Рішення № 90772276, 30.07.2020, Великописарівський районний суд Сумської області

Справа № 575/631/20

Провадження № 2/575/197/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2020 р. смт. Велика Писарівка

Великописарівський районний суд Сумської області

в складі: судді В`юник Н.Г.

за участю секретаря Кузьменко А.А.

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Велика Писарівка цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» в особі представника Гребенюка Олександра Сергійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 13 листопада 2013 року у розмірі 137279,73 гривень станом на 14 травня 2020 року та судові витрати в сумі 2102,00 гривень. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13 листопада 2013 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписала заяву № б/н та банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі 500,00 грн, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 2000,00 грн.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни (збільшення або зменшення) за рішенням та ініціативою Банку.

Таким чином, банк свої зобв`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Однак, відповідач в процесі користування кредитним рахунком, не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов`язаннями, і як наслідок, станом на 14 травня 2020 року з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, виникла заборгованість до стягнення у розмірі 137279,73 гривень, яка складається з: 1960,00 грн - заборгованості за тілом кредита, 135319,73 грн – заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 13.11.2013 по 31.05.2019.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але надав заяву про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, а саме в частині визначеної суми тіла кредиту, що стосується нарахованих відсотків, то просила суд вімовити в їх стягненні, оскільки сплатила їх, навіть в значно більшому розмірі. Крім того, суду пояснила, що дійсно 13 листопада 2013 року підписала анкету –заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у «ПриватБанку». З Умовами та Правилами надання банківських послуг не ознайомлювалась та їх не підписувала, а також їй не роз`яснювали, що з текстом даних Умов можна ознайомитись на банківському сайті. Оскільки послугами інтернету користується погано, то самостійно зайти на сайт банку не може.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що 13 листопада 2013 року ОСОБА_1 заповнила анкету –заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у «ПриватБанку» (а.с.21).

Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що ОСОБА_1 вносила кошти в рахунок погашення заборгованості, але незначними сумами, внаслідок чого станом на 14 травня 2020 року утворилась заборгованість до стягнення у розмірі 137279,73 гривень, яка складається з: 1960,00 грн - заборгованості за тілом кредита, 135319,73 грн – заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 13.11.2013 по 31.05.2019 (а.с.12-14).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» зазначав, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши Заяву, Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку.

Проте, наданий позивачем Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, а тому не може вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідач була ознайомлена саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг. Надані банком Умови та Правила надання банківських послуг, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 14-131цс17.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 (справ №342/180/17) зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16 посилання на внутрішні документи банка (правила, положення і т. д.), які не були підписані позичальником як додаток до договору і які містять умови надання, користування банківським кредитом, не мають юридичного значення та юридичних наслідків. Такі документи не є частиною договору і не можуть бути використані судами про визнання умов кредитного договору, зокрема порядку його повернення, оскільки не можливо ідентифікувати, чи саме з цими умовами та правилами погоджувався позичальник, при отриманні банківської карти.

Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи з обслуговування кредитних карт, на які посилається позивач як на складову договору банківських послуг, укладеного 13 листопада 2013 року з відповідачем, стосуються всього спектру фінансових послуг, що надавалися банком, у тому числі платіжних карт, вкладних операцій, кредитних карт, але не мають підпису позичальника, його реквізитів, відсутня дата їх складання або підпису сторонами, а також жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід`ємності від заяви позичальника.

У Заяві позичальника від 13 листопада 2013 року процентна ставка за кредитним договором не зазначена. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив.

До того ж, у Заяві позичальника від 13 листопада 2013 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач просить стягнути заборгованість за кредитом та у відповідності до ст.81 ЦПК України, хоча і зазначив у позовній заяві та надав відповідні докази на підтвердження того, коли і на підставі чого виникла заборгованість в розмірі 137279,73 грн, та яким чином ці кошти були отримані відповідачем, а саме надав до позовної заяви виписку по рахунку, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, довідку про видані картки (а.с.15-20), але в Заяві позичальника відсутні умови та порядок збільшення тіла кредиту. Крім того, збільшення розміру тіла кредиту на вищевказану суму тягне за собою перевищення ліміту за кредитною картою, що є недопустимим.

За таких обставин, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Водночас, враховуючи, що фактично отримані та використані, надані позивачем грошові кошти, в добровільному порядку відповідач повернула не в повному обсязі, суд вважає можливим стягнути з відповідача підтверджену розрахунком заборгованість за тілом кредита у розмірі 1960,00 грн.

Оскільки позов задоволено частково, тому на підставі ст.ст.133, 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача належить стягнути понесені останнім та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 30,01 гривень .

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 60, 81, 82, 83, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, ст.ст.207, 526, 611, 625, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, –

у х в а л и в:

Позовні вимоги Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» в особі представника Гребенюка Олександра Сергійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Рябина Великописарівського району Сумської області, зареєстрованої в АДРЕСА_1 , фактично проживаючої в АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, б.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах.№ НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 13 листопада 2013 року в сумі 1960,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Рябина Великописарівського району Сумської області, зареєстрованої в АДРЕСА_1 , фактично проживаючої в АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, б.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах.№ НОМЕР_2 , МФО 305299) судові витрати в сумі 30,01 гривень.

У решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно п.п. 15.5 п. 15 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Великописарівський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 03 серпня 2020 року.

Суддя Н.Г. В`юник