Ухвала суду № 90776766, 05.08.2020, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 167/614/20

Провадження № 1-кп/0158/213/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року Ківерцівський районний суд Волинської області

В складі головуючого судді – Костюкевича О.К.

при секретарі – Хмілевській І.О.

з участю прокурора – Решетника Л.О.

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисників – Солодухи В.А.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Ківерці кримінальне провадження № 12020030180000110 від 15.04.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 162 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 162 КК України, -

в с т а н о в и в :

26 червня 2020 року до Ківерцівського районного суду Волинської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020030180000110 від 15.04.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 162 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 162 КК України.

Ухвалою суду від 02 липня 2020 року призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні про обвинувачення за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 162 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 162 КК України.

Судом поставлено на обговорення питання про повернення обвинувального акту прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК України.

В судовому засіданні прокурор Решетник Л.О. заперечив щодо повернення обвинувального акту, покликаючись на відсутність правового регулювання повернення обвинувальних актів відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII. Додатково пояснив, що в даном випадку має місце сукупність злочинів та проступків вчинених однією і тією ж особою.

Обвинувачені та захисник щодо повернення обвинувального акту заперечили.

Заслухавши думку прокурора, обвинувачених та захисника, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд вважає, що обвинувальний акт слід повернутий прокурору з наступних підстав.

01.07.2020 року набрав чинності Закон України № 2617-VIII від 22.11.2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2019, № 17, ст.71 (далі-Закон), яким врегульовано особливості досудового розслідування кримінальних проступків та їх судового розгляду.

Відповідно до ст.11 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018), кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Статтею 12 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018) визначено класифікацію кримінальних правопорушень.

Так, кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 162 КК України.

Частиною 4 ст. 296 КК України передбачена відповідальність за дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КК України передбачена відповідальність за умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, - карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Як вбачається із ч. 1 ст. 162 КК України передбачена відповідальність за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, - караються штрафом від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Таким чином, інкриміноване ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 162 КК України, відповідно до ст.12 КК України (в редакції Закону № 2617- VIII від 22.11.2018) визначено як кримінальний проступок щодо якого передбачено особливий порядок здійснення досудового розслідування та судового розгляду.

Разом з тим, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 162 КК України.

Частиною 2 ст. 296 КК України передбачена відповідальність за хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом вчинене групою осіб - караються обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

Як вбачається із ч. 1 ст. 162 КК України передбачена відповідальність за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, - караються штрафом від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Таким чином, інкриміноване ОСОБА_2 кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 162 КК України, відповідно до ст.12 КК України (в редакції Закону № 2617- VIII від 22.11.2018) визначено як кримінальний проступок щодо якого передбачено особливий порядок здійснення досудового розслідування та судового розгляду.

Згідно п.5 абзацу 4 Розділу II Закону, обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.334 КПК України, передбачено, що матеріали кримінального провадження, у тому числі матеріали щодо кримінального проступку та щодо злочину, можуть об`єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу.

Не можуть бути об`єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину, крім випадків, коли це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду. У таких випадках розслідування злочину та кримінального проступку здійснюється за правилами досудового слідства. Положення глави 25 цього Кодексу в такому разі не застосовуються (ч.2 ст.217 КПК України, в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018).

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч.1 ст.5 КК України).

Зважаючи на наведене, обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 162 КК України та ОСОБА_2 про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 162 КК України слід повернути прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України та подальшого вирішення питання про можливість об`єднання в одне провадження матеріалів досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочинів інкримінованих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Згідно п.3 абзацу 4 Розділу II Закону, у кримінальних провадженнях за сукупністю злочинів, один або декілька з яких визначені як кримінальні проступки, в яких до набрання чинності цим Законом особам повідомлено про підозру, але не прийнято процесуальне рішення, передбачене частиною другою статті 283 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий за погодженням із прокурором виділяє в окреме провадження матеріали щодо кримінального проступку, якщо це можливо без шкоди для подальшого досудового розслідування та судового розгляду, та здійснює дізнання в порядку, встановленому главою 25 Кримінального процесуального кодексу України. Кримінальне провадження щодо злочину продовжує здійснюватися в порядку, визначеному цим Кодексом.

Крім того, слід відзначити, що процедури судового розгляду щодо злочину і кримінального проступку, відповідно до положень КПК України, мають істотні розбіжності і регламентовані різними главами КПК України.

Таким чином, вищенаведені положення свідчать про те, що Закон № 2617-VIII від 22.11.2018 року містить імперативну норму щодо обов`язку суду повернути прокурору обвинувальний акт для внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України у кримінальних провадженнях про правопорушення, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду.

Більше того, положення КПК України та Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 року не наділяють суд правом вирішувати питання об`єднання в одне провадження чи роз`єднання у різні провадження щодо кримінального проступку та щодо злочину у справах обвинувальні акти в яких скеровані до суду, але не призначені до судового розгляду станом на 01.07.2020 року і визначають чіткий алгоритм дій, який починається з прийняття рішення про повернення обвинувального акту прокурору, а у подальшому прийняття одного з рішень, відповідно до вищеописаної процедури встановленої у наведених вище положеннях.

Аналіз положень Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 року свідчить про те, що він спрямований на гуманізацію кримінальної відповідальності шляхом перегляду міри покарань за вчинення окремих кримінальних правопорушень, а також має на меті встановлення механізму забезпечення швидкого розслідування кримінальних правопорушень невеликої тяжкості та зменшення навантаження на слідчих органів досудового розслідування, а також спрощення процедури судового розгляду.

Згідно положень ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження суд.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:

1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;

2) поведінка учасників кримінального провадження;

3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Таким чином, наведені положення КПК України, зокрема ст.28 КПК України, покладають на учасників процесу та суд обов`язок вжити дієві заходи задля забезпечення дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження, а також належне виконання процесуальних обов`язків сторонами кримінального провадження. При цьому, наведені положення у сукупності з тим, що Закон № 2617-VIII від 22.11.2018 року спрямований, серед іншого, на встановлення механізму забезпечення швидкого розслідування кримінальних правопорушень невеликої тяжкості та спрощення процедури судового розгляду, свідчать про те, що суд повинен вжити заходів для дотримання процедури судового розгляду обвинувального акту щодо проступку максимально швидко, а учасники процесу, в тому числі прокурор, повинні своєю процесуальною поведінкою сприяти швидкому та ефективному проведенню розгляду, з дотриманням відповідної процедури.

Пункт 5 абзацу 4 Розділу II Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 року не містить положень щодо визначення вимог до процедури повернення обвинувального акту, зокрема не містить вимог щодо вирішення даного питання у судовому засіданні чи без виклику сторін, не покладає на суд обов`язок виносити дане питання на обговорення або заслуховування думки учасників процесу з цього питання, тощо. З наведеного суд приходить до висновку, що законодавець визначаючи процедуру повернення обвинувального акту щодо кримінального проступку, наділив суд повноваженнями виконати вищенаведену імперативну вимогу у максимально швидкий (розумний) строк, що повністю кореспондується з тим, що, як вже було зазначено вище, Закон № 2617-VIII від 22.11.2018 року спрямований, серед іншого, на встановлення механізму забезпечення швидкого розслідування кримінальних правопорушень невеликої тяжкості та спрощення процедури судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020030180000110 від 15.04.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 162 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 162 КК України підлягає поверненню прокурору, для внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України.

Враховуючи, що зазначене повернення обвинувального акту здійснюється на підставі положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо спрощеного досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», а не за ст. 314 КПК України, дана ухвала оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 110, 291, 369, 372, 376, КПК України, Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», суд ,-

у х в а л и в :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12020030180000110 від 15.04.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 162 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 162 КК України повернути прокурору Маневицької місцевої прокуратури.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич