Рішення № 90781446, 05.08.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
05.08.2020
Номер справи
440/2803/20
Номер документу
90781446
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2803/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Полтавській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12 лютого 2020 року № Ф-20631-51/1645 на суму 11016,72 грн.

Підставою позову позивач зазначив порушення спірною вимогою своїх прав у сфері публічно-правових відносин через безпідставне нарахування відповідачем єдиного соціального внеску. Наголошував, що з 2010 року працює у ТОВ «Славутич-Руда-Україна» та з 2019 року у ДП «Ферротранс» за сумісництвом. Одночасно він має право на зайняття адвокатською діяльністю, перебуває на обліку в органах доходів і зборів як платник єдиного внеску, проте адвокатською діяльністю, як самозайнята особа, у цей період не займався і доходу не отримував.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

30 червня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просив залишити позовні вимоги без задоволення з тих підстав, що з 26.10.2018 ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як особа, яка займається незалежною професійною діяльність (адвокат) та в розумінні чинного законодавства є платником єдиного внеску. Позивач повинен нарахувати, обчислити та сплатити єдиний внесок у розмірі не меншому за мінімальний страховий внесок. При цьому, адвокатська діяльність не зупинена та не припинена у встановленому законом порядку, отже позивач зобов`язаний був сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" /а.с. 40-41/.

14 липня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій позивач зазначає, що якщо особа є найманим працівником, то така особа є застрахованою і платником єдиного внеску в такому випадку є роботодавець. Інакше це спричинить подвійну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування в межах однієї і тієї ж діяльності /а.с. 173-175/.

Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

01 квітня 2020 року позивачем отримано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 № Ф-20631-51/1645, відповідно до якої контролюючим органом повідомлено, що станом на 31 січня 2020 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 11016,72 грн /а.с. 9/.

Не погодившись з такою вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту (частина перша статті 15 Закону № 5076-VI).

Так, судом встановлено, що позивачем 16 жовтня 2018 року отримано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_3 /а.с.17/.

Згідно Довідки про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру від 26.10.2018 № 1816020700007 адвокат ОСОБА_1 взятий на облік у контролюючому органі 26.10.2018 за № 4102

Також згідно засвідченої копії трудової книжки НОМЕР_2 з 16 вересня 2010 року позивач перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Славутич-Руда-Україна» /а.с. 23/.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сплачувався роботодавцем ТОВ «Славутич-Руда-Україна» (ідентифікаційний код - 30267321) та ДП «Ферротранс» (ідентифікаційний код - 25642707) за ОСОБА_1 як застраховану особу, що підтверджується наданою на вимогу суду довідкою про застраховану особу (форми ОК-5) /а.с. 35-38/.

В той же час, відповідачем самостійно здійснено нарахування єдиного внеску для позивача в загальному розмірі 11016,72 грн, та як наслідок винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-20631-51/1645 від 12.02.2020 на вказану суму та направлено на адресу позивача, яку останній отримав 01 квітня 2020 року.

Рішенням ДПС від 13.05.2020 № 16005/6/99-00-08-06-01-06 за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 від 09.04.2020 (вх. № 14652/6 від 13.04.2020) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 № Ф-20631-51/1645 ГУ ДПС у Полтавській області залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 від 09.04.2020 - без задоволення /а.с. 11-13/.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.11.2019 по справі № 160/3114/19.

Також, в зазначеній постанові, з огляду на вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд касаційної інстанції сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Згідно із частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідач зазначає про те, що позивач перебуває на обліку в податковому органі як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. Також, адвокатська діяльність не зупинена та не припинена у встановленому законом порядку. Отже, позивач здійснював адвокатську діяльність, а тому мав обов`язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розумінні Закону №2464-VI.

Суд не приймає до уваги зазначені доводи відповідача, оскільки наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в податковому органі, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Доказів здійснення позивачем адвокатської діяльності та отримання позивачем доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально в ході розгляду справи не встановлено та відповідачем не надано.

У відзиві на позов відповідачем про наявність такої діяльності та доходів від неї не зазначено, у зв`язку з чим, відповідно до частини першої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини відсутності у позивача у спірний період доходу від провадження незалежної професійної адвокатської діяльності окремо від доходів, отриманих від ТОВ «Славутич-Руда-Україна» та ДП «Ферротранс», не підлягають доказуванню.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесено оскаржувану вимогу, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не здійснювала таку діяльність та не отримувала дохід від неї.

Оскільки законних підстав для самостійного нарахування відповідачем єдиного внеску для позивача на суму 11016,72 грн, крім того, який за позивача, як працівника сплачено його роботодавцем за цей самий період, у відповідача не було, відтак відповідачем безпідставно та протиправно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 лютого 2020 року № Ф-20631-51/1645.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що нарахування позивачу контролюючим органом єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як самозайнятій особі (адвокату) є безпідставним, а відтак, оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з положеннями статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією № 1837828 від 29.05.2020 /а.с. 8/, і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 43142831) про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 12 лютого 2020 року № Ф-20631-51/1645.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 43142831) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн /вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок/.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г.Ясиновський

Часті запитання

Який тип судового документу № 90781446 ?

Документ № 90781446 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 90781446 ?

Дата ухвалення - 05.08.2020

Яка форма судочинства по судовому документу № 90781446 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 90781446 ?

В Полтавський окружний адміністративний суд
Попередній документ : 90781445
Наступний документ : 90781447