Ухвала суду № 90776409, 04.08.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/6079/20

У Х В А Л А

про забезпечення позову

04 серпня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання до вчинення дій,-

в с т а н о в и в :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, Львівської міської ради, із вимогами:

-визнати протиправним та скасувати рішення Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради №2401-вих-12110 від 18.02.2020 року про відмову включення тимчасової споруди за адресою - АДРЕСА_1 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в Комплексній схемі розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові;

-зобов`язати Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради включити в Комплексну схему розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові тимчасову споруду за адресою - АДРЕСА_1 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

-визнати протиправним і скасувати рішення Львівської міської ради №596 від 10.07.2020 року «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 ».

Ухвалою судді від 31.07.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 31.07.2020 року відмовлено у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №380/6079/20.

03.08.2020 року заявник подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі зупинити дію рішення Львівської міської ради №596 від 10.07.2020 року «Про демонтаж тимчасової споруди АДРЕСА_1 ».

В обґрунтування цієї заяви ФОП ОСОБА_1 зазначив, що будучи платником єдиного податку, уклав з Львівською міською радою договір оренди землі від 03.03.2005 року, згідно умов якого йому, як приватному підприємцю, було надано в оренду земельну ділянку (адреса: АДРЕСА_1 ) для встановлення та обслуговування малої архітектурної форми у м.Львові. У подальшому, фізичною особою-підприємцем було встановлено власний кіоск на цій земельній ділянці, в якому станом на сьогодні провадиться торгівельна діяльність, працюють наймані працівники та здійснюється плата за оренду землі.

В заяві також вказано, що рішенням Львівської міської ради №596 від 10.07.2020 року «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1» вирішено здійснити демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на АДРЕСА_1. Заявник вважає, що демонтаж кіоску призведе до повного припинення торгівельної діяльності за його місцезнаходженням. На переконання заявника, демонтаж споруди, в разі відновлення ФОП ОСОБА_1 у правах, потребуватиме додаткових капіталовкладень на її відновлення, а тому він понесе збитки, які необхідно буде відшкодувати за рахунок відповідача.

Таким чином, заявник вважає, що незабезпечення його позову, шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення до набрання рішенням суду законної сили за цим позовом, може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі вирішення спору на його користь, а також будуть мати місце інші негативні наслідки, які неможливо буде усунути та про які зазначено у заяві.

При цьому, ФОП ОСОБА_1 у додатковій заяві до заяви про забезпечення позову посилається на те, що 03.08.2020 року біля споруди, де він здійснює підприємницьку діяльність з`явилися представники організації, що займається демонтажем та є ймовірність вчинення ними незаконних дій по демонтажу об`єкту.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд керується таким.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

За правилами ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Забезпечення позову, згідно з ч.2 ст.150 КАС України, допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1)невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2)очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

З огляду на приписи наведеної статті, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1)зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2)забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3)встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4)забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 стітті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

На переконання суду, суттю інституту забезпечення позову є тимчасовий захист позивача в адміністративному процесі, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, заборони відповідачу вчиняти певні дії, встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії, заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Тож, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при здійсненні судочинства застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі по тексту - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Так, зокрема, у рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Водночас, суд, оцінюючи доводи, наведені у заяві, зважає на те, що спірне, зокрема, рішення Львівської міської ради №596 від 10.07.2020 року «Про демонтаж тимчасової споруди АДРЕСА_1» є чинним і підлягає виконанню, та приймає до уваги саме збіг терміну, до якого воно має бути виконане, зазначеного в самому рішенні на його виконання, а тому вважає, що до прийняття рішення в даній адміністративній справі, може бути демонтовано належну ФОП ОСОБА_1 тимчасову споруду, що призведе до унеможливлення захисту прав останнього у випадку задоволення позовних вимог.

Таким чином, на переконання суду, невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Крім того, суд вбачає за доцільне наголосити, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення в частині порушених прав ФОП ОСОБА_1 дії рішення Львівської міської ради №596 від 10.07.2020 року «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 » до набрання законної сили судовим рішенням, можливе настання негативних наслідків, для виправлення яких буде необхідно докласти значних зусиль та витрат, а рішення суду не забезпечить в повній мірі відновлення порушених прав заявника.

Більше того, при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Разом із тим, судом з`ясовано, що задоволення заяви про забезпечення позову для відповідачів не несе будь-яких негативних наслідків, не покладає на відповідачів додаткових обтяжень, а утримання від виконання оскаржуваного рішення не має невідворотного характеру.

Тобто, дане забезпечення позову призведе до зупинення спірних правовідносин, які виникли між сторонами й унеможливить настання негативних наслідків для останніх.

Суд відзначає, що вжиття зазначених заходів забезпечення позову, обґрунтованість яких була встановлена вище до вирішення спору по суті відповідають предмету заявленого позову, є співмірними, та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки вони спрямовані виключно на збереження існуючого становища.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії рішення Львівської міської ради №596 від 10.07.2020 року «Про демонтаж тимчасової споруди АДРЕСА_1» до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №380/6079/20.

Положеннями статті 156 КАС України передбачено, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Керуючись ст.ст.150-154, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

у х в а л и в :

Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про забезпечення позову в адміністративній справі №380/6079/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради (м.Львів, пл.Ринок, 1; код ЄДРПОУ 26256694), Львівської міської ради (м.Львів, пл.Ринок, 1; код ЄДРПОУ 04055896) про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання до вчинення дій задоволити повністю.

Зупинити дію рішення Львівської міської ради №596 від 10.07.2020 року «Про демонтаж тимчасової споруди АДРЕСА_1» до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №380/6079/20.

Копію ухвали надіслати/вручити сторонам (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (ст.256 КАС України).

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд у п`ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ст.154 КАС України).

Суддя Сасевич О.М.