Рішення № 90778217, 31.07.2020, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/395/20

Номер провадження 2/184/205/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2020 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді – Малашиної Ю.Б.,

за участю секретаря – Попівніч Н.І.,

представника позивача – Жовтяк О.В ОСОБА_1 ,

відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, з урахуванням поданих заяв по суті справи, посилається на те, що 30.01.2015 року між КБ «ПРИВАТБАНК» (з 21.05.2018 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» змінило назву на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (надалі по тексту – КБ «ПРИВАТБАНК», банк) та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 50 000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

В порушення умов договору ОСОБА_2 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, тому за кредитним договором № б/н, станом на 15.12.2019 року, утворилась заборгованість у розмірі 60142,74 гривень, що складається з наступного: 40073,41 грн. – заборгованості за простроченим тілом кредиту, 7008,72 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.. 625; 9720,48 грн. – нарахована пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500,00 гривень – штраф (фіксована частина), - 2840,13 гривень – штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також стягнути з нього судовий збір.

Крім того, позивачем зазначено, що банком надана до суду копія анкети-заяви від 30.01.2015 року, з якої чітко вбачається вся інформація, необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що відповідач висловив згоду про укладання договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчив, що "я згодний з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Ознайомлений і згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді.» Також до матеріалів позовної заяви долучено довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна Gold", де вказано поточну процентну ставку у розмірі 2,7% (32,4% на рік), розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо. Представник позивача наголосив, що надав до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача — баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції).

Відповідачем, в свою чергу, надано до суду відзив на позовну заяву та заперечення по справі, згідно якого вважає, що викладені обставини не відповідають дійсності, оскільки позивач не надав жодних доказів ознайомлення відповідача саме з тими Умовами та Правилами, які позивач додав до позовної заяви. Крім того, позивач обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі розмір і порядок нарахування процентів, комісії, пені та штрафу, посилається на умови та правила надання банківських послуг, а також довідку про умови кредитування. Проте, на умовах та правилах надання банківських послуг та на довідці про умови кредитування відсутні підписи відповідача. Укладений кредитний договір від 30.01.2015 року у вигляді заяви не містить строку повернення кредиту, розміру процентної ставки та пені, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог банку про стягнення заборгованості по процентах та пені. Зазначена довідка про зміну умов кредитування не дає можливості встановити умови кредитного договору. Крім того, у довідці не вказані жодні реквізити договору, а тому відсутні підстави вважати, що ця довідка має відношення до даної справи про стягнення заборгованості саме за договором від 30.01.2015 року. Також відповідач вважає, що банком не надано доказів того, що прострочене тіло кредиту в сумі з тілом кредиту складають саме фактично отримані відповідачем кредитні кошти, на підставі чого стягненню з відповідача підлягає виключно сума безпосередньо отриманих за допомогою банківської картки коштів, які залишилися неповернутими, а саме 29061,11 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в заявах по суті справи.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав, посилаючись на обставини, викладені у заявах по суті справи.

Суд, заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків щодо фактичних обставин.

Як встановлено в судовому засіданні, 30.01.2015р. між КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н у спосіб подання письмової згоди Відповідача на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Згідно анкети - заяви від 30.01.2015 р. відповідач письмово погодився з тим, що анкета – заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 13).

На підтвердження позовних вимог банком надано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які не містять підпису відповідача (а.с. 14-31).

Згідно виписки по основній картці № НОМЕР_1 за період з 01.01.1999 по 05.05.2020 проводився рух коштів як шляхом поповнення картки, так і зняття відповідачем коштів з картки (а.с. 100-103).

Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_2 встановлено наступне: 30.01.2015 року відбувся старт карткового рахунку по картці № НОМЕР_1 , встановлено кредитний ліміт – 300,00 грн., того ж дня зазначений кредитний ліміт збільшено до 25000 грн.; 23.05.2017 року відбулася збільшення кредитного ліміту зо 50000 тис. грн.; 20.02.2019 року кредитний ліміт знижено до 30500,00 грн., а 06.05.2019 – до 0,00 грн. (зворотна сторона а.с.103).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 30.01.2015 року, укладеного між Приватбанком та ОСОБА_2 станом на 15.12.2019 року (а.с.7-12): заборгованість за кредитом – 60142,74 грн., що складається з наступного: 40073,41 грн. – заборгованості за простроченим тілом кредиту, 7008,72 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 9720,48 грн. – нарахована пеня, а також штрафи на загальну суму 3340,13 грн.

Оцінивши подані до суду докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Здійснюючи оцінку обставин (фактів), якими обґрунтовані вимоги та заперечення учасників справи, та поданими ними доказами, суд звертає увагу на наступне.

В анкеті – заяві від 30.01.2015 р. не зазначені вид картки, який просить оформити клієнт, кредитний ліміт, процентна ставка, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, строк дії кредитного договору.

Водночас, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, не містять підпису відповідача та не визнаються останнім. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідач, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Крім того, роздруківка витягу з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

При цьому суд керується постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17, в якій Судом зроблено висновок про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку, не можна вважати складовими частинами укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника.

Відтак, суд вважає, що оскільки витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а в Анкеті-заяві позичальника відсутня домовленість щодо сплати процентів та штрафних санкцій за невиконання договору, то вимоги банку в цій частині задоволенню не підлягають. Аналогічні за своїм змістом правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року (справа № 578/132/16-ц, провадження № 61-3836св18).

Оцінюючи вимогу позивача про стягнення 40073, 41грн. заборгованості за «тілом» кредиту, суд виходить із наступного. Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого банком, починаючи з 01.12.2018 р. до тіла кредиту (графи 5,6) почало збільшуватись за рахунок додавання процентів (наприклад, до кол. 22 «Заборгованість за наданим кредитом» станом на 30.11.2018 у сумі 11537,87 додано 01.12.2018 р. кол. 3 «Витрати клієнтом кредитних коштів» у сумі 181,7 та кол. 4 «Відсотки погашені за рахунок кредита» у сумі 348,98 (що в свою чергу кореспондує з випискою банка по основній картці за 01.12.2018, де міститься запис про списання процентів за користування кредитного ліміту, за ставкою 3,5 процента нараховано 348,98 грн.). Отриману суму у розмірі 12044,85 грн. віднесено у колонку №22 та в наступних періодах перенесено тіла кредиту).

Оскільки проведене банком збільшення тіла кредиту є безпідставним, суд при визначенні заборгованості приймає до уваги фактичні витрати клієнтом кредитних коштів у розмірі 40115,86 грн. (сума значень кол. №3 розрахунку банку), з урахуванням сум погашення за наданим кредитом у розмірі 11054,77грн. (сума значень кол. №22 розрахунку банку). Таким чином, розмір заборгованості відповідача перед банком становить 29061,11 грн. (40115,88 – 11054,77).

Суд також не приймає до уваги розрахунок «Залишку після операції», який міститься у виписці по основному рахунку, оскільки крім безпосереднього відображення руху коштів як шляхом поповнення картки клієнтом, так і зняття/витрачання ним коштів з картки, банком збільшувався залишок також рахунок списання процентів за користування кредитного ліміту, зокрема, 01.12.2018 р. на суму 348,98 грн., 01.01.2019 р. на суму 431,56 грн., 01.02.2019 р. на суму 581,44 грн.

Натомість, суд приймає до уваги часткове визнання відповідачем позову на суму 29061,11 грн. тіла кредиту, яке не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Щодо 0,23 грн. інфляційних витрат, які також визнано відповідачем, то суд не приймає наведене визнання, оскільки банком не заявлялась позовна вимога про стягнення з відповідача інфляційних витрат за кредитним договором. Вирішуючи наявний спір, суд керується ст. 13 ЦПК України, в якій закріплено принцип диспозитивності цивільного законодавства, відповідно до якого суд розглядає справи в межах заявлених особою вимог, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Щодо заявлених банком до стягнення 7008,72 грн. – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, які частково визнані відповідачем на суму 0.18 грн., суд виходить із необґрунтованості розрахунку вказаних сум та вважає, що позовні вимоги банку в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу на те, що ст. 625 ЦК України орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % (або інший розмір, встановлений законом або договором) річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями (постанова ВСУ від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс1 1).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 р. у справі № 686/21962/15-ц суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що стаття 625 ЦК України поширюється як на договірні, так і на не договірні грошові зобов`язання, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язання.

Враховуючи те, що заборгованість відповідача перед банком становить 29061,11 грн., період прострочення, заявлений банком на момент подання позову згідно розрахунку становить з 01.10.2019 по 15.12.2019, тобто 76 днів, то 3% річних за користування грошовими коштами становлять 181, 53 грн. (3%*76/365*29061,11).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суму боргу подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні.

Відповідно до роз`яснень, що надані в п. 23, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 № 2 розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей про належність і допустимість доказів. Виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

У зв`язку із викладеним, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню за кредитним договором № б/н від 30.01.2015 року заборгованість за тілом кредиту – 29061,11 грн. та 3% річних за користування грошовими коштами - 181, 53 грн., а всього разом - 29 242 (двадцять дев`ять тисяч двісті сорок дві) гривні 63 копійки.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1022 грн. (29 242 грн. х 2102 грн. / 60 142,72 грн.)

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.526,527,530,615,625,1052,1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 141,258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Орджонікідзевським МВ УМВС України в Дніпропетровській області 10.01.2003 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_4 , МФО №305299, розташованого за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.01.2015 року в розмірі 29 242 (двадцять дев`ять тисяч двісті сорок дві) гривні 63 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Орджонікідзевським МВ УМВС України в Дніпропетровській області 10.01.2003 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_4 , МФО №305299, судовий збір у розмірі 1022 (одна тисяча двадцять дві) гривні 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Повний текст рішення складено 04.08.2020 року.

Суддя Орджонікідзевського міського суду Ю. Б. Малашина