Ухвала суду № 90775528, 05.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

05 серпня 2020 р.Справа №495зп-20/160

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову -

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить:

- зупинити дію Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №6/ДПР-19 від 13.06.2019 року про позбавлення адвоката ОСОБА_2 права на заняття адвокатською діяльністю;

- зобов`язати Раду адвокатів Дніпропетровської області (ідентифікаційний код юридичної особи - 38598654) та Недержавну некомерційну професійну організацію «Національна асоціація адвокатів України» (ідентифікаційний код юридичної особи - 38488439) негайно внести до Єдиного реєстру адвокатів України щодо адвоката Дмитра Сергійовича Чернеша слідуючі відомості: інформацію про зупинення дії рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №6/ДПР-19 від 13.06.2019 року про позбавлення адвоката ОСОБА_2 права на заняття адвокатською діяльністю.

В обґрунтування даної заяви заявник зазначає, що рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №6/ДПР-19 від 13.06.2019 року позбавлено адвоката ОСОБА_1 права на заняття адвокатською діяльністю. При цьому, ч.1 ст.42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що оскарження рішення не зупиняє його дії, таким чином вищезазначене спірне рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області позбавляє заявника права на працю, виключає можливість заробляти собі на життя та суперечить ст.ст.42, 43 Конституції України. Отже, заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову до ухвалення рішення в адміністративній справі може мати наслідком заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, а також ускладнить їх відновлення. Крім того, заявник просить здійснювати розгляд його заяви за його присутності, дослідити надані ним документи, які містяться в матеріалах справи №160/6323/19 та допитати 25 осіб в якості свідків.

Згідно з статтями ст.ст.150, 151 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд вважає за можливе розглянути заяву заявника про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Згідно з ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- імовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

З аналізу наведених норм КАС України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка подає заяву.

Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 , суд зауважує, що заявником не наведено та не надано належних доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених ст.150 КАС України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Так, у заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову; крім того, у разі невжиття заходів забезпечення позову, можливе настання негативних наслідків, для виправлення яких буде необхідно докласти значних зусиль та витрат.

Відповідно ч.1 ст.42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.

Аналізуючи зазначену норму, суд зазначає, що відмова від зупинення дії оскаржуваного рішення перш за все передбачає ефективний спосіб захисту, відсутність зловживань будь-якої особи у розгляді скарги.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом зупинення оскаржуваного рішення про позбавлення права заявника на зайняття адвокатською діяльністю, необхідно враховувати інтереси всіх сторін у справі. Зупинивши оскаржуване рішення без оцінки ознак протиправності цього рішення, що можливо лише при розгляді справи по суті, суд фактично вирішує позовні вимоги по суті наперед та відновлює право заявника на заняття адвокатською діяльністю.

Так, ОСОБА_1 у своїй заяві про забезпечення позову також посилається на норми статей 42, 43 Конституції України, вважаючи, що оскаржуваним рішенням порушуються його право на адвокатську діяльність, яка не заборонена законом, право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Суд зазначає, що вказані державні гарантії стосуються кожного громадянина України. Право на зайняття адвокатською діяльністю регулюється профільним законодавством про адвокатуру та адвокатську діяльність, яке потребує виконання, зокрема, особами, які мають на меті займатися адвокатською діяльністю, певних дій та додержання відповідних умов.

Аналізуючи підстави забезпечення позову, які приведені заявником, суд робить висновок про відсутність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення про позбавлення заявника права на зайняття адвокатською діяльністю. Суд також вважає, що заявником не наведено мотивів, відповідно яким відмова у зупиненні дії оскаржуваного рішення може істотно ускладнити чи не унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявника.

Окрім іншого, заявником не надано жодних документів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів.

Також, щодо доводів заявника, які висловлені в документах, які містяться в матеріалах справи та які останній просить дослідити, суд зазначає наступне.

Стосовно представництва ОСОБА_1 клієнтів по справам на підставі договорів про надання правової допомоги, погіршення його матеріального становища, з огляду на дію спірного рішення, та наявності грошових зобов`язань, що на переконання останнього підтверджується, зокрема, рахунками на комунальні послуги та послуги охорони, суд вважає необґрунтованими, оскільки наведені обставини також не підтверджують того факту, що невжиття заявлених заявником заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.

Останнє також не вказує на очевидність ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, що є предметом судового оскарження, а судження заявника щодо цього мають оціночний, тобто суб`єктивний характер.

Наведеним обставинам може бути надана правова оцінка при розгляді справи по суті.

Суд також звертає увагу на те, що у разі забезпечення позову шляхом визначеним заявником, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, зважаючи на те, що вказане вище рішення та дії відповідачів є предметом позову у цій справі, судом фактично буде ухвалено рішення щодо вирішення спору по суті наперед.

Суд зазначає, що наведені заявником доводи в обґрунтування заяви про забезпечення позову не свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову та відсутні будь-які докази, у зв`язку із чим суд робить висновок про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, заявлений заявником.

Також, суд звертає увагу на те, що заявником ОСОБА_1 неодноразово подавались заяви про забезпечення позову з тими самими вимогами та з тих самих підстав та ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду і постановами Третього апеляційного адміністративного суду були надані правові оцінки вищезазначеним заявам.

Так, суд наголошує, що, зокрема, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.12.2019 року у справі № 160/6323/19 (колегія у складі суддів - Юрко І.В., Чабаненко С.В., Чумак С.Ю.) встановлено відсутність підстав для задоволення аналогічної заяви та ухвалою від 18 червня 2020 року у задоволенні аналогічної заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/6323/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області (відповідач 1), Ради адвокатів Дніпропетровської області (відповідач 2), Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» (відповідач 3), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (відповідач 4), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Адвокатське об`єднання «Всеукраїнська спілка адвокатів» про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення шкоди було відмовлено у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову, на думку суду, не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів його забезпечення, оскільки матеріали справи не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування підстав, визначених ст.150 КАС України, отже, подана заява ОСОБА_1 є необґрунтованою та передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали відповідно до вимог ст.295 КАС України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст.256 КАС України.

Суддя К.С. Кучма