Постанова № 90769905, 04.08.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3294/20

Провадження № 2-а/645/84/20

РІШЕННЯ

Іменем України

04 серпня 2020 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Алтухової О.Ю.

секретар судового засідання – Волкова А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до заступника командира роти №4 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Чумака Володимира Сергійовича про скасування постанови,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому просить суд: скасувати постанову заступника командира роти №4 батальйону №2 УПП в Харківський обл. ДПП ст. лейтенанта поліції Чумака В.С. серії ДП 18 №527663 від 28 травня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, ч.1 ст.126 КУпАП та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Закрити відносно ОСОБА_1 провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП України, за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП України, та ч.1 ст. 126 КУпАП України. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 420 грн. 40 коп., та комісії в розмірі 8 грн. 58 коп., загалом на суму 428 грн. 98 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28 травня 2020 року заступником командира роти №4 батальйону №2 УПП в Харківський обл. ДПП ст. лейтенантом поліції Чумаком В.С. було винесено постанову серії ДП18 №527663 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122, ч.1 ст. 126 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу 425 грн. Відповідно до змісту постанови 28.05.2020 року о 13 год. 50 хв., ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом MAN L2000 8.145 ДНЗ НОМЕР_1 на вул. Немишлянській 236 не виконав вимоги дорожнього знаку 3.3, та не пред`явив на вимогу працівника поліції посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.п 8.4.в, та п.п 2.4а. Позивач в своїй позовні заяві вказує, що дійсно, 28 травня 2020 року, він та два його товариша ОСОБА_2 та ОСОБА_3 13 год 55 хв. під`їхали до позивача додому, на автомобілі MAN L2000 8.145 ДНЗ НОМЕР_1 за адресою вул. Немишлянська 361, для розвантаження особистих речей. Поки вони їхали, їх ніхто не зупиняв. Після зупинки біля будинку позивача, та після початку развантаження речей до них під`їхали працівники патрульної поліції та стали з`ясовувати, що вони там роблять. Останні їм відповіли, що приїхали до позивача додому, щоб розвантажити особисті речі. Відповідач вимагав пред`явити посвідчення водія. На запитання позивача про причини зупинки відповідач відповів, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 «Про Правила дорожнього руху» (далі ПДР України) п.п 2.4а: на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 На інше запитання позивача, відповідач відповів нерозбірливо. Після цього, позивач пред`явив водійське посвідчення АХВ 078686 (але не передав його в руки). На підтвердження цього додано письмово викладені показання свідків. Відповідач та решта працівників поліції в подальшому покинули місце подій, а 02 червня 2020 року позивач отримав копію постанови ДП18 №527663. Окрім того в своїй позовній заяві позивач вказує, що відповідач виніс оскаржувану постанову, але будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи. При цьому, постанова серії ДП18 №527663 від 28 квітня 2020 року не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема, показання свідків, показання технічних приладів та засобів, посилання на офіційні документи, тощо, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП України, та ч;1 ст. 126 КУпАП України. Позивач зазначає, що Правил дорожнього руху України не порушував, а діяв згідно з ними. У зв`язку з чим змушений звернутись до суду.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, розглядати справу просив проводити без його участі (Вх.№17327 від 04.08.2020 року).

Відповідач, у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про що в матеріалах справи міститься зворотне повідомлення про вручення судової повістки на судове засідання, причини неявки суду не повідомлено, відзиву або заперечень на позовну заяву відповідачем не надано.

Відповідно до ч.1 ст.268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши доводи позивача, викладені у позові, наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, згідно Конституції та Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський, під час виконання своїх службових обов`язків, зобов`язаний діяти виключно на підставі та у межах повноважень і у спосіб визначений Конституцією України, Законами України, зокрема КУпАП, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

З матеріалів справи вбачається, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ДП18 № 527663 від 28.05.2020 року, винесеною ст. лейтенантом поліції ОСОБА_4 С ОСОБА_5 , позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122, ч.1 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 25 травня 2020 року о 13.50 год. в м.Харкові по вул. Немишлянській 236 водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем MAN L2000 8.145 ДНЗ НОМЕР_1 не виконав вимоги дорожнього знаку 3.3 та не пред`явив на вимогу працівника поліції посвідчення водія відповідної категорії чим порушив п.п. 8.4.в та п.п. 2.4.а (а.с.9).

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення про порушення Правил дорожнього руху.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

У силу вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху: створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. При цьому водій має право відступати від вимог Закону та відповідно правил дорожнього руху лише в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.

Вирішуючи по суті вимоги позивача суд наголошує, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.

Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які, за законом, мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Винність особи у вчиненні правопорушення має бути доведена доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача у цій справі відповідно до ч.2 ст.77 КАС України покладений на відповідача — суб`єкта владних повноважень.

Згідно п. 33.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі Правила дорожнього руху) 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено». Забороняється рух вантажних автомобілів і составів транспортних засобів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т (якщо на знакові не зазначена маса) або з такою, що перевищує зазначену на знакові, а також тракторів, самохідних машин і механізмів.

Згідно п. 8.4.в Правил дорожнього руху, встановлено перелік дорожніх знаків які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Положеннями ч.1 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність водіїв транспортних засобів за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідно п. 2.4.а Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 Правил.

Положеннями ч.1 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність водіїв транспортних засобів за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Позивач не погоджується з обставинами, викладеними в постанові про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі від 28.05.2020 року серії ДП18 №527663, стверджуючи, що не порушував вимог п.п 8.4.в та п.п. 2.4.а Правил дорожнього руху України.

Відповідач в судове засідання не з`явися, доводи позивача не спростував.

Відповідно «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» затвердженого постановою КМ України від 8 травня 1993 р. № 340 особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт; А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше; В1 - квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів; В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми; С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів); С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів); D1 - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16; D - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16; ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D, яким водій має право керувати, але який не належить до зазначених категорій составів транспортних засобів; Т - трамваї та тролейбуси.

Як вбачається з наданої копії водійського посвідчення №АХВ НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 на право керування транспортними засобами відповідної категорії встановлено, що ОСОБА_1 має право керувати транспортними засобами наступні категорії: В, С1, С (а.с. 15).

Відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 автомобіль MAN д.н.з. НОМЕР_1 масою 7490, тип – «Бортовий - С» (а.с.16).

Тобто у водія ОСОБА_1 є право керування автомобілем MAN L2000, категорія якого відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу – «С», доказів того, що позивач не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, або реєстраційного документа на транспортний засіб, або поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") матеріали справи не міститять.

У зв`язку з чим суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 порушень п. 2.4.а Правил дорожнього руху України.

Що стосується позовних вимог про скасування постанови в частині накладення стягнення за порушення п.п. 8.4.в Правил дорожнього руху, слід зазначити наступне. У зв`язку з неподанням суб`єктом владних повноважень будь-яких доказів провини позивача, неповідомлення суду щодо причин ненадання таких доказів, суд вирішує справу на підставі наявних доказів та визнає обставини, на які посилається позивач, а саме відсутність в його діях порушень п. 8.4.в Правил дорожнього руху України.

Такий висновок, на думку суду, відповідає ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», відповідно до якої кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов`язків або встановленні обґрунтованості будь якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності його дій під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП відносно позивача, окрім того доказів наявності в діях позивача складу вищезазначеного адміністративного правопорушення суду відповідачем також не надано.

З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.

Зважаючи на відсутність доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях позивача, а тому рішення, прийняте відповідачем слід скасувати.

Відповідно до ч. 3. ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 28.05.2020 року серії ДП18 № 527663 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч.1 ст.126 КУпАП підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Відповідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.139, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, ст. 293 КУпАП, суд, -

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до заступника командира роти №4 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Чумака Володимира Сергійовича про скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову заступника командира роти №4 батальйону №2 УПП в Харківський обл. ДПП ст. лейтенанта поліції Чумака Володимира Сергійовича ДП 18 № 527663 від 28 травня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, та ч.1 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень.

Справу про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 122, ч.1 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А, код ЄДРПОУ 40108646) сплачену суму судового збору в розмірі 420 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо або через Фрунзенський районний суд м.Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - заступник командира роти №4 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Харківській області старший лейтенант поліції Чумак Володимир Сергійович, адреса місця роботи: м. Харків, вул. Шевченка, буд. 315-а.

Повне судове рішення складено 04 серпня 2020 року.

Суддя