
Справа № 420/4573/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі у складі головуючого судді Танцюри К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, про визнання протиправним та скасування вимоги,-
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, про визнання протиправним та скасування вимоги Головного управління ДПС в Одеській області від 27 березня 2020 року №Ф-148211-50.
Ухвалою суду від 02.06.2020р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що не погоджується із оскарженою вимогою, зазначивши, що позивач був зареєстрований, як фізична особа-підприємець та з 28.04.2005 р. по 22.05.2020р. перебував на обліку в державній податковій інспекції Київського району м. Одеси Головного управління ДПС в Одеській області, Південнного управління у м. Одеса, як платник єдиного внеску. Разом з тим, позивач вказав, що 22.05.2020р. він офіційно припинив свою підприємницьку діяльність та з 04 травня 2016 року по день звернення до суду працює в Одеському ліцеї № 63 Одеської міської ради на посаді двірника (наказ №45-К від 04.05.2016 ), сплачуючи відповідні податки. Позивач, посилаючись на положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вказав, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником та, що в іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. У зв`язку з викладеним, позивач, посилаючись на те, що він є найманим працівником, внески за якого сплачує роботодавець, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
19.06.2020р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що з аналізу ст.7 Закону №2464 вбачається, що базою нарахування єдиного внеску є отримані доходи (кожний отриманий дохід є окремою базою нарахування єдиного внеску). Відносно фізичної особи - підприємця з 01.01.2017р. вказаним Законом внесені зміни до бази нарахування єдиного внеску та встановлено, що базою нарахування є не тільки дохід фізичної особи - підприємця, а сам факт реєстрації фізичної особи - підприємцем без отримання доходу за певний період. Так, якщо фізична особа - підприємець не отримала дохід у звітному році, то такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим законом. У зв`язку з викладеним, на думку відповідача, отримана позивачем заробітна плата як найманого працівника та факт реєстрації його фізичною особою - підприємцем без отриманого від підприємницької діяльності доходу є різними базами нарахування єдиного внеску, які не виключають один одного.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
22.04.2005р. ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець. 22.05.2020р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №25560003012026 про припинення його підприємницької діяльності (а.с.17-18).
Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1 №Ф-148211-50 від 27.03.2020р., а саме недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 29294,44грн.(а.с.25).
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Закономвизначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
В п. 3, п. 10 частини першої цієї статті розкриті поняття застрахованої особи як фізичної особи, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок, а страхувальників - як роботодавців та інших осіб, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абз. 2 пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
До платників єдиного внеску включено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини першої цієї ж статті).
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України ''Про оплату праці'', та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відносини щодо сплати єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником) така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета законодавчого запровадження збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення правових норм, якими врегульована сплата єдиного внеску особами, що перебувають на обліку в органах ДФС як фізичні особи-підприємці, однак, підприємницьку діяльність не здійснюють і доходи від неї не отримують, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону №2464-VI був викладений Верховним Судом в постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та підтриманий в постанові від 05.03.2020р. у справі №824/509/19-а.
Так, як вбачається з інтегрованої картки платника податку позивача у ОСОБА_1 виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску за 2017 рік, яка нарахована по строку 09.02.2018р. у сумі 8448,00грн., за 2018 рік -9828,72грн. та за 2019 рік -11016,72грн.
Разом з тим, судом встанолено, що наказом директора Одеської загальноосвітньої школи №63 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради від 04.05.2016р. №45-к ОСОБА_1 прийнято на роботу двірником з 04.05.2016р. (а.с.30).
Згідно довідок про доходи від 26.05.2020р. №№181, 182, 183, 184 ОСОБА_1 сплачувалась у період 2017- травень 2020 року заробітна плата, з відрахуванням обов`язкових платежів (а.с.32-35).
Як вбачається з відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-7), яка містить інформацію про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб, з червня 2015 року по квітень 2020 року міститься інформація про сплату єдиного внеску щодо позивача (а.с.36-37).
Враховуючи вищевикладене та те, що ОСОБА_1 підприємницьку діяльність не здійснював і доходи від неї не отримував, та одночасно у спірний період (2017-2020) перебував у трудових відносинах з Одеською загальноосвітньою школою №63 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради, яка і сплачувала відповідний єдиний внесок, суд приходить до висновку, що вимога Головного управління ДПС в Одеській області від 27 березня 2020 року №Ф-148211-50 спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску, та відповідно є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з квитанції №ПН588 від 28.05.2020р. позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80грн.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області на користь позивача 840,80 сплаченого судового збору.
Керуючисьст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області від 27 березня 2020 року №Ф-148211-50.
Стянути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, м.Одеса, вул. Семінарська,5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
.
Судове рішення № 90781265, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 03.08.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 420/4573/20. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: