Ухвала суду № 90778822, 05.08.2020, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/1987/20

УХВАЛА

05 серпня 2020 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О. М., розглянувши заяву Акціонерного товариства “ТАСКОМБАНК” про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій зазначив, що ним подано до Житомирського районного суду Житомирської області позовну заяву про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в сумі 119937,37 грн. В обґрунтування необхідності забезпечення позову заявник зазначив, що відповідач намагається уникнути виконання взятого на себе зобов`язання та, як наслідок, зробити неможливим виконання рішення суду.

У зв`язку з наведеним, заявник просить суд накласти арешт на належну ОСОБА_1 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Дослідивши зазначену заяву, суд дійшов таких міркувань.

Інститут забезпечення позову - це фактично гарантія захисту прав позивача, що гарантує в майбутньому належне виконання судового рішення, оскільки забезпеченню підлягає матеріально-правова вимога до відповідача, реалізація якої без вжиття заходів із забезпечення позову може бути неможливою. Предмет забезпечення позову - виключно матеріально-правова вимога (майнового чи немайнового характеру), що утворює предмет позову, який надалі підлягає виконанню.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

При цьому, подана заява про забезпечення позову не містить доказів, існування обставин, які унеможливлять виконання рішення суду, в разі не вжиття, вказаних в заяві видів забезпечення позову. Зокрема, заява не містить обґрунтування ризиків здійснення відповідачем будь-яких дій направлених на відчуження майна.

В заяві не зазначені обставини та докази, які б стверджували про те, що застосування вказаного заходу забезпечення позову не призведе до дисбалансу прав сторін по справі, враховуючи ціну позову.

При цьому, заявником в поданій заяві не зазначено пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

З огляду на наведене, суд, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів та оцінивши рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про неспівмірність виду забезпечення позову, який заявник просить застосувати, у зв`язку з чим вважає за потрібне відмовити в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 153 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Акціонерного товариства “ТАСКОМБАНК” про забезпечення позову.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі пропуску строку з поважних причин. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Дубовік