Рішення № 90774202, 31.07.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2020 р. Справа № 911/1441/20

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Горбасенка П.В. за участі секретаря судового засідання Янченка А.В., розглянувши у місті Києві у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

до Комунального підприємства Бородянської селищної ради “Бородянкатепловодопостачання”

про стягнення 444 565, 70 грн

За участю представників:

від позивача: Незнамова Т.О.;

від відповідача: не з`явилися.

Обставини справи:

20.05.2020 до канцелярії Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі – позивач) до Комунального підприємства Бородянської селищної ради “Бородянкатепловодопостачання” (далі – відповідач) про стягнення 468 098, 84 грн. заборгованості, з яких: 166 982,76 грн пені, 244 040,60 грн інфляційних втрат та 57 075,68 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу № 1371/16-БО-17 від 15.12.2015 в частині своєчасного розрахунку за отриманий природний газ.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2020 позовну заяву передано до розгляду головуючому судді Горбасенку П.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/1441/20 та призначено підготовче засідання на 12.06.2020.

12.06.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву від 08.06.2020 (вх. № 11627/20), згідно якого представник відповідача визнав вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, просив суд зменшити нарахований позивачем розмір пені на 80 %.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.06.2020 розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні відкладено на 03.07.2020.

03.07.2020 до канцелярії Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив № 14/4-4324-20 від 02.07.2020 (вх. № 13509/20), згідно якої останній не погодився із доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву. Дана відповідь на відзив прийнята судом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.07.2020 розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні відкладено на 24.07.2020.

13.07.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла заява № 39/5-164-20 від 09.07.2020 (вх. № 14297/20), згідно якої представник позивача просить суд зменшити розмір позовних вимог, а саме стягнути з відповідача борг у загальній сумі 444 565, 70 грн, у тому числі: пеню у сумі 158 156, 11 грн, 3 % річних у сумі 54 636, 33 грн, інфляційні втрати у сумі 231 773, 26 грн, яка прийнята судом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.07.2020 закрито підготовче провадження у справі № 911/1441/20 та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 31.07.2020.

У судовому засіданні 31.07.2020 представник позивача повністю підтримав задоволення позовних вимог та заперечив проти зменшення пені.

У судове засідання 31.07.2020 представник відповідача не з`явився, хоча про час та місце судового розгляду заяви був повідомлений належним чином.

Враховуючи що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору у судовому засіданні 31.07.2020, суд вирішив розглянути справу без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши промову (заключне слово) представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник) та Комунальним підприємством Бородянської селищної ради “Бородянкатепловодопостачання” (Споживач) укладено договір постачання природного газу № 1371/16-БО-17, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ (надалі – газ), а споживач – прийняти та оплатити цей газ, на умовах договору.

Згідно п. 6.1. договору оплата за природний газ проводиться споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Згідно п. 12. договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 31.03.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

28.03.2016 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник) та Комунальним підприємством Бородянської селищної ради “Бородянкатепловодопостачання” (Споживач) укладено додаткову угоду № 4 до договору постачання природного газу № 1371/16-БО-17 від 15.12.2015, згідно якої п. 6.1. договору викладено в наступній редакції: « 6.1. Оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяцем поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.»; п. 12. Договору викладено в наступній редакції: « 12. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 30.04.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Суд встановив, що позивачем, на виконання п. 1.1. договору постачання природного газу № 1371/16-БО-17 від 15.12.2015 за період з січня 2016 року по квітень 2016 року поставлено, а відповідачем прийнято від позивача природний газ на загальну суму 1 473 863,70 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016, 29.02.2016, 31.03.2016 та 30.04.2016, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач свої зобов`язання за договором виконав неналежним чином, розрахувався за отриманий природний газ з простроченням строку, встановленого п. 6.1. договору, що підтверджується випискою по операціях підприємств, наданою НАК «Нафтогаз України», банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи, внаслідок чого на момент ухвалення судового рішення борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору постачання природного газу № 1371/16-БО-17 від 15.12.2015 природний газ відсутній.

Предметом позову, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог № 39/5-164-20 від 09.07.2020 (а.с. 238-240), є вимоги про стягнення 158 156,11 грн пені, 231 773, 26 грн інфляційних втрат та 54 636, 33 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивачем, на виконання п. 1.1. договору постачання природного газу № 1371/16-БО-17 від 15.12.2015 за період з січня 2016 року по квітень 2016 року поставлено, а відповідачем прийнято від позивача природний газ на загальну суму 1 473 863,70 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016, 29.02.2016, 31.03.2016 та 30.04.2016, копії яких наявні в матеріалах справи; відповідач свої зобов`язання за договором виконав неналежним чином, розрахувався за отриманий природний газ з простроченням строку, встановленого п. 6.1. договору, що підтверджується випискою по операціях підприємств, наданою НАК «Нафтогаз України», банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи, внаслідок чого на момент ухвалення судового рішення борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору постачання природного газу № 1371/16-БО-17 від 15.12.2015 природний газ відсутній.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором постачання природного газу № 1371/16-БО-17 від 15.12.2015, позивачем за період з 16.02.2016 по 25.11.2016 нарахована пеня в сумі 158 156,11 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 8.2. договору сторонами погоджено, що у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1. договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Враховуючи вищевикладене, періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 16.02.2016 по 25.11.2016 становить загалом 158 156,11 грн. Відтак, вимога про стягнення 158 156,11 грн пені є обґрунтованою у розмірі 158 156,11 грн.

Також представником відповідача заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 80 %.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 Господарського кодексу України).

Аналогічне право суду визначено у ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом встановлено, що прострочення, за яке нараховано пеню, інфляційні втрати та 3 % річних погашено у повному обсязі.

Відповідач пояснив, що несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем сталося не звини відповідача, оскільки єдиним джерелом для оплати за спожитий природний газ є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств; відповідач перебуває у важкому фінансовому становищі, у тому числі внаслідок несплати боргів населенням, бюджетними установами та госпрозрахунковими підприємствами; стягнення великої суми штрафних санкцій спричинить також збільшення заборгованості по заробітній платі працівникам комунального підприємства, несвоєчасну сплату податків та зборів, що призведе до виникнення нових штрафних санкцій та судових процесів, а тому обставини, що зумовлюють зменшення пені є соціально значимими та винятковими.

Також, суд враховує, що заявлена до стягнення з відповідача сума штрафних санкцій є достатньо великою для відповідача, а відповідач перебуває у тяжкому фінансовому становищі, що підтверджується наданою суду довідкою Комунального підприємства Бородянської селищної ради “Бородянкатепловодопостачання” № 29 від 17.07.2020. Наведені обставини свідчать про відсутність факту завдання позивачу значних збитків.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивач заперечив проти зменшення штрафних санкцій, а відповідач повністю розрахувався за отриманий природний газ, норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, договору, кризові явища у вітчизняній економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, тяжкий фінансовий стан останнього, а також те, що відповідачем є комунальне підприємство, з метою виконання судового рішення, суд вирішив зменшити розмір пені на 50 %, до 79 078,06 грн пені.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язання за договором постачання природного газу № 1371/16-БО-17 від 15.12.2015, позивачем за період з 01.03.2016 по 30.09.2018 нараховано 231 773,26 грн інфляційних втрат та 54 636,33 грн 3 % річних за період з 16.02.2016 по 21.10.2018.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.03.2016 по 30.09.2018 та 3 % річних, нарахованих за період з 16.02.2016 по 21.10.2018 складає 231 773,26 грн інфляційних втрат та 54 636,33 грн 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення з відповідача 231 773,26 грн інфляційних втрат та 54 636,33 грн 3 % річних підлягають задоволенню повністю.

Посилання відповідача на те, що заборгованість за поставлений за договором у січні 2016 року природний газ в сумі 527 813,55 грн була відповідачем погашена до 30.11.2016, а відтак на вказану заборгованість як таку, яка погашена до дня набрання чинності Законом (30.11.2016) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування та 3 % річних, а нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування та 3 % річних підлягають списанню, оцінюються судом критично, оскільки заборгованість за поставлений за січень 2016 року природний газ загальною вартістю 700 663,71 грн не була погашена до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", (тобто до 30.11.2016), а згідно наданого позивачем уточного розрахунку пені, інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 241-244) на суму заборгованості 527 813,55 грн пеня, інфляційні втрати та 3 % річних не нараховувалися.

Усі інші твердження та доводи позивача та відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.

Разом із тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та відповідача, які викладені останніми у позовній заяві, відзиві на позов, відповіді на відзив, заяві про зменшення розміру позовних вимог у судовому рішенні, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 79 078,06 грн пені, 231 773, 26 грн інфляційних втрат та 54 636, 33 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального підприємства Бородянської селищної ради “Бородянкатепловодопостачання” про стягнення 444 525, 70 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Бородянської селищної ради “Бородянкатепловодопостачання” (07801, Київська обл., Бородянський район, селище міського типу Бородянка, вул. Вокзальна, будинок 1 А; ідентифікаційний код 33710516) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) 79 078 (сімдесят дев`ять тисяч сімдесят вісім гривень) 06 коп. пені, 231 773 (двісті тридцять одну тисячу сімсот сімдесят три гривні) 26 коп. інфляційних втрат, 54 636 (п`ятдесят чотири тисячі шістсот тридцять шість гривень) 33 коп. 3 % річних та 6 668 (шість тисяч шістсот шістдесят вісім гривень) 49 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені – відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Київської області до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 05.08.2020.

Суддя П.В.Горбасенко