Вирок № 90779224, 05.08.2020, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1229/18

Провадження №: 1-кп/0343/27/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2020 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів:

головуючого судді - Керніцького І. І.,

суддів: Тураш В.А., Анндрусів І.М.,

з участю: секретаря судових засідань - Оленюк Т.В., Лукань О.З.,

прокурорів - Присяжнюк В.Я., Кварцяної Т.В., Юхман Л.Я., Корнута В.І.,

захисників - Вань І.В., Кузик В.І.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

представника потерпілого - Клюба П.Р.,

обвинувачених - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду кримінальне провадження № 1-кп/0343/2720 про обвинувачення:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженого, приватного підприємця, українця, громадянина України, в минулому несудимого,-

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 2 ст. 149, ч. 2 ст. 332, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 357 КК України;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, розлученого, непрацюючого, українця, громадянина України, згідно ст. 89 КК України несудимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 189, ч.2 ст. 149, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 357 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 незаконно заволодів будь-яким способом паспортом громадянина України, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин:

27.12.2017 року ОСОБА_3 із погрозою застосування насильства змусив ОСОБА_1 подзвонити до дружини ОСОБА_4 та повідомити щоб вона передала його паспорт громадянина України, ОСОБА_3 . Після цього, ОСОБА_3 прибув до господарства ОСОБА_1 , що в с. Тяпче, Долинського району, де висунув ОСОБА_4 незаконну вимогу про передачу йому паспорта громадянина України ОСОБА_1 ОСОБА_4 на виконання зазначеної вимоги передала ОСОБА_3 паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , виданого 30.04.2014 Долинським РВ УМВС України в Івано-Франківській області. Вказаним паспортом ОСОБА_3 незаконно заволодів та утримував його в себе. В березні 2018 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 паспорт громадянина України ОСОБА_1 з метою подальшого використання цього документу під час переміщення на територію Російської Федерації. 18 квітня 2018 року ОСОБА_2 перебуваючи в с. Тяпче Долинського району, під час переправлення ОСОБА_1 на територію Російської Федерації, передав ОСОБА_5 паспорт громадянина

України на ім`я ОСОБА_1 , який цього ж дня був у нього вилучений працівниками поліції.

ОСОБА_3 вчинив вимагання передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та незаконно заволодів будь-яким способом паспортом громадянина України, що вчинено за попередньою змовою групою осіб.

Дані кримінальні правопорушення вчинено за наступних обставин:

Так, 26 грудня 2017 року ОСОБА_3 з корисливих мотивів, під приводом безпідставного звинувачення ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки грошей в знайомої ОСОБА_6 , вирішив заволодіти його грошовими коштами шляхом вимагання із погрозою застосування насильства над потерпілим. Цього ж дня, близько 15 год. ОСОБА_3 перебуваючи в м. Долина, Івано-Франківської області, з метою реалізації свого злочинного плану, зустрівся із ОСОБА_1 , якого безпідставно звинуватив у крадіжці грошей в ОСОБА_6 та діючи умисно, пригрозив йому застосуванням насильства, після чого почав вимагати у нього передачі йому грошових коштів на суму 1350 доларів США та 2000 грн. ОСОБА_1 заперечив факт крадіжки грошей у ОСОБА_6 та відмовився у наданні зазначених грошей. Після цього, ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_1 для з`ясування всіх обставин проїхати з ним автомобілем до ОСОБА_6 , що в с. Княжолука, Долинського району, Івано-Франківської області, з чим останній погодився. Прибувши до ОСОБА_6 , що по АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 схопив ОСОБА_1 та застосовуючи до нього фізичне насильство, помістив потерпілого у складське приміщення, яке розташоване на території господарства та утримував до вечора 27.12.2017. Протягом 26 та 27 грудня 2017 року ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, в зазначеному складському приміщенні, та утримуючи ОСОБА_1 , почав вимагати у нього передачі йому грошових коштів на суму 1350 доларів США, які згідно офіційного курсу гривні до іноземної валюти НБУ України становлять 37732,5 грн. та 2000 грн., а також застосовувати до нього насильство. Зокрема умисно наніс йому близько 14 ударів руками, ногами, а також гумовим шлангом та дерев`яною палкою в ділянки обличчя, грудної клітки, живота, попереку, рук та ніг, спричинивши ОСОБА_1 , згідно висновку експерта № 69/39/3-2Д судово-медичної експертизи тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянках обличчя, лівого плеча і передпліччя, в ділянках грудної клітки, на зовнішній поверхні правого плеча, в поперековій ділянці зліва, з переходом на ліву сідницю, на боковій поверхні живота справа, з переходом на ділянку кульшового суглоба, в ділянці правої сідниці, в ділянках обох стегон, лівої гомілки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. 27 грудня 2017 року у вечірній час ОСОБА_3 на автомобілі відвіз ОСОБА_1 додому в с. Тяпче, Долинського району, Івано-Франківської області та відпустивши його пригрозив застосуванням насильства, висловивши вимогу принести і передати йому грошові кошти на суму 1350 доларів США, які згідно офіційного курсу гривні до іноземної валюти НБУ України становлять 37732,5 грн. та 2000 грн., всього на загальну суму 39732, 5 грн.

27.12.2017 року ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_2 із погрозою застосування насильства змусив ОСОБА_1 подзвонити до дружини ОСОБА_4 та повідомити щоб вона передала його паспорт громадянина України, ОСОБА_3 . Після цього, ОСОБА_3 прибув до господарства ОСОБА_1 , що в с. Тяпче, Долинського району, де висунув ОСОБА_4 незаконну вимогу про передачу йому паспорта громадянина України ОСОБА_1 ОСОБА_4 на виконання зазначеної вимоги передала ОСОБА_3 паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , виданого 30.04.2014 Долинським РВ УМВС України в Івано-Франківській області. Вказаним паспортом ОСОБА_3 незаконно заволодів та утримував його в себе. В березні 2018 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 паспорт громадянина України ОСОБА_1 з метою подальшого використання цього документу

під час переміщення на територію Російської Федерації. 18 квітня 2018 року ОСОБА_2 перебуваючи в с. Тяпче Долинського району, під час переправлення ОСОБА_1 на територію Російської Федерації, передав ОСОБА_5 паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , який цього ж дня був у нього вилучений працівниками поліції.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні своєї вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав та відмовився від дачі показань на підставі ст. 63 Конституції України.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав частково, зазначивши, що дійсно з його боку мало місце спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 , щодо інших епізодів, які вміняються йому в вину показання не надав, скориставшись правом, передбаченим ст. 63 Конституції України.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_2 своєї вини не визнав, а обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правпорушень визнав частково, винуватість у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 357 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.1 ст. 189, ч.2 ст. 28 ч. 3 ст. 357 КК України доводиться зібраними та перевіреними в ході судового провадження наступними доказами, зокрема:

Допитаний в ході розгляду справи потерпілий ОСОБА_1 вказав, що 26.12.2017 року зранку біля 6.30 годин до нього зателефонувала дружина ОСОБА_7 і запропонувала поїхати на базар, оскільки він тоді працював у ОСОБА_7 По дорозі відчули запах горілої резини і вона зупинилася, він був в машині пасажиром, оглянули машину і поїхали на базар. На базарі вони почали розкладати товар. ОСОБА_9 пішла в напрямку до вокзалу, її не було десь до пів десятої години, вони за той час розклали товар, продавали, коли вона повернулась, щось там сказала, до нього підійшов ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , закликали його за вагончик, сказали йому роздіватися, звинуватили його в крадіжці грошей, а саме: 1300 доларів США та приблизно 2000,00 грн. Його обшукали, однак грошей не знайшли. Після цього його привезли до ОСОБА_12 в господарство, де ОСОБА_13 вдарив його чимось важким по ногах та руках і затягли в гараж. Говорили, щоб він віддав гроші, при цьому били його, штовхали. Возили в його в м.Долину, на базар, де він намагався втекти, однак вони його догнали, сказавши, що зранку відвезуть у міліцію. ОСОБА_14 дзвонив до його дружини, і говорив, що вивезуть його за кордон, все рівно свої гроші отримає, а в іншому випадку він продасть свою нирку. ОСОБА_13 , погрожував йому що дружину відправлять на панель, а дітей віддадуть в дитячий будинок. Він сказав, що не знає де ці гроші ділися, але він поверне їх йому. Його вночі вивезли на річку Свіча, де його топили і згодом тримали в овочевому складі. Зранку наступного дня його повезли в поліцію. В поліції йому сказали, щоб він повернув гроші, після чого вони поїхали до ОСОБА_7 Його заставили подзвонити до дружини, щоб вона передала паспорт, що він і зробив. В той час, коли приходив на подвір`я ОСОБА_7 на ньому була апаратура. Запитання під час розмови з ОСОБА_15 йому диктували працівники правоохоронних органів. Моральних та матеріальнх претензій щодо обвинуваченого ОСОБА_3 він не має, оскільки шкода ним йому відшкодована, цивільний позов до ОСОБА_2 підтримує, що міри покарання покладається на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_4 дала показання про те, що проживає однією сім`єю з потерпілим ОСОБА_1 . Чоловік працював у ОСОБА_2 , 26 грудня 2017 року він поїхав разом з його дружиною на базар в м.Долина. До обіду вона не могла до нього додзвонитися. Після обіду ОСОБА_16 подзвонив і сказав, що в нього якісь проблеми. Цілий день його не було, телефон не відповідав. Також вона не могла додзвонитися до ОСОБА_17 . Зранку вона зателефонувала до мами потерпілого і його брата. Ранком подзвонив чоловік і сказав, що він в поліції і йому

потрібний паспорт. Через якісь час прийшов ОСОБА_10 і сказав, що ОСОБА_16 вкрав велику суму і повинен їх відробляти. Раз сказав, що 1300 доларів, другий раз сказав 1 500 доларів. Вечером ОСОБА_10 привіз чоловіка, який був дуже побитий, важко йому було іти, ОСОБА_19 сказав, щоб чоловік зализував рани. Також наголосив, щоб вони нікуди не рипались, бо її голова полетить першою, а також вказала, що в неї троє дітей. 27.12.2017 року вони звернулися в СБУ в м.Івано-Франківськ. 28.12.2017 року вони з чоловіком поїхали в лікарню. Наприкінці березня 2018 року приїхав ОСОБА_13 і сказав, що він їде в Росію наперед і там буде шукати роботу. Повідомив, що паспорт чоловіка у ОСОБА_7 27.04.18 року приїхав ОСОБА_14 по чоловіка і вони поїхали. Коли вона зателефонувала до нього він повідомив, що його затримали працівники міліції і вечором того ж дня він повернувся додому. ОСОБА_13 часто говорив, що ОСОБА_14 його вб`є та погрожував, щоб вони не зверталися в органи поліції. Чоловік перебував на лікуванні в Долинській ЦРЛ. Коли приїзджав ОСОБА_13 то чоловік повідомив, що у нього є обмеження у виїзді за межі України. Паспорт забирав ОСОБА_13 і казав, що паспорт чоловіка буде в нього. Коли чоловік телефонував до ОСОБА_7 з приводу паспорта, останній говорив: " Що Ти від мене хочеш ?".

В судовому засіданні свідок ОСОБА_20 дав показання, що він брат дружини обвинуваченого ОСОБА_2 26.12.2017 року біля 13-14 годин перебував на території ринку. ОСОБА_17 попросила його відігнати бус до неї додому. Тілесних ушкоджень потерпілому він не наносив. В с.Княжолука з ринку їхав він, потерпілий та ОСОБА_13 Коли приїхали на територію господарства ОСОБА_7 вони розвантажили буса і він пішов додому. Про викрадення коштів того дня йому ніхто не говорив. Він також був у господарстві ОСОБА_7 наступного дня зранку. Хто наносив ОСОБА_21 тілесні ушкодження йому невідомо. Через кілька днів він дізнався, що в ОСОБА_22 пропали кошти. 27 грудня зранку він із ОСОБА_23 на своєму автомобілі забрали біля с.Тяпче ОСОБА_24 і він відвіз їх до райвідділу. Після цього поїхав по своїх справах.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_25 суду показав, що 26 грудня 2017 року він перебував вдома. На території господарства ОСОБА_12 він не заходив. ОСОБА_24 не бачив ні 26 грудня, ні 27 грудня 2017 року, тілесних ушкоджень йому не наносив. Про крадіжку коштів дізнався через 2-3 дні.

Свідок ОСОБА_5 суду дав показання про те, що йому знайомий потерпілий та ОСОБА_2 квітні 2018 ОСОБА_14 попросив його відвести ОСОБА_1 на територію РФ. Він особисто телефонував ОСОБА_1 . Потерпілий приїхав на автомобілі Сітроен. Коли він сів в автомобіль то паспорт ОСОБА_1 був на передньому сидінні або на бардачку автомобіля. При виїзді з м.Болехів їх було зупинено. Після затримання йому стало відомо про існування грошових конфліктів. Про те, що потерпілий обмежений у виїзді за кордон йому не було відомо. Були паспорти всіх пасажирів. ОСОБА_1 зайшов в автомобіль добровільно. ОСОБА_14 в бус не заходив.

Окрім того, винуватість обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджується наступними письмовими доказами:

протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 02.01.2018, з якого вбачається, що ОСОБА_1 зробив усну заяву про те, що громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 побили його, вимагали з нього 40 000 гривень і погрожують вивести в Росію для трудової діяльності;

заявою ОСОБА_1 від 04.05.2018 про долучення до матеріалів кримінального провадження фотознімків на яких зображений він із тілесним ушкодженнями, які йому наносили 26 та 27 грудня 2017 року в с.Княжолука Долинського району та вказані фотознімки (а.с.6,7,8 т.2);

постановою про визнання речовим доказом від 03.01.2018р., якою визнано мобільний

телефон марки "Sigma", чорного та оранжевого кольорів, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , речовим доказом по кримінальному провадженню № 12018090000000003 від 02.01.2018 (а.с.9 т.2);

протоколом огляду предметів від 05.01.2018 року оптичного носія білого кольору у якому наявні записи розмови між громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.12-27 т.2);

даними з постанови про визнання речовим доказом від 05.01.2018р., якою визнано DVD-R диск із 4 аудіозаписами під назвами "ОСОБА_36", "Новий запис3", "Новий запис3","Новий запис2", речовим доказом по кримінальному провадженню № 12018090000000003 від 02.01.2018 (а.с.28 т.2);

даними висновку судово-медичної експертизи № 3 від 03.01.2018 (а.с.30 т.2), відповідно до яких експерт прийшов до наступних висновків: 1-2. У гр. ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження: синці в ділянках лівого плеча і передпліччя; в ділянках грудної клітки, на зовнішній поверхні правого плеча, в поперековій ділянці зліва, з переходом на ліву сідницю, на боковій порожнині живота справа, з переходом на ділянку кульшового суглоба, в ділянці правої сідниці, в ділянках обох стегон, лівої гомілки, які утворились від дії тупих твердих предметів, могли утворитися, як при нанесенні ударів у вищевказані ділянки, так і при ударах цими ділянками до тупих твердих предметів, можуть відповідати терміну вказаному у постанові, і відносяться до легких тілесних ушкоджень. Так як матеріали кримінального провадження не надані, більш детально висловитися про механізм тілесних ушкоджень, не має можливості. У зв`язку з тим, затребуванні медичні документи не надані, вирішити питання про наявність будь-яких інших тілесних ушкоджень не має можливості;

згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 39/3Д, експертиза почата 14.03.2018, експертиза закінчена 13.04.2018 (а.с.35 т.2), проведеної на підставі постанови про призначення додаткової судово-медичної експертизи по КП № 12018090000000003 слідчого відділу СУ ГУНП в Івано-Франківській області Слободяна Д.Я. від 07.03.2018, підсумки: на підставі даних висновку експерта № 3 від 03.01.2018 на ім`я гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , експерт приходить до таких підсумків: 1-2. У гр. ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження: синці в ділянках лівого плеча і передпліччя; в ділянках грудної клітки, на зовнішній поверхні правого плеча, в поперековій ділянці зліва, з переходом на ліву сідницю, на боковій порожнині живота справа, з переходом на ділянку кульшового суглоба, в ділянці правої сідниці, в ділянках обох стегон, лівої гомілки, які утворились від дії тупих твердих предметів, могли утворитися, як при нанесенні ударів у вищевказані ділянки, так і при ударах цими ділянками до тупих твердих предметів, можуть відповідати терміну вказаному у постанові, і відносяться до легких тілесних ушкоджень. Так як матеріали кримінального провадження не надані, більш детально висловитися про механізм тілесних ушкоджень, не має можливості. У зв`язку з тим, затребуванні медичні документи не надані, вирішити питання про наявність будь-яких інших тілесних ушкоджень не має можливості;

згідно висновку судової медичної експерта № 69/39/3-2Д, про проведення додаткової судово-медичної експертизи на підставі даних висновку експерта № 39/3 додаткової судово-медичної експертизи від 14.03.2018, медичної карти стаціонарного хворого № 7016 Долинської ЦРЛ на ім`я гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , експерт приходить до таких підсумків: 1-4. У гр. ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження: синці в ділянках обличчя, лівого плеча і передпліччя; в ділянках грудної клітки, на зовнішній поверхні правого плеча, в поперековій ділянці зліва, з переходом на ліву сідницю, на боковій порожнині живота справа, з переходом на ділянку кульшового суглоба, в ділянці правої сідниці, в ділянках обох стегон, лівої гомілки, які утворились від ударної дії тупих твердих предметів, могли утворитися, як при нанесенні ударів такими, якими могли бути як руки, ноги, гумовий шланг, дерев`яна палиця так і інші тупі тверді

предмети, у вище вказані ділянки, так і при ударах цими ділянками тіла до тупих твердих предметів, можуть відповідати терміну вказаному у постанові, і відносяться до легких тілесних ушкоджень. Враховуючи кількість та локалізацію тілесних ушкоджень, можна думати, що гр. ОСОБА_1 було спричинено, не менше 14 фізичних контактів в ділянки грудної клітки, живота, попереку, рук та ніг. Так як кількість синців в ділянках обличчя, в медичній карті стаціонарного хворого № 7016 не вказана, визначити кількість заподіяних фізичних контактів в цю ділянку не має можливості. Судово-медичних даних для визначення послідовності утворення тілесних ушкоджень немає; (а.п. 37-38 Т.2).

відповідно до ЄО 6816 від 29.12.2017, що надійшло зі служби 102, повідомлення лікаря, фабула: 29.12.2017 о 17.55 год. поступило повідомлення по телефону "102" чергової медсестри Долинської ЦРЛ Мисюк, про тре, що за медичною допомогою звернувся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель с.Тяпче, діагнозом: ЗМЧТ, струс головного мозку, забій м`яких тканин тулуба, верхніх і нижніх кінцівок. Проводиться перевірка (а.с.39 т.2);

даними з протоколу обшуку від 18.04.2018, відповідно до якого під час обшуку автомобіля марки "Mercedes-Benz" Sprinter 316 CDI, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 , було виявлено: мобільний телефон марки "LENOVO" із двома сім-картками та флеш-картою, мобільний телефон «Nокіа» із двома сім-картками та флеш-картою, паспорт громадянина ОСОБА_1 та ухвала суду від 08.05.2014 р. (а.с.45-51 т.2);

протоколом обшуку від 18.04.2018, на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 20.03.2018 (а.с.55 т.2), відповідно до якого під час обшуку у ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено: під час обшуку ОСОБА_2 видав мобільний телефон «Самсунг дуос», чорного кольору, неробочий, без сім-картки, мобільний телефон «Мейзу», жовтого кольору, імей НОМЕР_5 , НОМЕР_6 із сім карткою «Водофон» № НОМЕР_7 , також під час обшуку підсобних приміщень розміщених на території господарства виявлено гумовий шланг чорного кольору (а.с.57-62 т.2);

постановою про визнання речовим доказом від 19.04.2018 р., якою визнано мобільний телефон марки "SAMSUNG" IMEI: НОМЕР_16, IMEI: НОМЕР_17, із сім-карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ "ВФ Україна" з номером НОМЕР_8 та сім-карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ "Київстар" з номером НОМЕР_9 , речовим доказом по кримінальному провадженню № 12018090000000003 (а.с.72 т.2);

згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 04.05.2019 року та додатку (а.с.74-101 Т.2), потерпілий ОСОБА_1 в присутності понятих ОСОБА_29 та ОСОБА_30 відтворив події, що мали місце 26.12.2017 -27.12.2017;

протоколами про результати проведення НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 16.03.2018, (а.с.104-110, 112-114, т.2), який складений на підставі доручення слідчого СУ ГУ НП в Івано-Франківській області Слободяна Д.Я. № 24т/108/24-2018 від 15.01.2018 та ухвали слідчого судді апеляційного суду Івано-Франківської області Гриновецького Б.М. № 75 т від 15.01.2018 (а.с.103 т.2), щодо ОСОБА_3 ;

протоколом про результати проведення НСРД - аудіо, відео контролю особи від 19.03.2018, (а.с.118-120, т.2), який складений на підставі доручення слідчого СУ ГУ НП в Івано-Франківській області Слободяна Д.Я. № 24т/108/24-2018 від 15.01.2018 та ухвали слідчого судді апеляційного суду Івано-Франківської області Гриновецького Б.М. № 76 т від15.01.2018 (а.с.117 т.2), щодо ОСОБА_3 ;

даними з протоколу про результати проведення НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 16.03.2018, (а.с.124-131 т.2), який складений на підставі доручення слідчого СУ ГУ НП в Івано-Франківській області Слободяна Д.Я. № 24т/108/24-2018 від

15.01.2018 та ухвали слідчого судді апеляційного суду Івано-Франківської області Гриновецького Б.М. № 71 т від15.01.2018 (а.с.123 т.2), щодо ОСОБА_2 ;

протоколом про результати проведення НСРД - аудіо, відео контролю особи від 19.03.2018, (а.с.135-154, т.2), який складений на підставі доручення слідчого СУ ГУ НП в Івано-Франківській області Слободяна Д.Я. № 24т/108/24-2018 від 15.01.2018 та ухвали слідчого судді апеляційного суду Івано-Франківської області Гриновецького Б.М. № 72 т від 15.01.2018 (а.с.134 т.2), щодо ОСОБА_2 ;

стенограмою розмови, яка відбулася в с.Княжолука Долинського району Івано-Франківської області 07.02.2018 р. (а.с.153-170 т.2);

протоколом про результати проведення НСРД - аудіо, відео контролю особи від 17.05.2018, (а.с.184-190, т.2), який складений на підставі доручення слідчого СУ ГУ НП в Івано-Франківській області Слободяна Д.Я. № 180т/108/24-2018 від 28.03.2018 та ухвали слідчого судді апеляційного суду Івано-Франківської області Гриновецького Б.М. № 1178т від 27.03.2018 (а.с.183 т.2), щодо ОСОБА_1 ;

протоколами про результати проведення НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 17.05.2018 (а.с.194-196, 198-208 т.2), які складені на підставі доручення слідчого СУ ГУ НП в Івано-Франківській області Слободяна Д.Я. № 152т/108/24-2018 від 13.03.2018 та ухвали слідчого судді апеляційного суду Івано-Франківської області Гриновецького Б.М. № 882 т від 12.03.2018 (а.с.193 т.2), щодо ОСОБА_2 ;

протоколом про результати проведення НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 17.05.2018 (а.с.212-226 т.2), який складений на підставі доручення слідчого СУ ГУ НП в Івано-Франківській області Слободяна Д.Я. № 152т/108/24-2018 від 13.03.2018 та ухвали слідчого судді апеляційного суду Івано-Франківської області Гриновецького Б.М. № 884 т від 12.03.2018 (а.с.211 т.2), щодо ОСОБА_26 ;

протоколом про результати проведення НСРД - спостереження за особою від 03.05.2018 (а.с.230-232, т.2), який складений на підставі доручення слідчого СУ ГУ НП в Івано-Франківській області Слободяна Д.Я. № 103т/108/24-2018 від 01.03.2018 та ухвали слідчого судді апеляційного суду Івано-Франківської області Кукурудза Б.І. № 779т від 01.03.2018 (а.с.229 т.2), щодо ОСОБА_1 ;

постановою про визнання речовим доказом від 25.06.2018 р., якою визнано мобільний телефон, в корпусі чорного кольору, марки "LENOVO" А 536, з ІМЕІ 1: НОМЕР_10 , ІМЕ:2 НОМЕР_11 із сім каргою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» з маркуванням НОМЕР_12 та флешкартою "micro CD" ємкістю 2 GB, мобільний телефон марки «Nокіа» RМ-1136, в корпусі чорного кольору з ІМЕІ 1: НОМЕР_13 , ІМЕІ 2: НОМЕР_14 , із сім картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» з реквізитами НОМЕР_15 та сім карто оператора мобільного зв`язку «Білайн`Ю флешкартою "micro CD", ємкістю 4 GB, паспорт громадянина України, серії та номеру НОМЕР_1 , виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ухвалу Долинського районною суду Івано-Франківської області від 08.05.2014 року про обмеження виїзду гр. ОСОБА_1 , 1987 року народження, за межі кордону, мобільний телефон «Мейзу», імей НОМЕР_5 , НОМЕР_6 із сім карткою ПрАТ «ВФ Україна» № НОМЕР_7 , речовими доказами по кримінальному провадженню № 12018090000000003 (а.с.254 т.2).

Окрім того, органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149, ч. 2 ст. 332 КК України та відповідно ОСОБА_3 обвинувачуються також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.

Зокрема, орган досудового розслідування зазначає, що ОСОБА_3 діючи умисно, з

корисливих мотивів щодо незаконного збагачення за рахунок одержання прибутку, та керуючись метою вчинення особливо тяжкого злочину, спрямованого на порушення конституційних прав людини - особисту волю, честь та гідність, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх наслідки у вигляді завдання шкоди охоронюваним законом інтересам громадян України і, бажаючи їх настання, в кінці грудня 2017 року вступив у злочинну змову з ОСОБА_2 , з яким домовились завербувати та перемістити людину з метою її залучення до примусової праці по виконанню будівельних робіт у Російській Федерації, із погрозою застосування насильства, яке не є небезпечне для життя чи здоров`я, що на його думку створювало можливість отримання прибутку.

Так, протягом 26-27 грудня 2017 року ОСОБА_3 , незаконно звинувативши ОСОБА_1 у крадіжці грошей у ОСОБА_6 , за її місцем проживання, що по АДРЕСА_1 , вчинив вимагання в ОСОБА_1 грошових коштів на суму 1350 доларів США та 2000 грн.

27 грудня 2017 року ОСОБА_3 використовуючи безпідставне звинувачення ОСОБА_1 у крадіжці грошей, з корисливих мотивів, вступив у злочинну змову з ОСОБА_2 , з яким домовились із погрозою застосування насильства, яке не є небезпечне для життя чи здоров`я, завербувати та перемістити ОСОБА_1 на територію Російської Федерації з метою його подальшого залучення до примусової праці по виконанню будівельних робіт та отримання у такий спосіб прибутку.

Цього ж дня, ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 для доведення злочинного наміру до кінця в с. Тяпче, Долинського району, Івано-Франківської області заволодів у ОСОБА_1 його паспортом громадянина України.

Протягом січня - березня 2018 року ОСОБА_3 діючи умисно, з корисливих мотивів щодо незаконного збагачення за рахунок одержання прибутку, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2 із погрозою застосування насильства, яке не є небезпечне для життя чи здоров`я до ОСОБА_1 , схиляли його до поїздки в Російську Федерацію (здійснювали вербування) з метою його залучення до примусової праці по виконанню будівельних робіт з отриманням собі його прибутку.

ОСОБА_1 сприймаючи погрози ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як реальні, вимушений був погодитися з його переміщенням на територію Російської Федерації та подальшою трудовою експлуатацією.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, тобто у вербуванні людини, вчиненого з метою експлуатації, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечне для життя чи здоров`я потерпілого.

Також, 27 грудня 2017 року ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_2 вирішили заволодіти паспортом громадянина України в ОСОБА_1 з метою його подальшого використання під час вербування ОСОБА_1 для трудової експлуатації та переміщення на територію Російської Федерації. Цього ж дня, ОСОБА_3 на виконання спільного злочинного наміру з ОСОБА_2 із погрозою застосування насильства змусив ОСОБА_1 подзвонити до дружини ОСОБА_4 та повідомити щоб вона віддала його паспорт громадянина України. Після цього, ОСОБА_3 прибув до господарства ОСОБА_1 , що в с. Тяпче, Долинського району, Івано-Франківської області, де висунув ОСОБА_4 незаконну вимогу про передачу паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 ОСОБА_4 на виконання зазначеної вимоги передала ОСОБА_3 паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , виданого 30.04.2004 року Долинським РВ УМВС України в Івано-Франківській області. Вказаним паспортом ОСОБА_3 діючи за передньою змовою з ОСОБА_2 незаконно

заволодів та утримував його в себе, у подальшому використовуючи цей факт під час вербування з ОСОБА_2 ОСОБА_1 для трудової експлуатації на території Російської Федерації. 21 березня 2018 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 паспорт громадянина України ОСОБА_1 з метою подальшого використання цього документу під час переміщення на територію Російської Федерації. 18 квітня 2018 року ОСОБА_2 перебуваючи в с. Тяпче Долинського району, під час переправлення ОСОБА_1 на територію Російської Федерації, передав ОСОБА_5 паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , який цього ж дня був у нього вилучений працівниками поліції.

Що стосується обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 149 КК України колегія судді приходить до наступного висновку:

Так, за диспозицією ст. 149 КК України визначено кримінальну відповідальність за торгівлю людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об`єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи. Частиною другою вказаної статті передбачено кримінальну відповідальність за вчинення даних діянь за попередньою змовою групою осіб, що інкримінується обвинуваченим.

В ході судового провадження в даній справі наведена стаття обвинувачення не знайшла свого об`єктивного підтвердження та не доказується наданими стороною обвинувачення доказами.

Об`єктивна сторона злочину виражається в активних діях, спрямованих на експлуатацію людини з метою отримання прибутку. Диспозиція ч. 1 ст. 149 КК України передбачає вчинення злочинного діяння - торгівлі людьми - у таких формах: торгівля людьми; здійснення іншої незаконної угоди, об`єктом якої є людина; вербування; переміщення; переховування: передача одержання людини. Усі ці дії мають бути вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи. Для наявності складу злочину, передбаченого ст. 149 КК України, достатньо вчинення злочинних дій хоча б в одній із зазначених форм.

Торгівля людьми полягає у здійсненні щодо потерпілого угоди купівлі-продажу, в якій потерпіла особа виступає як предмет цієї угоди (товар), тобто одна особа (продавець) передає: людину у фактичне незаконне володіння та розпорядження іншої особи (покупця) за певну грошову винагороду. Угода може укладатись як письмово, так і усно. При цьому продавець бере на себе зобов`язання передати людину покупцю, а покупець зобов`язується оплатити за це.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 добросовісно вважаючи, що потерпілий неправомірно заволодів належними їм коштами запропонували йому знайти роботу на території Російської Федерації з метою надання останньому можливості заробити кошти та повернути борг, на що останній фактично і надав свою згоду. Це зокрема підтверджується фактом неодноразових телефонних розмов, де потерпілий ОСОБА_1 , неодноразово телефонуючи до обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з`ясовував коли буде робота, чому так довго її немає, вибирав в кого з ймовірних роботодавців він бажав би працювати, а в кого ні; в телефонній розмові з потерпілим обвинувачений ОСОБА_3 повідомив останньому, що в даний час в Росії ще не має роботи і він сам для себе ще не знайшов роботи, а коли знайде то повідомить його про це. Коли потерпілий наполягав на роботі, мотивуючи тим, що в нього вже немає грошей на утримання сім`ї, ОСОБА_3 відповів «ОСОБА_16, яка зараз в Москві робота, тут зараз морози, роботи нема, ти що, хочеш собі руки відморозити? Буде нормальна робота я тобі скажу» (стенограми телефонних розмов між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 22.02.2018, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 20.02.2018). Крім того, в телефонних розмовах потерпілий і сам вказує, що він вже і раніше працював в Росії в особи на прізвисько « ОСОБА_32 », однак не

задоволений був умовами праці, а тому працювати в нього надалі не хоче. ОСОБА_2 , у відповідь на це, назвав йому кілька роботодавців, які надають роботу в Москві та розміри щомісячної оплати. Таким чином, в даному випадку має місце сприяння потерпілому в отриманні роботи, а не його вербування, оскільки останньому пропонувався вибір роботи. З аналізу розмов, прослуханих в судовому засіданні, не вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 здійснював тиск, вчиняв погрози чи вербував потерпілого до примусової праці в Російській Федерації. Навпаки, саме потерпілий ОСОБА_33 телефонував неодноразово до обвинувачених та просив допомогти йому в пошуках роботи, оскільки в нього скрутне матеріальне становище. Інтенсивність та наполегливість дзвінків потерпілого, свідчить про те, що ініціатива виїзду за межі України з метою працевлаштування виходила саме від нього.

Окрім того, в ході судового провадження не здобуто будь-яких фактичних даних, які б вказували про те, що між обвинуваченими ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та іншою особою існувала угода, за якою б останні зобов`язались передати потерпілого у фактичне незаконне володіння та розпорядження іншої особи (покупця) за певну грошову винагороду, а сприяння в отриманні роботи не може розцінюватися як вербування. А оскільки ці критерії є обов`язковими для об`єктивної сторони ст.149 КК України, то стверджувати про наявність в діях обвинувачених складу даного кримінального правопорушення не можливо, тому за даною статтею їх слід визнати невинуватими та виправдати за недоведеністю їх вини.

ОСОБА_2 також обвинувачується органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України. Так, орган досудового розслідування зазначає, що ОСОБА_2 протягом січня - березня 2018 року діючи умисно, з корисливих мотивів з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 із погрозою застосування насильства, яке не є небезпечне для життя чи здоров`я ОСОБА_1 , схилили його до поїздки в Російську Федерацію (здійснили вербування) для його залучення до примусової праці по виконанню будівельних робіт з отриманням його прибутку.

Після цього, ОСОБА_2 , протягом березня-квітня 2018, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, знаючи, що ОСОБА_1 відповідно до ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08.05.2014 тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України, організував незаконне переправлення ОСОБА_1 через державний кордон України. З цією метою ОСОБА_2 вступив у злочинну змову з невстановленою слідством особою, яка діючи за попередньою змовою групою осіб, повинна була безпосередньо на пропускному пункті через лінію державного кордону України з Російською Федерацію невстановленим слідством шляхом усунути перешкоду щодо обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України та його переправити на територію Російської Федерації, при цьому спільно визначивши місце та час незаконного переправлення. Для перевезення ОСОБА_1 до пункту пропуску через державний кордон України з Російською Федерацією ОСОБА_2 залучив водія ОСОБА_5 , у власності якого є автомобіль «Мерседес-Бенц спрінтер» д.н.з. НОМЕР_4 . 18 квітня 2018 року ОСОБА_2 , доводячи свій злочинний намір до кінця, перебуваючи в с. Тяпче Долинського району, умисно помістив ОСОБА_1 у салон автомобіля «Мерседес-Бенц спрінтер» д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_5 та відправив потерпілого до пункту перетину для незаконного його переправлення через державний кордон України на територію Російської Федерації. Цього ж дня, о 13 год. 40 хв. автомобіль «Мерседес-Бенц спрінтер» д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_5 , в якому знаходився потерпілий ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції в м. Болехів Долинського району. Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, тобто у організації незаконного

переправлення осіб через державний кордон України, вчиненні за попередньою змовою групою осіб.

З приводу даного епізоду обвинувачення ОСОБА_2 колегія суддів зазначає наступне:

Так, ст. 332 КК України передбачено кримінальну відповідальність за організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, частиною ж другою цієї ж статі передбачено відповідальність за ці діяння, якщо вони також вчинені за попередньою змовою групою осіб, що і інкриміновано в вину обвинуваченому ОСОБА_2 .

Організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України передбачає схиляння інших осіб до перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України, але без відповідних документів та без дозволу відповідних органів державної влади, поєднане з розробкою планів такого перетинання та безпосередньою їх реалізацією.

В основу цього обвинувачення покладено показання потерпілого ОСОБА_1 про те, що саме ОСОБА_2 займався пошуком йому роботи в Російській Федерації та сказав, що є перевізники, які зможуть провести його до Росії, незважаючи на те, що нього є обмеження, встановлене судом на виїзд за межі України, а також утримував в себе його паспорт громадянина України.

Будь-які інші докази, які б підтверджували факт організації обвинуваченим ОСОБА_2 незаконного переправлення потерпілого через кордон України, а так само і існування попередньої змови обвинуваченого з іншою особою для вчинення цих дій в судовому засіданні сторона обвинувачення не надала, а існування «невстановленої слідством особи, яка перебувала в змові з іншими невстановленими слідством особами», на яку посилається обвинувачення є голослівним, яке не підтверджується ні показаннями свідків чи письмовими доказами, а ні даними, здобутими в результаті проведення негласних слідчо-розшукових заходів.

Як встановлено в судовому засіданні всі дії обвинуваченого ОСОБА_2 в даному випадку були зведенні до доставлення потерпілого ОСОБА_1 до автомобіля особи-перевізника. Після чого потерпілий мав реальну можливість відмовитись від поїздки та в будь-який час покинути даний транспортний засіб.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України, а тому за цією статтею обвинуваченого слід визнати невинуватим та виправдати.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.271 КПК України, під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати, підбурювати особу на вчинення цього злочину, з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який би вона не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті у такий спосіб речі та документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи». Європейський суд з прав людини у своїй практиці виробив загальний принцип, що відноситься до гарантій справедливого розгляду справи в контексті техніки негласних розслідувань, що використовуються для боротьби з торгівлею наркотичними засобами. Загальний зміст цього принципу зводиться до того, що суспільні інтереси не можуть виправдовувати використання доказів, що отримані внаслідок провокації правоохоронних органів рішення Європейського Суду з прав людини у справі Баннікова проти Росії від 4 листопада 2010 року; рішення Європейського

Суду з прав людини у справі Раманаускас проти Литви від 5 лютого 2008 року). Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, усі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів, слід визнавати недопустимими, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення права людини на справедливий судовий розгляд, що закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Баннікова проти Росії). Згідно з визначенням, закріпленим у Рішенні ЄСПЛ від 9 червня 1998 року у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники таких органів або особи, які діють за їх вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений. Визначення провокації наведене у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Раманаускас проти Литви», відповідно до цього визначення провокація з боку правоохоронних органів: «Має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений». Таким чином, колегія вважає доведеним, що відносно обвинувачених ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 під час здійснення оперативних заходів органи досудового розслідування не виявляли необхідної пасивності, отже - відносно них була здійснена провокація правоохоронних органів, в частині проведення організації незаконного перенаправлення особи через державний кордон України, вчиненні за попередньою змовою групою осіб, а також у вербування людини, вчиненого з метою експлуатації, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з погрозою насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, оскільки суду не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що обвинуваченими було б вчинено інкриміновані кримінальні правопорушення без втручання з боку правоохоронних органів.

Так, протоколом проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за номером телефону, яким користується ОСОБА_2 та аудіо записами розмов, які прослухані в судовому засіданні, на підставі яких складено протокол, вбачається, що саме потерпілий ОСОБА_1 , здійснював телефонні дзвінки до обвинуваченого ОСОБА_2 , кількість з`єднань вхідних дзвінків до ОСОБА_2 з мобільного номера телефону, яким користується ОСОБА_1 в рази перевищує кількість здійснених дзвінків ОСОБА_2 до потерпілого.

Крім того, з аналізу матеріалів кримінального провадження судом встановлено наступне:

Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201809000000003 правоохоронними органами внесено 02.01.2018 року за ч.2 ст. 189 КК України за заявою потерпілого від 02.01.2018 року, а відомості в ЄРДР про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 149 КК України внесено тільки 18.04.2018 року, на підставі матеріалів правоохоронних органів. За цей період часу правоохоронні органи не здійснювали розслідування кримінального правопорушення про вчинення якого внесли відомості до ЄРДР, а натомість намагались схилити обвинувачених до вчинення інших кримінальних правопорушень. Перебуваючи в цей період часу під захистом правоохоронних органів, потерпілий міг відмовитись від поїздки до Росії, однак цього не вчинив, а неодноразово схиляв обвинувачених до пошуку роботи для нього. Зокрема, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомив, що неодноразово, а іноді і кілька разів на день телефонував до обвинувачених за вказівкою працівників правоохоронних органів, оскільки останні вказували про те, що «необхідно вже завершувати справу», відвідував господарство ОСОБА_2 , будучи при цьому спорядженим цими ж працівниками технічними засобами.

Згідно з визначенням, закріпленим у Рішенні Суду від 9 червня 1998 року у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники таких органів або особи, які діють за їх вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.

Надаючи оцінку доказам, зібраним у кримінальному провадженні та дослідженим в судовому засіданні, суд виходить з наступного:

У відповідності до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Це означає, що саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій фактів.

Європейський Суд у своєму рішенні, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» (Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії») від 06 грудня 1998 року (п.146) зазначив, що принцип презумції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину: обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

У відповідності до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийняті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухвалені судового рішення.

Частиною 1 ст. 87 даного кодексу передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

В п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначено, що докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання, закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Частиною 1 статті 94 КПК України визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

За практикою тлумачення Європейським судом з прав людини національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак, Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 ( mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 року.

Таким чином, проаналізувавши фактичні обставини кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 149, ч. 2 ст. 332 КК України та ОСОБА_3 за 2 ст. 149 КК України, суд приходить до висновку про недоведеність вчинення ними інкримінованих їм даних кримінальних правопорушень.

Оцінюючи зібрані в даному кримінальному провадженні докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 189, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України та обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та доводиться, поза розумним сумнівом, комплексом достатньо переконливих, чітких, неспростовних і узгоджених між собою доказів.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченим покарання, суд також керується вимогами ст. 65 КК України та роз`ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» і виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного. Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 не встановлено.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання, зокрема те, що він добровільно відшкодував потерпілому шкоду, заподіяну злочином та відсутність обставин, які б обтяжували його покарання.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 з`ясовано, що він не працює, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину, має середню освіту, посередньо характеризується по місцю проживання, на обліку в Івано-Франківському обласному наркологічному диспансері та обласній психоневрологічній лікарні № 3 не перебуває, згідно ст.89 КК України є таким, що немає судимостей.

Обвинувачений ОСОБА_2 одружений, на психо-неврологічному та наркологічному обліках в Долинській ЦРЛ не перебуває, в минулому до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно.

Заявлений в даному кримінальному провадженні цивільний позов ОСОБА_34 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди на загальну суму 100000 гривень підлягає частковому задоволенню.

Так, відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд враховує ступінь тяжкості, характер та тривалість моральних страждань потерпілого - цивільного позивача, те, що через відсутність паспорта громадянина України він певний час був обмежений в праві пересування, працевлаштування, що створювало для нього перешкоди та незручності в організації свого життя, враховуючи вимоги розумності та справедливості визначає його розмір в сумі 5000 гривень.

Питання речових доказів слід вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.370, 373, 374 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 149, ч. 2 ст.332 КК України визнати невинуватим в зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні даних кримінальних правопорушень та виправдати.

ОСОБА_12 визнати винним за ч.2 ст. 28, ч. 3 ст. 357 КК України та призначити покарання у вигляді арешту строком на два місяці.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу не обирати, а термін відбування покарання рахувати з дня фактичного затримання.

ОСОБА_3 за ч.2 ст. 149 КК України визнати невинуватим в зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні даного кримінального правопорушення та виправдати.

ОСОБА_3 визнати винним:

за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 357 КК України та призначити покарання у вигляді обмеження волі на строк один рік.

за ч.1 ст. 189 КК України та призначити покарання у вигляді два роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточно визначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначивши покарання у вигляді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ч.1 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в час відбування визначеного покарання термін перебування його під вартою з 13.11.2018 року по 03.06.2019 року з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_3 - заставу, до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Заставу, внесену за ОСОБА_3 в розмірі сто дев`яносто дві тисячі гривень, після набрання вироком законної сили, повернути заставодавцю - ОСОБА_35 .

Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Речові докази:

мобільний телефон марки "Sigma", чорного та оранжевого кольорів, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , який передано потерпілому ОСОБА_1 на відповідальне зберігання - повернути власнику ОСОБА_1 ,

DVD-R диск із 4 аудіозаписами під назвами "ОСОБА_36", "Новий запис3", "Новий запис2", що зберігаються при матеріалах кримінального провадження - зберігати при матеріалах кримінального провадження,

мобільний телефон марки "SAMSUNG" IMEI:НОМЕР_16, IMEI:НОМЕР_17, із сім-карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ "ВФ Україна" з номером НОМЕР_8 та сім-карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ "Київстар" з номером НОМЕР_9 , які передані на зберігання в камеру зберігання речових доказів ГУНП в Івано-Франківській області - повернути власнику ОСОБА_2 ,

мобільний телефон, в корпусі чорного кольору, марки "LENOVO" А 536, з ІМЕІ 1: НОМЕР_10 , ІМЕ:2 НОМЕР_11 із сім каргою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» з маркуванням НОМЕР_12 та флешкартою "micro CD" ємкістю 2 GB, що є на зберіганні в камері зберігання речових доказів ГУНП в Івано-Франківській області - повернути власнику ОСОБА_2 ,

мобільний телефон марки «Nокіа» RМ-1136, в корпусі чорного кольору з ІМЕІ 1: НОМЕР_13 , ІМЕІ 2: НОМЕР_14 , із сім картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» з реквізитами НОМЕР_15 та сім карто оператора мобільного зв`язку «Білайн`Ю флешкартою "micro CD", ємкістю 4 GB, які на зберіганні в камері зберігання речових доказів ГУНП в Івано-Франківській області - повернути власнику ОСОБА_2 ,

паспорт громадянина України, серії та номеру НОМЕР_1 , виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який передано потерпілому ОСОБА_1 на відповідальне зберігання - повернути власнику ОСОБА_1 ,

неробочий телефон «Самсунг дуос» чорного кольору, що переданий на зберігання в камеру зберігання речових доказів ГУНП в Івано-Франківській області - повернути власнику ОСОБА_2 ,

мобільний телефон «Мейзу», імей НОМЕР_5 , НОМЕР_6 із сім карткою ПрАТ «ВФ Україна» № НОМЕР_7 , переданий на зберігання в камеру зберігання речових доказів ГУНП в Івано-Франківській області - повернути власнику ОСОБА_2 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Головуючий суддя ______ Керніцький І.І.

Судді:

_____ Тураш В.А.

_____ Андрусів І.М.