Рішення № 90774082, 05.08.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.08.2020Справа № 910/7838/20Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»

до Комунального підприємства «Київпастранс»

про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 35 406,13 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Комунального підприємства «Київпастранс» про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 35 406,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно Договору добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 3001/294/120814 від 02.10.2017, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7838/20. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.06.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримана відповідачем 22.06.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105474277220.

13.07.2020 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів розміру заподіяних збитків. Крім того відповідач зазначає, що позивачем не додано до позовної заяви доказів повідомлення відповідача про проведення огляду пошкодженого транспортного засобу.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2017 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» (далі - страховик, позивач) та ТОВ «ОТП Лізинг» (страхувальник), укладено Договір добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 3001/294/120814, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - автомобіля марки «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 .

За приписами статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути зокрема майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Як встановлено в ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

23.09.2018 о 09 годині 55 хвилин, на перехресті пр. Маяковського по вул. Сабурова в м. Києві, водій ОСОБА_1 , керуючи тролейбусом «Богдан» д.н.з. НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 19.10.2018 у справі №754/14053/18 встановлено порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України.

Згідно з Рахунком № САСТ-829282 від 27.09.2018, виставленим власнику застрахованого транспортного засобу станцією технічного обслуговування ТОВ «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій», вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 37 552,04 грн.

За результатами проведеного відновлювального ремонту автомобіля марки «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 сторонами складено Акт виконаних робіт АСК-72431 від 25.10.2018 на суму 37 552,04 грн.

Позивач з урахуванням умов Договору добровільного страхування наземного транспорту, склав страховий акт № 44323/1, згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 35 406,13 грн.

На підставі складеного страхового акту № 44323/1 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна», виконуючи свої зобов`язання за договором, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 35 406,13 грн. на рахунок страхувальника (платіжне доручення № 155652 від 25.10.2018 на суму 35 406,13 грн.).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об`єкти страхування, види обов`язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

З урахуванням наведеного, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримало від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП працював в КП "Київпастранс". Суд відзначає, що з наявних в матеріалах справи документів не вбачається будь-яких правових підстав вважати, що ОСОБА_1 заволодів автобусом тролейбусом марки «Богдан» неправомірно.

В свою чергу, вина ОСОБА_1 у вчиненні означеного ДТП встановлена Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 19.10.2018 у справі №754/14053/18.

Також, матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що тролейбус «Богдан» д.н.з. НОМЕР_2 , яким нанесено шкоду автомобілю марки «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 належить Комунальному підприємству "Київпастранс".

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв`язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття:

а) перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"),

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу

Таким чином, оскільки винною у скоєнні вищезазначеної ДТП особою було завдано матеріальної шкоди страхувальнику позивача, останній, виплативши страхове відшкодування своєму страхувальнику (потерпілому) за договором майнового страхування, правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача шкоди, завданої його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів розміру заподіяних збитків. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не додано до позовної заяви доказів повідомлення відповідача про проведення огляду пошкодженого транспортного засобу.

Разом з тим, згідно з частинами 4, 16, 17, 18 ст. 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Верховним Судом України у листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року роз`яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої, в тому числі, відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Згідно з Рахунком № САСТ-829282 від 27.09.2018, виставленим власнику застрахованого транспортного засобу станцією технічного обслуговування ТОВ «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій», вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 37 552,04 грн.

За результатами проведеного відновлювального ремонту автомобіля марки «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 сторонами складено Акт виконаних робіт АСК-72431 від 25.10.2018 на суму 37 552,04 грн.

Позивач з урахуванням умов Договору добровільного страхування наземного транспорту, склав страховий акт № 44323/1, згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 35 406,13 грн.

На підставі складеного страхового акту № 44323/1 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна», виконуючи свої зобов`язання за договором, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 35 406,13 грн. на рахунок страхувальника (платіжне доручення № 155652 від 25.10.2018 на суму 35 406,13 грн.).

Відтак, заперечення відповідача щодо відсутності належних та допустимих доказів в підтвердження розміру заподіяного збитку, спростовуються встановленими обставинами справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму страхового відшкодування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, 2; ідентифікаційний код: 31725604) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 9; ідентифікаційний код: 20113829) страхове відшкодування в розмірі 35 406 (тридцять п`ять тисячі чотириста шість) грн. 13 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 05.08.2020

Суддя О.А. Грєхова