Рішення № 90781377, 05.08.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7470/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Салюк О.Ю.,

представника позивача: Павлова В.О.,

представника третьої осоиб: Акрабової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву компанії "Еріксон Технолоджі ЛЛП" до Державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Бурлаченка Ігоря Володимировича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації", ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на житловий будинок, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява компанії "Еріксон Технолоджі ЛЛП" до Державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Бурлаченка Ігоря Володимировича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації", ОСОБА_1 , в якій позивач просить:

скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Бурлаченка Ігоря Володимировича, індексний номер 44684605 від 18.12.2018 року 15:09:21 щодо державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 11.12.2019 року Одеським окружним адміністративним судом відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі № 420/7470/19 за позовом Компанії "Еріксон Технолоджі ЛЛП" до Державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Бурлаченка Ігоря Володимировича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації", ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на житловий будинок.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою від 24.03.2020 року Одеським окружним адміністративним судом позовну заяву залишено без руху.

03.04.2020 р. (вх. № 14630/20) позивач надав до суду заяву про виправлення недоліків позовної заяви, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою від 08.04.2020 року продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви.

22.04.2020 року (вх. № 16411/20) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про виправлення недоліків.

Ухвалою від 04.05.2020 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

27.05.2020 року (вх. № 20440/20) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

28.05.2020 року (вх. № 20439/20) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

Ухвалою від 02.07.2020 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

08.07.2020 року (вх. № 26247/20) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

23.07.2020 року (вх. № ЕП/11244/20) представником ОСОБА_1 до канцелярії суду подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

30.07.2020 року (вх. № 29589/20) представником ОСОБА_1 до канцелярії суду подані письмові пояснення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державним реєстратором КП «Агенція державної реєстрації» Бурлаченко Ігорем Володимировичем було прийнято рішення індексний номер 44684605 від 18.12.2018 року 15:09:21 щодо державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок загальною площею 89.3 кв.м., житлова площа 63.8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, при реєстрації права власності відповідачем не було дотримано вимоги ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Так, на день реєстрації державним реєстратором КП «Агенція державної реєстрації» ОСОБА_2 права власності на житловий будинок за ОСОБА_1 на зазначене нерухоме майно був накладений арешт згідно ухвал Київського районного суду м. Одеси від 17.09.2010 року та 06.03.2017 року. Отже, на думку позивача, реєстратор грубо порушив процедуру проведення державної реєстрації, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Третя особа ОСОБА_1 проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у письмових поясненнях, в яких, в обґрунтування правової позиції, зокрема, зазначено, що на момент винесення ухвали про забезпечення позову Київським районним судом м. Одеси 17.09.2010 року спірний житловий будинок було вже обтяжено іпотекою. При цьому, з метою захисту своїх прав, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідною заявою про скасування заходів забезпечення позову по справі № 2-6918-2010 року до Київського районного суду м. Одеси.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви компанії "Еріксон Технолоджі ЛЛП" Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з позовної заяви, Державним реєстратором КП «Агенція державної реєстрації» Бурлаченко Ігорем Володимировичем було прийнято рішення індексний номер 44684605 від 18.12.2018 року 15:09:21 щодо державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок загальною площею 89.3 кв.м., житлова площа 63.8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, 16.09.2010 року компанія «Еріксон Технолоджі ЛЛП» звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , інтереси яких представляє законний представник ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договорами позики.

17.09.2010 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси по цивільній справі № 2-6918-2010) з метою забезпечення вищевказаного позову було накладено арешт на нерухоме майно, а саме будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_6 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 24-25).

В подальшому, Рішенням Київського районного суду м. Оедси від 20.06.2011 року позовні вимоги компанії «Еріксон Технолоджі ЛЛП» задоволені, стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , інтереси яких захищає законний представник ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість за договорами позики у розмірі еквівлентному 100 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 20.06.2011 року (100 доларів США=797,33 грн.) складав 797330 грн. та суму еквівалентну 30000 євро, що за курсом НБУ (100 євро=1137,789) складає 341336,7 грн., разом 1138666,7 грн. (а.с. 26-29). Вказане рішення залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільним справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.02.2012 року і таким чином, вступило в законну силу (а.с. 30-33).

Під час виконання судового рішення було встановлено, що в рішенні Київського районного суду м. Одеси, адреса будинку, який належав померлому ОСОБА_6 вказано невірно. За таких обставин, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06.03.2017 року про виправлення описки, ця помилка була виправлена, вказано, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належала ОСОБА_6 в частині визначення адреси розташування нерухомого майна, а саме замість неправильної адреси: АДРЕСА_1 , зазначена правильна адреса: АДРЕСА_1 (а.с. 34-36).

Позивач вважає, що державним реєстратором грубо порушено процедуру державної реєстрації через наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

На момент виникнення спірних правовідносин діяв Закон України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав), згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону.

Згідно з ч.3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Статтею 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

У відповідності до статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Однак, не зважаючи на наявність ухвали Київського районного суду м. Одеси про накладення арешту на нерухоме майно, а саме будинок за адресою: АДРЕСА_1 державний реєстратор Бурлаченко І.В. в порушення приписів п. 6 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», здійснив реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 89,3 кв.м., житлова площа 63,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до приписів ч.1-3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Частиною 2 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок №1127)

Згідно з п.6 Порядку №1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним набуттям речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з державною реєстрацією права власності на таке майно заявником подається одна заява.

Пунктом 7 Порядку №1127 визначено, що державний реєстратор, уповноважена особа за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та роздруковує заяву, на якій заявник (за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній) проставляє власний підпис. Така заява долучається до документів, поданих для державної реєстрації прав.

Відповідно до п.9 Порядку №1127 разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав. У разі коли оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.

Згідно з п.18 Порядку №1127 за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Пунктом 23 Порядку №1127 визначено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Відповідно до приписів ст. 370 КАС України, Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що рішення державного реєстратора комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Бурлаченка Ігоря Володимировича, індексний номер 44684605 від 18.12.2018 року 15:09:21 щодо державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 не містить вичерпного переліку обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Доказів того, що подані позивачем документи відповідають вимогам, або дають змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують суду не надано.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, в пункті 36, від 01.07.2003, відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Враховуючи зазначене, а також те, що на день реєстрації державним реєстратором КП «Агенція державної реєстрації» Бурлаченко І.В. права власності на житловий будинок за ОСОБА_1 на зазначене нерухоме майно був накладений арешт згідно ухвал Київського районного суду м. Одеси від 17.09.2010 року та 06.03.2017 року суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягаю задоволенню, а рішення державного реєстратора комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Бурлаченка Ігоря Володимировича, індексний номер 44684605 від 18.12.2018 року 15:09:21 щодо державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС Україи.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Компанії "Еріксон Технолоджі ЛЛП" (місцезнаходження: Suite B 11 Churchhill Court, 58 Station road, North Harrow, НА2 7SA (65020, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 92/94) до Державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Бурлаченка Ігоря Володимировича (місцезнаходження: 67350, Одеська область Подільський район, с. Куяльник, вул. Куяльницька, буд. 26-а), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" (місцезнаходження: 67350, Одеська область Подільський район, с. Куяльник, вул. Куяльницька, буд. 26-а; код ЭДРПОУ 42107749), ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на житловий будинок - задовольнити повністю.

Скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Бурлаченка Ігоря Володимировича, індексний номер 44684605 від 18.12.2018 року 15:09:21 щодо державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС Україи.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 05.08.2020 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.