Рішення № 90777570, 13.07.2020, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/73/20

№ провадження 2-а/208/52/20

РІШЕННЯ

Іменем України

13 липня 2020 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді Нельге Д.В.,

за участю секретаря Вілкової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку, передбаченому ст.229 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Мельник Віталія Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради «Про скасування рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності», -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову серії ІД № 00058075 від 21.12.2019р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП;

- Визнати протиправним та скасувати складений відповідачем Акт огляду та тимчасового затримання №2008 від 25.11.2019р.,

- стягнути з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань 1153,61 грн., з яких: 262,07 грн. - сплачений за паркову штраф з комісією банку; 148,45 грн. - зберігання транспортного засобу з комісією банку; 742,27 грн. - евакуація транспортного засобу з комісією банку;

- стягнути з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань 108,00 грн. витрат позивача на оплату таксі;

- стягнути з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань понесені останнім витрати, пов`язані з правничою допомогою у розмірі 1850,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що, вищевказану постанову прийнято відповідачем не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на підставі чого просить суд визнати дане рішення протиправним та скасувати.

Водночас, позивач зазначає про те, що, 25.11.2019р., керуючи автомобілем Honda CRV НОМЕР_1 у м.Дніпро по вул. Шевченка, він здійснив зупинку на місці стоянки біля будинку №36. Повернувшись до місця стоянки свого автомобіля, він виявив його відсутність, та звернувся до поліції. Пізніше йому повідомили про те, що його автомобіль був евакуйований та доставлений на спеціальний майданчик КП «Міськавтопарк» м.Дніпро, вул. Курсантська, до якого від доїхав на таксі. В КП «Міськавтопарк» інспектор з питань контролю за паркуванням надав йому повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії ІД № 00058075 та реквізити для сплати штрафу. З метою отримання належного йому автомобіля він змушений був сплатити штраф, плату за перевезення автомобіля евакуатором, та зберігання на спецмайданчику. При цьому, ні оскаржувану постанову, ні Акт огляду та тимчасового затримання №2008 від 25.11.2019р. йому надано не було. Вказана Постанова та Акт були надані йому 24.12.2019р. після звернення адвоката із запитом. Водночас, оскільки оскаржуване рішення про порушення ним п.15.9 ПДР України не містить передбаченого ст.251 КУпАП доказу на підтвердження порушення ним правил зупинки, вважає, що, оскаржуване рішення прийнято відповідачем без всебічного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду письмову заяву, у якій зазначив про те, що, позов підтримує, та, просить суд здійснити розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, надав суду відзив на позов, у якому позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що, порушення позивачем правил зупинки було зафіксоване відповідачем за допомогою фотофіксації. Оскільки розміщення транспортного засобу позивача було таким, що суттєво перешкоджало дорожньому руху, та створювало загрозу безпеці руху, ним було прийнято рішення про тимчасове затримання транспортного засобу відповідно до положень ст.265-4 КУпАП. Після встановлення відповідальної особи за вищевказаним порушенням, ним було прийнято рішення про притягнення останньої до адміністративної відповідальності згідно ч.2 ст.277, ч.5 ст.279-1, 283 КУпАП без участі вказаної особи. При цьому, адміністративне правопорушення ним було зафіксоване згідно ст.14-2 КУпАП, тому надані ним фотознімки є належним та допустимим доказом.

В судове засідання представник третьої особи не з`явився, надав суду письмові пояснення, у яких просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що, оскаржуване позивачем рішення є обґрунтованим.

15.04.2020р. позивач надав суду відповідь на відзив, у якій зазначив про те, що, надані відповідачем докази, а саме фотознімки, є неналежним доказом, оскільки намальована на них біла лінія не є відображенням рулетки.

23.06.2020р. представник третьої особи надав суду письмові пояснення щодо відповіді на відзив, до яких надав також відеозапис із зображенням «заміру відстані від місця зупинки транспортного засобу під час вчинення правопорушення до місця виїзду з прилеглої території».

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ст.79 КАС України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Дослідивши матеріали даної адміністративної справи, суд встановив, що, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення серія ІД № 00058075 від 21.12.2019р., відповідач притягнув позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, оскільки встановив, що позивач, 25.11.2019р. о 14.17 год. у м.Дніпро на вул. Шевченко,36, здійснив зупинку (стоянку) транспортного засобу Honda CRV НОМЕР_1 ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, чим порушив вимоги пп «и» п.15.9 ПДР України.

Згідно Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу №2008, 25.11.2019р. відповідач ОСОБА_2 на підставі п3 ч.3 ст.265-4, ч.3 ст.122 КУпАП, здійснив огляд та тимчасове затримання транспортного засобу Honda CRV НОМЕР_1 у зв`язку з зупинкою останнього ближче 10 м від виїзду з прилеглої території.

Згідно повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії ІД № 00058075, відповідач повідомив власника (належного користувача) транспортного засобу Honda CRV АЕ НОМЕР_1 про фіксацію порушення останнім правил зупинки у м.Дніпро на вул. Шевченка, 36, та про надіслання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до вимог ст.279-1 КУпАП.

Не погодившись з оскаржуваним рішенням, позивач просить оскаржуване рішення скасувати, посилаючись на те, що, вказане рішення прийняте відповідачем не обґрунтовано, без об`єктивного з`ясування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, зокрема без здійснення відповідачем відповідного вимірювання відстані від місця розташування автомобіля до виїзду з прилеглої території.

З вищевикладених обставин, встановлених судом, суд вбачає, що, між сторонами виник публічно-правовий спір, який регулюється нормами КАС України, КУпАП, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.

Зокрема, згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

Згідно ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З вищенаведених норм чинного законодавства випливає, що, відповідач, являючись посадовою особою, яка безпосередньо здійснює провадження в справах про адміністративні правопорушення, при прийнятті оскаржуваного рішення повинен був повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, та, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, прийняти рішення, що відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, відповідач прийняв оскаржуване рішення, оскільки встановив факт порушення позивачем 25.11.2019р. пп «и» п.15.9 ПДР України.

Згідно п.15.9 ПДР України, зупинка забороняється: и) ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

На підтвердження обставин, зазначених відповідачем в оскаржуваній постанові, останній надав суду:

- чотири копії фотознімків, які виконано 25.11.2019р., та які містять зображення транспортного засобу позивача;

- відеозапис із зображенням рулетки, який в свою чергу, не містить зображення транспортного засобу позивача та не містить інформації щодо дати здійснення вказаної відеофіксації.

дослідивши надані відповідачем докази, суд приходить до висновку про те, що, зі змісту наданих відповідачем доказів не можливо встановити факт порушення позивачем 25.11.2019р. пп «и» п.15.9 ПДР України, а саме факт зупинки транспортного засобу позивача ближче 10 м від виїзду з прилеглої території.

При цьому, суб`єктивне сприйняття відповідачем певних обставин не може вважатися належним доказом в адміністративній справі, адже такими доказами можуть бути лише передбачені ст.251 КУпАП пояснення сторін, третіх осіб, показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що, оскаржуване рішення відповідач прийняв без жодного, передбаченого ст.251 КУпАП доказу, який би міг підтвердити факт порушення позивачем п.15.9 ПДР України, а саме здійснення останнім зупинки ближче 10 м від виїзду з прилеглої території.

Таким чином, приймаючи до уваги, те що, на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення відповідач не надав суду належного та допустимого доказу, суд, дослідивши матеріали справи, та, оцінивши у сукупності наявні у справі докази, дійшов висновку про те, що, оскаржуване рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки є прийнятим відповідачем без об`єктивного з`ясування обставин справи та оцінки належних і допустимих доказів.

Водночас, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним, та скасування складеного відповідачем Акту огляду та тимчасового затримання №2008 від 25.11.2019р., оскільки вказаний Акт не є рішенням суб`єкта владних повноважень.

З огляду на вищевикладене, суд також вважає необґрунтованими позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань 1153,61 грн., з яких: 262,07 грн. - сплачений за паркову штраф з комісією банку; 148,45 грн. - зберігання транспортного засобу з комісією банку; 742,27 грн. - евакуація транспортного засобу з комісією банку, та витрат на оплату таксі, оскільки в ході розгляду справи суд не встановив порушень у діях, або бездіяльності відповідача при прийнятті рішення про тимчасове затримання транспортного засобу позивача.

Водночас, задовольняючи позов частково, та, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд, враховуючи надані позивачем: дублікат квитанції; копію договору №02/12/2019 про надання правничої допомоги від 02.12.2019; Акт виконаних робіт від 02.01.2019р. - дійшов висновку про наявність передбачених ст.139 КАС України підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім та документально підтверджених витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 1850,00 грн.

На підставі викладеного, суд, керуючись ст.ст.2, 5, 246, 268, 286 КАС України, -

В и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Інспектора з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Мельник Віталія Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради «Про скасування рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення суб`єкта владних повноважень - постанову інспектора з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Мельник Віталія Володимировича серії ІД № 00058075 від 21.12.2019р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. на користь держави.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 40108866) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_3 ) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 1850 (однієї тисячі вісімсот п`ятдесят )грн. 00 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою складення повного судового рішення є 23.07.2020р.

Суддя Нельга Д. В.