводами, викладеними позивачем у своїй позовній заяві.

Об`єкти нежитлової нерухомості, які відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно обліковуються за фізичною особою ОСОБА_1 не класифіковані, як будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства.

Фактичне призначення кожного конкретного об`єкта нерухомості визначається на підставі документів, що підтверджують право власності, у порядку, визначеному Класифікатором, із використанням Методики ідентифікації за головною класифікаційною ознакою будівель багатофункціонального призначення.

У зв`язку з вищезазначеним, позивачу було запропоновано звернутись за отриманням необхідного висновку щодо ідентифікації об`єктів нерухомості до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду та вказаний висновок надати до податкового органу для подальшого проведення звірки відповідно до пп. 266.7.3 п. 266.7 статті 266 ПКУ.

Проте, ОСОБА_1 такий висновок до податкового органу не надавався.

Відповідач вважає, що податкові повідомлення - рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні (а.с. 100-103).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26.04.2019 р. Головним управлінням ДПС у Сумській області складено податкові повідомлення - рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:

№ 0083947-5013-1805, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання на загальну суму 1192 грн. 00 коп. (а.с. 10);

№ 0093947-5013-1805, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання на загальну суму 2773 грн. 64 коп. (а.с. 11);

№ 0083950-5013-1805, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання на загальну суму 171665 грн. 07 коп. (а.с. 12);

№ 0093950-5013-1805, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання на загальну суму 299582 грн. 36 коп.(а.с. 13);

№ 0083949-5013-1805, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання на загальну суму 63413 грн. 33 коп.(а.с. 14);

№ 0093949-5013-1805, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання на загальну суму 110666 грн. 18 коп. (а.с. 15);

№ 0083951-5013-1805, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання на загальну суму 4145 грн. 28 коп. (а.с. 16);

№ 0093951-5013-1805, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання на загальну суму 9645 грн. 66 коп. (а.с. 17).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Судом встановлено, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення:

- будинок пасічника та омшаник за адресою: АДРЕСА_4 (загальною площею 74,5 кв.), дата державної реєстрації - 10.07.2017;

-будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_7 (загальною площею 8046,8 кв. м.), дата державної реєстрації - 22.05.2017;

- будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_3 (загальною площею 2972,5 кв. м.), дата державної реєстрації - 04.05.2017;

- будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_8 (загальною площею 2355,3 кв. м.), дата державної реєстрації - 10.07.2017 рік.

ГУ ДПС у Сумській області на підставі підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК та відповідно до цих відомостей визначило позивачу податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017-2018 рік .

Проте, суд вважає помилковими наведені висновки відповідача, виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1).

Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Так, підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 у редакції Закону України від 28.12.2014 №71-VIII, чинній станом на 2018рік, визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Об`єкти нерухомості, які належить позивачу на праві приватної власності і щодо яких контролюючим органом донараховані податкові зобов`язання, є будівлями/спорудами, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Так, відповідно до «Державного класифікатора будівель та споруд. ДК 018-2000», затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000р. №507, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси.

Суд зазначає, що відповідач не оспорює призначення належних позивачці об`єктів нерухомості для безпосереднього використання у сільськогосподарській діяльності.

Спірним між сторонами є питання щодо тлумачення норми підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, а саме: чи встановлює ця норма обов`язок сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати такі будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, чи достатньо того, що вони відповідають критерію здатності такого об`єкта слугувати цілям сільськогосподарського товарного виробництва.

Звільнення від сплати податку та збору - це одна із форм надання податкової пільги (підпункт «г» пункту 30.9 статті 30 ПК).

Відповідно до пункту 30.2 цієї статті 30 ПК підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Пільга, встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Виходячи із буквального тлумачення цієї норми, з урахуванням значення слова «призначення» як «мета використання чого-небудь», «відповідати меті», можна зробити висновок, що будівлі і споруди, про які йдеться в цій нормі, повинні відповідати меті, способу та критеріям використання у сільськогосподарській діяльності. Вимоги, що будівлі і споруди повинні використовуватися (експлуатуватися) у сільськогосподарській діяльності текст цієї норми не містить.

На користь висновку, що норма підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК не ставить у залежність право на податкову пільгу від фактичного використання об`єкта нерухомості у сільськогосподарській діяльності, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Як і Законом України від 28.12.2014 №71-VIII, законодавець не встановив обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Суд наголошує, що в матеріалах справи справі відсутні докази, що позивач в 2017-2018 р. використовував належні йому на праві власності об`єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської, діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, помилковими є доводи відповідача, що позивач не має права на пільгу, встановлену зазначеною нормою, оскільки не використовував об`єкти нерухомості за цільовим призначенням.

Вказана позиція суду по суті узгоджується із позицією Верховного суду викладеною у постанові від 01.10.2019 року по справі № 0340/1905/18.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Суд зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи, виконав вимоги ч.1 ст. 77 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власних дій, що є предметом оскарження позивачем.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області 6630,84 грн. судового збору, сплаченого згідно з квитанцією від 08.04.2020 р. №0.0.1670705513.1 (а.с.9).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 26.04.2019 року № 0083947-5013-1805, від 26.04.2019 року № 0093947-5013-1805, від 26.04.2019 року № 0083950-5013-1805, від 26.04.2019 року № 0093950-5013-1805, від 26.04.2019 року № 0083949-5013-1805, від 26.04.2019 року № 0093949-5013-1805, від 26.04.2019 року № 0083951-5013-1805 та від 26.04.2019 року № 0093951- 5013-1805.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м.Суми, вул. Іллінська,13, код ЄДРПОУ 43144399) судовий збір в сумі 6630,84 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук