Рішення № 90775869, 05.08.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року м. Житомир справа № 240/10909/20

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в яком просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, викладене в листі №2600-0303-8/71932 від 02.06.2020 , яке прийняте на виконання Постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2020 року у справі №240/10667/19, про відмову ОСОБА_1 , за результатами розгляду поданої ним заяви від 09.09.2019 року, у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років у зв`язку зі звільненням з роботи в органах прокуратури.

-зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно- Кудрявська, 16) здійснити з 11.09.2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці прокуратури Житомирської області №18-180вих- 19 від 09.09.2019 року, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

-зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_1 виплату різниці суми пенсії між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою.

В обгрунтування позову зазначає, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві №200795/03 від 11.09.2020 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років; зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в місті Києві розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.09.2019 року про призначення (перерахунок) пенсії за вислугу років, з урахуванням мотивів, викладених в цій постанові. Разом з тим, вказує, що Головне Управління Пенсійного фонду України у місті Києві без врахування мотивів викладених в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2020 року, неналежно повторно розглянувши заяву від 09.09.2019 року та надало відповідь, яка містить рішення №2600- 0303-8/71932 про відмову у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугою років . Вважає таке рішення протиправним.

Ухвалою від 15.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи.

05.08.2020 надійшо відзив на позов, в якому зазначено, що з 01.01. по 14.07.2015 не було прийнято нормативно-правовий акт та не було визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсії працівникам прокуратури, а з 15.07.2015 встановлені Законом №1789 підстави для перерахунку пенсії працівникам прокуратури скасовані. Крім того, перерахунок пенсії з 11.09.2019 суперечить нормам, які визначають строки позовної давноситі. Тако, вказує, що довідка прокуратури Житомирської області про складові заробітної плати є безпідставною та суперечить нормам рішення Конституційного Суду України. Для перерахунку пенсії на підставі даних довідки відсутні правові підстави, оскільки чинним законодавством відсутні правові підстави для такого перерахунку до 13.12.2019. З огляду на це, просить у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 з 2014 року, як пенсіонер перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України у місті Києві де йому призначено пенсію за вислугу років довічно, відповідно до вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ у діючій на час призначення пенсії редакції вказаного Закону у розмірі 90% від суми заробітної плати.

У 2019 році позивач звільнився з органів прокуратури та звернувся 09.09.2019 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві з заявою про призначення (перерахунок) раніше призначеної пенсії за вислугою років у розмірі 90% від суми місячного заробітку у зв`язку з звільненням з органів прокуратури, долучивши довідку про розмір заробітної плати №18-180вих-19 від 9 вересня 2019 року .

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві №200795/03 від 11.09.2019 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії, із зазначенням, що згідно з пунктом 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. На даний час відсутній порядок щодо здійснення перерахунку пенсій працюючим прокурорам у зв`язку з підвищенням заробітної плати .

02.12.2019 рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/10667/19 позов до Головного Управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, викладене в листі №200795/03 від 11.09.2020 року, про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років; зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.09.2019 року про перерахунок пенсії за вислугою років, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2020 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року - скасовано. Прийнято нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві №200795/03 від 11 вересня 2019 року про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві розглянути заяву ОСОБА_1 від 9 вересня 2019 року про призначення (перерахунок) пенсії за вислугою років, з урахуванням мотивів викладених в цій постанові. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

На виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду відповідачем повторно розглянуто заяву позивача, про що надіслано позивачу відповідь від 02.06.2020 №2600-0303-8/71932, в якій зазначено, що в мотивувальній частині постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2020 зазначено, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання Головного управління повторно розглянути заяву про призначення (перерахунок) пенсії за вислугу років. Враховуючи те, що позивач подавав заяву про перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру", рішенням від 19.11.2019 проведено перерахунок пенсії у зв`язку зі звільненням з роботи. Підстави для повторного призначення пенсії відсутні.

Що стосується перерахунку пенсії, то згідно мотивів, які зазначені в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2020, вимога про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії за вислугу років не підлягає задоволенню.

Крім того, на момент звернення за перерахунком пенсії Постанова КМУ про умови перерахунку призначених пенсій не приймалась.

Розглянувши заяву повторно від 09.09.2019, прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру". (а.с.22)

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи у перерахунку пенсії позивачу, відповідач вказав на те, що рішенням Сьомого апеляційного адміністративного суду не зобов"язано здійснити перерахунок пенсії. Підстави для перерахунку відсутні, оскільки не прийнято постанову КМУ про умови перерахунку призначених пенсій.

Суд не погоджується з такими доводами, з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Згідно з частинами 13, 20 статті 86 Закону №1697-VII, пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 26 грудня 2014 року №76-VIII зобов`язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом, тобто до кінця січня 2015 року, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону, у тому числі щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року у справі №826/15466/16 за позовом до Кабінету Міністрів України, Прем`єр-міністра України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, яке набрало законної сили на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року року, бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невиконання пункту 16 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 26 грудня 2014 року №76-VIII визнана протиправною.

Враховуючи висновки, що викладені вище, у тому числі у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26 вересня 2014 року, наведені вище обставини у даних спірних правовідносинах розцінюються судом як невиправдане втручання з боку Держави у право позивача.

Так, за наведених вище обставин, на час спірних правовідносин позивач мав та має право на перерахунок пенсії відповідно до умов та порядку, які повинні були бути визначені Кабінетом Міністрів України ще в січні 2015 року, однак не визначені ані на момент його звернення за перерахунком пенсії , ані - дотепер, що і призвело до оспорювання рішення про відмову у такому перерахунку.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 (надалі - Рішення № 7-р(ІІ)/2019) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України".

Так, Конституційний Суд України у пункті 3 резолютивної частини Рішення № 7-р(ІІ)/2019 установив такий порядок його виконання:

- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Отже, Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII з 13 грудня 2019 року не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.

Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" затверджено у новій редакції схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, що призвело до підвищення заробітної плати прокурорських працівників.

А отже, зазначена постанова, що набрала чинності 06 вересня 2017 року, є підставою для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Відповідно до абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року, №1697-VII (в редакції Законів України №911-VІІІ від 24 грудня 2015 року та №1774-VIII від 06 грудня 2016 року), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Положення про встановлення тимчасового обмеження на періоди з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року та з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року максимального розміру пенсії у розмірі 10740 грн визначено Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Однак, як слідує з пунктів 1 та 2 Прикінцевих положень Закону України №911-VІІІ від 24 грудня 2015 року, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Крім того, згідно з пунктом 1 Прикінцевих Положень Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.

З наведеного слідує, що законодавець чітко визначив коло суб`єктів, на яких поширюється дія даної норми, до якого позивач не входить, так як у даних правовідносинах має місце перерахунок пенсії, а не її призначення. З огляду на це, доводи представника відповідача з приводу того, що у даному випадку відбувається саме повторне призначенні пенсії позивачу помилкові.

Позивачем при зверненні до відповідача надано довідку від 09.09.2019 №18-180вих-19 про розмір заробітної плати її складові.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач має право на перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати відповідно до довідки прокуратури Житомирської області №18-80вих-19 від 09.09.2019.

Відсутність нормотворчої ініціативи з боку Держави не може бути передумовою для порушення прав позивача на отримання пенсії, а також невизначення Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку раніше призначених пенсій не може бути підставою для відмови у реалізації наявного у нього права на перерахунок раніше призначеної пенсії, так як маючи відповідне право на перерахунок пенсії та перебуваючи в стані невизначеності внаслідок тривалої бездіяльності компетентного державного органу, позивач не може реалізувати своє право, яке визначене законом.

Щодо часу перерахунку.

Суд звертає увагу, що частина 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року в редакції, що застосовується з 13 грудня 2019 року, визначає лише умову проведення перерахунку пенсії, однак не встановлює механізму проведення такого перерахунку.

Слід зауважити, що рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто, вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Оскільки позаавч звернувся із заявою до відповідача для перерахунку пенсії 09.09.2019,наказом Генерального прокурора України №114-а від 03.09.2019 його звільнено із займаної посади з 10.09.2019, що був останнім робочим днем, перерахунок пенсії має бути проведений з 11.09.2019.

Щодо виплати позивачу різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією здійснити разово та однією сумою, суд зазначає наступне.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (рішення у справі "Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").

У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсії у повному розмір, передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим "існуючого майна".

Таким чином, невиплата позивачу пенсії з урахуванням 90% місячної заробітної плати, у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та за практикою Європейського Суду з прав людини становить втручання у право позивача на мирне володіння майном.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність здійснити позивачу виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності своєї відмови у проведенні перерахунку позивачеві пенсії, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень відповідача висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 256 КАС України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, викладене в листі №2600-0303-8/71932 від 02.06.2020 про відмову ОСОБА_1 , за результатами розгляду поданої ним заяви від 09.09.2019 , у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років у зв`язку зі звільненням з роботи в органах прокуратури.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: вул. Бульварно- Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити з 11.09.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці прокуратури Житомирської області №18-180вих-19 від 09.09.2019, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: вул. Бульварно- Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) виплату різниці суми пенсії між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне Управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: вул. Бульварно- Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос